Постанова № 15833825, 19.04.2011, Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 2-а-604/11

ПОСТАНОВА                     

Іменем України

14 квітня 2011 року Путивльський районний суд Сумської області

у складі : головуючого - судді Толстого О. О.

при секретарі Лавринець О.М.

з участю : позивачки ОСОБА_1

представника позивачки - адвоката ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

представників третіх осіб - ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Путивль справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області, треті особи –ОСОБА_6, відділ Держкомзему у Путивльському районі Сумської області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася із зазначеним позовом посилаючись на те, що рішенням Путивльської міської ради від 10.10.2008 р. їй було надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,1 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд по вул. Пролетарській, 56 «а»у м. Путивлі.

На підставі цього рішення, вона підготувала проект землеустрою та отримала у всіх необхідних органах погодження на відвід земельної ділянки. Однак, Путивльська міська рада прийняла рішення про відмову в затвердженні проекту відводу земельної ділянки, мотивуючи свої рішення відсутністю погодження меж з боку суміжного землекористувача ОСОБА_6, не зважаючи на те, що він користується землею без правовстановлюючих документів.

Вважаючи свої права власника будинку порушеними, позивачка просила визнати протиправним і скасувати рішення 2 сесії 6 скликання Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області від 23 грудня 2010 року, зобов'язавши відповідача затвердити проект відводу земельної ділянки.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача позов визнав частково, пояснивши суду, що на підставі рішення міської ради позивачці був наданий дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки площею 0,1 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд по вул. Пролетарській, 56 «а»у м. Путивль. За наслідками розгляду наданого позивачкою проекту відведення земельної ділянки сесію прийнято рішення про відмову у затвердженні виготовленої документації через відсутність погодження меж земельної ділянки з боку суміжного землекористувача ОСОБА_6 та не підписання акта представниками міської ради та відділу Держкомзему.

Представник третьої особи - відділу Держкомзему у Путивльському районі Сумської області у вирішенні спору полагався на розсуд суду, підтвердивши, що проект землеустрою був погоджений цим відділом, про що наданий відповідний висновок. Акт про погодження (встановлення) меж та приймання-передачі межових знаків необхідний лише при підготовці технічної документації із землеустрою щодо складання документа, якій посвідчує право на земельну ділянку.

Представник третьої особи –ОСОБА_6 позов заперечувала, суду пояснила, що після придбання частини будинку по вул. Пролетарській, 56 у м. Путивль, вона користується земельної ділянкою, згідно порядку що склався між попередніми власниками будинку. Акт погодження меж не підписаний з тих причин, що позивачці виділяється частина земельної ділянки, яка використовується третьою особою під город. Також зауважила, що будинок придбався саме з цією земельної ділянкою, тому виділення землі позивачці порушить права співвласника будинку.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи та інші надані сторонами докази, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Путивльської міської ради № 67 від 26.04.1990 р. позивачці наданий дозвіл на будівництво житлового будинку на земельній ділянці, суміжній з домоволодінням № 56 по вул. Пролетарській, в м. Путивлі (а.с. 107).

В 2008 році цей житловий будинок закінчений будівництвом, введений в експлуатацію та зареєстрований на праві приватної власності за позивачкою, що підтверджено актом від 25.04.2008 р., свідоцтвом про право власності (а.с. 6, 9)

11.01.2008 р. позивачка звернулась до відповідача із заявою про виділення їй земельної ділянки для обслуговування цього будинку та господарських споруд площею 0,1 га за рахунок земель запасу міської ради (а.с. 10).

Рішенням 31 сесії 5 скликання Путивльської міської ради від 10.10.2008 р. позивачці було надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд по вул. Пролетарській, 56 «а»у м. Путивль із земель запасу (а.с. 109).

На підставі наданого дозволу позивачкою розроблено проект землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки, за наслідками розгляду якого рішенням другої сесії шостого скликання Путивльської міської ради від 23.12.2010 р. було прийнято рішення про відмову у його затвердженні (а.с. 114).

Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень міської ради належить право розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності в порядку, передбаченому цим Кодексом тощо.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці 3 цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 17 КАСУ компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Суб’єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч. 1 ст. 3 КАСУ).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 р. № 10-рп/2010, положення ч.1 ст. 143 Конституції України, згідно з якою органи місцевого самоврядування вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції, слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб’єкти владних повноважень.

Отже, виходячи з приписів норм чинного законодавства та зазначеного рішення Конституційного Суду України, спір, який виник між сторонами у даній справі, є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З тексту оскаржуваного рішення видно, що підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою зазначена невідповідність кадастрової зйомки ст. 198 ЗК України, а саме відсутність підпису а акті погодження (встановлення) меж земельної ділянки представника відділу Держкомзему у Путивльському районі, міської ради та суміжного землекористувача ОСОБА_6

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Зокрема, за рішенням органів місцевого самоврядування можуть передаватись безоплатно у власність земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах площею не більше 0,1 га (ст.ст. 40, 121 ЗК України ).

За змістом чч. 6, 7 ст. 118 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент звернення позивачки до міської ради) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної місцевої державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки, в якій зазначаються бажані розміри та мета використання. Підставою для розроблення проекту відведення є дозвіл відповідної місцевої державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради.

Згідно п. 9 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 677 від 26.05.2004 р., проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини.

Наданий позивачкою проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки був погоджений з Путивльською СЕС, північно-західним регіональним відділом Державного управління навколишнього природного середовища у Сумській області, відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Путивльської райдержадміністрації, відділом Держкомзему у Путивльському районі, ДП НДЦ «Охоронна археологічна служба України», управлінням культури і туризму Сумської облдержадміністрації (а.с. 41-50), які дали позитивні висновки щодо відведення земельної ділянки позивачці.

Під час проведення державної експертизи землевпорядної документації Головним управлінням Держкомзему у Сумській області (а.с. 29) було виявлено недоліки проекту, які позивачкою усунуто, окрім погодження кадастрового плану суміжним землекористувачем, що вбачається з коректурного аркушу ( а.с. 30).

В судовому засіданні представник відповідача суду пояснив, що будь-які заперечення щодо виділення позивачці цієї земельної ділянки, яка відноситься до земель запасу, у міської ради як власника землі відсутні, а фактичною причиною відмови у затвердженні проекту землеустрою була лише відсутність погодження меж земельної ділянки з боку суміжного землекористувача ОСОБА_6

Згідно акту встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки від 27.05.2010 р. (а.с. 165) він дійсно не підписаний ОСОБА_6, який зазначений суміжним землекористувачем.

Як пояснила представник останнього, причиною відмови від підписання цього акту було фактичне використання ОСОБА_6 для городництва частини земельної ділянки, яка виділяється позивачці для обслуговування житлового будинку, при тому, що ця земля куплена ним разом із частиною житлового будинку в 2005 році. По земельній ділянці, яка знаходиться під будівлями і двором домоволодіння № 56, спору немає, оскільки частина двору, суміжного з домоволодінням № 56 «а», використовується позивачкою як співвласником будинку відповідно до існуючого порядку землекористування.

Між тим, невід'ємною частиною проекту землеустрою є кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, яка відповідно до ст. 198 ЗК України виготовляється в результаті вчинення певних дій, в т.ч. погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Однак, виходячи з приписів ст.ст. 125, 126 ЗК України такими можуть бути тільки особи,

які отримали документи, що посвідчують право на земельну ділянку, а не фактичні землекористувачі.

Не оспорювались сторонами те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину позивачка є власником 1/3 частини будинку № 56 по вул. Пролетарській в м. Путивлі, а решту цього будинку 29.07.2005 р. за договором купівлі-продажу придбав ОСОБА_6

Викопіюванням з плану будівельного кварталу, архівною копією рішення виконкому Путивльської міської ради від 13.01.1956 р., витягом з реєстру права власності від 11.04.2005 р. (а.с. 103-104, 153-163, 166) підтверджено, що за цим домоволодінням, яке раніше мало № 32, закріплено земельну ділянку площею 2730 м2, в т.ч. 725 м2 під будівлями і двором, а решта 3548,9 м2 під садом, з яких 1544 м2 –лишки, які зараховані до земель запасу (на плані виділені іншим кольором).

За правилами ст. 120 ЗК України (у редакції, чинній на момент укладання договору купівлі-продажу) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування – на підставі договору оренди.

У пунктах 1 і 9 договору купівлі-продажу від 29.07.2005 р. (а.с. 99 ) було визначено, що ОСОБА_6 придбав 2/3 частини житлового будинку та господарських споруд, які знаходяться на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності Путивльської міської ради (без зазначення її розмірів), при цьому покупець зобов’язався укласти із міською радою договір оренди земельної ділянки (а.с. 98).

Згідно довідки відділу Держкомзему у Путивльському районі (а.с. 130) станом на 23.03.2011 р. за цим домоволодінням земельних ділянок в приватній власності чи в оренді не зареєстровано.

За таких обставин, відповідачем не враховано, що обов’язковою умовою фактичного використання землі ОСОБА_6 є наявність у нього правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, за відсутності яких, його не можна вважати належним землекористувачем, а отже і особою, з якою слід погоджувати межі.

Крім того, міською радою не взято до уваги і те, що у зміст терміну «погодження»законодавцем покладено принцип добровільності вчинення дій суб’єктами земельних правовідносин, оскільки нормами чинного земельного законодавства, зокрема ст. 152 ЗК України, не передбачено можливість встановлення у примусовому порядку обов’язку суміжного землекористувача щодо надання згоди з погодження меж земельних ділянок.

Водночас, вирішення спорів у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, які перебувають у власності і користуванні громадян відноситься до виключної компетенції органу місцевого самоврядування, що випливає зі ст. 158 ЗК України.

Як встановлено судовим розглядом, за звернення позивачки комісією міської ради проведено розмежування земельних ділянок домоволодінь №№ 56 і 56 «а»по вул. Пролетарській в м. Путивлі, про що складений відповідний акт від 27.05.2010 р. і схема (а.с. 13-15, 102).

Таке рішення комісії в судовому порядку ніким не оскаржено, а отже підлягало врахуванню відповідачем при вирішенні питання затвердження проекту відводу земельної ділянки, який проведеному розподілу відповідає.

Таким чином, наявні у справі докази та їх належна оцінка свідчать про те, що оскаржуване рішення міської ради є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки прийнято без врахування наведених вище обставин та положень закону.

Задовольняючи позов частково суд бере до уваги те, що порушені права учасників земельних правовідносин підлягають захисту способами, передбаченими ст. 152 ЗК України, зокрема, шляхом визнання прав, відновлення стану земельної ділянки і визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом способів.

Тому виходячи з права міської ради самостійно визначити висновки по розгляду питання щодо надання земельної ділянки, а також компетенцію суду відповідно до чинного законодавства, суд вважає можливим встановити відповідачу обов’язок вчинити дії по затвердженню проекту землеустрою.

У відповідності до ст. 94 КАСУ підлягають присудженню з місцевого бюджету на користь позивачки понесені нею судові витрати при подачі позову пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 1 квітня

2010 року № 10-рп/2010, керуючись ст.ст. 19, 143 Конституції України, ст.ст. 12, 116, 118, 120-121, 125-126, 152, 158, 198, п. 12 Перехідних положень ЗК України, ст.ст. 26, 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 9 постанови Кабінету Міністрів України № 677 від 26.05.2004 р. «Про затвердження порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», ст.ст. 2, 86, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення другої сесії шостого скликання Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області від 23 грудня 2010 року «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва жилого будинку по вул. Пролетарській, 56 «а»у м. Путивль».

3. Зобов’язати Путивльську міську раду Путивльського району Сумської області (Сумська область, м. Путивль, вул. Леніна, буд. 50, Код 04058083) вчинити дії щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по вул. Пролетарській, 56 «а»в м. Путивль Сумської області.

4. Стягнути з місцевого бюджету м. Путивль на користь ОСОБА_1 3,40 грн. судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Путивльський районний суд Сумської області шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова виготовлена у повному обсязі 19 квітня 2011 року.

Суддя: підпис

Копія вірна

Суддя

Путивльського районного суду                                                   ОСОБА_7