Постанова № 15854513, 18.04.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2011 року 17:55 Справа № 2а-0870/1402/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

при секретарі судового засідання Баланчук І.М.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 11.03.2011 №б/н);

ОСОБА_2 (паспорт від 22.05.1997 СА 443136);

відповідача ОСОБА_3 (довіреність від 23.04.2010 №56/10/10-014);

ОСОБА_4 (довіреність від 24.09.2010 №1087/10/10-014);

ОСОБА_5 (довіреність від 28.03.2011 №293/10/10-014);

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БРайт і Ко»

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя

про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БРайт і Ко» (далі ТОВ «БРайт і Ко», позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя (далі ДПІ у Комунарському районі, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя від 01.03.2011 №0000112305/0 та від 01.03.2011 №0000102305/0.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та зазначили, що оскаржувані рішення є неправомірними. Зокрема вказують, що під час перевірки перевіряючим особам надані всі належні первинні документи, які підтверджують проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Пояснюють, що позивачем виконані всі приписи чинного законодавства, оскільки є первинні документи (угода, документи підтверджуючи рух товару, платіжні доручення, документи використання товару у власній господарській діяльності чеки РРО тощо). Вважають, що висновки акту перевірки не узгоджуються з фактичними обставинами, а також з нормативним тлумаченням окремих положень податкового законодавства, а тому оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили із підстав, викладених у письмових запереченнях від 28.03.2011. Зокрема вказують, що відомості щодо операцій з придбання TOB «БРайт і Ко» матеріалів від TOB «Полонія» відображені в журналах-ордерах і відомостях по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», про що також зазначено у акті перевірки. інших документів, які могли б підтвердити факт отримання TOB «БРайт і Ко» матеріалів від TOB «Полонія» на перевірку не надано. Перевіркою не встановлено та для проведення перевірки не надано документи, які могли б підтвердити факт отримання товару належної якості відповідно до сертифікатів відповідності/походження від TOB «Полонія». В ході проведення перевірки встановлено, що операції по взаємовідносинах TOB «Брайт і Ко» із TOB "Полонія" та TOB "Таврія Будпостач" не мали реального товарного характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів. За таких обставин, відповідно до частини 5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, правочини, укладені TOB «БРайт і Ко» з TOB "Таврія Будпостач" є нікчемними - в силу припису закону порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства. Також вказують, що придбана TOB «БРайт і Ко» будівля медичного дослідно- діагностичного центру використовувалась підприємством для здійснення операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість. Тому всі отримані послуги з реконструкції цієї будівлі використані в операціях, що звільнені від оподаткування. Пояснюють, що TOB «БРайт і Ко» не скористалося своїм правом на віднесення до складу валових витрат сум ПДВ, сплачених за отримані роботи з реконструкції будівлі, яка використовувалась ним у операціях, звільнених від оподаткування, а включало всі суми ПДВ за ці послуги до складу податкового кредиту. З урахуванням викладеного вважають оскаржувані рішення правомірними, а позовні вимоги недоведеними та необґрунтованими. Просять відмовити у задоволенні позову.

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), судом у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, судом установлені наступні обставини.

Посадовими особами ДПІ у Комунарському районі проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «БРайт і Ко» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010 . За результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт від 10.02.2011 №80/2305/13637377 (далі - Акт).

Під час перевірки встановлено та у акт зафіксовані (розділ 4 акту) порушення TOB ««БРайт и Ко» приписів чинного законодавства, а саме:

п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334- ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, а також пп.7.4.1, пп. 7.4.2 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №168/97-ВР) в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету.

Не погодившись із висновками акту позивач надав заперечення на нього (лист від 15.02.2011) до ДПІ у Комунарському районі, проте своєю відповіддю від 24.02.2011 №1563/10/23-511 заперечення позивача на акт залишено без задоволення.

На підставі матеріалів перевірки та висновків акту відповідачем щодо позивача винесені податкові повідомлення-рішення, а саме: від 01.03.2011 №0000112305/0, яким нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 485 447,50 грн. у тому числі за основним платежем 1 188 358 грн. та штрафна санкція 297 089,50 грн.; від 01.03.2011 №0000102305/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 1 826 135 грн., у тому числі за основним платежем 1 460 908 грн., штрафна санкція 365 227грн.

Вважаючи висновки перевірки помилковими, а зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем зроблений висновок про заниження податку на прибуток у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат коштів при здійсненні господарських операцій з TOB «Таврія Будпостач» та TOB «Полонія» на загальну суму 5 199 649 грн.

Суд вважає такі висновки податкового органу помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо господарських операцій позивача з TOB «Полонія» та TOB «Таврія Будпостач», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що TOB «Полонія» протягом перевірямого періоду в адресу TOB «БРайт і Ко» виписано податкові та видаткові накладні на постачання паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 6 117414,00 грн. у т.ч. ПДВ 1 019568,00 грн. Перелік зазначених накладних наведено в акті перевірки. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі на загальну суму 6 121 354,24 грн. у т.ч. ПДВ 1 020 225,71 грн. Указаний факт сторонами не заперчується.

Відомості щодо операцій з придбання TOB «БРайт і Ко» матеріалів від TOB «Полонія» відображені в журналах-ордерах і відомостях по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», про що зазначено у акті перевірки. Крім того, позивач надав суду відповідну первинну бухгалтерську документацію, яка підтверджує факт здійснення господарських операцій між позивачем та TOB «Полонія», а саме видаткові накладні, податкові накладні, фіскальні чеки, платіжні доручення, рахунки-фактури. Указані документи були надані позивачем та сумнівів щодо їх достовірності з боку відповідача не виникало.

Також під час перевірки встановлено проведення господарських операцій позивача з TOB «Таврія Будпостач». На підтвердження проведення таких операцій під час перевірки надані відповідні документи, зокрема, податкові, видаткові накладні, платіжні документи, журнали-ордери, відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та інші. Тобто, суд вважає, що позивач надав перевіряючим особам необхідні документи, які підтверджують правомірність формування валових витрат, у відповідно до приписів Закону№334.

Наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 02.04.1998 №81/38/101/235/122, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.10.1999 №685/3978 та наказом Мінпалива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Держкомітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 №281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 №805/15496 затверджено Інструкцію "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Інструкція), яка встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів.

Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Інструкція вказують на методику вимірювань, відпуск товару, умовами перевезення товару в залежності вибору транспортування та інше. При цьому приписами Інструкції встановлено, що приймання нафти нафтопродуктів за кількістю здійснюється у відповідності з вимогами нормативної документації, умовами поставки та договорами. Усі операції з обліку руху нафтопродуктів у бухгалтеріях підприємств відображаються відповідними бухгалтерськими проводками відповідно до чинного законодавства. Розрахунки при заправці автотранспорту споживачів за готівку провадяться на АЗС з використанням електронних контрольно-касових апаратів.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позивачем дотримані приписи законодавства, чинного на момент господарських операцій правовідносин, оскільки первинні документи (угода, документи підтверджуючи рух товару, платіжні доручення, документи використання товару у власній господарській діяльності, чеки РРО тощо) є в наявності та були надані під час перевірки. Крім того, позивач надав суду звіти про реалізацію пального у спірний період. Указані Звіти підтверджують факт отримання товару позивачем та подальше використання у господарській діяльності.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону № 334/94-ВР, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Приписами п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону).

Проте, як свідчать вимоги пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що господарські операції, укладені між ТОВ «БРайт і Ко» та TOB «Таврія Будпостач», TOB «Полонія» спрямовані на проведення господарської діяльності позивача та підтверджені відповідними документами. Доказів зворотнього відповідач суду не надав, доводи представника позивача не спростував.

Тобто, під час формування валових витрат, на виконання вимог угоди, в межах господарської діяльності за для отримання у подальшому доходу, придбавалась продукція, яка за правилом першої події, у відповідності до вимог ст.5 та пп. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону № 334/94-ВР, відносилась до складу валових витрат як компенсація вартості паливно-мастильних товарів, які придбавалися та у подальшому реалізовувалися.

Ураховуючи зазначена приписи Закону №334/94-ВР суд вважає, що висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток є помилковими та спростовані наданими доказами та фактичними матеріалами справи.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи),

у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними та іншими документами, передбаченими вищезазначеним підпунктом, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену відповідними документами.

Згідно пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У відповідності пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до норм чинного законодавства податкова накладна повинна відповідати наступним вимогам. Так, реквізити, які має містити податкова накладна, встановлені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також вимоги до оформлення первинних документів встановлені п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, а саме: для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні мати обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документу, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Із матеріалів справи вбачається та представником відповідача не заперечується, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту відповідають вимогам чинного законодавства. Сумнівів щодо правильності їх оформлення та достовірності ні під час перевірки, ні під час судового засідання не виникало.

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Закону №168/97-ВР податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця.

Згідно пп. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених п. 9.8 Закону №168/97-ВР.

Відповідно до п.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 №755, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Доказів того, що контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій не були зареєстровані як платники ПДВ відповідач суду не надав.

Таким чином, аналізуючи викладені вище норми, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до пп. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товару або дата оприбуткування товару. При цьому, п.5.10 ст.5 Закону №334/94-ВР встановлює заборону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат, крім тих, що зазначені у цьому Законі. Також норсми Закону №168/97-ВР гарантують право платника податків на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту у разі наявності податкових накладних. Податкові накладні TOB «БРайт и Ко» є в наявності, досліджені перевіркою та не визнані недійсними, а тому у позивача існую гарантоване йому права на включення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Під час перевірки відповідачем зроблений висновок про порушення приписів ч. 5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), а саме, відповідач вважає, що правочини, укладені TOB «БРайт і Ко» з TOB "Таврія Будпостач" є нікчемними - в силу припису закону порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства.

Приписами ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним (ст. 204).

Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст.215); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст.236); недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю (ст.216).

Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме:

зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналізуючи вище викладені норми ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З урахуванням викладеного суд вважає висновки відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та TOB «Таврія Будпостач» і TOB «Полонія» такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та є недоведеними.

Щодо реконструкції будівлі та будівельно-ремонтних робіт суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідачем зроблений висновок, що реконструкція та будівельно- ремонтні роботи надавались будівлі медичного дослідно-діагностичного центру для здійснення у подальшому операцій, які звільнені від оподаткування ПДВ.

Проте, за адресою вул. Седова, 3 у м.Запоріжжі розташовано декілька будівель, які належать різним суб'єктам підприємницької діяльності і які використовуються за для отримання доходу в оподатковуваних операціях, у тому числі і ПДВ. В акті зазначено, що будівля розташована за адресою вул. Седова,3 належить на праві приватної власності TOB «БРайт и Ко», реєстраційний номер 1737. Згідно договору оренди від 31.08.1998 позивач орендував будівлю №1736, що підтверджується також реєстраційним посвідченням від 22.09.2000 №1195. Судом встановлено, що саме у будівлі №1736 позивачем проводилась господарська діяльність із надання медичних послуг. При цьому реконструкція проводилась у будівлв №1737. Тобто, у перевіряємий період операцій по будівлі №1737 звільнені від оподаткування.

Відповідно пп.5.1.8 п.5.1 ст.5 Закону №168/97-ВР операції з надання медичних послуг з клінічної біохімії, імунології та лабораторної діагностики звільнені від оподаткування податком на додану вартість, такі послуги для визначення об'єкту і відповідно встановленням нульової бази оподаткування, повинні ґрунтуватись на первинних документах. Тобто, якщо предметом договору є надання послуг клінічної біохімії, а не реструктуризація будівлі (заміна паркету, вікон тощо), і ці послуги з клінічної біохімії відображаються в податкових накладних та відповідних бухгалтерських проводках, то законодавцем дійсно передбачено пільгу щодо визначення нульової бази за цим об'єктом оподаткування.

З огляду на те, що у розумінні Закону №168/97-ВР послуги з реконструкції будівлі підлягають оподаткуванню ПДВ за правилом першої події відповідно пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, а податкові накладні виписані з дотриманням положень пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, про що і не заперечується актом перевірки, TOB «БРайт і Ко» має право на віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту згідно з положеннями п.7.4 ст.7 вищевказаного Закону.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що порушень приписів Закону №334/94-ВР та Закону №168/97-ВР позивачем не здійснено, а висновки податкового органу, зроблені під час перевірки є недоведеними та такими, що суперечать фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у звязку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя від 01.03.2011 №0000112305/0 та від 01.03.2011 №0000102305/0.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БРайт і Ко» (код ЄДРПОУ 13637377) судовий збір у розмірі 3,40грн. (три грн. 40коп.) Видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі оформлена і підписана 18.05.2011

Суддя (підпис) Ю.В.Калашник