Рішення № 15792105, 23.05.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

23 травня 2011 року справа № 5020-425/2011 за позовом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив 46»(99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, будинок 79, кв. 89, ідентифікаційний код 23450958)

до Приватного підприємства «Технополіс»(99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, будинок 79, кв. 72, ідентифікаційний код 16509609)

про стягнення 14456,00 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність № б/н від 20.12.2010; ОСОБА_2 представник, довіреність № б/н від 20.12.2010;

відповідача: не зявився;

Сутьспору:

Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив 46»звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства «Технополіс»про стягнення 14456,00 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на норми статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, обґрунтовані тим, що безпідставне користування нерухомим майном нежитловим підвальним приміщенням, яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Хрустальова, 79 з боку відповідача спричинило власнику означеного майна (позивачу) збитків у вигляді неотриманого доходу упущеної вгоди з 05.10.2009 по 12.07.2010.

Ухвалою суду від 23.03.2011 позовну заяву було прийнято до розгляду у судовому засіданні 06.04.2011.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено у судових засіданнях 06.04.2011 на 14.04.2011, 14.04.2011 на 04.05.2011, 04.05.2011 на 17.05.2011, була оголошена перерва у судовому засіданні 17.05.2011 до 23.05.2011.

У ході розгляду справи відповідач у порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позовну заяву (арк.с. 75-76), відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечував, просив в позові відмовити в повному обсязі, зазначивши, що між сторонами тривалий час існував спір стосовно продовження договірних відносин протягом якого позивач протиправно уклав новий договір з іншою особою, тобто до фактичного припинення договірних відносин з відповідачем. Крім того відповідачем зазначено, що після закінчення строку дії договору він продовжував вносити на розрахунковий рахунок позивача плату за фактичне користування майном.

Представники позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягали, з підстав, зазначених у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2007 між Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив 46»в особі голови правління Цибульського Є.В. та Приватним підприємством „Технополіс” в особі директора Харланова Г.О. укладений договір №2 оренди нежитлових приміщень (далі - Договір) (арк.с. 8-13).

Відповідно до пункту 1.1 Договору позивач (Орендодавець) передає, а відповідач (Орендар) приймає в оренду нежитлове підвальне приміщення в будинку №79 по вул. Хрустальова, площею 43,6 кв.м. для розміщення майстерні по ремонту копіювальній техніки.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, орендар вступає в строкове платне користування приміщенням на строк, вказаний у договорі в момент підписання акту прийому-передачі приміщення, який є невідємною частиною договору. Передача в оренду нежитлового приміщення 43,6 кв.м не тягне за собою набуття права власності на нього. Майно вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

Пунктом 3.1 Договору сторони встановили орендну плату за користування нерухомим майном у розмірі 400,00 грн. в місяць.

Згідно з пунктом 4.2 Договору відповідач зобовязався не пізніше 15-го числа поточного місяця сплачувати у повному обсязі орендну плату за наступний місяць.

Відповідно до пункту 8.1 Договору цей договір укладений на сім місяців - до 31.12.2007.

Зміні, доповнення до договору можливі лише за письмовою згодою сторін та повинні бути розглянути в тижневий строк

Майно вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі (пункту 2.3 Договору).

Актом прийому-передачі №2 від 01.06.2007 підтверджується передача орендодавцем орендарю в тимчасове платне користування нежитлового майна, площею 43,6 кв.м по вул. Хрустальова, будинок 79 (арк.с. 12).

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

На підставі вищевказаної норми Договір продовжувався тричі: з 01.01.2008 по 31.07.2008, з 01.08.2008 по 28.02.2009 та з 01.03.2009 по 30.09.2009 означене встановлено рішенням господарського суду міста Севастополя від 14.09.2009 у справі № 5020-11/067 за позовом Обслуговуючого кооперативу “Житловобудівельний кооператив 46” до Приватного підприємства “Технополіс” про звільнення нежитлового приміщення та стягнення заборгованості у розмірі 17400,00 грн.

20.04.2009, позивач звернувся до відповідача з претензією про погашення наявної суми заборгованості по орендній платі за Договором, повідомив про закінчення строку дії Договору та про необхідність звільнення обєкту оренди.

Відповідно до рішення господарського суду від 14.09.2009 у справі № 5020-11/067, суд дійшов до висновку про те, що строк Договору №2 від 01.06.2007, з урахуванням його поновлення, закінчується 30.09.2009.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.11.2009 рішення господарського суду міста Севастополя від 14 вересня 2009 року у справі №5020-11/067 було залишено без змін та, відповідно, набрало законної сили 05.11.2009.

Згідно з частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Листом від 28.09.2009 Обслуговуючий кооператив “Житловобудівельний кооператив 46” повідомив Приватне підприємство «Технополіс»про те, що 30.09.2009 Договір оренди нежитлових приміщень № 2 від 01.06.2007 припинив свою дію, у звязку з чим просив повернути орендоване майно в 5-тиденний строк за актом прийому-передачі (арк.с. 13).

05.10.2009 між позивачем по даній справі (ОК «ЖБК-46») (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асоціація розвитку та керування справами»(орендар) був укладений Договір оренди нежитлового приміщення (надалі Договір №2), відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно нежитлове підвальне приміщення площею 43,6 кв.м, розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Хрустальова 79, що належить орендодавцю на праві власності на підставі рішення виконкому міської ради №12/436 від 30.06.1977 (реєстраційне посвідчення від 14.04.1992) (арк.с. 31).

Відповідно до пункту 3.3 Договору №2 орендна плата складає 1560,00 грн. у місяць, в тому числі і за неповний місяць жовтень 2009 року.

Згідно з пунктом 7.1, Договір №2 діє протягом 2 років та 364 днів з моменту його підписання (тобто з 05.10.2009).

Відповідно до прибуткового касового ордеру №17 від 05.10.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю «Асоціація розвитку та керування справами»внесло на рахунок позивача грошову суму у розмірі 1560,00 грн. за оренду приміщення за період з 05.10.2009 по 05.11.2009 відповідно до умов Договору (арк.с. 32).

Однак, як зазначено позивачем, акт прийому-передачі нерухомого майна сторонами Договору №2 підписаний не був, враховуючи те, що майно станом на означену дату відповідачем звільнено не було.

У липні 2010 року обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив 46" звертався до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства "Технополіс" про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування приміщенням після закінчення строку дії договору оренди за період з 01.10.2009 по 12.07.2010 року у сумі 7510 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду міста Севастополя від 14.12.2010 у справі № 5020-12/179-2/157 рішення господарського суду міста Севастополя (яким позов було задоволено у повному обсязі) було змінено, позовні вимоги обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив 46" до приватного підприємства "Технополіс" про стягнення неустойки були задоволені частково, у сумі 800 грн.

Безпідставне користування спірним приміщенням у період з 05.10.2009 по 12.07.2010 стало причиною для звернення позивача до господарського суду міста Севастополя з позовними вимогами до відповідача про стягнення збитків (у вигляді неотриманого доходу упущеної вигоди) у розмірі 14456,00 грн., які розраховані виходячи з розміру місячної орендної плати за Договором №2 (1560,00 грн.) за період з 05.10.2009 по 12.07.2010 (9 місяців та 8 днів), які позивач, на його думку, міг отримати в разі повернення відповідачем орендованого майна.

Таким чином, позивач вважає, що неотримана орендна плата за Договором №2 є збитками у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, а саме доходом, який би позивач міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене (упущена вигода).

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, вважає позовні такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Пунктом 2 статті 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Стаття 785 Цивільного кодексу України визначає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом відповідач дійсно займав нежитлове приміщення з 01.10.2009 по 12.07.2010.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачене настання правових наслідків, встановлених договором або законом у разі порушення зобов'язання, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема, таким способом може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України зазначено, що до складу збитків, зокрема, відноситься неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка задала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Але, стягненню підлягають не будь-які витрати кредитора, а тільки такі корисні витрати, які не були використані кредитором в силу правопорушення, або у вигляді додаткових витрат, зроблених ним у зв'язку з правопорушенням. Збитки, що виражаються в ненадходженні до кредитора того майна, яке мало надійти, називаються не отриманим доходом. Не отриманим доходом є така втрата кредитором очікуваного приросту в майні, яка засновується на точних даних, що безперечно стверджують можливість отримання ним грошових сум або інших цінностей.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків (шкоди) необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника. Притягнення до відповідальності у вигляді відшкодування збитків за невиконання або неналежне виконання зобов'язань безпосередньо пов'язано з наявністю чи відсутністю вищевказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, виключає настання відповідальності, а відтак встановлення наявності всіх елементів складу правопорушення є предметом доказування у даній справі.

Матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині звільнення ним займаних приміщень після закінчення строку дії договору, яку слід розцінювати як протиправну поведінку.

Однак, суд бере до уваги той факт, що в якості доказів наявності у позивача можливості передання спірного житлового у платне користування іншому орендарю позивачем представлено Договір оренди нерухомого майна від 05.10.2009, який укладено з ТОВ «Асоціація розвитку та керування справами».

В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що вказаний договір був укладений в період існування між сторонами спору щодо звільнення приміщення чи наявності підстав для продовження строку дії договору (з 01.10.2009 року по 11.05.2010), тому відсутній такий елемент складу правопорушення, якій є необхідним для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, як вина відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у добровільному порядку 2 грудня 2009 року платіжним дорученням №100 було перераховано за оренду приміщення позивачу 800 грн., які були повернуті 11.12.2009.

30 грудня 2009 року приватним підприємством „Технополіс" повторно була перерахована на рахунок позивача сума 800 грн. , яка також була повернута у той же день 30.12 2009.

У третій раз відповідач намагався сплатити вказану суму, оплатив її готівкою, однак, 05.01.2010 сума 800 грн. знову була повернута відповідачеві.

Тобто відповідачем неодноразово вчинялись дії, напрямлені на оплату користування приміщенням, що свідчить про відсутність у даній ситуації усіх необхідних елементів складу правопорушення, як необхідних умов для застосування такої міри відповідальності, як збитки.

Відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення є підставою для звільнення особи від відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Матеріали справи не містять достатніх доказів наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на правові підставі звернення позивача з позовом у даній справі стягнення збитків у вигляді неотриманого прибутку (стаття 22 Цивільного кодексу України, стаття 225 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При цьому, частина 2 статті 623 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

В той же час, позивачем не наведено належних та допустимих доказів, у розумінні статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, того, що Договір оренди нерухомого майна від 05.10.2009, укладений позивачем з ТОВ «Асоціація розвитку та керування справами», не був виконаний саме у звязку з діями відповідача по неповерненню майна, а не з інших підстав.

Позивач, надавши суду копію договору оренди з третьою особою, не довів суду того, що виконання такого договору з`явилось неможливим через дії відповідача, а не через інші, не повязані з діями відповідача, подіями. Жодних листів, в яких зазначається про неможливість передати приміщення за договором оренди від 05.10.2009 ТОВ «Асоціація розвитку та керування справами», позивач не представив.

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За результатами оцінки поданих сторонами та наявних у справі доказів суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків у вигляді неотриманого прибутку з причин їх недоведеності.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача у даний справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суддя підпис О.С. Погребняк

Рішення оформлено згідно

з вимогамист. 84 ГПК України

та підписано 27.05.2011