Рішення № 15790079, 06.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/11306.05.11

За позовом                     Славутського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Славутської міської ради

До                               Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр нерухомості –Рідна Україна»

Про                              розірвання договору купівлі-продажу           

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від прокуратури          Греськів І.І., посвідчення           

від позивача                    не з’явився

від відповідача          не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Славутський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Славутської міської ради (далі –позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр нерухомості –Рідна Україна»(далі –відповідач) про розірвання договору купівлі-продажу.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем порушено строк виконання договірного зобов’язання по сплаті коштів по договору купівлі-продажу № б/н від 10.07.2009 року.

Ухвалою суду від 09.03.2011р. порушено провадження у справі № 1/113 та призначено розгляд на 08.04.2011 р.

08.04.2011р. представники прокуратури та позивача у судовому засіданні надали документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, пояснення по суті спору та підтримали свої вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

          Суд відклав розгляд справи на 06.05.2011, у зв’язку з відсутністю представника відповідача.

          Міська рада подала до канцелярії суду клопотання про розгляд справи без участі її представника.

          06.05.2011 представник прокуратури підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

          Представник відповідача у судове засідання не з’явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Суд задовольнив клопотання позивача та вирішив розглядати спір по суті за наявними в ній матеріалами без присутності представника міської ради.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначені в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України станом на 07.04.2011, а саме: 01030, м.Київ, вул. Б.Хмельницького 31/27, літ. А.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній”і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідачів суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки позивачем надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника прокуратури та позивача у попередньому судовому засіданні, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу будівель № б/н від 10.07.2009р. (далі –договір) шляхом проведення аукціону , відповідно до якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача комплекс будівель в складі будівлі колишньої їдальні обліковий № 29 згідно схеми військового містечка № 21 загальною площею 1425,7 кв.м, та будівлі продовольчого складу –овочесховища обліковий № 285 згідно схеми військового містечка загальною площею 321,9 кв.м., що знаходиться в місті Славута по вул.. Ярослава Мудрого 79, а також інженерні мережі, спорди, елементи благоустрою, а покупець зобов’язався прийняти ці будівлі та інженерні мережі, споруди та елементи благоустрою і сплатити за них ціну відповідно до умов, визначених договором (п.1.1 договору) .

Відповідно до п.2.1 договору відповідач зобов’язався внести 581033,80 грн. за придбані будівлі протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору. Згідно умов договору строк оплати може бути продовжений ще на 30 календарних дгів за умови внесення покупцем не менше 50 відсотків від ціни продажу об’єкта приватизації.

Проте, в порушення умов договору з належних до сплати 581033,80 грн., відповідачем фактично було перераховано лише 291033,28 грн., у зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 290000,52 грн., що підтверджується даними фінансового управління виконавчого комітету Славутської міської ради.

Відповідно до п.4.1 договору кожна сторона зобов’язується виконувати обов’язки, покладені на неї договором та сприяти другій стороні у виконанні її обов’язків.

Згідно п.5.1 договору відповідач зобов’язаний у встановлений договором строк сплатити ціну продажу об’єкта приватизації.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем умов договору позивач має право у встановленому порядку на розірвання договору, та повернення об’єкта приватизації у власність держави.

У зв’язку з тим, що відповідач не виконав свого договірного зобов’язання по сплаті вартості будівель, позивач звернувся до Господарського суду м.Києва з позовом, в якому просив суд розірвати договір купівлі-продажу від 10.07.2009 року.

Господарський суд, заслухавши пояснення представників позивача та дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про розірвання договору купівлі-продажу від 10.07.2009, виходячи з наступного.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судом встановлено, що Договір купівлі-продажу від 10.07.2009 року містить умови, щодо права сторін по ньому розірвати укладений Договір відповідно до вимог чинного законодавства, а відтак щодо підстав та порядку його розірвання підлягають застосуванню вимоги чинного законодавства, зокрема ст. 651 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України.

Оцінка порушення договору як істотного має здійснюватись відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України. В свою чергу, оціночне поняття істотності порушення договору розкривається оціночним поняттям “значної міри” позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що сталися у сторони, яка вимагає розірвання договору.Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом 5 ст. 188 ГК України передбачено, що у разі якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як встановлено судом, відповідно до укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу від 10.07.2009 відповідач зобов’язався сплатити кошти у розмірі 581033,80 грн. проте станом на день розгляду справи не сплатив, на підставі чого позивач звернувся до суду з вимогою про розірвання даного договору.

З огляду на викладене, враховуючи те, що право сторін на розірвання договору купівлі-продажу від 10.07.2009 передбачено вимогами статті 651 Цивільного кодексу України суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про розірвання договору.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629, 655 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати договір купівлі –продажу від 10.07.2009.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр нерухомості –Рідна Україна»(01030, м.Київ, вул. Б.Хмельницького 31/27 - А , код ЄДРПОУ 35677408) в дохід державного бюджету України 85 (вісімдесят п’ять) грн. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.І.Мельник

(Дата складання повного тексту рішення 24.05.2011р.)