Постанова № 15853671, 12.05.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 травня 2011 р. Справа №2а-1979/11/0170 (11:11) м.Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Сусловій Є.О., за участю

представника позивача Окладнікової В.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервис» до Кримського республіканського виділення Фонду соціального захисту інвалідів

про визнання вимоги необґрунтованою,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Транссервис» до Кримського республіканського виділення Фонду соціального захисту інвалідів про визнання вимог Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення 17632,00 гривень необґрунтованими, визнання застосування адміністративно-штрафних санкцій за результатами перевірки в розмірі 17632,00 гривень необґрунтованими.

Адміністративний позов мотивований тим, що при проведенні відповідачем перевірки виконання вимог ст.ст. 19,20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” за 2009 рік працівниками Кримського республіканського виділення Фонду соціального захисту інвалідів безпідставно нараховані адміністративно-господарські санкції на суму 17632,00 гривень у звязку з тим, що до середньої облікової кількості штатних працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервис», які займаються риболовецькою діяльністю, включено 6 офісних працівників та 32 члена екіпажа судна, до яких встановлені вимоги щодо стану здоровя.

Позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Транссервис» при розрахунку 4 % працевлаштованих інвалідів враховували 6 працівників та 0 інвалідів штатних працівників, а відповідач при нарахуванні адміністративно-господарських санкцій враховував 4 % працевлаштованих інвалідів в кількості 2 осіб від 38 працівників, у звязку з чим перевіркою встановлено порушення нормативу працевлаштування інвалідів, а саме: норматив складає 2 особи замість 0.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на положення Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, норми якого на його думку не повинні застосовуватися до спірних правовідносин,в яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Транссервис» є риболовецьким підприємством, у звязку з тим, що інвалід не може бути членом екіпажу судна.

Позивач підкреслює, що особа, що є інвалідом, не зможе пройти медичний огляд та отримати медичне свідоцтво моряка.

Позивач зауважив, що застосування нормативу, передбаченого ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, до членів екіпажу судна, є необґрунтованим.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.02.2011 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.02.2011 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.05.2011 року визнано поважною причину пропуску строку звернення Товариства з обмеженою відповідальністю “Транссервис” до суду та поновлено строк звернення позивача до суду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов, з підстав, зазначених у ньому, просив задовольнити позовні вимоги.

У судове засідання представник відповідача не зявився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, будь-яких клопотань на адресу суду не надіслав.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для зясування обставин по справі, відповідач є субєктом владних повноважень, суд вважає можливим розглядати справу за відсутністю представника відповідача, повідомленого належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 7 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року № 875 (із змінами та доповненнями) порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту та сплати ними адміністративно-господарських санкцій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Правовий статус, повноваження та умови діяльності Фонду визначені Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 року № 1434.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002р. №1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.

Пунктом 3 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів встановлені основні завдання Фонду, до яких відносяться реалізація у межах своєї компетенції державної політики у сфері соціального захисту інвалідів; контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"

Згідно з пунктом 9 зазначеного Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Правовий статус Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів визначений Положенням про Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом директора Фонду соціального захисту інвалідів № 16 від 01.03.2007 року. Пунктом 1 Положення встановлено, що відділення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, а відповідно до пункту 12 Положення відділення має статус юридичної особи, та реалізує завдання, визначені п.3 Положення, до яких належать здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Отже, судом встановлено, що Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до частини 8 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”від 21.03.1991 року № 875 відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.

З метою реалізації зазначених завдань пунктом 5 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів Фонд наділений правами проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.

Отже відповідач виступає в спірних правовідносинах субєктом владних повноважень, а даний спір є публічно-правовим, тому справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Транссервис» є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК 07.12.2000 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 436685, довідкою з ЄДРПОУ серії АА№ 007992 від 17.09.2008 року.

З довідки з ЄДРПОУ серії АА № 007992 від 17.09.2008 року вбачається, що видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервис» за КВЕД є рибальство, надання послуг у рибальстві, оптова торгівля іншими продуктами харчування.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Транссервис» є субєктом господарювання, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що на підставі наказу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів № 93 від 22.09.2010 року «Про затвердження квартального плану робіт перевірок роботодавців» та направлення № 131 від 15.11.2010 року головним спеціалістом відділу забезпечення надходжень адміністративно-господарських санкцій та пені Свинобоєвою Оленою Сергіївною з відома директора Артюшенка В.А. у присутності головного бухгалтера Абдурахманової З.І. була проведена планова виїзна перевірка виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Транссервис» реєстрації роботодавця у відділі Фонду, подання роботодавцем до відділення Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів; виконання роботодавцем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, сплати роботодавцем суми адміністративно-господарських санкцій та пені, за результатами проведення якої складено акт перевірки виконання ст.19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 15.11.2010 року (надалі акт перевірки).

Судом встановлено, що керівника ТОВ «Транссервис» повідомлено про проведення вищезазначеної перевірки повідомленням від 25.10.2010 року, яке було отримано позивачем 27.10.2010 року, що підтверджується копією поштового повідомлення, яка знаходиться в матеріалах справи.

У ході перевірки встановлено, що ТОВ «Транссервис» у відділенні Фонду не зареєстрований, звіт за формою № 10- III за 2009 рік в строк, встановлений законодавством, до відділення Фонду не подавав. В акті зазначено, що відповідно до ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” на виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, ТОВ «Транссервис» повинно було працевлаштувати двох інвалідів.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до наданих документів на підприємстві інваліди не працювали. Таким чином, норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, не виконано.

За результатами перевірки нарахована адміністративно-господарська санкція за невиконання нормативу у 2009 році у розмірі 17632,00 гривень; за неподання форми № 10- III «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2009 рік та відповідно до вимог ст.188 -1 КУпАП складено протокол про адміністративне правовопорушення на керівника підприємства.

Судом встановлено, що директор та головний бухгалтер ТОВ «Транссервис» від підписання акту перевірки відмовилися.

Акт перевірки був отриманий представником позивача Карабаш А.П. 07.12.2010 року, що підтверджується написом на екземплярі акту перевірки.

Суд зазначає, що позивач, не погодившись з висновками акту перевірки, звернувся до суду.

Предметом позову є визнання вимог Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення 17632,00 гривень необґрунтованими, визнання застосування адміністративно-штрафних санкцій за результатами перевірки в розмірі 17632,00 гривень необґрунтованими.

Перевіряючи наявність підстав для задоволення позовних вимог, судом встановлено наступне.

Порядок, підстави та умови участі субєктів господарювання в реалізації державних гарантій для забезпечення інвалідів рівними правами з іншими громадянами регулюється Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року № 875 (надалі Закон).

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно із частиною 2 статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону (ч.3 ст.19 Закону).

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним (ч.5 ст.19 Закону).

Відповідно до частини 9 статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Частиною 4 статті 20 Закону встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007р. №70, Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Таким чином, надання до Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів є обовязковим.

Суд зазначає, що позивач за 2009 рік своєчасно звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів не подав у звязку з тим, що вважав, що в 2009 році в ТОВ «Транссервис» кількість офісних працівників була недостатньою (менш 8), для нараховання необхідної кількості інвалідів та штрафних санкцій.

Суд зазначає, що пізніше, 19.04.2011 року позивач направив до Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів, з якого вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу позивача становить 38 осіб, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 2, фонд оплати праці штатних працівників 335 тис.грн., середньорічна зарплата штатного працівника 8816,00 гривень, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 0.

Перевірюячи допущення позивачем порушення ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” у звязку з не працевлаштуванням двох інвалідів, про що зазначено в акті перевірки, судом встановлено наступне.

Суд зазначає, що правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні регулюють Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 року N 2801-XII.

Відповідно до ст.9 Основ законодавства України про охорону здоров'я на підставах і в порядку, передбачених законами України, громадяни можуть бути визнані тимчасово або постійно не придатними за станом здоров'я до професійної або іншої діяльності, пов'язаної з підвищеною небезпекою для оточуючих, а також з виконанням певних державних функцій.

З норм ст.31 Основ законодавства України про охорону здоров'я вбачається, що з метою охорони здоров'я населення організуються профілактичні медичні огляди неповнолітніх, вагітних жінок, працівників підприємств, установ і організацій з шкідливими і небезпечними умовами праці, військовослужбовців та осіб, професійна чи інша діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення або підвищеною небезпекою для оточуючих.

Власники та керівники підприємств, установ і організацій несуть відповідальність за своєчасність проходження своїми працівниками обов'язкових медичних оглядів та за шкідливі наслідки для здоров'я населення, спричинені допуском до роботи осіб, які не пройшли обов'язкового медичного огляду.

Перелік категорій населення, які повинні проходити обов'язкові медичні огляди, періодичність, джерела фінансування та порядок цих оглядів визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про охорону праці” № 2694 від 14.10.1992р. державна політика в галузі охорони праці базується на пріоритеті життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб`єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.

Згідно ст. 5 даного Закону, умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров`я.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у випадку, коли специфіка підприємства визначає, що більшість посад на підприємстві повязані з важкими умовами праці, де заборонена праця інвалідів, працевлаштування інвалідів має використовуватися на цьому підприємстві з урахуванням такої специфіки. Тобто, при визначенні нормативу для працевлаштування інвалідів слід враховувати лише ту кількість робочих місць, які не повязані з шкідливими умовами праці.

Досліджуючи питання охорони праці з огляду на специфіку роботи позивача, судом встановлено наступне.

Зі ст.4 Конвенції № 73 про медичний огляд моряків від 29.06.1946 року вбачається, що компетентний орган влади, за консультацією з заінтересованими організаціями судновласників та моряків, встановлює характер медичного огляду, що проводиться, та ті данні, які включаються до медичного посвідчення.

Зокрема, медичне посвідчення повинно підтверджувати, що особа не страждає будь-якою хворобою, здатною загостритися в результаті служби в морі або зробити його непридатним до такої служби або загрожувати здоровю інших осіб на борту.

Відповідно до ст.52 Кодексу торговельного мореплавства Українидо роботи на судні допускаються особи, визнані придатними для цього за станом здоров'я. Висновок про придатність для роботи на судні за станом здоров'я робиться закладом центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я відповідно до правил, встановлених цим Міністерством.

Відповідно до Закону України "Про охорону праці", Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", Кодексу торговельного мореплавства України наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 листопада 1996 р. N 347 затверджено Правила визначення придатності за станом здоровя осіб для роботи на суднах, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 3 квітня 1997 р. за N 108/1912.

З п.3.2.1 Правил визначення придатності за станом здоровя осіб для роботи на суднах вбачається, що до стану здоровя моряків предявляються вимоги. Загальними вимогами, що пред'являються до допуску моряків до роботи на борті судна під час знаходження судна у морі, для виконання моряком своїх професійних обов'язків є:

- гострота зору та слуху;

- епідбезпека;

- адекватність психоповедінки;

- збереження орієнтації у просторі;

- збереження функцій опорно-рухового апарату;

- відсутність у моряка захворювання, що може дати загострення внаслідок служби у морі або зробити його непридатним до такої служби, або становити небезпеку для інших осіб, що знаходяться на борті судна, матеріальних об'єктів і навколишнього середовища.

З п.3.2.2 Правил визначення придатності за станом здоровя осіб для роботи на суднах вбачається, що для моряків, що відносяться до III та II професійної групи встановлюються додаткові вимоги, що пред'являються до допуску моряків до роботи на борті судна під час знаходження судна у морі.

В п.3.3.1 Правил визначення придатності за станом здоровя осіб для роботи на суднах зазначено, що медичне свідоцтво з відповідної морської професії з урахуванням посади видається лише за відсутністю у моряків медичних і психофізіологічних протипоказань.

З п.п.3.3.2,3.3.3 Правил визначення придатності за станом здоровя осіб для роботи на суднах вбачається, що загальні медичні протипоказання для всіх професійних груп моряків наведені у Додатку 5, додаткові медичні і психофізіологічні протипоказання для осіб III і II професійних груп наведені у Додатку 6.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що до роботи на судні допускаються особи, визнані придатними для цього за станом здоров'я. При цьому, суд зауважує, що до стану здоровя членів екіпажу судна законодавством встановлюються спеціальні вимоги.

Приймаючи до уваги, що інвалідом згідно зі ст. 2 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті, суд приходить до висновку, що інваліди не можуть бути членами екіпажу судна.

Судом встановлено, що середньооблікова чисельність працівників облікового складу позивача за 2009 рік склала 38 осіб, що підтверджується штатним розписом позивача, Переліком необроблених підприємств, завантажених від центру зайнятості, який був направлений директором Кримського республіканського центру зайнятості Керуючому Кримського республіканського відділення фонду соціального захисту інвалідів 16.09.2010 року.

Суд зазначає, що з 38 осіб позивача 6 осіб є офісними працівниками позивача, що входять до штату, що вбачається з штатного розпису на 2009 рік.

Приймаючи до уваги, що відповідно до частини 1 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, враховуючи, що члени екіпажу не включаються до середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу ТОВ «Транссервис», суд приходить до висновку, що нормативом робочих місць для працевлаштування інвалідів для позивача при середньооблікової чисельності штатних працівників 6 становить 0.

Отже, неврахування відповідачем специфіки роботи ТОВ «Транссервис» при вирішенні питання про включення до середньооблікової чисельності штатних працівників членів екіпажу судна суд вважає таким, що суперечить законодавству України.

Таким чином, висновки акту перевірки щодо нарахування ТОВ «Транссервис» адміністративно-господарських санкцій в сумі 17632,00 гривень суд не може визнати законними та обґрунтованими.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання вимог Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення 17632,00 гривень необґрунтованими, визнання застосування адміністративно-штрафних санкцій за результатами перевірки в розмірі 17632,00 гривень необґрунтованими, враховуючи, що адміністративно-господарські санкції в сумі 17632,00 гривень нараховані позивачу Кримським республіканським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів рішенням, оформленим актом перевірки від 15.11.2010 року, суд приходить до висновку, що для належного захисту прав та інтересів позивача по справі вважає необхідним в цій частини вийти за межи позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів про нарахування відносно ТОВ «Транссервис» адміністративно-господарських санкцій в сумі 17632,00 гривень, оформлене актом перевірки від 15.11.2010 року.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У звязку зі складністю справи судом 12.05.2011 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 17.05.2011 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів про нарахування відносно ТОВ «Транссервис» адміністративно-господарських санкцій в сумі 17632,00 гривень, оформлене актом перевірки від 15.11.2010 року.

3.Стягнути на користь ТОВ «Транссервис» (ЄДРПОУ 31263745) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.