Рішення № 15837458, 23.05.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2011 р.

Справа № 5004/900/11 за позовом відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії, м. Луцьк до відповідача: колективного підприємства "Лучеськ", м. Луцьк про стягнення 521,60грн.

Суддя Слободян П. Р.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 юрисконсульт (довіреність у справі)

від відповідача: н/з.

Суть спору: позивач - відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Волинської філії просив стягнути з відповідача - колективного підприємства "Лучеськ" 521,60грн., в т.ч. 455,92грн. основної заборгованості, 16,69грн. процентів річних та 48,99грн. інфляційних втрат.

Відповідач, письмових пояснень не подав, суми позову не оспорив, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не навів..

Ухвала суду від 12.05.2011р. направлена КП "Лучеськ" за адресою вказаною в позовній заяві (м. Луцьк, вул. Бенделіані, 7) повернулась без вручення адресату з відміткою поштового відділення "за зазначеною адресою не існує".

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Повернення кореспонденції органами звязку з позначкою "за зазначеною адресою не існує" з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, а тому, суд вважає за можливе розглянути даний спір за наявними у справі матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, господарський суд, встановив:

16 січня 2003 року між ВАТ "Укртелеком" ЦТП Волинської філії та колективним підприємством "Лучеськ", м. Луцьк було укладено договір № 3509 про надання послуг електрозвязку.

Укладена угода предметом судового розгляду не виступала, недійсною судом не визнавалася, сторонами розірвана не була, у звязку з чим в господарського суду відсутні підстави вважати зазначену угоду недійсною або неукладеною.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

У відповідності до умов зазначеної вище угоди позивачем було взято на себе зобовязання щодо надання послуг звязку.

На виконання умов вказаного договору позивачем впродовж періоду з листопада 2009р. по травень 2010р. надавались відповідачу послуги звязку.

Викладене підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи оборотною відомістю, особовими рахунками за послуги за період з листопада 2009р. по травень 2010р., розрахунками заборгованості та іншими документами.

Проте, відповідач взяті на себе згідно договору № 3509 від 16.01.2008р. зобовязання, зокрема, в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті наданих останнім послуг звязку (у строки, порядку та розмірах, визначених договором) не виконав, вартість наданих послуг в сумі 455,92грн. не оплатив.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з цим, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, що відповідно до поданого позивачем розрахунку сума процентів річних, нарахованих відповідачу за період прострочки платежів становить 16,69грн. та 48,99грн. - сума інфляції.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та необхідність його задоволення.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати, які поніс позивач повязані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи господарським судом, (сплата державного мита, оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), підлягають відшкодуванню у відповідності із вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за рахунок відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 144, 173 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з колективного підприємства "Лучеськ", (м. Луцьк, вул. Бенделіані, 7, код 32273450) в користь відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії (м. Луцьк, вул. Кривий Вал, 28, код 23251963) 455,92грн. основної заборгованості, 16,69грн. процентів річних та 48,99грн. інфляційних втрат, 102,00грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення господарського процесу.

Суддя П. Р. Слободян