Рішення № 15852062, 24.05.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.05.11 р. Справа № 2/84

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Москаленко О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Запорожкокс”, м. Запоріжжя

до відповідача: Приватного підприємства „Содєйствіє”, м. Торез

про: стягнення суми у розмірі 15399,06грн.

За участю

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довір.

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Запорожкокс”, м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства „Содєйствіє”, м. Торез про стягнення суми у розмірі 15399,06грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір № ДУК-01/07-21р/87 на отримання в рамках вказаного договору партії вугілля з 3-х вагонів. Проте, згідно з листом відповідача від 18.03.2008р. № 78 вагони з вугіллям, що надійшли були повернені відповідачу. З огляду на повернення вказаних вагонів позивач просить стягнути з відповідача суму у розмірі 15399,06грн. за переадресування вантажу. Як на правові підстави заявленого позову позивач посилається на ст. 44, 62 Статуту залізниць України, п. 6 Правил переадресування вантажів, п. 1.2. Правил розрахунків за перевезення вантажів.

Відповідач явку свого представника до жодного судового засідання не забезпечив, відзиву по заявленим вимогам не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 05.04.2011р. № 02-62/7431, від 05.05.11р. № 02-62/9462.

Відповідно до довідки Головного управління статистики у Донецькій області станом на 11.05.2011р. Приватне підприємство „Содєйствіє” зареєстроване за адресою: 86600, м. Торез, вул. Енгельса, 126.

З урахуванням цих даних, суд вважає належним виконання обовязку щодо повідомлення відповідача про вчинені судом процесуальні дії та можливим розглянути спір, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами. До того ж, згідно ст. 59 ГПК України, надання відзиву на позов є правом відповідача.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, з огляду на достатність представлених матеріалів, справа розглянута згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.04.2011р. змінено Відкрите акціонерне товариство „Запорожкокс”, м. Запоріжжя на його правонаступника Публічне акціонерне товариство „Запорожкокс”, м. Запоріжжя.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні в матеріалах справи документи суд ВСТАНОВИВ:

07.12.2007р. між ТОВ „Метінвест холдінг” та ВАТ „Запорожкокс” був укладений договорів № ДУК-01/07-21р/87, відповідно до якого ТОВ „Метінвест холдінг” зобовязалося поставити позивачу вугільну продукцію за марочним складом, цінами та кількістю, вказаними у Специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків.

В межах даного договору 15.03.2008р. на адресу позивача надійшов вагон № 65889149 з вугільним концентратом марки „К”. Згідно до залізничної накладної № 50597857 від 14.03.2008р. вантажовідправником вугілля є Приватне підприємство „Содєйствіє”, власником ТОВ „Метінвест холдінг”.

Крім того на підставі посилочної залізничної накладної № 50597861 від 14.03.2008р., оформленої відповідно до основної залізничної накладної № 50597875, на адресу позивача 15.03.2008р. надійшла партія вугілля з 3-х вагонів № 67183814, № 65330516, № 60843521.

18.03.2008р. відповідачем на адресу позивача був направлений лист № 78, відповідно до якого ПП „Содєйствіє” просить відвантажені вагони №№ 65330516, 60843521, 65889149 за залізничною накладною № 50597857 переадресувати на його реквізити. Оплату залізничного тарифу за доставку вантажу, витрати, повязані з користування вагонами та надання інших додаткових послуг гарантує.

Відповідно до ст. 44 Статуту залізниць України залізниця може за заявою відправника, одержувачу змінити станцію призначення вантажу, прийнятого до перевезення (переадресувати вантаж), з оплатою витрат за договірним тарифом.

Згідно до п. 6 Правил переадресування вантажів, переадресування вантажу здійснюється за первинними документами (із внесенням відповідних змін) і з оформленням перевезення новими перевізними документами, що обумовлюється в наказі на переадресування.

На виконання вимог, встановлених зазначеними положенням, переадресування вантажу здійснювалося відповідно до наказу № 37 від 19.03.2008р.

Абзацом другим п. 6 Правил встановлено, що у разі оформлення нових перевізних документів на переадресований вантаж, що перевозиться на відкритому рухомому складі, під найменування вантажу зазначається „За масою первинного відправника”.

З квитанцій про приймання вантажу № 45067802, № 45067803, № 45067802 під графою „Найменування вантажу” було зазначено наступне „Концентрат вугільний марки К, за масою первинного відправника”.

Виходячи з викладеного, за висновками суду позивачем, при переадресуванні партії вугілля марки „К” з 3-х вагонів за масою первинного відправника, був дотриманий порядок переадресування вантажів, встановлений Правилами переадресування вантажів.

Згідно до рахунку накладної ЗАТ ТЕК „Енерготранс” № 772 від 21.03.2008р. на організацію перевезення вантажу за 2-гу декаду березня 2008р. на суму 1241664,24грн., на підставі договору № 2299 від 27.09.2006р., позивачем було сплачено провізну плату за кожним вагонам, а саме:

- по вагону № 65889149 1638,70грн.;

- по вагону № 65330516 1622,70грн.;

- по вагону № 60843521 1622,70грн., а всього за трьома вагонами 4884,10грн.

Вказаний рахунок позивачем було сплачено в повному обсязі, що підтверджується зокрема виписками банку за 13.03.2008р., за 17.03.20908р., за 19.03.2008р. та за 21.03.2008р., що додані до матеріалів справи.

Крім того, як вказує позивач, в наслідок затримки розпорядження відправника відносно вантажу ПАТ „Запоріжкокс” понесло збитки повязані з затримкою та переадресування вантажу.

Так, відповідно до відомості плати за користування вагонами (контейнерами) форми ГУ-46ІСЦ від 20.03.2008р. № 20030442 ПАТ „Запоріжкокс” нараховано залізницею плату за користування вагонами залізниці в розмірі 2569,32грн.

Вказана сума було списана з осо бобового рахунку ПАТ „Запоріжкокс” у повному обсязі, що підтверджується переліком залізничний документів № 2103 від 21.03.2008р.

За накопичувальної карткою № 20032180 зборів за роботи та штрафи, повязані з перевезенням вантажів за період з 20.03.2008р. по 20.03.2008р. за формою ФДУ-92 залізницею з ПАТ „Запоріжкокс” було стягнуто плату за переадресування вантажу у розмірі 778,05грн. та плату за відправлення повідомлення з уточненням одержувача у розмірі 147,30грн., що разом складає 925,35грн. Підтвердженням сплати вказаної суми є позивача є штемпель ДП „Придніпровська залізниця” від 20.03.2008р., що поставлений на зазначеній накопичувальній картці.

Крім того, відповідно до квитанції про приймання вантажу № 45067802 за вагону № 65889149 провізна плата склала 1638грн., за квитанцією № 45067803 по вагону № 65330516 провізна плата склала 1622грн., за квитанцією № 45067804 по вагону № 60843521 провізна плата склала 1622грн.

Тобто, разом по 3-м вагонам провізна плата за переадресування вагонів на адресу відповідача склала 4882грн.

Пунктом 1.2. Правил розрахунків за перевезення вантажів встановлено, що плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення.

Тобто, ПАТ „Запоріжкокс” плата за перевезення вугілля у розмірі 4882грн. по кожному з вагонів, була сплачена під час оформлення перевезення, що підтверджується переліком залізничних документів № 2003 від 20.03.2008р.

Таким чином за переадресування вантажу на адресу відповідача позивачем було сплачено 15300,06грн. з ПДВ., у звязку з чим позивачем на адресу відповідача 07.05.2008р. було направлено рахунок фактуру № 1987 на суму 15399,06грн.

Проте, як вказує позивачем та не спростовано відповідачем вказаний рахунок відповідачем сплачений не був.

З приводу наявності заборгованості позивачем на адресу відповідача 16.02.2009р. було направлено вимогу про сплату заборгованості № 13/302, які зі сторони останнього залишена без відповіді та задоволення.

З огляду на викладені обставини позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 15399,06грн., заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Свої зобовязання щодо повної та своєчасної оплати грошових коштів всупереч вищевказаним нормам Цивільного та Господарського кодексу України, відповідач не виконав, у звязку з чим виникла заборгованість в сумі 15399,06грн.

Відповідач доказів погашення суми боргу в розмірі 15399,06грн. до матеріалів справи не надав, наявність заборгованості не спростував, тому позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 15399,06грн. підлягають задоволенню.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу, виконані позивачем зобовязання не оплачені, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати в порядку, що передбачений ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Запорожкокс”, м. Запоріжжя до Приватного підприємства „Содєйствіє”, м. Торез про стягнення 15399,06грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства „Содєйствіє” (86600, м. Торез, вул.. Енгельса, 126, р/р 26005301461606 у філії відділення „Промінвестбанк”, МФО 334282, ЄДРПОУ 32366911) на користь Публічного акціонерного товариства „Запорожкокс” (69600, м. Запоріжжя, МСП-681, р/р 26003005410004 в АКБ „Індустріалбанк”, м. Запоріжжя, МФО 313849, ЄДРПОУ 00191224) заборгованості в розмірі 15399,06грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 153,99грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Мартюхіна Н.О.