Рішення № 15852279, 16.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/9516.05.11 За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

ДоТовариства з обмеженою відповідальності «Світові хлібні традиції»

Простягнення 16596, 20 грн. Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: ОСОБА_2, дов. № б/н від 20.04.2011 р.

Від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності «Світові хлібні традиції»про стягнення 16596, 20 грн. основного боргу у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо оплати поставленого за видатковою накладною № 22 від 01.03.2010 р. товару.

Ухвалою суду від 21.03.2011 р. було порушено провадження у даній справі № 37/95 та призначено її розгляд на 27.04.2011 р., зобовязано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 27.04.2011 р. на виконання вимог ухвали суду від 21.03.2011 р. надав витребувані судом документи частково, зокрема, не надав оригінали доданих до позовної заяви документів та довідку з органів статистики про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на день розгляду справи.

Представник відповідача у призначене судове засідання не зявився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її судового розгляду, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернені органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи наведене, з метою витребування необхідних документів у справі, а також у звязку з незявленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду від 21.03.2011 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 27.04.2011 р. розгляд даної справи було відкладено до 16.05.2011 р.

Представник позивача у судовому засіданні 16.05.2011 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у призначене судове засідання не зявився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Світові хлібні традиції»товар борошно першого ґатунку у кількості 2 тон, отруби пшеничні у кількості 500 кг та борошно житнє у кількості 9540 тон на загальну суму 16596, 20 грн., що підтверджується видатковою накладною № 22 від 01.03.2010 р. (копія - в матеріалах справи).

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку про укладення між сторонами господарського договору у спрощеній формі.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З наданих суду документів вбачається, що позивач поставив відповідачу товар за накладною № 22 від 01.03.2010 р. на суму 16596, 20 грн., яка підписана обома сторонами, на умовах попередньої оплати.

За твердженням позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю «Світові хлібні традиції»поставлений йому за вищезазначеною накладеною товар оплачено не було, у звязку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 16596, 20 грн.

Таким чином, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у своїй позовній заяві просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світові хлібні традиції»16596, 20 грн. основного боргу у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо оплати поставленого за видатковою накладною № 22 від 01.03.2010 р. товару.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарське зобовязання це зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо оплати поставленого за видатковою накладною № 22 від 01.03.2010 р. товару, позивачем було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальності «Світові хлібні традиції»претензії від 04.10.2010 р. та від 15.12.2010 р. з проханням в термін у 30 діб з дня отримання претензії розрахуватися за поставлений на загальну суму 16596, 20 грн. товар.

Проте відповідач відповіді на претензії не надав, суму заборгованості не сплатив.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальності «Світові хлібні традиції»16596, 20 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світові хлібні традиції» (вул. Котельникова, буд. 51, м. Київ, 03115, ідентифікаційний код 34999316) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 16596 (шістнадцять тисяч пятсот девяносто шість) грн. 20 коп. основного боргу, 166 (сто шістдесят шість) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повний текст рішення складений 20.05.2011 р.