Вирок № 15849934, 22.03.2011, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 1-381/2011

В И Р О К

іменем України

"22" березня 2011 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі :

головуючого судді Федосєєва С.В.

при секретарі Куценко І.В.

за участю прокурора Ковальського С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, судимого 30.06.1999 року Старокиївським районним судом м. Києва за ч.1 ст. 229-6 КК України (в редакції 1960 року) до 1 року позбавлення волі; 10.09.2001 року Дніпровським місцевим судом м. Києва за ч.2 ст.229-6 КК України (в редакції 1960 року) до 2 років 6 місяців позбавлення волі, звільнився з Білоцерківської ВК № 35 Київської області 26.11.2003 року по відбуттю строку покарання, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 04.03.2005 року приблизно о 09-00 год., знаходячись за місцем свого проживання в АДРЕСА_2 з метою вчинення таємного викрадення чужого майна, шляхом проникнення до житла, вступив в попередню злочинну змову з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, - ОСОБА_2, після чого реалізовуючи свій злочинний намір, в цей же день, 04.03.2005 року, приблизно об 11-30 год. приїхали та зайшли до АДРЕСА_1, де ОСОБА_2 почав шукати вхідні двері квартир, замки яких можливо відчинити відмичками. В цей час ОСОБА_1 спостерігав за навколишньою обстановкою з метою попередити ОСОБА_2 про небезпеку.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приблизно о 12-00 годині, та переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає, підійшли до вхідних дверей квартири АДРЕСА_1, при цьому ОСОБА_1 діючи узгоджено з ОСОБА_2, подзвонив у дзвоник та впевнився, що власники вказаної квартири відсутні, після цього ОСОБА_2 за допомогою заздалегідь заготовлених відмичок почав відчиняти замки вхідних дверей. В цей час ОСОБА_1 спустився на перший поверх вказаного будинку та, вийшовши на вулицю, поблизу під'їзду став спостерігати за навколишньою обстановкою з метою попередити Однак, приблизно через 05 хвилин з під'їзду АДРЕСА_1 вийшов ОСОБА_2, який повідомив ОСОБА_1, що квартира АДРЕСА_1 обладнана сигналізацією. Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2, усвідомлюючи небезпеку бути викритими, свій злочинний умисел до кінця довести не змогли з причин, що не залежали від їх волі та не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, з місця вчинення злочину втікли, однак невдовзі були затримані працівниками міліції.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та показав, що 04.03.2005 року, коли він перебував за місцем свого проживання, до нього підійшов ОСОБА_2, який на той час проживав у нього в квартирі, та запропонував здійснити квартирну крадіжку, на що він погодився, так як йому потрібні були гроші. В той же день, до обіду, вони разам на попутному авто поїхали на житловий масив «Березняки». Вийшовши на АДРЕСА_1, де на ліфті піднялися на восьмий поверх, після чого сходами почали спускатися вниз, підшукуючи квартиру, в яку ОСОБА_2 проникне, щоб викрасти гроші та золоті прикраси, оскільки їх легше здати і вони маленькі, а коштують дорого. Спускаючись сходами, на шостому поверсі біля квартири № 30 вони зупинилися і ОСОБА_2 попросив, щоб він подзвонива сам пішов і став між 5 та 6 поверхом. Коли він декілька разів подзвонив у дану квартиру, а двері ніхто не відчиняв, тоді ОСОБА_2 наказав, щоб він йшов на перший поверх та спостерігав за навколишньою обстановкою. Приблизно через 5 хвилин з під'їзду вийшов ОСОБА_2, і сказав, що квартира під сигналізацією, і треба швидше тікати. Після цього вони пішли у бік проїзної частини а по дорозі ОСОБА_2 передав йому шкіряний чохол, чорного кольору (ключницю), з відмичками для відкриття замків. Після цього їх затримали працівники міліції біля АДРЕСА_1 і виявили та вилучили відмички від замків, він відразу у всьому зізнався, після чого їх було затримано та доставлено до Дніпровського РУ в м. Києві.

Підписку про невиїзд він порушив у звязку з тим, що постійно відчував тиск з боку ОСОБА_2 та його друзів кавказької національності. Після того, як відносно нього та ОСОБА_2 порушили кримінальну справу, ОСОБА_2 разом зі своїм товаришем, який проживав у нього на квартирі, з'їхали. Побоюючись переслідування з їх боку, він вирішив втекти з міста Києва, усвідомлюючи, що тим самим ухиляється від кримінальної відповідальності за скоєний злочин. Проживав в селі Требухів, де 23.11.2010 року, його затримали працівники міліції.

Розкаюється у вчиненому злочині.

Враховуючи те, що учасниками процесу не оспорювались фактичні обставини справи і судом встановлено, що учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позицій, а тому, вислухавши думку учасників судового розгляду та розяснивши їм положення ст.299 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів у справі.

Суд вважає доведеною винність ОСОБА_1 у вчиненні незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням в житло, та кваліфікує його дії за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України.

Призначаючи вид та міру покарання ОСОБА_1, суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, особу підсудного, який судимий за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, не працює, неодружений, за місцем затримання характеризується посередньо (а.с. 150), на обліку у лікаря психіатра не перебуває (а.с. 148), на обліку у лікаря нарколога перебуває з серпня 1998 року з діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів, згідно акту стаціонарної судово-психіатричної експертизи №8 від 11.01.2011 року на даний час ОСОБА_1 не виявляє ознак будь-якого психічного розладу, за своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_1 також не виявляв ознак будь-якого психічного розладу, за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.с. 116-118).

Обставиною, що помякшує покарання ОСОБА_1, є щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_1, є рецидив злочинів.

З урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків, суд вважає за доцільне з метою забезпечення ефективного виховного впливу на підсудного ОСОБА_1, його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, призначити йому покарання в межах санкції статті, якою передбачене покарання за вчинений злочин, у виді позбавлення волі.

Речові докази знаряддя злочину (три викрутки в чохлі для ключів) та врізний замок, який не має ніякої цінності, підлягають знищенню.

Стягненню з підсудного відповідно до ст. 93 КПК України підлягають витрати за проведення трасологічної експертизи (а.с.30).

В строк відбування покарання засудженому слід зарахувати знаходження ОСОБА_1 в ІТТ з 06.03 по 16.03.2005 року як затриманого за підозрою у скоєнні злочину.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд ст. 68 КК України, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 23.11.2010 року.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_1 11 днів знаходження в ІТТ з 06.03 по 16.03.2005 року як затриманого за підозрою у скоєнні злочину.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 тримання під вартою в Київському СІЗО ДДУПВП залишити без змін.

Речові докази три викрутки в чохлі для ключів та замок, які знаходяться в камері зберігання речових доказів Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві, знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві (р/р №35221100105031 в УДК у Київській області, МФО 821018, код 25575285, з приміткою: за проведення експертизи та дослідження) судові витрати в розмірі 612 (шістсот дванадцять) грн. 00 коп. за проведення трасологічної експертизи.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Головуючий