Постанова № 15792311, 18.05.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2011 року Справа № 5005/231/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Швець В.В. (доповідач),

суддів: Павловського П.П., Чус О.В.

при секретарі: Литвин А.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 07.02.2011 р.,

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 28-12/10-3 від 28.12.2010 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу, Товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль”, місто Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2011 року у справі №5005/231/2011

зa позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Чапаєвське”, село Чапаєвка, Широківський район, Дніпропетровська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль”, місто Київ;

за участю третьої особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, місто Київ

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ “Чапаєвське”, звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №2992, вчинений 14 грудня 2010 року третьою особою, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про повернення позивачем, Лізингоодержувачем ТОВ “Чапаєвське” на користь відповідача, лізингодавця - ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль”, обєкта фінансового лізингу, трактор Case MX 310, 2008 року випуску, серійний номер Z8RZ02852 у кількості 1 шт., загальною вартістю 925476 гривень, що був переданий на умовах фінансового лізингу на підставі договору фінансового лізингу № L2779-07/08 від 25 липня 2008 року та підлягає поверненню за не виплачену в строк згідно узгодженого графіку лізингових платежів заборгованість у розмірі 158143,42 гривень, стягнути судові витрати з відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюваний виконавчий напис вчинений з порушенням норм чинного законодавства, зокрема, вимог статтей 87, 88 Закону України “Про нотаріат”, відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості, а також пункту 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерством юстиції України №20/5 від 3 березня 2004 року, згідно якого вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобовязання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Рішенням господарського суду у справі №5005/231/2011 від 24 лютого 2011 року (суддя Петренко Н.Е.) позовні вимоги задоволено.

Приймаючи спірне рішення господарський суд виходив з того, що позивач повністю розрахувався по договору, сплативши вартість предмета фінансового лізингу, лізингові платежі та 1% викупної вартості предмету лізингу.

Відповідач не погодившись з рішенням господарського суду подав апеляційну скаргу.

Вважає, що воно винесено з порушенням закону.

Господарський суд при винесенні рішення неповно зясував усі обставини справи, що мають значення для справи, тому неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Відповідач просить спірне рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги посилаючись на те, що суд не звернув увагу на те що платежі встановлені у графіку не є остаточними і можуть змінюватися відповідно до формул в залежності від зміни умов змінних передбачених у договорі.

На апеляційну скаргу позивач надав відзив у якому посилається на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і не обгрунтовані, тому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:

Господарським судом у судовому засіданні було встановлено, що 25 липня 2008 року між позивачам та відповідачем укладено договір фінансового лізингу № L2779-07/08.

Відповідно до пункту 1.1 якого відповідач на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобовязується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікації предмет лізингу, а позивач зобовязується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Відповідно до вказаного договору, відповідач передав позивачу згідно акта прийому-передачі трактор Case MX 310, 2008 р.в., серійний номер Z8RZ02852 у кількості 1 шт., загальною вартістю 925 476,00 грн.

Відповідно до пункту 6.1, підпункту 6.1.2 договору у разі прострочення сплати лізингового платежу (несплати або часткової несплати) більше 30 днів, відповідач має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір та вилучити у позивача предмет лізингу у безспірному порядку ,

Відповідно до пункту 6.2 договору у випадку настання зазначених вище обставин, відповідач письмово повідомляє про це позивача з зазначенням строку для усунення таких порушень. При цьому, відповідач має право здійснити дії, направлені на дострокове розірвання договору та безспірне вилучення предмета фінансового лізингу, якщо позивач у встановлений відповідачем строк не усуне вчинені порушення.

Відповідно до пункту 3.3 зазначеного договору 12 лютого 2010 року позивач повністю розрахувався по договору сплативши вартість предмета фінансового лізингу, лізингові платежі та 1% викупної вартості предмету лізингу, що підтверджують копії виписок з банку, які долучено до матеріалів справи.

15 лютого 2010 року позивачем був направлений лист №77 від 12 лютого 2010 року на адресу відповідача, який отримав 17 лютого 2010 року, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення, з проханням передати підприємству позивача право власності на предмет фінансового лізингу.

Та повторно 31 березня 2010 року позивач направив лист з тим же проханням, який відповідачем було отримано 6 квітня 2010 року, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення.

Оскільки, відповідач жодної відповіді на адресу позивача не надав

15 червня 2010 року позивач направив на адресу відповідача претензію №203 від 14 червня 2010 року з вимогою передати позивачу право власності на предмет фінансового лізингу, яка була отримана відповідачем 18 червня 2010 року, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення, у звязку з повним погашенням вартості предмету лізингу згідно договору фінансового лізингу.

Станом на дату подачі позовної заяви до господарського суду жодних листів або зустрічних претензій позивач від відповідача не отримав.

28 грудня 2010 року на адресу позивача надійшла постанова державного виконавця відділу державної виконавчої служби Широківського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження №23484022 від 23 грудня 2010 року, по примусовому виконання виконавчого напису № б/н від 14 грудня 2010 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про повернення позивачем, ТОВ “Чапаєвське” обєкта фінансового лізингу на користь відповідача ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” з метою погашення заборгованості в сумі 158143,42 гривень.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про задоволення позовних вимог про визнання виконавчого напису таким що не підлягає виконанню.

Оскільки відповідно до статті 782 ЦК України встановлені загальні положення про найм, видом якого є лізинг, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. При цьому, у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону України “Про фінансовий лізинг”, лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України “Про фінансовий лізинг” відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Позивач посилається на те, що відповідач не повідомив його про відмову від договору у звязку з порушенням позивачем зобовязань за договором щодо сплати лізингових платежів у строк, встановлений таким договором.

Тому судова колегія вважає, що відповідній договір не був припинений на момент вчинення виконавчого напису, у звязку з чим відповідач не набув права вимагати повернення предметів лізингу.

Як зазначалось вище позивач повністю розрахувався по договору сплативши вартість предмета фінансового лізингу, лізингові платежі та 1% викупної вартості предмету лізингу, що підтверджують копії виписок з банку, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України №1381-IV від 11 грудня 2003 року Про внесення змін до Закону України “Про лізинг”, якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

Відповідно до статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання. Внаслідок односторонньої відмови від зобовязання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобовязання або воно припиняється.

Договір фінансового лізингу на підставі якого вчинений виконавчий напис, містить умову безспірного порядку повернення об'єкту лізингу, однак за виконання однієї умови - тільки після розірвання самого договору фінансового лізингу.

Вказані вище обставини свідчать, що в дійсності договір фінансового лізингу, на підставі якого вчинений виконавчий напис, не був розірваний і до теперішнього часу продовжує діяти і фактично договірні відносини сторін не припинились.

Таким чином, для повернення предмету лізингу відповідач зобовязаний був спочатку відмовитися від договору фінансового лізингу і розірвати його, а лише потім звертатись до нотаріуса для вчинення виконавчого напису про повернення предмету лізингу.

Відповідно до вимог статті 88 Закону України “Про нотаріат” нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Отже, відповідній договір не був припинений на момент вчинення виконавчого напису, у звязку з чим відповідач не набув права вимагати повернення предметів лізингу.

З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.

На підставі наведеного та керуючись статтями 99, 101-103, 105 ГПК України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу, Товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль”, місто Київ, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2011 року у справі №5005/231/2011, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий В.В. Швець

СуддіП.П. Павловський

О.В. Чус