Рішення № 15790084, 20.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/19020.05.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діоніс-2007»

до Закритого акціонерного товариства «Науково-виробнича компанія

«Гірничі машини»

про стягнення 350243 грн. 87 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:Маркевич М.Л. –дов. № 01/20-04 від 20.04.2011; Відповідача:Не з’явився

У судовому засіданні 20.05.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діоніс-2007»про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Науково-виробнича компанія «Гірничі машини»350 243 грн. 87 коп., із них: 315 495 грн. 72 коп. –сума основного боргу, 5635 грн. 50 коп. - 3 % річних, 29 112 грн. 65 коп. –пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2011 порушено провадження у справі № 61/190, розгляд справи призначено на 20.05.2011 об 11:45.

На виконання вимог ухвали господарського суду м. Києва у справі № 61/190 від 14.04.2011, позивач 05.05.2011 через відділ діловодства суду надав уточнений розрахунок штрафних санкцій, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 315 495 грн. 72 коп., 5 670 грн. 11 коп. –3 % річних, 25051 грн. 00 коп. –пені.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, (аналогічна позиція викладена в пункті 17 листа Вищого Господарського суду України від 20.10.2006 року № 01-8/2351).

Представник відповідача в судове засідання 20.05.2011 не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву та витребуваних документів не надав.

Відповідач, відповідно до ст. 64 ГПК України, належним чином повідомлений про дату розгляду справи.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діоніс-2007»(надалі –позивач) та Закритим акціонерним товариством «Науково-виробничою компанією «Гірничі машини»(надалі –відповідач) було укладено Договір № 114-09.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов’язується передати відповідно до встановленого договором строку відповідачу товар, а відповідач зобов’язується прийняти вказаний товар та сплатити його вартість.

Згідно видаткової накладної № ДД000928 від 11 серпня 2010 відповідачу було поставлено товар на суму 89515 грн. 66 коп.

Згідно видаткової накладної № ДД000935 від 12 серпня 2010 відповідачу було поставлено товар на суму 72 977 грн. 77 коп.

Згідно видаткової накладної № ДД000962 від 17 серпня 2010 відповідачу чу було поставлено товар на суму 62 437 грн. 57 коп.

Згідно видаткової накладної № ДД001009 від 25 серпня 2010 відповідачу було поставлено товар на суму 20 163 грн. 46 коп.

Згідно видаткової накладної № ДД001025 від 27 серпня 2010 відповідачу було поставлено товар на суму 44 805 грн. 65 коп.

Згідно видаткової накладної № ДД001030 від 30 серпня 2010 відповідачу було поставлено товар на суму 144 433 грн. 45 коп.

Згідно видаткової накладної № ДД001046 від 31 серпня 2010 відповідачу було поставлено товар на суму 16 473 грн. 01 коп.

Згідно видаткової накладної № ДД001081 від 03 вересня 2010 відповідачу було поставлено товар на суму 16 642 грн. 39 коп.

Отже всього відповідачу позивачем було поставлено товар на загальну суму 467448 грн. 96 коп. Відповідач сплатив за поставлений товар суму 151953 грн. 23 коп., (що банківськими виписками № 693 від 31.08.2010 та № 31.08.2010), в результаті чого заборгованість складає 315495 грн. 72 коп.

Згідно п 4.3. Договору № 114-09 узгоджено порядок розрахунків – порядок оплати по кожній узгодженій партії товару обумовлюється і відповідній специфікації.

Позивач та відповідач підписали специфікації № 1 від 22.07.2010, № 2 від 11.08.2010, № 3 від 27.08.2010, № 4 від 03.09.2010, в яких узгодили найменування, кількість, якість товару, що повинна бути поставлена, а також вартість продукції, умови та строки поставки та умови оплати –оплата повинна бути проведена протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту постачання товару.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Так, вищевказаний Договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов’язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов’язковими для виконання його сторонами.

          За правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

          Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

          Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

          Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

          Так, несплатою відповідачем позивачу вищевказаної суми заборгованості за укладеним між сторонами договором поставки відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

          Разом з тим невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем повної вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов’язання, зокрема з боку відповідача.

18.10.2010 позивач надіслав відповідачу претензію про сплату заборгованості, яка залишилася відповідачем без відповіді та без задоволення.

          Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості в розмірі 315 495 грн. 72 коп.

          Крім того, оскільки відповідач суму основного боргу не сплатив, є підстави для застосування встановленої законодавством та Договором відповідальності.

          Зокрема, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 25051 грн. 00 коп., та 3 % річних в розмірі 5670 грн. 11 коп.

          Згідно п. 5.2. Договору № 114-09 від 30.07.2009 при несвоєчасній оплаті поставленого товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % суми непоставлених товарів за кожен день прострочення.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Наданий розрахунок суми пені відповідає умовам договору та не суперечить чинному законодавству, а тому підлягає стягненню з відповідача у сумі 25051 грн. 00 коп.

Також вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 5670 грн. 11 коп. визнаються судом обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Науково-виробнича компанія «Гірничі машини»(01601, м. Київ, площа Спортивна, буд. 3-В, код ЄДРПОУ 34046713) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діоніс-2007»(91047, м. Луганськ, вул. Краснодонская, буд 13, код ЄДРПОУ 34641695) 315 495 (триста п'ятнадцять тисяч чотириста дев’яноста п’ять) грн. 72 коп. –основного боргу, 5 670 (п’ять тисяч шістсот сімдесят) грн. 11 коп. - 3 % річних, 25 051 (двадцять п’ять тисяч п’ятдесят одна) грн. 00 коп. –пені, 3 462 (три тисячі чотириста шістдесят дві) грн. 17 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

А.М. Івченко Дата підписання рішення 24.05.2011