Рішення № 15791698, 23.05.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2011 р. Справа № 5010/774/2011-15/37

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Деделюка Б.В.

при секретарі судового засідання Червак Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,

до відповідача: Приватного підприємства "Лідер VТМ", вул. Кобринських, 49, м. Снятин, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78300,

про стягнення коштів в сумі 38559 грн. 81 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 - представник, довіреність № 58 від 18.05.2011 року,

від відповідача представники не з'явилися,

встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Приватного підприємства "Лідер VТМ" про стягнення коштів в сумі 38559 грн. 81 коп., втому числі: 31118 грн. 62 коп. основного боргу, 1466 грн. 84 коп. пені, 591 грн. 26 коп. інфляційних втрат, за період січень-лютий 2011 року, 3111 грн. 86 коп. штрафу, 2271 грн. 23 коп. 24 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з умовами укладеного між сторонами

договору № 113 від 07.05.2010 року, позивачем поставлено відповідачу товари, а відповідачем не оплачено в повному обсязі кошти за отримані товари.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 13.04.2011 року прийнято позовну заяву і порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 27.04.2011 року.

Ухвалами суду від 27.04.2011 року та від 11.05.2011 року відкладено розгляд справи відповідно на 11.05.2011 року та на 23.05.2011 року.

Представник позивача, в судовому засіданні 23.05.2011 року, позовні вимоги підтвердив в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 113 від 07.05.2010 року, щодо оплати коштів за отриману продукцію, в результаті чого утворилася заборгованість відповідача в сумі 31118 грн. 62 коп., в зв"язку з чим просить просить стягнути з відповідача 1466 грн. 84 коп. пені, 591 грн. 26 коп. інфляційних втрат, за період січень-лютий 2011 року, 3111 грн. 86 коп. штрафу, 2271 грн. 23 коп., 24 % річних та покласти на останнього судові витрати.

Представник відповідача в судове засідання 23.05.2011 року повторно не з"явився, вимоги суду вказані в ухвалах від 13.04.2011 року, від 27.04.2011 року та від 11.05.2011 року відповідач не виконав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи ухвалою суду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 19402204 вручено 18.04.2011 року.

Згідно відзиву на позовну заяву (вх. № 3920/2011-свх від 11.05.2011 року) відповідач заперечує факт поставки позивачем товару і при цьому посилається на відсутність товарно-транспортної накладної, яка нібито повинна бути і містити відмітки відправника товару відповідно до спільного наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" № 488/346 від 29.12.1995 року. Вказаним наказом затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля. Позов не визнає та вважає його безпідставним.

Разом з тим, відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року N 75 (v0075600-02) (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

20.04.2011 року з з Головного управління статистики в Івано-Франківській області на адресу суду (вх. № 3428/2011-свх) надійшов витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України щодо Приватного підприємства "Лідер VТМ", відповідно до даних якого станом на 18.04.2011 року місцезнаходженням відповідача є: 78300, Івано-Франківська область, Снятинський район, м. Снятин, вул. Кобринських, 49.

Згідно листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, то примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т.п., можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Відповідачем письмових заяв або повідомлень щодо причин невиконання вимог вищевказаних ухвали суду не подано.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони господарського процесу зобов"язані добросовісно користуватися наданими їм правами.

За таких обставин та у відповідності до ст. 75 ГПК України, враховуючи те, що відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, суд, вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем та витребувані судом, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

07.05.2010 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Продавець) та Приватним підприємством "Лідер VТМ" (Покупець) укладено договір № 113 (далі Договір), предметом якого є поставка упаковочного обладнання, розхідних матеріалів.

На виконання умов Договору, на підставі рахунку-фактури № 7743 від 06.12.2010 року, по довіреності № 55077 від 06.12.2010 року, відповідно до накладної № 7115 від 07.12.2010 року, позивачем поставдено, а відповідачем отримано товари на загальну суму 31118 грн. 62 коп.

Відповідно до п. 2.5 Договору датою поставки партії Товару вважається дата, вказана в розхідній накладній Постачальника.

Згідно п. 3.1. Договору оплату Покупець здійснює на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

Таким чином, строк оплати товарів закінчився 21.12.2010 року.

В порушення договірних зобов"язань відповідачем не оплачено в повному обсязі вартість отриманих товарів, у зв"язку з чим утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 31118 грн. 62 коп.

Згідно поданого позивачем розрахунку, відповідно до п. 5.3 Договору, за порушення строків оплати товару, позивачем нараховано відповідачу пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що становить 1466 грн. 84 коп. Окрім цього, відповідачу додатково нараховано 10 % штрафу від суми заборгованості, в розмірі 3111 грн. 86 коп.

Відповідно до п. 5.4. Договору, відповідачу нараховано 24 % річних від суми простроченого платежу, що становить 2271 грн. 23 коп.

Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати, за січень-лютий 2011 року, в розмірі 591 грн. 26 коп.

Суд вважає безпідставними та не обгрунтованими обставини викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, оскільки в даному випадку позивач не мав жодних зобов'язань щодо перевезення товару чи оформлення будь-яких документів, пов'язаних з перевезенням товару автомобільним чи будь-яким іншим видом транспорту, тим більше вести облік роботи вантажних автомобілів.

Судом взято до уваги письмові пояснення позивача щодо заперечення обставин викладених у відзиві на позовну заяву, в яких зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства договори між суб'єктами господарювання укладаються відповідно до їх волевиявлення та в результаті досягнення домовленості по всім істотним умовам договору. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками (ст. 181 Господарського кодексу України). Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачає право сторін відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Між позивачем та відповідачем укладено договір № 113 від 07.05.2010 року у формі єдиного документа, який підписаний сторонами та скріплений печатками. Договір № 113 від 07.05.10 року містить умови, які сторони вважали істотними на момент укладання договору і з яких сторони досягли домовленості.

На час вирішення спору в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 31118 грн. 62 коп. основного боргу, 1466 грн. 84 коп. пені, 591 грн. 26 коп. інфляційних втрат, за січень-лютий 2011 року, 3111 грн. 86 коп. штрафу, 2271 грн. 23 коп. 24 % річних, що підтверджується матеріалами справи.

В силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку та облікових документів є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні бухгалтерські документи повинні містити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В розумінні ст. 174 ГК України, господарські зобов”язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов”язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

Порушенням зобовязання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно положень ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зі змісту ст. 230 ГК України вбачається, що учасник господарських відносин, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов”язання сплачує штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема пеню.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування пені припиняється через 6 місяців з дня виникнення права на її нарахування, отже суд вважає, що сума пені нарахована обгрунтовано.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Поряд з цим, у відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів сплати заборгованості в сумі 38559 грн. 81 коп., що становить предмет позову, відповідач суду не подав, доводи позивача щодо підстав виникнення спору не спростував.

За наведених обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за отримані згідно умов договору № 113 від 07.05.2010 року товари, в сумі 31118 грн. 62 коп. основного боргу, 1466 грн. 84 коп. пені, 591 грн. 26 коп. інфляційних втрат, за період січень-лютий 2011 року, 3111 грн. 86 коп. штрафу, 2271 грн. 23 коп. 24 % річних, є обгрунтованими, тому позов підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, а саме: 385 грн. 59 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, 174, 175, 193, 216, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Лідер VТМ" про стягнення коштів в сумі 38559 грн. 81 коп. задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Лідер VТМ", вул. Кобринських, 49, м. Снятин, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78300, (ідентифікаційний код 31979590), на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), 31118 (тридцять одну тисячу сто вісімнадцять) грн. 62 коп. основного боргу за отримані згідно умов договору № 113 від 07.05.2010 року товари, 1466 (тисячу чотириста шістдесят шість) грн. 84 коп. пені, 591 (п"ятсот дев"яносто одну) грн. 26 коп. інфляційних втрат, за період січень-лютий 2011 року, 3111 (три тисячі сто одинадцять) грн. 86 коп. штрафу, 2271 (дві тисячі двісті сімдесят олну) грн. 23 коп. 24 % річних, 385 (триста вісімдесят п"ять) грн. 59 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Деделюк Б. В.

Повне рішення складено 27.05.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Козло П. М. 27.05.11