Рішення № 15777897, 26.04.2011, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/2-440/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2011 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Діденко С.А..,

при секретарі - Загородній Я.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОТП Банк в особі регіонального відділення АТ «ОТП Банк»в м.Харкові про визнання договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив суд визнати кредитний договір СМ-SМЕ № 700/207/2008 від 05.06.2008р., підписаний ним із установою ЗАТ ОТП Банк в особі регіонального відділення АТ «ОТП Банк»в м.Харкові таким, що є недійсним.

Свої позовні вимоги він обгрунтував тим, що 05.06.2008р. ним був підписаний із ЗАТ ОТП Банк кредитний договір СМ-SМЕ № 700/207/2008, згідно з яким він отримав кредит у розмірі 250000 доларів США. До останнього часу він намагався сумлінно виконувати обовязки, які взяв на себе добровільно, але, враховуючи той факт, що розрахунки по всіх операціях в України проводяться у національній валюті гривні і всі доходи, які він отримує, мають вираження теж у гривні, у звязку з чим витрати за цим договором зросли для нього за досить короткий термін майже на 60 відсотків і продовжують зростати кожного дня, що фактично унеможливлює розрахунки за цим Договором з його боку.

Згідно ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Згідно з ч.1 ст.524 ЦК України зобовязання мають бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Він має повернути 250000 доларів США, а також відсотки та комісійні виплати, що нараховуються у доларах США, що протиречить діючому законодавству. Крім того, кредит надавався на здійснення правочинів на території України (придбання нерухомості), що вчинялись також у гривні. Згідно ст.6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обовязковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту, або із суті відносин між сторонами, тому вважає, що ні зобовязання, як таке, а ні його розмір не відповідають вимогам чинного законодавства, тобто є незаконними. Ні в Договорах, ні в інших додатках йому не розтлумачено сутність валютних ризиків, які можуть виникнути. Певна кількість умов Договору, в тому числі і істотних, суперечать вимогам чинного законодавства, тобто є недійсними.

Під час судового розгляду справи відповідач подав зустрічний позов, в якому поставив питання щодо стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором № СМ- SME-700|207|2008 від 5.08.2008 р. в розмірі 2 094339,16 грн.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позивні вимоги доверителя підтримав, зустрічний позов не визнав.

Відповідач представник ОТП Банку в особі регіонального відділення АТ «ОТП Банк»в м.Харкові у судовому засіданні позов до нього не визнав , зустрічний позов про стягнення забогованності підтримав та дав пояснення, що єдиною підставою для визнання вказаного Кредитного договору недійсним позивач вказує укладення кредитного договору в доларах США та з порушенням умов чинного законодавства України. Вимоги позивача про визнання недійсним Кредитного договору є безпідставними та необгрунтованими з наступних підстав. Відповідно до ч.2 ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»кошти гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Згідно ст.47 та 49 вказаного Закону банки розміщують залучені кошти від свого імені на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії. Стосовно вказаного Декрету України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», то пп. «В»п.4 ст.5 передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. На сьогодні законодавчо не визначені межі таких термінів і сум. Стосовно правомірності укладення кредитних договорів в іноземній валюті надано офіційне розяснення НБУ в листі № 13-210/7871-22612 від 07.12.2009. Відповідно до вимог законодавства АТ «ОТП Банк»має Банківську ліцензію № 191 від 02.03.1998р. та дозвіл № 191-1 до Банківської ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями. Таким чином, укладення Кредитного договору у доларах є законним та таким, що відповідає всім законодавчим актам України, зокрема і Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

Зустрічні позовні вимоги обгрунтував тим, що 05.08.2008р. між «ОТП Банк»та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № СМ-SМЕ-700/207/2008, згідно з яким ОСОБА_1 отримав у Банку кредит у розмірі 250000,00 доларів США строком до 04.06.2023р. зі сплатою процентів в порядку та розмірах, встановлених у Кредитному договорі, однак в порушення умов вищевказаного Кредитного договору ОСОБА_1 не здійснює сплати відсотків у строки та в розмірах, встановлених Кредитним договором. Згідно з умовами Кредитного договору за користування кредитом ОСОБА_1 зобовязаний сплатити Банку відповідну плату. За порушення прийнятих на себе зобовязань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитним коштами у визначені Кредитним договором строки позичальник зобовязаний сплатити Банку пеню у розмірі 1% від суми несвоєчасно сплачено виконаного зобовязання за кожен день прострочки. Згідно п.1.1. Кредитного договору відповідач зобовязався своєчасно погашати суму кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом в порядку та строки, визначені у Кредитному договорі.

Суд, вислухавши пояснення сторін по основному та зустрічному позову, вчинивши дослідження матеріалів справи у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, а зустрічний позов ПАТ ОТП Банк в особі регіонального відділення АТ «ОТП Банк»в м.Харкові суд задовольняє, виходячи з наступного.

Згідно кредитному договору № СМ-SМЕ-700/207/2008 від 05.08.2008р. ОСОБА_1 отримав у ПАТ ОТП Банк в особі регіонального відділення АТ «ОТП Банк»в м.Харкові кредит у розмірі 250000,00 доларів США строком до 04.06.2023р. зі сплатою процентів в порядку та розмірах, встановлених у Кредитному договорі (а.с.26-29).

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином та відповідно до умов договору.

Позивач ОСОБА_1 вважає зміст правочину таким, що суперечить вимогам законодавства та моральним засадам суспільства оскільки передбачає виконання забовязання позивача з повернення кредиту в іноземній валюті.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до п.1.11.1 ч.2 Кредтного договору обувлено що усі платежі для повернення суми кредиту та сплати процентів повинні здійснюватися позичальником у валюті кредиту. З відповідними умовами договру ОСОБА_1 погодився , підтвердивши це своїм підписом.

Відповідних обставин позивач не заперечує. Тому посилання позивачів щодо відсутності свободи волевиявлення при виборі валюти отримання кредиту не відповідає дійсності.

Щодо доводів позивачів стосовно протиправності умов договору щодо проведення банківських операцій з використанням іноземної валюти, то суд вважає відповідні заперечення безпідставними .У відповідності до ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»Національний Банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму кредитування.

Згідно ст. 47,49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти. Указані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Пунктом 2.3 Положення про порядок видачі банками банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ івід 17.07.2001 р. № 275, передбачено, що за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, до яких належить і іноземна валюта.

У пункті п.5.3 цього Положення зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Отже чинне валютне законодавство України надає право банкам, які мають банківську ліцензію та письмовий дозвіл, здійснювати валютні операції, у тому числі видавати кредити в іноземній валюті.

Щодо вимог пп.«в»пункту 4 статі 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» який передбачає необхідність отримання індивідуальної ліцензії тільки у випадках, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. На даний час законодавством України не встановлено жодних обмежень щодо розмірів сум та термінів таких кредитів. Таким чином для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій є наявність генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленному порядку.

Тобто надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії не суперечить вимогам чинного законодавства.

Як вбачається з банківської ліцензії Національного банку України № 191 виданої Публічному акціонерному товариству ОТП Банку зареєстрованому Національним банком України 02.03.1998 року за № 273 надано право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до дозволу Національного банку України № 191-1 виданого акціонерному товариству ОТП Банк надано право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»згідно з додатком до цього дозволу.

Таким чином, доводи позивача ОСОБА_1 щодо недійсності договору кредиту№ СМ-SМЕ-700/207/2008 є не доведеними і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 28.09.2009р. загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № СМ-SМЕ 700/207/2008 від 19.05.2010 р. складає 2184915,94 (а.с.31).

ОСОБА_1 та його представник не заперечує факт отримання кредиту та утворення заборгованості з його повернення. Розрахунок заборгованості відповідачем за зустрічним позовом не спростовується.

Таким чином, вимоги ОТП Банк про повернення заборгованості за кредитним договором є доведеними і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208-218 ЦПК України, ст.ст. 215,216, 526, 1050 ЦК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 -відмовити.

Зустрічний позов ПАТ ОТП Банк в особі регіонального відділення АТ «ОТП Банк»в м.Харкові задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ ОТП Банк в особі регіонального відділення АТ «ОТП Банк»в м.Харкові (м. Київ вул. Жилянська 43, ЄДРПОУ 21685166, р/р 29097003900700) заборгованість за кредитним договором № СМ-SМЕ № 700/207/2008 від 05.08.2008р. у розмірі 2184915,94 (два мільйони сто вісімдесят чотири тисячі девятсот пятнадцять)грн., суму сплаченого судового збору -держмито у розмірі 1700,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів здня проголошення рішення.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті і є оригіналом.

СУДДЯ