Рішення № 15848014, 26.05.2011, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 2-279/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

          24 травня 2011 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді :                     Бурлаки М.В.

при секретарі:                    Шмунь Л.І.

          представника позивача:          ОСОБА_1

представник

занітересованої особи: ОСОБА_2

відповідач:           ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище цивільну справу за позовом прокурора Монастирищенського районну в інтересах малолітнього ОСОБА_4, заінтересована особа - служба у справах дітей Монастирищенської райдержадміністрації до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в :

10.05.2011 року прокурор Монастирищенського районну в інтересах малолітнього ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

Підставою своїх вимог вважає те, що прокуратурою району в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів щодо охорони дитинства проведено перевірку по факту неналежного виховання та догляду за малолітньою дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, його матір"ю - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2

Вважають, що відповідно до ч.2 ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов"язані піклуватися про здоров"я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ст.19 Конвенції про права дитини держави-учасниці зобв"язані вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи

недбалого і брутального поводження або експлуатації з боку батьків чи будь-якої іншої особи.

Водночас згідно з п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей.

Перевірка засвідчила, що відповідачка свідомо ухиляються від виконання своїх обов»язків по вихованню малолітнього сина, а саме: матеріально не забезпечує, участі у вихованні та утриманні не приймає, станом здоров»я та навчанням не цікавиться, на численні зауваження посадових осіб, уповноважених органів не реагує.

Зазначені обставини підтверджуються висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав від 28.03.11, заявою ОСОБА_5 від 31.03.11, клопотанням служби у справах дітей Монастирищенської РДА про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3, та іншими матеріалами.

Таким чином встановлено, що відповідачка батьківських обов»язків не виконує.

Малолітній ОСОБА_4 проживає з бабусею ОСОБА_5 та батьком ОСОБА_6, які на даний час займаються його вихованням.

Підставою для здійснення представництва органами прокуратури інтересів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 є те, що він являється малолітнім та не може самостійно реалізовувати свої права.

У судовому засіданні позивач - представник прокуратури ОСОБА_1 позовну заяву підтримала повністю та пояснила, що відповідач сама прийшла в службу у справах дітей, а потім у прокуратуру Монастирищенського району із проханням позбавити її батьківських прав. Під час співбесіди і їхньої розмови було вияснено, що ОСОБА_3 участі у вихованні та навчанні сина не приймає. Матеріальної допомоги не надає, його життям не цікавиться. На запитння чому вона хоче, щоб її було позбавлено батьківських прав ОСОБА_3 відповіла, що для сина так буде краще, оскільки вона не має постійного місця проживання, з батьками вона у сварці і проживає де прийдеться. В зв»язку із цим прокуратура Монастирищенського району в інтересах сина, ОСОБА_4, заявила позов про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3. Доповняє, те, що під час їхньої розмови ОСОБА_7 запитала чи не будуть з неї стягуватись кошти. ОСОБА_1 їй роз»яснила рамки закону, роз»яснила, що може бути пред»явлений позов про стягнення з неї аліментів на утримання її сина. Після чого ОСОБА_3 задумалась, однак не відмовилась проти того, щоб її було позбавлено батьківских прав. Однією із причин позбалення батьківських прав ОСОБА_3 є відсутність у неї постійного місця проживання. Для малолітнього ОСОБА_4 необхідні умови проживання –будинок, поїсти, покупатись, відпочити. Причиною для пред»явлення позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 була і заява ОСОБА_5 і усне клопотання ОСОБА_3

У судовому засіданні заінтересована особа - представник служби у справах дітей ОСОБА_2 позов підтримала повністю, просить його задовільнити, оскільки матір у 2007 році до служби у справах дітей звертався батько ОСОБА_8, тоді він звертався із клопотанням про визначення місця проживання дитини. На той час було проведено перевірку і встановлено, що батько залишив матір і хлопчика в селі Дібрівка, де вони жили перед тим, в за»язку з тим, що мати зловживала спиртними напоями. Він жив у своєї матері ОСОБА_5 в с.Нове-Місто. Зимою у 2007 році йому зателефонували, що дитина у не топленій хаті, сама, а мама у запої. Тому він приїхав забрав дитину і від того часу дитина проживала із ним і його матір»ю. Тоді і виникло питання про визначення місця проживання дитини. Тоді служба у справах дітей готувала до районного суду висновок про доцільність того, щоб хлопчик проживав постійно з батьком. Матір ми неодноразово викликали в службу у справах дітей, однак вона не з»являлась. З»явилась вона лише на виклик районного суду. Тоді матері надавались роз»яснення про те як мама повинна себе вести по відношенню до виховання і утримання своєї малолітньої дитини. Мені не відомі причини, але рішення тоді прийняте не було, але хлопчик залишився проживати разом із батьком і бабусею. За останніх чотири роки відношення матері до дитини не змінилось. У березні 2011 року до служби у справах дітей звернувся районний відділ освіти з клопотанням про позбавлення батьківських прав і бабуся хлопчика ОСОБА_5 Встановлено, що мама на протязі цих чотирьох років до хлопчика не навідувалась, не цікавилась його життям, вихованням, до служби у справах дітей із клопотанням, щоб її допомогли налагодити відносини із дитиною не зверталась. Отримавши клопотання від відділу освіти ми через Леськівську сільську раду запросили маму до себе на співбесіду. Мама не з»являлась досить тривалий час поки її не викликали через представників міліції. При співбесіді, коли вона запитувала про її відношення до дитини мама мені задала заптання: «Можна я напишу заяву про те, що я відмовляюсь від дитини і мене більше ніхто із цього приводу турбувати не буде?»Вона мамі пояснювала, що їй потрібно постаратись змінити своє відношення до дитини, що у дитини другої мами немає і не буде. Відповідачка їй відповіла, що вона не може утримати сама себе, їй не має на що жити. Дитині буде краще, якщо він залишиться проивати разом із батьком і бабусею, а її, щоб ніхто не турбував. На попередньому судовому засіданні вона заявила, що нібито все обдумала, передумала, її відношення змінилось і вона хоче взяти дитину до себе на виховання. На її думку, крім слів мама будь-яких дій для того, щоб хоча б спробувати міняти своє відношення до дитини не здійснила. З березня місяця можна було б хоча б знайти роботу. Минулої п»ятниці мама звернулась у навчальний заклад, так як її повідомила вчителька і сам ОСОБА_4. Вона думає, що якби мама цікавилась дитиною, то вона насамперед спробувала б поговорити із бабусею, яка чотири роки кожен день із дитиною спілкувалась, яка про нього на протязі цих чотирьох років піклувалась. Вона просто прийшла до школи і заявила, що хоче дитину забрати. Дитина злякалась, у нього була істерика. Вона заптала чому ж він так злякався, мені ОСОБА_4 сказав, що він злякався, що його мама забере. Вона була змушена дитину заспокоювати. Вона йому пояснила, що він не іграшка і що без його згоди, без згоди бабусі його ніхто і нікуди не забере. В понеділок, тобто вчора, мама прийшла на шкільне свято, знову ж не поговоривши із бабусею, не подумавши про те, як дитину до цього підготувати, як дитина сприйме коли вона маму не знає і не розуміє хто це прийшов. Вона думає, що це позитивно, що мама все таки задумалась, що потрібно бути мамою і що мама в дитини одна, однак для цього повинні бути дії. ОСОБА_9 необхідно показати яка вона мама, а потім порушувати питання про те чи можна їй бачитися з итиною і чи мона виховувати дитину. Тому я вважаю, що на сьогоднішній день буде доцільним позбавити її батьківських прав. ОСОБА_7 має можливість виправити свою поведінку і в подальшому звернутись до суу про поновлення батьківських прав. Вона особисто говорила з ОСОБА_4, коли він плакав і він сказав, що чув як мама говорила вчителеві, що забере його і він злякався. У 2007 році батько подавав позов самостійно, вони за запитом суду готували висновок. Відомо, що рішення не було прийнято, однак представнику служби у справах дітей не відомо з яких причин. На протязі 2007 року вони спостерігали за тим у яких умовах росте дитина. В подальшому для дитини було створено гарні умови, він відвідував дитячий садок і причин постійно контролювати дитину в цій сім»ї не було. Вона не знає, чи цікавилась мама життям дитини у той період.

У судове засідання відповідач з’явилася, та пояснила, що вона виховувала дитину сама постійно. З чоловіком вона не спілкувалась, він був на заробітках постійно, інколи приїжджав, потім знову їхав. Вона постійно була з дитиною сама і дрова рубала і всю іншу роботу робила все сама. А потім чоловік приїхав і сказав, що потрібно Іллюшу забрати, відповідач не заперечувала. Вони його забрали і після того вона дитини не бачила, думала, що дитина побуде там, а потім чоловік привезе його назад. Потім вона попала в лікарню і лежати в лікарні з дитиною не було можливості. Довідки із лікарні не мое надати, тому що їй, на її звернення було відмовлено. Вона перенесла важку операцію, чоловік відвідував її в лікарні і вона йому пояснювала, що я не може в лікарню забрати дитину, нехай побуде в бабушки. Це було якраз у 2007 році. Після операції, вона не могла підняти навіть літру води, а дитина була маленька, за нею потрібно було доглядати, на руки піднімати. Потім через шість місяців вона уже трохи адаптувалась, однак все ж не могла піти на важку роботу. Вона приходила до дитини не одноразово, однак її не пускали, дитина плакала по одній стороні дверей, а вона по іншу сторону стояла плакала. Тоді відповідач ходила в опікунську раду і запитувала, як їй поступити. В опікунській раді мені пояснили, що є висновок згідно якого умови в яких вона проживає не підходять для дитини. Їй пояснили, що необхідно знайти роботу і мати постійне місце проживання. У неї на той час дійсно не було де жити, тому, що за той період, що вона була в лікарні чоловік продав ту хату у якій вони разом проживали. Їй не вдавалось знайти ні роботу, ні житло, а бути на квартирі з дитиною вона не хотіла. Два роки вона проживає в с.Леськове з іншим чоловіком, який не вживає спиртне, спокійний. Із свекрухою не можливо спокійно говорити, я прийшла в школу на свято, то мене вигнали з класу. Дитина вийшла хотіла з нею погуляти після свята, всі це бачили і вчителі, і батьки чужих дітей. Якщо бабуся хотіла з нею поговорити, то чому вона не говорила, а втікла в клас. Так постійно бабуся забирала від не дитину, в центрі неодноразово зустрічались, як тількеи свекруха її бачила, то зразу забирала дитину і не давала можливості їм зустрітись. З липня 2007 року хворіла, спочатку лежала дві неділі в гінекології, а потім лікар сказав, що необхідно терміново робити операцію. І після операції вона шість місяців не могла нічого робити. Пізніше уже ходила по людях, заробляла кошти. Можна було б уже забрати дитину до себе, але її до дитини не підпускали. Чоловік забрав дитину в лютому 2007 року, він і раніше брав дитину до бабусі, але завжди привозив назад. Коли відповідачка пішла до них, то її не пустили до хати і не дали забрати дитину. Після того ще неодноразово приходила, але до дитини її не пускали. Зверталася до працівників міліції, там її сказали, що міліція у таких питаннях не розбирається. Коли чолвік забирав дитину, то він сказав, що холодно в хаті і дитина при такій температурі замерзне. ОСОБА_10 не було, щоб топити, однак відповідачка включала обігрівач і в хаті було тепло, вона для дитини старалась все як найкраще. З2007 року вона дитини не бачила, тому що її до дитини не пускали, як не пускають і на даний час. Чоловік їй говорив, що дитина в Києві. З 2007 року вона не зверталась у службу в справах дітей, тому що їй один раз жорстоко сказали, що треба найти роботу і після того вона не вірила, що їй хтось зможе допомогти. На даний час вона не працює, якби вона знала, що дитина буде з нею, то пішла б на роботу тому що робота у неї є. Якщо син буде проживати з нею, то вони будуть проживати в с.Леськове. Вона б змогла його забезпечити, пішла б на роботу, чоловік з яким вона проживає працює, батьки обіцяли допомогти. Вона не хоче, щоб її позбавляли батьківських прав тому, що вона подумала, що хоча у дитини там і кращі можливо умови проживання, однак бабушка також хворіє, батька біля дитини немає, він як поїхав у Київ так і не приїдає додому. Весь цей час вона думала, що дитина з батьком. Вона подумала, що чому її дитина має мучитись, якщо у нього є мати. У неї є свідок, який мое підтвердити, що бабушка дитину ображає, б»є. Дитина ходить і всього боїться. Чотири роки шукала роботу і житло, де могли б проживати з дитиною. Зараз важко купити житло, а на квартиру якщо іти, то потрібно, щоб умови були хороші. До школи не зверталась, тому що не знала у якій школі навчається син. У 2007 році вона не приймала участі у судових засіданнях під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини. Її ніхто не повфідомляв і вона не розуміє, що взагалі відбувається. Не зверталась ні в прокуратуру, ні в службу у справах дітей, тому, що зневірилась, що зможе чогось добитись на свою користь. Заяви, пояснення стосовно того, що не заперечує проти того, щоб її було позбавлено батьківських прав вона писала сама, послухала свою подругу, яка сказала, що у неї не вийде забрати дитину і для дитини буде краще залишитись із бабусею і батьком. Зараз вона із тією подругою не спілкується і не підтримує ніяких зв»язків, тому що зрозуміла свою помилку.

У мене є батьки, однак вони більше допомагають братові. Батько мені не рідний, саме тому я хочу, щоб у моєї дитини всі були рідні. У моїх батьків є хата у якій можна жити раніше за неї був спір, зараз я говорила із батьками і вони сказали, що я можу іти жити в ту хату з дитиною.

Коли її оперували, то вона зверталась за допомогою до своїх батьків, з проханням, щоб вони забрали дитину до себе, однак їй сказали, що у них немає часу ним займатись. Їй важко через те, що так сталось. Вона все життя сама і їй ні від кого чекати допомоги.

Свідок ОСОБА_11 показала, що ОСОБА_4 до школи привів батько, першого вересня минулого року до першого класу, класним керівником якого є ОСОБА_10. На той час батько проживав із жінкою і так як батько поїхав на заробітки, то ця жінка приводила ОСОБА_4 до школи, відвідувала батьківські збори, опікувалась дитиною. Коли здавались гроші на ремонт школи, то вона також здавала, долучалась до усіх справ, які стосуються цієї дитини. Потім десь у березні місяці хлопчиком почала опікуватись бабуся, хлопчик завжи був чисто одягнений, нагудований. В березні місяці надійшло повідомлення, що бабусина подружка Януарівна написала листа до Кабінету Міністрів, що цю дитину потрібно оформити в інтернатний заклад. Було прийнято рішення поїхати до бабусі хлопчика і з»ясувати в чому причина такого звернення і подивитись на умови проживання дитини. До бабусі хлопчика поїхали без будь-якого попередження. У хаті було охайно, тепло, хлопчик має власний куточок, у нього є іграшки. Умови для виховання є належними. Бабушка садить хлопчика на автобус вранці, а після школи Януарівна садить хлопчика на автобус і відправляє додому. Мама хлопчика його життям не цікавилась до п»ятниці (20.05) В п»ятницю мама прийшла до школи, хлопчик вороже ставився, він не хотів спілкуватись, злякався, це відбувалось в присутності соціального педагога, класного керівника та свідок була присутня. З хлопчиком намагались поговорити, нічого поганого мама не говорила, не ображала, не погрожувала. Розмова була суха, на прохання поцілувати маму хлопчик відмовився. Мама обіцяла, що буде гарно поводитись, що хоче забрати хлопчика, щоб разом проживати, принесла йому подарунки –банан, кубік-рубік і палички кукурудзяні. Хлопчик радо прийняв подарунки. На запитання, що потрібно зробити, щоб він захотів жити з мамою хлопчик відповів, що мама повинна ити із татом. В понеділок мама знову з»явилась до школи, бо у школі було свято букваря. При зустрічі хлопчика з мамою вона присутня не була, але зі слів ОСОБА_12. Класного ккерівника хлопчика, хлопчик взагалі дуже гарно їсть. А у той день він свою порцію взагалі відсунув і не їв. Коли йому сказали, що він може бігти, бо його мама чекає на коридорі, то він встав і навіть не хотів іти. Мама питалась особисто у неї, що потрібно зробити, щоб налагодити стосунки із дитиною. Було роз»яснено, що насамперед потрібно проявити себе хорошою мамою, щоб дитина бачила, що мама ним цікавиться, приходити частіше в школу, відвідувати батьківські збори. За весь рік, що хлопчик провчився мама жодного разу не була на батьківських зборах і жодного разу дитиною не поцікавилась. Потрібно вести себе так, щоб дитина бачила, що вона потрібна мамі. Я нуарівна це подрука бабушки, і саме вона зверталась до Кабінету Міністрів, щоб дитину помістили в інтернатний заклад, щоб були кращі умови. Хоча у бабушки дитині не погано. Бабушка не знала про те, що було написано такого листа і вона ж написала листа до Кабінету Міністрів, що вона нічого не писала сама особисто і не згодна із тим, що написала Януарівна.

Свідок ОСОБА_5 показала, що її син і ОСОБА_3 зійшлися жити разом, ніяких святкових церемоній не було. Народився онук 17 грудня 2003 року, вона була йому дуже рада. За дитиною вона доглядала з пелюшок, все забезпечила у роддомі, потім поетапно коли дитина росла допомогала матеріально чим могла. На сьогоднішній день дитина біля неї, з 2 лютого 2007 року. Батько хлопчика був два дні у неї, бо на той час він працював у с.Сарни, коли зателефонувала якась жінка із с.Леськово і сказала, щоб він терміново приїхав спасав дитину, бо два дні у хаті не топлено і мати нікого не пускає до хати. Він зразу викликав таксі, поїхав і забрав дитину. Десь через дві неділі з того часу як хлопчик був у неї, прийшли два не відомі їй чоловіки і сказали, що на неї є заява про те, що вона торгує горілкою. Вона сказала, що це не правда, вона робила за чоловіка поминки і купляла горілку. Хлопчик якраз вибіг у веранду, бо вони збирались іти гуляти. Невідомі чоловки сказали, що вони знають хлопчика, бо підвозили його маму до автостанції і вона вийшла купити йому банан. Вона почула від чоловіків запах горілки і почала сваритись. Потім вони поїхали, а у машині з ними була мама хлопчика. Через кілька хвилин мама хлопчика прийшла до неї і подзвонила в двері, вона уже двері не відкрила. На запитання, що вона хоче ОСОБА_3 сказала, щоб їй віддали дитину. Свідок сказала, що вона дитини не забирала, є батько і щоб вони говорили між собою. Це був єдиний раз, коли мама приходила до дитини. Дитина ходить в перший клас, дуже гарно вчиться. Ще коли хлопчику було десь два роки, то чоловік свідка був хворий, а у неї самої була зламана рука. Прийшла ОСОБА_3 і сказала, що буде допомагати. Свідок погодилась. Через днів вісім ОСОБА_3 попросилась в магазин з дитиною, прийшла пізно і випивша, на другий день знов попросилась до магазину –прийшла уже вночі, разом із дитиною, коли свідок відкрила двері, то ОСОБА_3 впала, бо була в стані алкогольного сп»яніння. На другий день знову зранку із дитиною десь пішла, прийшла в обід на пару годин, потім знов пішла. Постійно по жарі возила з собою дитину. Потім перестала приходити додому ночувати. Мій син у цей період був у с.Дібрівка на роботі, сіяв гречку. Вона прийшла, сказала, що їде в с.Дібрівка зібрала свої речі і речі дитини і поїхала. Коли син приїхав із Дібрівки, то сказав, що у нього її не було. Вони шукали ОСОБА_3 три дні і три ночі, люди це бачили. Люди приходили і говорили, що бачили її то там, то там, в різних кінцях. Потім один чоловік нам сказав, де вона знаходиться. Ми приїхали, вона була за двісті метрів від нашої хати. Син зайшов до хати, а вона лежить на ліжку, а якийсь чоловік напуває її з пляшки водою, коляска з речами стояла в порозі. Син привіз хлопчика додому, він був дуже грязний одітий у футболочку, і носочки роззутий, одяг весь грязний, ми його насилу відмили і відгодували. На другий ранок вона прийшла із якоюсь молодою жінкою, була сестра свідка розповіла, що свідок так своїй дочці не допомагала. Як допомагала ОСОБА_13 Вони пішли. Потім вечері ОСОБА_3 знову прийшла, почала проситись. Чоловік свідка сказав, щоб вони їхали в Дібрівку і там жили, вона як поїхала з дитиною, то уже через рік, у 2007 році, син поїхав і забрав дитину, з того часу дитиною повністю опікується свідок. Подзвонила жінка і сказала, що ОСОБА_3 п»яна спить, хата не топлена, в хату ніхто не може зайти і дитина в хаті. Хрещена мати хлопчика розказувала, що не один раз витягувала хлопчика з хати через вікно, бо мама закривала його самого в хаті, а сама десь ішла пити. Коли дитині було 6 місяців, подзвонив голова сільської ради, щоб приїхали, бо мати не пускає фельдшера до хати, щоб подивитись до дитини, а сама постійно п»яна. Коли приїхали, то ОСОБА_3 відкрила двері, сама п»яна, повна хата диму, дитина спала в якихось ганчірках. Коли дитині було 6 місяців, то вона ще годувала його груддю і при цьому була постійно п»яна. Коли син у 2007 році забрав дитину, то він говорив, що нехй до весни дитина побуде у них, а мати може набереться розуму та й вони зійдуться і будуть разом жити. Але через дві неділі після того як забрали хлопчика, то свідок зустрілась із відповідачкою, яка була уже із другим чоловіком. При цьому був присутній хлопчик і коли ОСОБА_3 запитала чи знає її Іллюша, то хлопчик нічого не відповів. Жодного разу за цих чотири роки і чотири місяці відповідачка не підходила і не хотіла вона цього сина. В дитячий садок вона жодного разу не приходила, на перше вересня, коли хлопчик ішов до школи –вона не приходила, матеріально ніколи і нічим не допомагала. Подруга Януарівна написала листа до Кабінету Міністрів, щоб ОСОБА_4 прийняли до училища для обдарованих дітей, тому що він дуже розумна розвинута дитина і гарно вчиться. Свідок про цей лист нічого не знала. Батько хлопчика приймає участь у вихованні дитини, допомагає матеріально.

Свідок ОСОБА_14 показала, що із відповідачкою знайома, так як чоловік дружив із чоловіком відповідачки, ОСОБА_8. Сім»я була нормальна, народився хлопчик, до того як дитині виповнився один рік відповідачка була хорошою мамою. Після того, як дитині виповнився рік вона як с ума зійшла, ходила через день п»яна, міняла кавалерів через день, за дитиною не дивилась, що хотіла те й робила. Вона ще повинна бабушці сказати спасибі за те, що виховала їй таку хорошу, розумну дитину. Їй немє куди взяти цю дитину, один чоловік на Заваллі, другий в с.Цибулеві, третій зараз в с.Леськово. Якщо вона зараз забере цю дитину, то він виросте або бандитом або не нормальним, бо вона йому не може нічого дати. Був випадок, коли відповідачка приїхала до нас на велосипеді, колесо спущене, дитина спить ззаду, ми із чоловіком серед ночі носили дитину до бабушки. Їй дитину віддавати не можна, бо вона не мама, вона родила дитину, переступила і пішла. Відповідачка говорила, що син виросте та й сам прийде. Мати відповідачки сказала, щоб вона віддала дитину чоловікові, бо дитина пропаде.

Свідок ОСОБА_15 показав, що із ОСОБА_3 вони проживають разом на протязі двох з половиною років, проживаємо ми в с.Леськове, я там постійно проживаю, маю власний будинок. Вона мені говорила, що у неї є син і вона хоче, щоб він був біля неї. До бабусі, що виховує дитину не ходили, у правоохоронні або будь-які інші органи не звертались, щоб усунули перешкоди у спілкуванні із дитиною. Постійного заробітку відповідачка не має. Не відомо про те чи купувала відповідач будь що дитині. Розмови про те, що потрібно щось дитині купити, що у школу потрібно скупити були постійно. Відповідачка боялась іти до свекрухи, бо між ними був якийсь конфлікт. Був період, коли вона проживала у покинутому приміщенні старої пошти в с.Леськово.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Свідоцтвом про народження ОСОБА_4 підтверджується, що ОСОБА_3 є його матір»ю. ( а.с. 6)

З висновку органу опіки та піклування Монастирищенської РДА випливає, що ОСОБА_3 вихованням, навчанням та матеріальним забезпеченням сина не займається, не має постійного місця проживання та роботи, що унеможливлює з її сторони належне виховання сина –ОСОБА_4 ( а.с. 7)

Довідкою Леськівської сільської ради підтверджено факт проживання відповідачки на території сільської ради без відповідної реєстрації, з чого суд робить висновок про те, що вона може зміни своє місцезнаходження в будь-який час, тому цим може поставити під загрозу життя дитини. ( а.с. 8)

З пояснення ОСОБА_3 на ім»я прокурора Монастирищенського району від 27 квітня 2011 року випливає, що вона відмовлялась від батьківства стосовно свого сина ОСОБА_4 ( а.с. 10)

В судовому засіданні вона змінила свою позицію та заперечує проти задоволення позову про позбавлення її батьківських прав, не підтверджуючи свої наміри будь-якими доказами, з чого суд робить висновок про несерйозність намірів відповідачки захистити свої права.

З акту обстеження побутових умов проживання малолітнього ОСОБА_4 випливає, що проживаючи разом із своєю бабусею та батьком за адресою вул. Лермонтова, 22, с. Нове Місто Монастирищенського району, він повністю забезпечений всім необхідним для повноцінного життя та виховання (а.с. 11)

На підставі цього суд робить висновок про те, що відмовивши у задоволенні позову він надасть можливість відповідачці поставити питання про зміну місця проживання дитини, що погіршить умови проживання та виховання дитини і поставить під загрозу його повноцінне життя та виховання.

З пояснень сторін, показів свідків суд робить висновок про неналежний спосіб життя відповідачки, нехтування інтересами дитини, оскільки протягом 4-х років вона жодним чином не намагалась прийняти участь у вихованні свого сина, його матеріального забезпечення, що свідчить про те, що вона умисно ухилялася від виконання свого материнського обов»язку.

Відповідно до ч.2 ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов"язані піклуватися про здоров"я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про позбавлення батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання батьківських обов»язків по вихованню дітей.

Разом з тим, суд задовольняючи позов вважає за необхідне роз»яснити, що відповідно до положень ст. 169 СК України один зх. батьків, який позбавлений батьківських прав може звернутись з позовом до суду про їх поновлення, якщо доведе перед судом про зміну тих моментів своєї поведінки, які стали підставою для позбавлення батьківських прав.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3,5,6,7,8,10,11,14, 88, 158-159, 213-215, 169, 224-228 291-292, 294-296, 367 ЦПК України, ст. ст. ст. 15, 19, 55, 150, 155, 164-167, 191,192 Сімейного кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, відносно її неповнолітньої дитини –ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4.

          Передати дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, органу опіки і піклування Монастирищенської райдержадміністрації для подальшого влаштування дитини.

Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати – на р/р 31410537700319 УДК в Монастирищенському районі МФО 854018, код 22809162 державне мито в сумі 8,50 грн., на р/р 31216259700318 УДК в Монастирищенському районі Черкаської області МФО 854018, код 22050001 ІТЗ в сумі 120 грн.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів через Монастирищенський районний суд до апеляційного суду Черкаської області з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

          Роз»яснити сторонам, що повний текст рішення вони можуть отримати в Монастирищенському районному суді 30.05.2011 року.

          Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати органу реєстрації актів цивільного стану Монастирищенського районного управління юстиції.

Суддя Монастирищенського

районного суду:           ОСОБА_16