Постанова № 15839127, 24.05.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

24.05.11 Справа № 31/137

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Краєвської М.В.

суддів: Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ «Юріс»від 21.05.2010 р. б/н

на рішення Господарського суду Львівської області від 07.05.2011 р.

у справі № 31/137

за позовом ОСОБА_2, м.Львів

до ТзОВ «Юріс», м.Львів

про стягнення 344294, 12 грн., у т.ч. 245084 грн. вартості частини майна товариства пропорційно частці у його статутному капіталі, 55095 грн. інфляційних втрат, 44115, 12 грн. 3 % річних (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а.с.87-88, Том 2)

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2,

ОСОБА_3 (представник, довіреність від 14.03.2011 р. № 205 у матеріалах справи, а.с.23, Том 3);

від відповідача не з»явився

Представникам позивача роз”яснено їх права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Оскільки позивач не заявляв клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розгляд апеляційної скарги відкладався, зупинявся (поновлювався) з підстав, викладених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 р., 14.07.2010 р., 28.07.2010 р., 06.10.2010 р., 25.02.2011 р., 24.03.2011 р., 12.04.2011 р.

Розпорядженням голови суду від 16.05.2011 р. проведено зміни в складі колегії суддів (знаходиться в матеріалах справи).

Заяв про відвід суддів не поступало.

В судовому засіданні 17.05.2011 р. оголошувалася перерва до 09 год. 30 хв. 24.05.2011 р. для підготовки вступної та резолютивної частин постанови, про що представники сторін були повідомлені під розписку.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.05.2011 р. у справі № 31/137 (суддя Артимович В.М.) позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 245084 грн. вартості частини майна товариства пропорційно частці у його статутному капіталі, 55095 грн. інфляційних втрат, 36964, 04 грн. 3 % річних за період з лютого 2005 року по лютий 2010 року за підставністю й обгрунтованістю, а в задоволенні решти суми 3 % річних (7 151, 08 грн.) відмовлено, так як нарахування позивачем інфляційних втрат і 3 % річних за період із квітня 2004 року по лютий 2005 року суперечить ст.54 Закону України “Про господарські товариства”, зокрема, обовязок виплатити позивачу вартість частини майна товариства, що пропорційна частці позивача у статутному капіталі, виник у відповідача лише 21.02.2005 р., а не в квітні 2004 року (а.с.110-112, Том 2).

Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу (а.с.115-117, Том 2), в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 7480, 28 грн., з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що розмір належної до виплати суми не є документально підтвердженим, оскільки на момент виходу з числа учасників товариства його частка в статутному капіталі товариства становила лише 7 480, 28 грн.; визначення частки позивача на підставі висновку судово-економічної експертизи № 2-09 від 22.03.2010 р. є безпідставним, оскільки такий не відповідає вимогам Закону України «Про судову експертизу», Закону України «Про господарські товариства»та фінансовим звітам товариства; станом на 31.12.2004 р. чисті активи в товариства були відсутні, що свідчить про неможливість виплати позивачу частини майна товариства; за наявності його письмового клопотання про відкладення розгляду справи з поважних причин господарський суд вирішив спір по суті без участі його представника.

В судовому засіданні позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав: розмір частки, яка підлягає виплаті при його виході з числа учасників, здійснено, виходячи з дійсної ринкової вартості майна товариства, оскільки саме такий порядок розрахунку передбачено п.3.7 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. Крім цього, у разі неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виключення з числа учасників товариства.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 був засновником (учасником) ТзОВ “Юріс” з 27.01.1996 р., тобто з моменту його створення та державної реєстрації. Відповідно до п.3.5 статуту відповідача позивачу належала частка у розмірі 28 % статутного фонду товариства, що становить 7 487, 28 грн. (а.с.25, Том 1).

Рішенням загальних зборів учасників ТзОВ “Юріс”, оформлених протоколом від 21.02.2004 р., позивача виключено з числа учасників відповідача та звільнено з посади директора (а.с.10-16, Том 1).

Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 29.12.2006 р. у справі № 2-47/06 у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТзОВ “Юріс" про визнання недійсним рішення загальних зборів відповідача від 21.02.2004 р. про виключення з числа учасників відмовлено (а.с.80-86, Том 1). Вказане рішення залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2007 р. (а.с.69-71, Том 1) та постановою Вищиого господарського суду України від 29.11.2007 р. (а.с.73-79, Том 1). Ухвалою Верховного суду України від 13.03.2008р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 29.11.2007 р. (а.с.72, Том 1).

З цих підстав ОСОБА_2 звернувся з позовом до господарського суду про виплату йому вартості частини майна товариства в розмірі 245 084 грн., пропорційної частці у його статутному капіталі.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши в попередніх судових засіданнях пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу ТзОВ «Юріс»слід задоволити частково, рішення Господарського суду Львівської області від 07.05.2011 р. у справі № 31/137 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 16037, 75 грн., у т.ч. 7 487, 28 грн. вартості частини майна товариства пропорційно частці у його статутному капіталі, 7 427, 38 грн. інфляційних втрат, 1 123, 09 грн. 3 % річних. У задоволенні решти позовних вимог (стягнення 237596, 72 грн. вартості частини майна товариства пропорційно частці у його статутному капіталі, 47667, 62 грн. інфляційних втрат, 42992, 03 грн. 3 % річних) відмовити.

При цьому колегія виходила з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Пунктом 3.9 статуту товариства передбачено, що настання відповідних майнових наслідків у звязку з виключенням учасника з товариства відбувається на умовах і в порядку, передбаченому чинним законодавстом і установчим договором.

Згідно з ст.54 Закону України «Про господарські товариства»від 19.09.1991 р. № 1576-ХП з наступними змінами та доповненнями (далі Закон № 1576-ХП) при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі, та частина прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника. При цьому, виплата повинна здійснюватися після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Аналогічне положення Закону № 1576-ХП міститься і в п.9.1 установчого договору від 30.10.1996 р.

При визначенні способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході з товариства, а також порядку і строків їх виплати, повинні застосовуватись відповідні положення установчих документів товариства. У разі неврегульованості в установчих документах, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу. Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу з товариства.

Відповідно до частини 1 статті 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610 (ч.2-3 п.3.7 Рекомендацій Вищого господарського суду України "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007 р. № 04-5/14 з наступними змінами та доповненнями).

Висновком № 3531 повторної судово-економічної експертизи, складеним 21.02.2011 р. Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз (а.с.2-5, Том 3), встановлено, що грошова частка товариства, яка підлягає виплаті ОСОБА_2 на дату його виходу з товариства 21.02.2004 р. за умови, що йому належить 28 % частки у статутному капіталі товариства, відповідно до даних балансу станом на 01.04.2004 р. та чистих активів товариства відсутня, оскільки останнє не має чистих активів до розподілу. Даний висновок судової економічної експертизи судом приймається до уваги як належний доказ, оскільки він узгоджується з іншими зібраними по справі доказами, зокрема, представленими суду бухгалтерськими документами товариства - балансом.

Крім цього, за змістом вказаного висновку судової економічної експертизи вбачається, що ТзОВ «ЮРІС»з часу створення не проводило переоцінку основних фондів для цілей бухгалтерського обліку, а тому питання відповідності даних балансу товариства станом на 21.02.2004 р. первинним бухгалтерським документам товариства, на підставі яких складався баланс, вимагає проведення аудиторської перевірки. З цих підстав апеляційним господарським судом також приймається до уваги наявне в матеріалах справи аудиторське заключення від 22.06.2010 р., надане ПП «Аудиторська фірма «Ніка-Аудит»(а.с.153-156, Том 2), за змістом якого вбачається відповідність даних балансу товариства станом на 21.02.2004 р. первинним бухгалтерським документам товариства, на підставі яких складався баланс.

Також відсутність порушень відображення у бухгалтерській звітності необоротних та оборотних активів товариства за спірний період часу та відповідність відображення в балансі товариства складу активів та пасивів згідно з вимогами бухгалтерського обліку підтверджується актом ДПІ у Залізничнму районі м.Львова № 1002/23-6/19336961 від 25.10.2004 р. (а.с.184-192, Том 2).

Разом з тим статутний фонд товариства, який обліковується в статті пасиву балансу за кодами 300, 320, 340, становить 26 700 грн. Згідно з положеннями статуту та установчого договору товариства вартість частки ОСОБА_2 в статутному фонді становить 7 487, 28 грн..

З аналізу наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку про те, що до виплати позивачу станом на 21.02.2004 р. належить вартість частини майна ТзОВ "ЮРІС" в розмірі 7 487, 28 грн., тобто в розмірі фактично здійсненого позивачем внеску до статутного фонду товариства, оскільки на дату виходу позивача з числа учасників товариство не має чистих активів до розподілу, що є підставою для розрахунку такої виплати. При цьому, при визначенні дати, станом на яку обчислювалась вартість чистих активів, враховано, що вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу.

Інших доказів у спростування вказаної суми чи доказів в підтвердження іншої належної до виплати позивачу суми сторонами не представлено, а судами обох інстанцій не встановлено.

Таким чином, на думку колегії суддів, до стягнення підлягає тільки 7 487, 28 грн. вартості частини майна товариства пропорційно частці у його статутному капіталі.

Згідно з п.7.3 та ст.9 установчого договору товариства виплата вартості частини майна товариства, пропорційна його частці в статутному капіталі, учаснику, що вийшов з товариства, провадиться після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства і в строк до 12 місяців з дня його виходу. Таким чином, виплата повинна була бути здійснена до 21.02.2005 р. Грошова оцінка частини учасника, що вибуває, провадиться в національній валюті. У разі несвоєчасного розрахунку застосовуються індекси інфляції за весь період такого несвоєчасного розрахунку.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання. Інфляційні нарахування це частина грошового зобовязання боржника, яке не залежить від його волі; стягнення інфляційних є правом кредитора, встановленим Законом. Три відсотки річних - це частина грошового зобовязання боржника як спеціальна відповідальність перед кредитором за порушення грошового зобовязання; стягнення трьох відсотків річних є правом кредитора, встановленим Законом. Тобто, щодо стягнення інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних застосовується позовна давність та ж, що і до суми основного боргу. Проте, в даному випадку, місцевий суд прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та трьох процентів річних за строк, що перевищує три роки, оскільки згідно ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, яка в спірному випадку відсутня.

З цих підстав з відповідача на користь позивача належить стягнути інфляційні нарахування за період із березня 2005 року по лютий 2010 року в розмірі 7 427, 38 грн. та 3 % річних з 21.02.2005 р. по 21.02.2010 р. в сумі 1 123, 09 грн., які нараховані на суму внеску позивача, що підлягала виплаті згідно з вимогами ст.54 Закону України «Про господарські товариства».

Висновок Господарського суду Львівської області в частині нарахування позивачем інфляційних і 3 % річних за період із квітня 2004 року по лютий 2005 року суперечить нормі ст.54 Закону України “Про господарські товариства”, оскільки обовязок у відповідача виплатити позивачу вартість частини майна товариства, що пропорційна частці позивача у статутному капіталі, виник у відповідача лише 21.02.2005 р., а не в квітні 2004 року.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області не відповідає матеріалам справи, не грунтується на чинному законодавстві, а тому підлягає частковому скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального права, а доводи апелянта - частковому задоволенню.

У зв»язку з частковим скасуванням рішення відповідно до п.10 ч.2 ст.105 ГПК України судом апеляційної інстанції здійснено новий розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТзОВ «Юріс»задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 07.05.2011 р. у справі № 31/137 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково, а саме:

Стягнути з ТзОВ «Юріс»(ідентифікаційний код 19336961) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 16037, 75 грн., у т.ч. 7 487, 28 грн. вартості частини майна товариства пропорційно частці у його статутному капіталі, 7 427, 38 грн. інфляційних втрат, 1 123, 09 грн. 3 % річних.

У задоволенні решти позовних вимог (стягнення 237596, 72 грн. вартості частини майна товариства пропорційно частці у його статутному капіталі, 47667, 62 грн. інфляційних втрат, 42992, 03 грн. 3 % річних) відмовити.

3. Судові витрати покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стягнути з ТзОВ «Юріс»(ідентифікаційний код 19336961) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 160, 5 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 5, 5 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 150, 14 грн. витрат на проведення повторної судової економічної експертизи.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ТзОВ «Юріс»(ідентифікаційний код 19336961) 80, 25 грн. державного мита за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Доручити Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя М.В.Краєвська

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин