Рішення № 15852787, 17.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/9517.05.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продімпекс» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс кепітал інвест»

Про стягнення грошових коштів в сумі 265936,69 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін :

Від позивача: ОСОБА_1. представник за довіреністю від 24.01.2011;

Від відповідача: ОСОБА_2. - представник за довіреністю від 28.12.2010.

У судовому засіданні 17.05.2011 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього грошових коштів за поставлений товар в розмірі 263 000,00 грн., інфляційних втрат в розмірі 1305,38 грн., 3 % річних в розмірі 1072,89 грн., штрафних санкцій за договором № 289,04 від 04.04.2008 в розмірі 558,42 грн. та судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2011 порушено провадження у справі № 47/95, розгляд якої призначено на 22.03.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2011 розгляд справи було відкладено до 13.04.2011 р. у звязку з відсутністю представників сторін у судовому засіданні та надходження з канцелярії суду письмового клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 13.04.2011 р. представник позивача надав суду довідку про погашення відповідачем заборгованості перед позивачем в розмірі 263000,00 грн. за поставлений товар, у звязку з чим позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача 2936,69 грн. неустойки та судових витрат.

В судове засідання 13.04.2011 відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову, мотивуючи заперечення тим, що договір № 289,04 від 01.04.2008, на який посилається позивач в позовній заяві, як на підставу своїх вимог, сторонами не укладався, відповідач повністю розрахувався з позивачем за поставлений останнім товар (арахіс) в кількості 20000 кг. на суму 354990,00 грн., визначену позивачем в податковій накладній № 0про-00000818 від 03.12.2010 р., а вимоги позивача про стягнення пені, річних та інфляційних втрат вважає незаконними, так як податковою накладною, по якій здійснювалась поставка товару, не був передбачений строк оплати поставленого товару, а всупереч ст. 530 Цивільного кодексу України, позивачем не виставлялася вимога про здійснення відповідачем оплати у визначений позивачем строк і тому відповідач вважає, що ним не прострочено виконання зобовязання по оплаті поставленого товару і не має підстав для стягнення з відповідача пені, річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва в судовому засіданні від 13.04.2011 розгляд справи був відкладений до 28.04.2011 у звязку з тим, що позивачем не було виконано усього обсягу вимог ухвали суду від 04.03.2011 щодо надання витребуваних документів.

В судовому засіданні 28.04.2011 позивач подав суду документи, які вимагалися судом а також уточнену позовну заяву, в якій просив стягнути з відповідача 3% річних, інфляційні втрати та договірну пеню всього на суму 2936,69 грн., мотивуючи тим, що відповідач, всупереч п. 4.3. договору № 289/04/08 від 01.04.2008 р. та видаткової накладної № 818 від 03.12.2010 не здійснив своєчасну (протягом 30-ти календарних днів) оплату одержаного товару в кількості 20000 кг. на суму 354990,00 грн., а також судові витрати в розмірі 2885,40 грн.

В судовому засіданні 28.04.2011 судом було оголошено перерву до 17.05.2011 у звязку з поданою представником відповідача заявою про подовження строку розгляду справи для складання вмотивованих письмових пояснень на уточнені позовні вимоги позивача.

В судовому засіданні 17.05.2011 представник позивача просив позов з урахуванням поданих уточнень задовольнити, представник відповідача проти позову - заперечував.

Таким чином, розглянувши у судових засіданнях матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2008 між позивачем ТОВ «Продімпекс», як постачальником, та відповідачем ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест», як покупцем, було укладено Договір поставки № 289/04/08 (далі Договір № 289/04/08 від -01.04.2008), згідно п. 1.1. якого, постачальник (позивач) зобовязався передати у власність покупцеві (відповідачу), а покупець (відповідач) зобовязався прийняти та оплатити продукцію, сировину для харчової промисловості.

Згідно копії накладної № опро-00000818 від 03.12.2010, підписаної представниками позивача і відповідача та скріпленої печатками сторін, поданої позивачем до суду разом з уточненою позовною заявою, позивачем відпущено, а відповідачем отримано арахіс 28/32 в кількості 16700 кг. на загальну суму 246325,00 і арахіс 35/39 в кількості 3300 кг. на загальну суму 49500,00 грн., всього на суму 354990,00 грн. з ПДВ в сумі 59165,00 грн.

Згідно копії довіреності № 002622 від 03.12.2010, виданої керівником відповідача, підпис якого засвідчений печаткою відповідача, для одержання ОСОБА_3 у позивача арахісу в кількості 20000 кг. (в графі «цінностей за»з посиланням на № і дату наряду як на підставу одержання товару відомості відсутні).

03.12.2010 позивачем була виписана податкова накладна, порядковий № 00000818, підписана представником позивача і засвідчена печаткою позивача, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, в якій зафіксовано, що продавець (позивач) передав покупцю (відповідачу) 03.12.2010 на підставі договору № 289/04-08 від 01.04.2008 арахісу 28/32 (Китай) в кількості 16700 кг. по ціні 14,75 грн. за 1 кілограм на загальну суму 246325,00 грн. (без ПДВ) та арахісу 35/39 (Китай) в кількості 3300 кг. по ціні 15,00 грн. за 1 кілограм загальною вартістю 49500, 00 грн. (без ПДВ), а всього на суму 354990,00 грн. з ПДВ в сумі 59165,00 грн.

З огляду на те, що позивачем в судовому засіданні 13.04.2011 було надано довідку про погашення відповідачем заборгованості перед позивачем в розмірі 263000,грн. провадження в справі в частині стягнення 263000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору в цій частині.

Як зазначив позивач в позовній заяві, відповідач всупереч п.4.3. договору, не здійснив оплату поставленого позивачем товару протягом 30 днів з моменту набуття відповідачем права власності на товар, яким є фактична передача товару відповідачу разом із супровідними документами та підписання відповідачем відповідного документа про прийняття товар, вважає строком поставки день виписки податкової накладної № 818 від 03.12 2011 року, а днем оплати 04.01.2011 р. і так як відповідач розпочав перерахування основного боргу за поставлений товар лише 22.01.2011, тобто з порушення строку, а тому просив стягнути з відповідача пеню в сумі 558,42 грн., інфляційні втрати в сумі 1305,38 грн., 3 % річних, що складає 1072,89 грн.

Стаття 175 частина 1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму та до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст.610, 612 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вище викладене, судом встановлено, що позивач поставив, а відповідач отримав відповідно до накладної № опро-00000818 від 03.12.2010 товар - арахіс в кількості 20000кг. на загальну суму 354990 грн., однак в зазначеній накладній відсутня будь-яка вказівка на те, що товар, якій по ній поставлявся позивачем відповідачу передається саме по договору № 289/04/08 від -01.04.2008. Судом досліджено податкову накладну № 00000818 від 03.12.2010, в якій зазначено що товар, тотожний тому, який поставлявся по накладній № опро-00000818 від 03.12.2010, поставлявся по договору № 289/04/08 від -01.04.2008, однак суд вважає, що податкова накладна не є належним та допустимими доказом того, що поставка здійснюється саме по договору № 289/04/08 від -01.04.2008, адже вона складається позивачем самостійно, одноособово, без участі відповідача.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами те, що поставка товару здійснювалась ним саме по договору № 289/04/08 від -01.04.2008, отже, між сторонами не було узгоджено строк оплати поставленого товару, а тому його оплата мала здійснюватись в поряду ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України, а оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів виставлення відповідачу вимоги в порядку ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України про сплату вартості поставленого товару, відповідно і строк оплати відповідачем вартості товару не настав, а відтак відсутнє і прострочення виконання відповідачем свого зобовязання по оплаті товару, поставленого згідно накладної № опро-00000818 від 03.12.2010.

Таким чином, оскільки стаття 625 Цивільного кодексу України та ст.ст.610, 612 Цивільного Кодексу України передбачають умови, згідно яких підставами для стягнення інфляційних втрат та 3% річних, а також пені - є саме прострочення відповідачем грошового зобовязання перед позивачем, а оскільки такого прострочення відповідачем не допущено, а тому і підстави для стягнення інфляційних втрат в сумі 1305,38 грн. та 3 % річних на суму 1072,89 грн., а також пені в сумі 558,42 грн. - відсутні і вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються пропорційно на відповідача, оскільки погашення суми основного боргу в розмірі 263000,00 грн. було здійснено відповідачем вже після звернення позивача з позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Провадження в справі в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 263 000 (двісті шістдесят три тисячі) грн. 00 коп. припинити на підставі п.1-1. ст.80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору в цій частині.

2.В іншій частині позову відмовити.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс кепітал інвест» (01014, м. Київ, пер. Мічуріна, буд. 3/2а, код ЄДРПОУ 34047146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продімпекс»(83049, м. Донецьк, вул. Лебединського, буд. 7а, код ЄДРПОУ 31770903) 2630 (дві тисячі шістсот тридцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 39 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік

Дата складання повного тексту рішення 23.05.2011