Рішення № 15852514, 25.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/14225.05.11 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

доКомунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»

простягнення 135373,80 грн. СуддяСташків Р.Б. Представники: від позивача ОСОБА_1, представник за дов. №Д07/2010/12/29-8 від 29.12.2010; від відповідача ОСОБА_2, представник за дов. №110/905-3 від 05.01.2011. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2011 року Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(далі позивач або АЕК «Київенерго») звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Комунального підприємства з експлуатації в ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»(далі відповідач, КП «Житло-сервіс») про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 135373,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1411103 від 21.10.2003 (далі Договір) на виконання умов якого позивач поставив відповідачу теплову енергію, однак відповідач свої зобовязання не виконав у повному обсязі, у звязку з чим, за останнім за період з 01.08.2008 до 01.03.2011 рахується заборгованість за використану теплову енергію в сумі 121394,21 грн.

В звязку з порушенням відповідачем строків оплати за отриману теплову енергію, позивач на підставі ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) нарахував відповідачу 10973,89 грн. інфляційних втрат, 3005,70 грн.3% річних.

Ухвалою суду від 04.04.2011 було порушено провадження справі №34/142 та призначено розгляд справи на 20.04.2011.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в порядку ст. 59 ГПК України, в якому зокрема зазначив наступне.

-до спірних правовідносин не застосовуються положення ЦК України та Господарського кодексу України (далі ГК Ураїни) щодо договору енергопостачання, в т.ч. ч.6, 7 ст.276 ГК України щодо оплати, тому, здійснюючи свої дії по виконанню умов Договору у відповідності та в порядку, визначених умовами Договору, дії КП «Житло-сервіс»не можуть бути порушенням умов Договору та чинного законодавства України;

-КП «Житло-сервіс»не отримує кошти від населення, не користується ними, не накопичує їх, а тому вимоги позивача спростовуються умовами Договору та договором №637, укладеним між Комунальним підприємством «Головний інформаційно-обчислювальний центр»та КП «Житло-сервіс»01.05.2001 (далі Договір №637);

-оскільки між сторонами не укладалось угод про зміну умов Договору, зокрема його ціни, розрахунок позовних вимог позивача, на думку представника відповідача не містить відомостей про те, по яким тарифам він користувався та в якому періоду;

-розрахунок інфляційних втрат, у відповідності до ст.625 ЦК України має проводитись за весь час прострочення, а не за виключенням нарахувань за липень, серпень 2009 року та квітень-липень 2010 року, замість зменшення інфляційних нарахувань у ці місяці;

-згідно п.3.2.5 Договору та п.10 додатку №2 Договору КП «Житло-сервіс», яке не отримує на свій рахунок і не користується сплаченими на рахунок позивача (постачальника теплової енергії) коштами населення за спожиту теплову енергію населенням, не може нести відповідальності перед позивачем 3% річних за весь час прострочення оплати населенням теплової енергії, оскільки останні (3% річних) є платою за користування чужими грошовими коштами, а згідно ст. 536 ЦК України, відповідач не користується і отримує їх.

20.04.2011, 12.05.2011 судом оголошувались перерви до 12.05.2011 та 25.05.2011 відповідно.

13.05.2011 до загального відділу суду від позивача надійшли пояснення щодо обставин і фактів, викладених у відзиві на позовну заяву.

У ході проведення судового засідання 25.05.2011 представник позивача, подав клопотання, в порядку ст.ст.22, 25 ГПК України, відповідно до якого, у звязку із зміною організаційно-правової форми позивача, просив замінити його процесуальним правонаступником Публічним акціонерним товариством «Київенерго».

Як убачається з Статуту Публічного акціонерного товариства «Київенерго», затвердженого 5 квітня 2011 року загальними зборами акціонерів Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго», протокол загальних зборів акціонерів АК «Київенерго»№1/2011 від 05.04.2011, Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго», у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариств»№514-VI від 17.09.2008.

Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Враховуючи зазначене суд здійснює заміну Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»на її правонаступника Публічне акціонерне товариство «Київенерго».

Того ж дня, представник позивача надав суду довідку про надходження коштів за спожиту теплоенергію відповідачем та пояснив, що 30.04.2011 відповідач частково проплатив суму боргу в розмірі 11088,07 грн., у звязку з чим, просив стягнути з відповідача основну суму боргу, яка становить 110306,14 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.10.2003 між АЕК «Київенерго»(Постачальник) та КП «Житло-сервіс»(Споживач) було укладено Договір, за умовами якого Постачальник зобовязується виробити та поставити теплову енергію Споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобовязується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

За умовами Договору Споживач зобовязався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із Споживачем (додатки 3,4) для потреб опалення в період опалювального сезону, для гарячого водопостачання протягом року згідно із заявленими Споживачем величинами приєднаного теплового навантаження зазначеними в додатку 1.

Відповідач, в свою чергу зобовязався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку 2.

За умовами Договору, до зобовязань відповідача також віднесено забезпечення:

-своєчасного надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію;

-своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок Постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.

Додатком №1 до Договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії.

У додатку №2 до Договору сторонами було визначено тарифи та порядок розрахунків.

Пунктом 10 зазначеного вище додатку визначено, що Споживач щомісячно з 12 до 15 число отримує в МВРТ-4 за адресою: вул. Борщагівська, 171/18 оформлену Постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці: табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник Постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п.10 додатку до Договору Споживач:

-щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

-до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок Постачальника згідно з його розрахунком.

Додатком №5 до Договору сторони визначили умови припинення подачі теплової енергії.

Додатком №6 до Договору підписано довідку про дані по будинках (спорудах) КП «Житло-сервіс», опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від теплових мереж Постачальника станом на 01.07.2003.

Додатком №7 до Договору було підписано довідку про теплові навантаження обєктів теплопостачання КП «Житло-сервіс».

У Додатку №10 до Договору сторони погодили Порядок проведення розрахунків по відшкодуванню житловим організаціям витрат, повязаних з нарахуванням, збором, обліком та розщепленням платежів населення за теплову енергію та обслуговуванням внутрішньо будинкових і зовнішніх теплових мереж, бойлерних, які знаходяться на їх балансі.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач листами №110/902-1503 від 22.11.2005, №110/913-476 від 18.04.2006, 110/913-939 від 20.05.2009 звертався до позивача, в яких просив продовжити термін дії Договору до передачі теплових мереж на баланс експлуатуючій організації, та оформлення необхідних документів для укладання постійних договорів.

Позивач, в свою чергу повідомляв про наявну у відповідача заборгованість та надавав згоду на продовження терміну дії тимчасових договорів.

Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання, а тому права та обовязки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 ГК України.

Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Положення даної статті слід застосовувати у системному взаємозв'язку зі ст. 714 ЦК України «Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу».

Так, ЦК України у названій статті встановлює, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору енергопостачання слід застосовувати загальні положення про договір поставки та про договір купівлі-продажу, якщо інше не встановлено законом або якщо інше не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відносини з енергопостачання регулюються, зокрема і Законом України «Про електроенергетику»від 16.10.97 р. № 575/97-ВР (з відповідними змінами).

Частинами 1, 2 статті 26 Закону України «Про електроенергетику» визначено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Як стверджує позивач, за період з 01.08.2008 до 01.05.2011 у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.05.2011 становить 110306,14 грн.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Додатком №2 до Договору сторонами було визначено тарифи та порядок розрахунків.

Відповідно до п.10 зазначеного вище до додатку Споживач:

-щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

-до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок Постачальника згідно з його розрахунком.

Як слідує з матеріалів справи, 30.04.2011 відповідач частково проплатив суму боргу в розмірі 11088,07 грн., у звязку з чим, позивач просив стягнути з відповідача основну суму боргу, яка становить 110306,14 грн.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відтак, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 110306,14грн. та припинення провадження у справі в частині стягнення 11088,07 грн., на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Заперечуючи проти позову відповідач посилається на те, що за умовами Договору відповідач не зобовязаний сплачувати теплову енергію, а лише забезпечити своєчасне надходження коштів від орендарів.

З даним твердженнями суд погодитись не може в силу наступного.

Так, за умовами Договору Споживач зобовязаний забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію; своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок Постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.

Договір є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частини 1, 2, 4 статті 202 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 528 ЦК України визначено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Як слідує з матеріалів справи, Договір був укладений саме між відповідачем, який за умовами останнього зобовязався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Тобто, укладаючи Договір на таких умовах, в яких Споживачем визначено саме відповідача, останній погодився з тими умовами, які визначені в ньому, та зобовязався отримати та сплатити кошти за спожиту теплову енергію.

Що ж стосується посилання відповідач на Договір №637, то суд зазначає наступне.

За умовами Договору №637, КП «Житло-сервіс»(Замовник) доручає, а КП ГІОЦ (Виконавець) приймає на себе виконання робіт по:

-розщепленню та перерахуванню комунальних платежів населення, субсидій та пільг, які поступили на транзитний рахунок КП ГІОЦ в ОПЕРВ Київського міського управління Ощадбанку України, на розрахункові рахунки підприємств-постачальників комунальних послуг, згідно дислокації будинків та відомостей про реквізити підприємств-постачальників комунальних послуг, наданих Замовником;

-виготовленню для квартиронаймачів «Рахунків на сплату комунальних послуг».

Укладений між відповідачем та КП ГІОЦ Договір №637 ніяким чином не виключає обовязку відповідача сплачувати позивачу вартість спожитої теплової енергії, а лише встановлює обовязок КП ГІОЦ виконати певну роботу, а відповідача оплатити її.

Разом з тим, суд відзначає, що п.3.2 Договору визначено, що сторони не несуть відповідальності за відносини будь-якої сторони по цьому договору з іншою стороною.

Що ж стосується заперечень відповідача щодо розміру тарифів, за якими позивач нараховує відповідачу борг у сумі 121394,21 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», дія даного Указу не поширюється на рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України в частині встановлення цін і тарифів.

Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України щодо встановлення тарифів на теплову енергію є нормативно-правовими актами, а не актами індивідуальної дії, тому їх застосування не може залежати від дати повідомлення про це споживача.

Відповідно до абзацу 10 ст.25 Закону України «Про теплопостачання»передбачено, що теплопостачальна організація зобов'язана при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством.

У разі виявлення будь-яких розбіжностей, або недостовірностей щодо застосованих тарифів, відповідач мав право вимагати від АЕК «Київенерго»надання достовірної інформації про тарифи на теплову енергію та відшкодування, умови оплати та методику розрахунків, нарахування, режими теплопостачання тощо (п.п2.5.1 п.2.5 Договору).

Як пояснив позивач, мешканці буднику сплачують кошти за послуги опалення та гарячого водопостачання будинку у метрах кубічних та квадратних на підставі відповідних розпоряджень КМДА, а відповідачу позивач постачає теплову енергію у гігакалоріях (як це обумовлено сторонами у тексті договору, додатках та звертанні-дорученні до нього). На підставі зазначеного виникає різниця у тарифах, яку відповідач повинен оформляти 3-стороннім актом з позивачем та ПАТ АК «Водоканал». Інформацію щодо різниці у тарифах відповідач повинен подавати до КМДА.

Матеріали справи не містять жодних заперечень, листів відповідача до позивача щодо застосованих останнім недостовірних, або таких, які на його думку є завищеними тарифів за спожиту теплову енергію, як і не містять актів, складених з АК «Київенерго», відповідачем та ПАТ АК «Водоканал»на підтвердження різниці у тарифах за поставлену теплову енергію відповідачу.

Будь-яких рішень, якими встановлено порушення позивачем умов Договору, або застосування інших тарифів, ніж застосовував позивача за спірний період матеріали справи не містять, а відтак не підтверджують доводів відповідача.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3005,70 грн. та інфляційні втрати у розмірі 10973,89 грн. за період прострочення з вересня 2008 року по березень 2011 року згідно доданого до позову розрахунку.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення вказаної норми не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційні, а тому мають враховуватися всі індексі інфляції (в т.ч. з відємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р.

Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції за липень, серпень 2009 року, квітень липень 2010 року, які мають відємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційної складової боргу та 3% річних, становить 10056,87 грн. та 3005,70 грн. відповідно.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Замінити Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго»її правонаступником Публічним акціонерним товариством «Київенерго».

Припинити провадження у справі в частині стягнення з Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»11088,07 грн. основного боргу.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»(01004, м. Київ, вул. Крутий узвіз, 3; ідентифікаційний код 31025659) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл.І. Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305 в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31; ідентифікаційний код 26187764) 110 306 (сто десять тисяч триста шість) грн. 14 коп. основного боргу, 3005 (три тисячі пять) грн. 70 коп. 3% річних, 10056 (десять тисяч пятдесят шість) грн. 87 коп. інфляційних втрат, та 1344 (одну тисячу триста сорок чотири) грн. 57 коп. витрат по сплаті державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

СуддяР.Б. Сташків