Рішення № 15791490, 24.05.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

24 травня 2011 р.

Справа 11/39/2011/5003

за позовом Прокурора Барського району в інтересах держави в особі Барської

районної державної адміністрації , м. Бар

третя особа Антонівська сільська рада, с. Антонівка Барського району

до селянського фермерського господарства «Династія»,

с. Мальчівці Барського району

про відшкодування 57 880,88 грн. шкоди та звільнення самовільно

зайнятої земельної ділянки

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Павловій, за участю представників:

прокурор В. Сувалов;

від позивача Т. Повальна за довіреністю;

третьої особи ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача Н. Платковська керівник, ОСОБА_2 за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з селянського фермерського господарства «Династія»на користь держави в особі Барської районної державної адміністрації шкоду заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 43 га із земель резервного фонду Антонівської сільської ради та земельної ділянки площею 7,5 га земель запасу Антонівської сільської ради Барського району в розмірі 57880,88 грн. та зобов'язання селянського фермерського господарства «Династія»звільнити вказані земельні ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що проведеною перевіркою дотримання вимог земельного законодавства встановлено використання селянсько фермерським господарством «Династія»земельної ділянки площею 43 га із земель резервного фонду Антонівської сільської ради та земельної ділянки площею 7,5 за земель запасу Антонівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без визначення меж земельних ділянок. Земельні ділянки використовуються в натурі, без укладення договорів оренди земельних ділянок, що є порушенням вимог ст. 125 та ст. 126 Земельного кодексу України. Вказаними діями відповідачем заподіяно державі шкоду, розмір якої становить 57880,88 грн..

Відповідач у відзиві заперечує проти позову посилаючись зокрема на те, що факт самовільного зайняття земельних ділянок не встановлено і не доведено у судовому порядку, а відтак не можна говорити про самовільне зайняття земельних ділянок та відшкодування у звязку із цим шкоди. Крім того зауважує, що відсутні дії, з боку відповідача, які б свідчили про фактичне використання земель, зокрема не було зафіксовано ні техніки, ні людей, що працювали на даних земельних ділянках, які мають відношення до СФГ «Династія».

Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повно і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

11 березня 2010 року відділом Держкомзему у Барському районі Вінницької області проведені перевірки дотримання вимог земельного законодавства на території Антонівської сільської ради, за результатами яких складені акти.

Вказаними перевірками встановлено, що СФГ «Династія», в особі голови Платковської Н.В. використовує для ведення сільськогосподарського виробництва земельну ділянку площею 43 га із земель резервного фонду Антонівської сільської ради та земельну ділянку площею 7,5 га земель запасу Антонівської сільської ради без визначення меж земельних ділянок. Земельні ділянки використовуються в натурі, без укладення договорів оренди земельних ділянок.

За фактом вказаних порушень голову СФГ «Династія»притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (складено притоколи про адміністративне правопорушенння від 15.03.2010р. № 202002, від 15.03.2010р. № 202001 ), та винесено приписи про усунення у 30-ти денний термін порушень вимог земельного законодавства ( приписи від 15.03.2010р. № 202010, від 15.03.2010р. № 202001 ).

12 березня 2010 року відділом Держкомзему у Барському районі проведено обстеження земельних за результатами яких складено акти. В актах обстеження зазначено, що СФГ «Династія»в особі голови Платковської Н.В. використовує для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (посіяно пшеницю) земельні ділянки площею 7.5 га із земель запасу Антонівської сільської ради та земельну ділянку площею 43 га із земель резервного фонду Антонівської сільської ради без виникнення права на земельні ділянки. Зазначені факти класифіковано, як самовільне зайняття земельних ділянок.

19 березня 2010 року відділом Держкомзему у Барському районі винесено постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення яке вчинила Платковська Н.В. у звязку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

02 квітня 2010 року прокуратурою Барського району, за результатами звернення відділу Держкомзему у Барському районі про порушення земельного законодавства СФГ «Династія»при використанні земельної ділянки 43 га земель резервного фонду Антонівської сільської ради та земельної ділянки площею 7,5 га земель запасу Антонівської сільської ради Барського району, винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи.

У вказаній постанові зазначено, що з пояснень голови СФГ «Династія»Платковської Н.В., посів озимих культур на земельних ділянках резервного фонду та земель запасу Антонівської сільської ради проводився ще за керівництва Платковського В.В. у кінці 2008 року з метою зібрання урожаю у 2009 році. Нею жодних вказівок підлеглим працівникам щодо засіяння та оброблення вищевказаних земель не надавались. Аналогічні пояснення в ході перевірки надали виконавчий директор Яремчик О.Л., завідувач відділом СФГ «Династія»в с. Антонівка Огороднік В.М. та агроном СФГ «Династія»Лаута В.Д..

Відповідно до пояснень Антонівської сільської ради за № 104 від 29.04.2011р. СФГ «Династія»використовувало земельну ділянку резервного фонду площею 43 га та земельну ділянку із земель запасу площею 7,5 га на території Антонівської сільської ради без правовстановлюючих документів. Восени даним підприємством здійснено обробіток та посів пшениці, а у 2010 році проведено збір урожаю на даних ділянках.

Беручи до уваги встановлені обставини суд зважає на таке.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно із ст.ст. 83, 84 Земельного кодексу України землі, які, належать на праві власності територіальним громад сіл, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім державної та приватної власності. В державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 125 та ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. б ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 212 Земельного кодексу України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Положеннями ст. 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Матеріали справи свідчать, що СФГ «Династія»використовувало земельну ділянку резервного фонду площею 43 га та земельну ділянку із земель запасу площею 7,5 га на території Антонівської сільської ради без правовстановлюючих документів в період 2008-2010 років. При цьому, прокурором та позивачем не надано доказів та не підтверджено використання відповідачем вказаних земельних ділянок на момент звернення до суду з позовом. Виходячи з положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу, сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За таких обставин, суд дійшов висновку, що прокурором та позивачем не доведено обставин, на які останні посилаються як на підставу позовних вимог, адже перевірка дотримання вимог земельного законодавства проводилась в березні 2010 року, а з позовом прокурор звернувся до суду 08.04.2011р., тобто зі збігом більше року.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності мають право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Зважаючи на вищевикладене в його сукупності, суд вважає, що прокурором недоведено порушення відповідачем інтересів держави шляхом самовільного зайняття та використання земельних ділянок, а тому в позові в частині зобовязання селянське фермерське господарство «Династія»звільнити зазначені вище земельні ділянки слід відмовити.

Судом також розглянуто вимогу прокурора про стягнення 57880,88грн. шкоди завданої самовільним зайняттям земельних ділянок.

Статтею 90 Земельного кодексу України встановлено, що власники земельних ділянок мають право: самостійно господарювати на землі; на відшкодування збитків у випадках передбачених законом. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Верховний Суд України в пунктах 12 і 16 постанови Пленуму від 16.04.2004 р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»роз'яснив, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок шкода (збитки) відшкодовуються відповідно до ст. ст. 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статті 156 Земельного кодексу України у повному обсязі особами, що її заподіяли.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України , якою встановлені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачає презумпцію вини правопорушника.

Відповідно до ч. 6 ст. 225 Господарського кодексу України Кабінетом Міністрів України можуть затверджуватись методики визначення розміру відшкодування збитків у сфері господарювання.

В силу ч. 2 ст. 157 Земельного кодексу України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. № 963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару гранту) без спеціального дозволу ( далі - Методика), а наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 року № 110 - Методичні рекомендації щодо застосування зазначеної Методики ( далі - Методичні рекомендації).

Прокурором розраховано розмір збитків відповідно до вказаної Методики, і за твердженнями останнього, для відшкодування шкоди достатньо факту самовільного, на його думку, зайняття земельної ділянки відповідачем.

З такими твердженнями суд не може погодитись зважаючи на таке.

У випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується особами, що її заподіяли, відповідно до статей 211, 212 Земельного кодексу України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 Цивільного кодексу України. На цьому зокрема наголошено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»(п. 12).

Стаття 22 Цивільного кодексу України визначає загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками, а також вина, особи, яка завдала збитків. Відсутність будь-якого з цих елементів виключає відповідальність у вигляді стягнення збитків, якщо інше не передбачено законом. Також у цій статті визначено поняття збитків, якими є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 3 статті 19 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлено, що держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання, зокрема, у сфері земельних відносин - за використанням і охороною земель. Згідно з частинами 4 і 5 тієї ж статті ГК України органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Відповідно до статті 15 Земельного кодексу України, статей 5, 6, 9, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», статті 16 Закону України «Про охорону земель» державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснюють Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи зокрема шляхом проведення перевірок. Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель затверджено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003р. № 312 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.12.2003р. за № 1223/8544 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 3.2 названого Порядку за наявності інформації щодо самовільного зайняття земельної ділянки та використання без правовстановлюючих документів відповідний орган Деркомзему здійснює позапланову перевірку такої інформації.

Пунктом 4.1 Порядку встановлено, що державні інспектори органу Держкомзему проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків.

Пунктом 4.3 Порядку передбачено, що при виявленні порушення земельного законодавства державний інспектор: з'ясовує обставини та суть скоєного порушення земельного законодавства; встановлює особу, яка здійснила порушення земельного законодавства; установлює, чи є в діях чи бездіяльності особи, яка вчинила порушення земельного законодавства, ознаки адміністративного правопорушення або склад злочину; обстежує земельну ділянку і встановлює, чи завдана юридичними чи фізичними особами шкода земельним ресурсам унаслідок їхньої господарської та іншої діяльності.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що при проведенні всіх видів перевірок державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства у двох примірниках. В акті державний інспектор зазначає: дату та місце складання акта; посаду та прізвище інспектора (інспекторів), який (які) проводив (проводили) перевірку; посади та прізвища осіб, які були залучені до перевірки; посаду та прізвище представника юридичної особи чи прізвище фізичної особи, які були присутні при перевірці; місцезнаходження юридичної чи фізичної особи, які перевіряються; місце розташування земельної ділянки, її площу згідно із земельно-кадастровою документацією та фактичну площу, яка використовується; категорію земель та склад угідь; цільове призначення та фактичний стан використання (освоєння) земельної ділянки; наявність документів, які посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; обставини порушення земельного законодавства; суть порушення з посиланням на акти чинного законодавства, вимоги яких порушені (пп. 5.4 Порядку).

З аналізу вказаних норм законодавства випливає, що відшкодування шкоди у разі самовільного зайняття земельної ділянки здійснюється у розмірі, визначеному Методикою, у разі встановлення самого факту завдання шкоди, порушення цивільного права чи інтересу власника землі, вини порушника та причинного зв'язку, між шкодою та діями порушника.

У позовній заяві та актах обстеження земельних ділянок не зазначено, яку шкоду заподіяно відповідачем, у чому вона полягає. В матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про нанесення шкоди: ні в якості реальних збитків, ні у якості упущеної вигоди. Крім того, розрахунки розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок не містить відомостей щодо середньорічного доходу, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням.

Зважаючи на наведене та виходячи з принципів законності, розумності і справедливості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення шкоди завданої самовільним зайняттям земельних ділянок в розмірі 57880,88 грн. задоволенню не підлягають.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Зважаючи на наведене, в задоволенні позову слід відмовити з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Під час розгляду справи судом також встановлено, що відповідач в порушення ст. 115 ГПК України ухилився від дій покладених на нього судом згідно ухвал від 11.04.2011р. та 10.05.2011р., зокрема не надав визначених судом документів, явку уповноважених представників забезпечив лише в судове засідання 24.05.2011р..

При цьому суд зауважує, що у відповідності до положень ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони наділені рівними процесуальними правами. Дана норма також покладає на сторін обовязок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Наведене свідчить про ігнорування відповідачем вимог суду, що в свою чергу призвело до затягування розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає, що з відповідача слід стягнути в дохід Державного бюджету 1000 грн. штрафу у відповідності з ч. 5 ст. 83 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.В позові відмовити.

2.Стягнути з селянського фермерського господарства «Династія»(23034, Вінницька область, Барський район, с. Мальчівці, вул. Леніна, 9, код 30804386) в дохід Державного бюджету України 1000 (одну тисячу) грн. штрафу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Копію рішення направити прокуратурі Вінницької області та позивачу рекомендованим листом.

Повне рішення складено 26.05.2011р..

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - прокуратура Вінницької області (21050, м. Вінниця, вул. Володарського, 33)

3 - позивачу (2300, Вінницька область, м. Бар, вул. 50-річчя Жовтня, 12)