Рішення № 15812536, 26.05.2011, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа №2-43\2011р.

U

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 травня 2011 року Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Руденко З.Б.,

за участю секретаря Гладишко Н.А.,

представника позивача Шамова О.А.,

відповідача- ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Ружині Житомирської області цивільну справу за позовом

Приватного підприємства “С Л В”

до ОСОБА_3

про стягнення боргу по договору поставки,

в с т а н о в и в:

Позивач ПП “СЛВ” звернулось з вищевказаним позовом до ОСОБА_3, в якому зазначило, що відповідно до укладеного 21.07.2010р. договору поруки ОСОБА_3 виступав поручителем виконання зобов”язань ФГ “Валєкс.М.Плюс” по договору поставки від 07.05.2010р., укладеному останнім з позивачем. Оскільки свої ззобов”язання ФГ “Валєкс.М.Плюс” по вказаному договору поставки не виконало, тому позивач просить стягнути з поручителя в рахунок виконання вказаного зобов”язання суму заборгованості, яка складає 3 198 998грн.

В суді представник позивача позовні вимоги збільшив і просив стягнути крім суми основного боргу ще і неустойку за прострочення виконання зобов”язання в сумі 564 506.82 грн., пояснивши, що в травні-червні 2010р.. ПП “СЛВ” поставило ФГ “Валєкс.М.Плюс” засоби захисту рослин на загальну суму 3 198 998 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, специфікаціями до договору поставки, додовіреністю на ім”я ОСОБА_3 та відповіддю на претензію, в якій ФГ “Валєкс. М.Плюс” визнає наявність вказаної заборгованості. Оскільки ФГ “Валєкс.М.Плюс” своєчасно не оплатило отриманий по вказаному договору товар, тому відповідач, який є головою вказаного фермерського господарства та поручителем виконання його зобов”язань перед ПП “ СЛВ” повинен оплатити позивачу вартість отриманого товару та неустойку за прострочення виконання зобов”язання, що передбачено як договором поставки, так і договором поруки.

В суді відповідач позовні вимоги не визнав повністю, пояснивши, що дійсно між ФГ “Валєкс.М.Плюс”, головою та засновником якого він являється, та ПП “СЛВ” в 2010 році було укладено договір поставки, на підставі якого в 2010р. ПП “СЛВ” поставило, а ФГ “Валєкс.М.Плюс” прийняло засоби захисту рослин на суму, вказану в позові.

2

Проте ФГ“Валєкс.М.Плюс” отримання вказаного товару по бухгалтерському обліку не провело, акту приймання-передачі не підписувало та не провело його оплату, оскільки позивач не надав сертифікати якості поставленого товару.

Вважає, що підписуючи договір поруки від 21.07.2010р. він діяв не як фізична особа -ОСОБА_3, а як представник юридичної особи-ФГ “Валєкс.М.Плюс”, зазначаючи при цьому, що він є головою та засновником ФГ “Валєкс,М.Плюс”, а при укладенні вказаного договору він не надавав ПП “СЛВ” документи, які б посвідчували, що він до того ж ще є директором “Валєкс.М.Плюс”.

Також вважає, що договір поруки від 21.07.2010р. є нікчемним, оскільки, укладаючи його, він перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, яка письмової згоди на укладення такого договору не давала, а цей договір не є дрібними побутовими договором і може укладатись лише за взаємною згодою подружжя.

Крім того, зазначає, що на підставі ч.1 ст.559 ЦК України його обов”язок по договору поруки припинився, оскільки позивач під час розгляду справи в суді збільшив свої позовні вимоги, а він, як поручитель, не давав згоди на таку зміну основного зобов”язання.

Суд, вислухавши пояснення сторін, оглянувши письмові докази, встановив наступне.

07 травня 2010 року між Приватним підприємством «СЛВ»та Фермерським господарством «Валєкс.М.Плюс»укладено договір поставки № 07\05, відповідно до умов якого позивач здійснив фермерському господарству поставку товару засобів захисту рослин на загальну суму 3 198 998грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними від 07.05.2010р., 13.05.2010р., 07.06.2010р., копії яких долучені до матеріалів справи, а оригінали оглянуті під час розгляду справи в суді. Питання ціни, асортименту та кількості засобів захисту рослин, строків їх поставки та оплати щодо кожної партії товару врегульовано специфікаціями, як це передбачено п.4.1 договору поставки.

Оплату поставленого товару ФГ «Валєкс.М.Плюс»зобовязувалось здійснити не пізніше 20 жовтня 2010 року, однак на час розгляду справи ФГ “Валєкс.М.Плюс” оплату товару не провело, що не заперечується відповідачем.

На забезпечення виконання зобовязання за вказаним договором поставки 21.07.2010 року між ПП ”СЛВ” та ОСОБА_3 укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель має нести повну відповідальність за зобовязаннями СФ «Валєкс.М.Плюс”, які витікають з договору поставки: самостійно виконати обов”язок ФГ “Валєкс.М.Плюс” перед ПП ”С Л В” .

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

3

Матеріали справи, а також пояснення сторін, переконливо свідчать про наявність зобовязальних правовідносин між ПП “СЛВ” та ФГ”Валєкс.М.Плюс”, які витікають із укладеного між ними 07.05.2010 року договору поставки, а також про неналежне виконання зобовязання з боку ФГ”Валєкс.М.Плюс” та наявність заборгованості за отриманий товар у розмірі 3 198 998 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, який 21.07.2010 року уклав із ПП “СЛВ” договір поруки, в силу положень ст.ст.553, 554 ЦК України та п.3.1 договору поруки як поручитель зобовязаний відповідати за вимогами ПП “С Л В”, які витікають із договору поставки від 07.05.2010 року, тією ж мірою, що і боржник ФГ ”Валєкс.М.Плюс”.

Суд вважає необгрунтованими посилання відповідача на те, що договір поруки він підписував не як фізична особа, а діяв як представник юридичної особи -ФГ ”Валєкс.М.Плюс”, оскільки це суперечить відомостям, зазначеним у вступній частині договору, де вказано, що поручителем є ОСОБА_3, а не фермерське господарство “Валєкс.М.Плюс”.

Посилання відповідача на те, що укладений ним з ПП “СЛВ “ договір поруки є нікчемним, оскільки письмової згоди його дружини на його укладення не було, текож є необгрунтованими з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Відповідно до ч.4 ст.65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

З аналізу вищезазначеної статті СК України випливає, що вона регулює правовідносини, які стосуються права розпорядження майном, що є в спільній сумісній власності подружжя і не стосуються права одного із подружжя на укладення інших цивільно-правових угод.

Згідно зі ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Тобто порука є способом забезпечення виконання зобов”язання: угодою про прийняття поручителем на себе обов”язку відповідати перед кредитором за виконання зобов”язання боржником, а не є угодою щодо розпорядження спільним майном подружжя, тому укладення договору поруки не потребує письмової згоди іншого із подружжя.

Частиною 1 ст.559 ЦК України передбачено, що порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов”язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Збільшення позивачем своїх позовних вимог по данній справі не є зміною зобов”язання по основному договору, забезпеченому порукою, а тому посилання відповідача та його представника на вказану норму законодавства як на підставу припинення поруки по данній справі є необгрунтованим, оскільки основне зобов”язання боржника ФГ “Валєкс.М.Плюс” по договору поставки від 07.05.2010р. не змінювалось.

Враховуючи наведене, а також те, що факт заборгованості за договором поставки від 07.05.2010 року та її розмір підтверджені належними доказами, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ПП “ С Л В “ суму основного боргу за договором поставки3 198 998 грн.

4

Відповідно до п.7.3 договору поставки № 07\05 від 07.05.2010р. у випадку прострочення оплати вартості товару покупець- ФГ “Валєкс.М.Плюс” сплачує неустойку в розмірі 0.1% несплаченої суми за кожен день затримки оплати, строки якої передбачені специфікацією.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи зі змісту п.7.3 договору поставки та положень ст.549 ЦК України, суд вважає, що внаслідок порушення зобовязання ФГ”Валєкс.М.Плюс” у позивача виникло право на стягнення з нього неустойки у вигляді пені. Враховуючи те, що ОСОБА_3, є поручителем за договором поставки і відповідає перед кредитором за виконання зобов”язання ФГ”Валєкс.М.Плюс” в повному обсязі, з нього на користь позивача підлягає стягненню вказана неустойка, розмір якої складає 564 506 грн.82 коп., що вбачається з наданого позивачем розрахунку, заперечень відносно якого відповідач суду не надав.

Оскільки ОСОБА_3, як вбачається з матеріалів справи та його пояснень в суді, є головою та засновником ФГ “Валєкс.М.Плюс”, тому суд не знаходить підстав для застосування положень ч.3 ст.551 ЦК України щодо зменшення зазначеного розміру неустойки.

Таким чином з ОСОБА_3 як поручителя за договором поруки від 21.07.2010 року підлягає стягненню заборгованість ФГ «Валєкс.М.Плюс” перед ПП “СЛВ “ по сплаті поставленого за договором поставки від 07.05.2010 року товару: засобів зихисту рослин у розмірі 3 198 998 грн., неустойка (пеня) за порушення виконання зобовязання у розмірі 564 506.82грн., а також судові витрати, понесені позивачем, у розмірі 1820 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 549, 553, 610, 712 ЦК України, ст.65 СК України, ст.ст. 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовільнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь приватного підприємства “СЛВ” (юридична адреса: 18000, м.Черкаси, вул.Героїв Дніпра, буд.85кв.49, ЄДРПОУ 32180581) :

3 198 998 грн. (Три мільйони 198 тисяч дев”ятсот дев”яносто вісім гривень) в рахунок заборгованості за договором поставки;

564 506.82 грн. (П”ятсот шістдесят чотири тисячі п”ятсот шість гривень 82 копійки) неустойки за порушення виконання зобовязання;

1820 грн. (Одна тисяча вісімсот двадцять гривень) судових витрат,

всього : 3765324грн.82коп. (Три мільйони сімсот шістдесят п”ять тисяч триста двадцять чотири гривні 82 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою, яка не була присутня в судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя З.Б.Руденко