Рішення № 15789570, 18.05.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.05.11 р. Справа № 6/86

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

При секретарі Котенко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрекс” м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідіз-плюс” м.Донецьк

про стягнення 11 373грн. 85коп.

за участю

представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 - представник по довіреності №103 від 11.01.2011р.

відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрекс” м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідіз-плюс” м.Донецьк заборгованості за поставлений товар у сумі 10655грн., пені у сумі 624грн. 41коп., 3% річних у сумі 120грн. 85коп. та інфляційних у сумі 319грн. 66коп. на підставі договору поставки №1946/12/11п від 12.11.2010р. (Усього 11 719грн. 92коп.)

Слухання справи відкладалось, у звязку з неявкою відповідача у засідання суду, а також для представлення ним витребуваних документів по справі.

У процесі слухання справи, позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у сумі 10655грн., пеню у сумі 307грн. 68коп., 3% річних у сумі 59грн. 55коп. та інфляційні у сумі 351грн. 62коп. (Усього 11 373грн. 85коп.) Суд приймає до уваги дану заяву та розглядає справу по суті.

18 травня 2011р. відповідач у засідання суду вдруге не з”явився, відзив на позовну заяву не надав. Ухвала про порушення справи від 05.04.2011р. була направлена відповідачу 07.04.2011р. рекомендованим листом з повідомленням, ухвала про відкладення слухання справи від 26.04.2011р. була направлена відповідачу 29.04.2011р. рекомендованим листом з повідомленням. Повідомлення про вручення рекомендованих листів були повернуті з поштового відділення з відміткою про їх вручення відповідачу. Суд вважає, що відповідач був повідомлений про розгляд справи відповідно діючого законодавства, але вимог суду не виконав, про причину неявки суду не повідомили.

Враховуючи вищевикладене справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

в с т а н о в и в :

12 листопада 2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Агрекс” м.Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лідіз-плюс” м.Донецьк був укладений договір поставки №1946/12/11п, згідно умов якого позивач (далі по тексту-постачальник) взяв на себе зобов”язання поставити, а відповідач (далі по тексту-покупець) зобов”язався прийняти та оплатити олію сонячну з завищеним змістом з баку в кількості 17тон по ціні 3500грн. за 1 тону товару.

Загальна вартість товару складає 59500грн. у т.ч. ПДВ 20%-9916грн. 60коп.

До вказаного договору сторонами підписана додаткова угода №1 від 19.11.2010р., в якій сторони внесли зміни до п.2.2 договору.

Постачання товару здійснювалось на умовах EXW-склад ЗАТ „Сватівська олія” м.Сватове, Луганської області, пров.Заводський,13, згідно з „Інкотермс-2000”.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач посилається на виконання своїх договірних зобовязань у повному обсязі, де він у виконання умов договору по видатковим накладним №62.1110 від 22.11.2010р., №30.1210 від 10.12.2010р. здійснив поставку товару у адресу відповідача на суму 46 655грн., який згідно довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №13 від 22.11.2010р., №15 від 10.12.2010р. прийнято уповноваженою особою відповідача. У підтвердження заявлених вимог позивачем представлені суду докази поставки товару, а саме: видаткові накладні, довіреність до них, і переконав суд у факті поставки товару у адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідіз-плюс” м.Донецьк.

Пунктом 3.2 укладеного договору сторони передбачили наступні умови оплати товару: 100% передоплата на протязі 3-х. банківських днів з моменту виставлення рахунку покупцю. Можлива оплата товару частинами.

Проте, відповідач свої зобов”язання за договором виконав частково на суму 36 000грн., в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідіз-плюс” перед позивачем виникла заборгованість у сумі 10655грн., яка до теперішнього часу ним не погашена.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобовязань згідно до вказівок закону, договору, не допускається (ст.525 ЦК України).

Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України свої зобовязання по оплаті поставленого товару своєчасно не виконав.

Статтею 692 ЦК зазначено, що отриманий товар повинний бути оплачений у повному обсязі за встановленою ціною.

За приписом п.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором.

Сторони у договорі термін оплати продукції не встановлювали у випадку її поставки без попередньої оплати. Відповідно до ст.530 ч.2 ЦК України, коли строк виконання зобовязання не встановлений, то боржник повинен виконати таке зобовязання у семиденний термін з дня предявлення вимог кредитором. Така вимога вих.№1-433 від 30.12.2010р. була надіслана відповідачу 11.01.2011р., в якій позивач запропонував відповідачу терміново оплатити суму заборгованості у розмірі 10655грн. на його рахунок. Але відповідач на претензію не відповів та борг не погасив.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобовязань згідно до вказівок закону, договору, не допускається (ст.525 ЦК України).

Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України свої зобовязання по оплаті товару не виконав.

Будь-яких належних документів у підтвердження відсутності боргу відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення боргу у сумі 10655грн., є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 4.2 договору поставки №1946/12/11п від 12.11.2010р. сторони передбачили, що за прострочення оплати покупець несе відповідальність у виді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день прострочення.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно статті ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Оскільки відповідач порушив умови вказаного договору і своєчасно не оплатив поставлений товар, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення пені за період з 21.01.2011р.-30.03.2011р. у сумі 307грн. 68коп. обгрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно вказаної статті закону відповідачу нараховані 3% річних в сумі 59грн. 55коп., які також підлягають стягненню у повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення інфляційних, то вони підлягають частковому задоволенню з огляду на те, що індексування грошових сум, які підлягають сплаті, за змістом Рекомендацій Верховного суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі № 62-97р від 04.03.1997 р., здійснюється за умови, що відповідне зобовязання існувало з 1 по 15 число відповідного місяця, за який здійснюється розрахунок. Крім того, індекс інфляції встановлюється за повний місяць. Таким чином, беручи до уваги момент виникнення у позивача права вимоги по накладним з урахуванням вимоги щодо оплати поставленого товару, нарахування інфляції з 21.01.2009р. суд вважає безпідставним.

Таким чином, згідно арифметичного підрахунку вимог щодо інфляційних здійсненого судом за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановлено, що розмір інфляційних за період з лютий-березень 2011р. відносно заборгованості у сумі 10 655грн. складає 246грн. 41коп.

За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення інфляційних задовольняє частково та стягує з відповідача інфляційні у сумі 246грн. 41коп.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Витрати по сплаті держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, пропорційно розміру задоволення позовних вимог, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 538, 546, 549, 625, 693 ЦК України, ст.ст.22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрекс” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідіз-плюс” м.Донецьк про стягнення 11 373грн. 85коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідіз-плюс” (83030 м.Донецьк, вул.Довженко, б.65, п/р26004980109961 у Філії ПАТ „Кредитпромбанк” м.Донецьк, МФО 335593, ЄДРПОУ 35271351) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрекс” (83003 м.Донецьк, вул.Капітана Ратнікова, буд.1, п/р26000001300336 в АТ „ОТП Банк” м.Київ, МФО 300528, ЄДРПОУ 25602906) заборгованість за поставлений товар у сумі 10655грн., пеню у сумі 307грн. 68коп., 3% річних у сумі 59грн. 55коп., інфляційні у сумі 246грн. 41коп., витрати по сплаті держмита у сумі 112грн. 69коп., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 233грн. 81коп.

В решті частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 18.05.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.05.2011р.

Суддя Подколзіна Л.Д.