Рішення № 15791578, 25.05.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.05.11 р. Справа № 17/76

Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу, порушену:

за позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Геронимівка,

до відповідача: Дочірнього підприємства «Агрофірма Шахтар» орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька», м. Словянськ

про стягнення 7094,75 грн.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_2 довіреність

від відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4 довіреності

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовною заявою до Дочірнього підприємства «Агрофірма Шахтар» орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» про стягнення 7094,75 грн. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом.

В обґрунтування позову позивач посилається на існування між сторонами договору перевезення вантажів, що підтверджується дорожнім листом, актом виконаних робот, податковою накладною та рахунком; вимогу про оплату зазначеної заборгованості.

В якості правої підстави позову посилається га ст..193 Господарського кодексу (ГК) України, ст.ст..525, 526, 530 Цивільного кодексу (ЦК) України.

Відповідач надання позивачем зазначених послуг на суму 7094,75 грн.; однак, посилаючись на норми ст. 315 ГК України та ст.ст. 261, 530 ЦК України, проти задоволення позову заперечує через пропущення позивачем строку позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач у 2005 році здійснив перевезення вантажів відповідача за маршрутом: с. Мирне Костопільського району с. Іллічівка Харківська область, що підтверджується наявними у справі актом виконаних робіт № ОУ-0000030 від 23.08.2005р.(а.с.9), дорожнім лисом вантажного автомобіля № 254027 від 22-25.08.2005р. (а.с. 10). Вартість цього перевезення склала 7094,75 грн., що підтверджується наявними у справі рахунком фактурою № СФ-0000099 від 23.08.2005р (а.с.7) та згаданим актом виконаних робот.

Аналізуючи зміст зазначених документів, враховуючи приписи ст. 202 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що між сторонами у письмовій формі був укладений правочин, за яким, позивач зобовязався здійснити перевезення вантажів відповідача автомобільним транспортом, а відповідач сплатити позивачу вартість цього перевезення.

Доказу існування узгодженого сторонами строку для оплати послуг за згаданим правочином сторони суду не надали, через що суд дійшов висновку, що такого строку сторони не визначили.

За приписами ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. є господарським зобовязанням

За ст. 174 ГК України господарське зобовязання виникає, зокрема із договору та інших угод.

Згідно ст. 193 ГК України зобовязання повинні виконуватись у повному обсязі та у встановлені строки. Одностороння відмова від виконання зобовязання не припустима.

Виходячи з приписів ст. 175 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

17.03.2011р позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про оплату спірної суми, яка була отримана відповідачем 24.03.20111р. (а.с. 11-13). У відповідь на цю вимогу відповідач від її задоволення відмовився, посилаючись на пропущення позивачем строку позовної давності. (а.с. 14). Що і зумовило позивача звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

За ч. 5 ст. 315 ГК України для предявлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Загальні правила щодо позовної давності, початку перебігу цього строку, переривання та зупинення його перебігу врегульовані нормами Цивільного кодексу України.

За нормою ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, за цією нормою мова йдеться про захист саме порушеного права та/або охоронюваного законом інтересу. Відтак, якщо це право та/чи інтерес не є порушеними не має підстав для застосування позовної давності.

У випадку, що регулюється ст. 530 ЦК України право може вважатися порушеним лише з восьмого дня після предявлення відповідної вимоги.

Наполягаючи на застосуванні строку позовної давності , відповідач також посилався на приписи абз.2 ч. 5 ст. 261 ЦК України.

Цією нормою передбачено, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Системний аналіз цієї норми у контексті з приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України свідчить про те, що перебіг строку позовної давності щодо вимоги позивача почався з 25.03.2011р. (восьмий день після надсилання відповідачу вимоги), адже приписи абз.2 ч. 5 ст. 261 ЦК України повязують початок перебігу позовної давності з днем, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання, в той час як ч. 2 ст. 530 ЦК України таке право кредитор може реалізувати у будь-який час.

Судові витрати покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Агрофірма Шахтар» орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» (юридична адреса: 84168, Донецька область, Словянський район, с. Олександрівка, вул. Комсомольська, 17; поштова адреса: 84122, м. Словянськ, вул. Свободи, 6, код ЄДРПОУ 25330750, рахунок № 26003190479014 у КФКБ «Приватбанк», м. Краматорськ) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, рахунок № НОМЕР_2 у ЧФ ЗАТ КБ «Приватбанк», м. Черкаси, МФО 354347) заборгованість у розмірі 7'094,75 грн. 102,00 грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита; 236,00 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Татенко В.М.

(Повний текст рішення оформлений та підписаний 26.05.2011р.)