Постанова № 15791213, 24.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2011                                                                                           № 41/397

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Яковлева М.Л.

суддів:           

при секретарі:           

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 24.05.2011 року по справі № 41/397 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного спеціалізованого автотранспортного підприємства Державного комітету телебачення і радіомовлення України, м. Київ на рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2010 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 01.11.2010 року)

по справі № 41/397 (суддя – Спичак О.М.)

за позовом закритого акціонерного товариства «Екостандарт», м. Київ

до державного спеціалізованого автотранспортного підприємства

Державного комітету телебачення і радіомовлення України,

м. Київ

про стягнення 22571,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Екостандарт» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до державного спеціалізованого автотранспортного підприємства Державного комітету телебачення і радіомовлення України, м. Київ про стягнення 10106,11 грн. – пені, 9833,83 грн. – інфляційних, 2631,14 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.10.2010 року (підписаного 01.11.2010 року) позовні вимоги закритого акціонерного товариства «Екостандарт» задоволені частково, прийнято рішення з приводу стягнення з відповідача на користь позивача 314,18 грн. – пені, 2631,14 грн. - 3% річних, 9833,83 грн. – збитків від інфляції, 127,79 грн. державного мита та 133,62 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, державне спеціалізоване автотранспортне підприємство Державного комітету телебачення і радіомовлення України, м. Київ, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення господарського суду міста Києва та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом було порушено принцип змагальності, тобто не враховано чинний Указ Президента України про скасування розпоряджень голови Київської міської державної адміністрації, якими встановлені тарифи на комунальні послуги. Крім того, скаржник зазначає, що суд при перевірці нарахування позивачем штрафних санкцій не врахував часткові проплати боргу за рішенням № 7/311 в період, визначений позивачем, внаслідок чого має місце зменшення суми штрафних санкцій, належних до сплати.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 року по справі № 41/397 апеляційну скаргу було прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 12.04.2011 року.

При перегляді оскаржуваного рішення, апеляційним судом неодноразово відкладався розгляд апеляційної скарги для надання можливості сторонам перевірити розрахунки, тобто перевірити фактичну сплату відповідачем боргу після прийняття постанови по справі № 7/311 від 10.02.2010 року, якою позовні вимоги позивача в частині основного боргу в сумі 104615,16 грн. задоволені та присуджено до стягнення з відповідача по справі.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечує з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того, позивачем в процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, подано документи, що підтверджують зміну назви організаційно-правової форми із закритого акціонерного товариства у публічне акціонерне товариство. Оскільки реорганізації товариства не відбулося, підстави для застосування процесуального правонаступництва в порядку ст. 25 ГПК України відсутні.

Відповідно до розпорядження заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2011 року у зв’язку з виробничою необхідністю та з метою дотримання строків розгляду справи, здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється головуючим суддею – Яковлєвим М.Л., суддями – Жук Г.А., Корсаковою Г.В.

Представником скаржника подано заперечення на пояснення представника позивача.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2010 року по справі № 41/397 – частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, колегія апеляційного господарського суду на підставі зазначених вище норм закону, вважає за необхідне переглянути рішення в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01 січня 1998 року між закритим акціонерним товариством «Енергогенеруюча компанія «Укр–Кан Пауер» (в подальшому перейменовано на закрите акціонерне товариство «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль» в подальшому на закрите акціонерне товариство «Екостандарт») (далі - енергопостачальна компанія, позивач) та державним спеціалізованим автотранспортним підприємством державного комітету телебачення і радіомовлення України (далі – покупець, відповідач) було укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 460157, відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 якого енергопостачальна організація зобов’язалася виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупця товар – теплову енергію у вигляді гарячої води, а покупець зобов’язався приймати товар та своєчасно здійснювати за нього оплату на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору поставка товару (постачання теплової енергії) здійснюється енергопостачальною організацією на межу балансової належності.

Згідно з пунктом 4.1 договору покупець зобов’язаний:

- забезпечити споживання теплової енергії в обсягах, що не перевищують максимальних договірних по кожному параметру, витримувати максимальну годинну витрату мережної води не більше 13,2 т/год, не перевищувати температуру зворотної води більш ніж на 3 оС понад встановлену в температурному графіку;

- забезпечити безперешкодний доступ в будь–який час представникам енергопостачальної організації до приладів обліку та тепловикористовуючих установок;

- обслуговувати теплове обладнання персоналом, який пройшов навчання за програмою «Теплові мережі» та має відповідне посвідчення;

- якщо покупець або його субабоненти використовують для збереження матеріальних цінностей підвальні приміщення, в які може потрапити мережна вода в разі пошкодження теплових мереж або систем, то він вживає заходів до герметизації цих приміщень та обладнання їх попереджувальної сигналізацією та інше.

Пунктом 6.3 договору сторони узгодили, що всі розрахунки по договору виконуються на підставі рахунків, які покупець отримує від енергопостачальної організації, виключно у грошовій формі за винятком випадків передбачених чинним законодавством України.

Покупець щомісяця з 12 до 14 числа отримує в енергопостачальній організації бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду. Табуляграми та доручення на оплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або передплати за попередній місяць. Один примірник підписаного акту покупець повертає в енергопостачальну організацію не пізніше 15 числа поточного місяця. (пункт 6.4 договору)

Відповідно до пункту 6.5 договору покупець самостійно оплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.

В силу положень пункту 10.1 договору, договір укладений на термін з 01.01.1998 року до 31.12.1998 року і вважається продовжений на такий же строк, якщо за місяць до закінчення терміну його дії кожною з сторін не буде заявлено про протилежне та при умові, якщо покупець до 1 серпня поточного року узгодить з енергопостачальною організацією обсяги споживання на наступний період.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва по справі № 7/311 від 21.09.2009 року в задоволенні позову закритого акціонерного товариства «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль» (яке в подальшому було перейменовано на закрите акціонерне товариство «Екостандарт», позивач по даній справі) до спеціалізованого автотранспортного парку Державного комітету «Телебачення і радіомовлення України» про стягнення 104615,16 грн. заборгованості було відмовлено.

Постановою від 10.02.2010 року Київський апеляційний господарський суд по справі № 7/311, рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2009 року скасував, позов задовольнив, вирішив стягнути з відповідача на користь позивача за період з грудня 2008 року по лютий 2009 року 104 615,16 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію.

Враховуючи задоволення позову щодо стягнення суми основного боргу, позивач звернувся до господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача 10 106,11 грн. – пені за період з 12.08.2009 року по 10.02.2010 року, 9 833,83грн. – інфляційних втрат за період з березня 2009 року по січень 2010 року та 2 631,14 грн. – 3% річних за період з 01.03.2010 року по 01.02.2010 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що місцевий господарський суд позовні вимоги задовольнив частково, зменшивши період стягнення пені на підставі ст.. 232 ГК України.

Однак, судом апеляційної інстанції також встановлено, що судом не в повному обсязі досліджено обставини справи, що призвело до прийняття неправильного висновку.

Як вбачається із змісту апеляційної скарги, представник відповідача повідомив суд першої інстанції про часткову сплату за спірний період боржником боргу по рішенню № 7/311. З матеріалів справи виходить, що місцевий господарський суд прийнявши до уваги пояснення відповідача, оголосив в судовому засіданні перерву до 22.10.2010 року.

22.10.2010 року місцевий господарський суд на підставі наявних у справі доказів та в присутності позивача приймає рішення. Однак, апеляційним судом встановлено, що при твердженні відповідачем про часткову сплату боргу за період за який нараховані штрафні санкції, місцевий суд не зобов’язував спростувати дане твердження доказами позивача, що потягло за собою неповне з’ясування обставин справи.

Оскільки апеляційна інстанції на підставі ст. 102 ГПК України не зв’язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, а також з метою з’ясування всіх обставин справи, колегія суддів зазначає наступне.

Апеляційним судом досліджено твердження відповідача про часткову сплату останнім боргу, яке йому було присуджено постановою апеляційної інстанції по справі № 7/311 від 10.02.2010 року за період, який визначив позивач для нарахування штрафних санкцій, з 01.03.2009 року по 01.02.2010 року та встановив що дійсно боржником було здійснено часткові оплати, які позивач зараховував в оплату боргу по справі № 7/311:

- борг за спожиту теплову енергію було проплачено відповідачем у травні 2009 року на суму 3 469,23 грн., у червні 2009 року на суму 5500,00 грн., у серпні 2009 року 15000,00 грн., у вересні 2009 року 15000,00 грн., у жовтні 2009 року 7000,00 грн., у листопаді 2009 року 5000,00 грн., у грудні 2009 року 15000,00 грн., у січні 2010 року 5000,00 грн. (інші суми проплати боргу до уваги не приймаються, оскільки позивачем заявлено до стягнення штрафних санкцій за період з березня 2009 року по січень 2010 року).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 9.2 договору в разі несплати покупцем за прийняту теплову енергію у встановлені строки, енергопостачальна організація нараховує пеню у розмірі 0,75% за кожний прострочений день, але не більше величини, яка встановлена чинним законодавством України.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач за прострочення строків сплати грошових коштів за поставлену теплову енергію, керуючись п. 9.2 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 10 106,11 грн. за період з 12.08.2009 року по 10.02.2010 року.

Відповідно до пункту 6.5 договору покупець самостійно оплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд апеляційної інстанції встановив, що місцевий господарський суд, врахувавши норми чинного законодавства самостійно здійснив перерахунок пені з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та пунктів 6.5 та 9.2 договору, прострочення по сплаті грошового зобов’язання та порядку розрахунків визначених сторонами, прийшов до правомірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 314,18 грн., внаслідок цього рішення в цій частині залишається без змін.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2 631,14 грн. та 9 833,83 грн. – інфляційних втрат.

Суд першої інстанції погодився із розрахунком позивача та задовольнив позов в цій частині в повному розмірі.

Колегія апеляційного господарського суду, врахувавши пояснення позивача та розрахунок позивача із врахувань часткових проплат відповідачем, зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню в сумі 2181,42 грн. та 6 560,52 грн. – інфляційних втрат за встановлений позивачем період з 01.03.2009 року по 01.02.2010 року.

Що стосується інших доводів скаржника, на яких ґрунтується апеляційна скарга, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до позовної заяви, предметом позову є стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору щодо сплати боргу за постачання теплової енергії за період з грудня 2008 року по лютий 2009 року, та за період прийняття рішення про стягнення основного боргу. Тобто, сам спір щодо наявності відповідної заборгованості та суми основного боргу не є предметом розгляду даної справи, включаючи встановлення тарифів, оскільки з цього приводу Київським апеляційний господарським судом прийнята постанова 10.02.2010 року, яка набрала законної сили та є обов’язковою для виконання на всій території України.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2010 року у справі № 41/397 – частковому скасуванню.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного спеціалізованого автотранспортного підприємства Державного комітету телебачення і радіомовлення України, м. Київ на рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2010 року у справі № 41/397 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2010 року у справі № 41/397 скасувати частково. Прийняти нове рішення:

Стягнути з Державного спеціалізованого автотранспортного підприємства Державного комітету телебачення і радіомовлення України (02660, м. Київ, Дніпровський район, вул. Туманяна, 15, код ЄДРПОУ 04653207) на користь публічного акціонерного товариства «Екостандарт» (02094, м. Київ, вул.. Червоногвардійська, 20, код ЄДРПОУ 21661022) 314,18 грн. пені, 6560,52 грн. інфляційних втрат, 2181,42 грн. 3% річних, 90,56 грн. державного мита та 94,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог в задоволенні відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2010 року залишити без змін.

3. Стягнути з Державного спеціалізованого автотранспортного підприємства Державного комітету телебачення і радіомовлення України (02660, м. Київ, Дніпровський район, вул. Туманяна, 15, код ЄДРПОУ 04653207) на користь публічного акціонерного товариства «Екостандарт» (02094, м. Київ, вул.. Червоногвардійська, 20, код ЄДРПОУ 21661022) 45,00 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4. Видати накази.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 41/397 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

25.05.11 (відправлено)