Рішення № 15790177, 12.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/7512.05.11 За позовом Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі структурного

відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

До Комунального підприємства по утриманню житлового господарства

Дніпровського району м. Києва

Про стягнення 335 939,92 грн.

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від позивача Іваненко І.П. –предст.,

Від відповідача Дудко О.В. –предст.

Обставини справи:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва 308812,63 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 20 595,36 грн. інфляційної складової боргу та 3% річних в сумі 6531,93 грн. у зв’язку із неналежним виконанням зобов‘язань за договором № 510048 від 01.10.2003 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідач у відзиві на позов визнав позовні вимоги в сумі 261 217,565 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 6 531,93 грн. та інфляційні втрати в сумі 20 595,36 грн. При цьому відповідач вказує, що заборгованість виникла внаслідок несвоєчасної та не в повному обсязі оплати населенням та власниками, орендарями нежитлових приміщень за надані комунальні послуги з централізованого гарячого водопостачання та опалення. Відповідач також вважає неналежним застосування позивачем в обліковий період –січень 2011 року тариф 169,38 грн. за 1 Гкал, затверджений постановою НКРЕ від 14.12.2010 № 1279, оскільки даний тариф введений в дію розпорядженням КМДА від 29.12.2010 № 1222 з 01.02.2011, тоді як позивач застосовує його з 01.01.2011. Неодночасність введення в дію тарифів на теплову енергію, затверджених постановою НКРЕ № 1729, та тарифів розпорядження № 1222 спричинило різницю між сумою нарахованих коштів відповідачу та сумою, яку повинні сплатити споживачі комунальних послуг з централізованого гарячого водопостачання та опалення. Внаслідок цього утворилась заборгованість за спожиту у січні 2011 року теплову енергію в сумі 13 845,07 грн., яка для відповідача не має механізму погашення, що в свою чергу призводить до фінансових збитків підприємства. Відповідач вважає, що він не має правових підстав для відшкодування компенсації різниці у затверджених тарифах. Також зазначає, що в лютому місяці 2011 року відповідач здійснив оплату за теплову енергію, зменшивши тим самим заборгованість по договору на суму 33 750,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.10.2003 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (споживач) було укладено договір № 510048 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі –договір).

Відповідно до умов вказаного договору (пункт 1.1), предметом останнього є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених договором.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Пунктом 2.3.1 договору визначено, що споживач зобов’язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та по тарифах, які передбачені в додатку № 2 до договору.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в зв’язку з чим у відповідача у період з 01.11.2009 по 01.02.2011 виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 308812,63 грн., 20 595,36 грн. інфляційної складової боргу та 3% річних в сумі 6531,93 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з п. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до додатку № 2 до договору розрахунки за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 643 від 30.05.2007. Можливе змінення тарифів в період дії договору.

Пунктом 9 додатку № 2 до договору передбачено, що відповідач зобов’язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Пунктом 10 додатку № 2 до договору визначено, що відповідач сплачує вартість фактично спожитої теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.

Пунктом 8.1 договору сторонами погоджено, що він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001.

Відповідно до умов вказаного договору позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію за період з листопада 2009 року по січень 2011 року на загальну суму 647 077,99 грн., що підтверджується табуляграмами споживання теплової енергії, відомостями обліку споживання теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу, з яких відповідачем було сплачено 372 015,36 грн. (338 265,36 грн. + 33 750,00 грн. згідно з платіжними дорученнями № 17 від 03.02.2001, № 110 від 17.02.2011).

Твердження відповідача про те, що позивачем не враховано оплати, здійснені в лютому місяці 2011 року, в сумі 33 750,00 грн. приймаються судом до уваги, оскільки як вбачається з доданої позивачем до позовної заяви довідки про надходження коштів за спожиту за договором теплоенергію, сума на яку посилається відповідач, не включена до розрахунку. Враховуючи, часткову сплату позивачем суми боргу, суд вважає за необхідне в частині стягнення 33 750,00 грн. грн. провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутності предмету спору.

Таким чином заборгованість відповідача становить 275 062,63 грн.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно з ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію в повному обсязі, в результаті чого заборгованість перед позивачем складає 275 062,63 грн.

Судом не приймаються заперечення відповідача щодо невірного застосування позивачем тарифів у січні 2011 року.

Відповідно до Законів України "Про електроенергетику", "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України", Указу Президента України від 14.03.95 № 213/95 "Про заходи щодо забезпечення діяльності Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України" Національна комісія регулювання електроенергетики України постановою від 14 грудня 2010 року № 1729 затвердила Акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго" наступні тарифи на теплову енергію:

для населення - 171,25 грн. за 1 Гкал (без ПДВ);

для населення - 169,38 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) (якщо будинковий засіб обліку теплової енергії належить балансоутримувачу жилого будинку або відсутній);

для бюджетних установ - 443,52 грн. за 1 Гкал (без ПДВ);

для інших споживачів - 563,46 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Ця постанова набирала чинності з 1 січня 2011 року.

Стаття 17 Закону України "Про електроенергетику" визначає, що тарифи на передачу і постачання електричної енергії місцевими (локальними) електромережами регулюються Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Збитки енергопостачальників від надання пільг з оплати за спожиту електричну енергію окремим категоріям побутових споживачів відшкодовуються за рахунок джерел, визначених законодавчими актами, які передбачають відповідні пільги.

Таким чином, введення в дію розпорядженням КМДА "Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими Національною комісією регулювання енергетики України" від 29.12.2010 № 1222 нових тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води саме з 01.02.2011 не стосуються правовідносин між сторонами даного спору.

Посилання відповідача щодо наявності спору в Окружному адміністративному суді м. Києва з приводу законності постанови КМДА № 1729 від 14.12.2010, якою затверджені тарифи на теплову енергію, на час розгляду даного спору документально не підтверджено.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 275 062,63 грн. за спожиту теплову енергію обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію у повному обсязі, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 ЦК України, є сплата боржником неустойки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги, що відповідачем не оспорюється здійснений позивачем розрахунок інфляційної складової боргу та суми 3% річних, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

За таких обставин позові вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 275 062,63 грн. основного боргу, 20 595,36 грн. інфляційної складової боргу та 3% річних в сумі 6531,93 грн.

Провадження у справі в частині стягнення 33 750,00 грн. грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутності предмету спору.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-84, п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, ідентифікаційний код 03366612) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 275 062 (двісті сімдесят п’ять тисяч шістдесят дві) грн. 63 коп. основного боргу, 20 595 (двадцять тисяч п’ятсот дев’яносто п’ять) грн. 36 коп. інфляційної складової боргу, 6531 (шість тисяч п’ятсот тридцять одну) грн. 93 коп. нарахування 3% річних, 3 021 (три тисячі двадцять одну) грн. 90 коп. витрат по сплаті державного мита та 212 (двісті дванадцять) грн. 29 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі в частині стягнення 33 750,00 грн. грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Хрипун О.О.

Дата підписання рішення: 23.05.2011