Рішення № 15812085, 22.04.2011, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-6552/2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2011 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Пойда С.М.

при секретарі - Корсун Я.О.

за участю : представника позивача Ткачової О.В.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_3 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

23.12.2010 року ПАТ КБ «Приватбанк»звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. (а.с. 2-5)

Позивач у позовній заяві та представник позивача у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог посилались на те, що між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір про надання банківських послуг № НОМЕР_2 від 16 січня 2009 року, за умовами якого, відповідачу було видано платіжну картку, без встановлення кредитного ліміту. В період з 20.01.2009 року по 21.10.2009 року ОСОБА_3, перебуваючи на території республіки Грузія, здійснив низку валютообмінних операцій в банкоматах комерційних банків. Внаслідок виникнення технічної помилки у роботі банкоматів було встановлено занижений курс купівлі валюти, у звязку з чим після проведених відповідачем ОСОБА_3 операцій по вказаному картковому рахунку виникло штучно створено сальдо на загальну суму 411219,01 грн., яке було отримане без достатньої правової підстави. Вказану заборгованість відповідачі добровільно не погашають, тому, враховуючи, що ТОВ «УФА «Верус», як поручитель, несе лімітовану відповідальність за виконання відповідачем своїх зобовязань за договором, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 у рахунок погашення заборгованості за договором № НОМЕР_2 від 16 січня 2009 року 411219,01 грн.; стягнути солідарно з ТОВ УФА «Верус», ОСОБА_3 у рахунок погашення заборгованості за договором № НОМЕР_2 від 16 січня 2009 року 200 грн.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача ТОВ «УФА «Верус», у судове засідання не зявився, надав клопотання, відповідно до якого предявлені до товариства вимоги визнав, проти задоволення позову не заперечував та просив розглянути справу без його участі. (а.с. 75-76).

Представник відповідача заперечувала проти заявлених вимог, вважаючи їх необґрунтованими та незаконними, посилаюсь на те що, проведені позивачем уточнюючі транзакції по картковому рахунку відповідача ОСОБА_3 полягали у безпідставній відміни позивачем без попереднього повідомлення відповідача всіх раніше проведених операцій по зняттю готівкових коштів, які здійснені по курсу конвертації, встановленим самим позивачем та повторному списанню вказаних коштів по іншому курсу, внаслідок чого на картковому рахунку відповідача було штучно утворено заборгованість, на суму 411219,01 грн., яка вже стягнута позивачем самостійно на підставі самовільного їх списання з вказаного рахунку відповідача. При цьому вказані дії позивача також були визнані неправомірними рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.01.2010 року.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір № НОМЕР_2 від 16 січня 2009 року, за умовами яких позивач зобовязався відкрити картковий рахунок та надати платіжну картку, а також обслуговувати їх в порядку та умовах встановлених договором; клієнт зобовязався використовувати платіжні картки як засіб безготівкового розрахунку відповідно до умов договору, що підтверджується копіями зазначеного договору (а.с. 55-56).

Судом встановлено, що 16.01.2009 року ОСОБА_3 на виконання умов договору № НОМЕР_2 від 16 січня 2009 року отримав від позивача платіжну картку та ПІН-конверт, даний факт підтверджується відповідною відміткою в договорі (а.с. 56).

Як вбачається з виписки про рух грошових коштів по картковому рахунку № НОМЕР_2, у період з 16.01.2009 року до 21.10.2009 року був здійснений значний обсяг операцій по внесенню грошових коштів у гривнях та зняття їх на території Грузії у валюті даної країни ларі, при цьому залишок на рахунку після проведених відповідачем операцій склав 411219,01 грн. (а.с. 172,173), який в свою чергу утворився внаслідок помилки у роботі процесингового центру щодо встановлення курсу продажу гривні відносно ларі, а саме заниження курсу купівлі іноземної валюти та відповідно утворив штучно створене сальдо на вищезазначеному рахунку відповідача, що також підтверджується поясненнями представника позивача та випискою по особовому рахунку (а.с. 2-5, 9-54).

. Наведені обставини виникнення помилки під час конвертації валюти в ході проведення відповідачем ОСОБА_3 валюто обмінних операцій у банкоматах комерційних банків та зняття останнім грошових коштів по помилковому курсу з карткового рахунку № НОМЕР_2 повністю підтверджується рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2010 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2011 року, яке набрало чинності та в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України має преюдиціальне значення для вирішення даного спору.

Крім того, судом також встановлено, що 12.01.2009 року між відповідачем ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус»та позивачем був укладений договір поруки № 468, за умовами якого ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус»зобовязалось відповідати перед позивачем за виконання відповідачем своїх обовязків за укладеними договорами, що підтверджується копією зазначеного договору та додатку до нього (а.с. 57-58).

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України, умовами укладених між сторонами договорів, нормативно-правовими актами Національного Банку України.

За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором приєднання у розумінні ст. 634 ЦК України, умови якого в односторонньою порядку встановлювались у формулярах або інших стандартних формах однією із сторін, в даному випадку умови визначались Умовами та правилами надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк», які були обовязковими для виконання відповідачем.

Частиною 1 ст. 1066 ЦК України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Пунктом 3.22 Постанови НБУ № 137 від 19.04.2005 року «Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням»передбачено, що незалежно від платіжної схеми та типу (виду) платіжних карток на картрахунку може виникати заборгованість держателя платіжної картки перед банком-емітентом, що не була обумовлена договором і не є прогнозованою в розмірі та за часом виникнення. Ця заборгованість може виникати, зокрема, в разі: зміни курсів валют і надходження до клірингу інформації про операцію в іноземній валюті в сумі більшій, ніж та, яку еквайр (платіжна система) попередньо надіслав емітенту в платіжному повідомленні і яку було блоковано на картрахунку клієнта для забезпечення його зобов'язання за здійсненою операцією; виникнення технічних помилок у роботі обладнання емітента, еквайра або процесингового центру; в інших випадках. Емітенти в договорі з клієнтом повинні передбачати порядок і строки погашення такої заборгованості.

За умовами п. 6.9 Умов і правил надання банківських послуг, у випадку виникнення заборгованості держателя по картрахунку в результаті курсової різниці, технічних помилок в роботі обладнання та в інших випадках, клієнт зобовязується погасити заборгованість протягом 30 днів з моменту її виникнення.

В силу ч. ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 4 договору поруки № 468 від 12.01.2009 року у випадку невиконання боржниками своїх зобовязань за кредитними договорами, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п. 2 договору поруки № 468 від 12.01.2009 року розмір відповідальності поручителя обмежений сумою 200 грн.

Згідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Вирішуючи вимоги позивача до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором № НОМЕР_2 від 16 січня 2009 року у розмірі 411219,01 грн., та приймаючи до уваги, що у судовому засідання знайшов підтвердження факт утворення вказаної заборгованості, як штучно утвореного сальдо на зазначеному рахунку внаслідок помилки у роботі процесингового центру щодо встановлення курсу продажу гривні відносно ларі, у звязку з чим валюто обмінні операції відбувалися з позитивним курсовим значенням на користь відповідача ОСОБА_3, а також враховуючи, що вказані грошові кошти були набуті останнім внаслідок події без достатньої правової підстави, які в силу положень ст.ст. 1212,1213 ЦК України повинні бути повернені позивачу ПАТ КБ «Приватбанк».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню та вважає за можливе стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»у рахунок повернення заборгованості за договором № НОМЕР_2 від 16 січня 2009 року 411219,01 грн.

Вирішуючи вимоги позивача до відповідачів ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_3, за договором № НОМЕР_2 від 16 січня 2009 року у розмірі 200 грн. та враховуючи вищенаведені фактичні обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог в цій частині та вважає за можливе стягнути солідарно з ТОВ «УФА «Верус», ОСОБА_3 у рахунок повернення заборгованості за вказаним договором 200 грн.

Що стосується доводів представника відповідача щодо стягнення вказаної заборгованості у розмірі 411219,01 грн., шляхом її самовільного списання з рахунку відповідача в підтвердження чого є рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.01.2010 року, яким також були визнані неправомірні дії позивача по проведенню повторних операцій по списанню грошових коштів по іншому курсу, то суд не може прийняти вказані доводи до уваги, оскільки відповідно до зазначеного представником відповідача рішення суду було встановлено виключно порушення банком процедури списання грошових коштів з рахунку клієнта та повернута вказана сума на відповідний картковий рахунок відповідача ОСОБА_3 № НОМЕР_2, що також підтверджується наведеними вище доказами (а.с. 172-173), також суд враховує, що інших належних доказів, які б спростовували позовні вимоги позивача в судовому засідання представником відповідача надано не було.

Оскільки, позовні вимоги позивача задоволені, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору (державного мита) при зверненні до суду з позовною заявою у розмірі 1700 грн., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 гривень, які підтверджуються платіжними дорученнями про сплату (а.с. 1).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 509, 526, 527, 530, 548, 553, 554, 610, 1066, 1069,1212,1213 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, Постановою НБУ № 137 від 19.04.2005 року, суд,

В И Р І Ш И В :

Стягнути з ОСОБА_3 (49000, АДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) у рахунок повернення заборгованості за договором про надання банківських послуг № НОМЕР_2 від 16 січня 2009 року 411219 грн. (чотириста одинадцять тисяч двісті девятнадцять гривен) 01 коп.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Наб.Перемоги,32, ЄДРПОУ 34562954), ОСОБА_3 (49000, АДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) у рахунок повернення заборгованості за договором про надання банківських послуг № НОМЕР_2 від 16 січня 2009 року 200 грн.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Наб.Перемоги,32, ЄДРПОУ 34562954), ОСОБА_3 (49000, АДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) у рахунок повернення судових витрат 1820 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять гривень).

Рішення суду може бути оскаржено у Апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Головуючий суддя: С.М. Пойда