Ухвала суду № 15756289, 05.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" травня 2011 р. м. КиївК-11475/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Голубєвої Г.К.

Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О.

при секретарі Гончарук І.Ю.

за участю представника позивача Сокрута М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор”

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2008

у справі №5/184/07-АП

за позовомВідкритого акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор”

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Запоріжтрансформатор” (далі позивач, ВАТ “Запоріжтрансформатор”) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя (далі відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.03.2007 № 0000180802/0, від 15.05.2007 № 0000160802/1, рішень від 12.03.2007 № 0000200802/0, № 0000190802/0 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 680 грн.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 05.10.2007 адміністративний позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2008 постанову суду першої інстанції скасовано; відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Позивач в касаційній скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведення виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВАТ “Запоріжтрансформатор” за період з 1.07.2005 по 30.09.2006, складено акт № 80/08-02/00213428 від 26.02.2007, в якому зафіксовані порушення:

-пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, абз. 3,4 пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- занижено податок на прибуток на суму 17611 грн.;

-ст. 3 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»із змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України»від 25.03.2005 за 3, 4 квартали 2005 року застосовано ставки до обєкту оподаткування без врахування зазначених змін до Закону, у звязку з чим занижено податок з власників транспортних засобів за 3, 4 квартали 2005 року в сумі 21963,33 грн.;

-ст. 2 Закону України «Про здійснення розрахункових в іноземній валюті»- не отримано послуги за імпортними операціями після сплати 401152,80 російських рублів по договору № 09/05-09 від 03.11.2005 з ЗАТ «Екопси Консалтинг», Росія;

-п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»- не задекларовано в п. 13 р. ІІ декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України ВАТ «Запоріжтрансформатор»станом на 01.04.2006, 01.07.2006 сума 401152,80 російських рублів по договору № 09/05-09 від 03.11.2005 з ЗАТ «Екопси Консалтинг», Росія;

На підставі результатів вказаної перевірки, 12.03.2007 податковою інспекцією прийняті:

1.податкові повідомлення-рішення:

1.1.№ 0000160802/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 26417 грн., у т.ч.: 17611 грн. основного платежу та 8806 грн. штрафних санкцій;

1.2.№ 0000180802/0 про визначення податкового зобовязання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів у розмірі 32945 грн., у т.ч.: 21963,33 грн. основного платежу та 10981,67 грн. штрафних (фінансових) санкцій

2.рішення:

2.1 № 0000190802/0 про визначення штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог валютного законодавства у сумі 4113,90 грн.;

2.2. № 0000200802/0 про визначення пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 46946,95 грн.

В результаті адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, рішення № 0000190802/0 та рішення № 0000200802/0 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 680 грн., 15.05.2007 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000160802/1, № 0000180802/1 та рішення № 0000190802/1, № 0000200802/1, аналогічні попереднім.

Судами також встановлено, що 03.11.2005 між позивачем (клієнт) та ЗАТ «Экопси Консалтинг» (консультант) було укладено договір № 09/05-09 з надання консультаційних послуг у сфері управлінського консультування, предметом якого є надання консультативних послуг з розробки та проведення Центру розвитку «Менеджерські компетенції, включаючи розвиток за комерційними компетенція ми та надання індивідуальних консультацій за вдосконаленням комерційних навичок».

Згідно матеріалів справи, досліджених судами попередніх інстанцій, консультаційні послуги надавались безпосередньо на підприємстві та підтверджуються актом про надання послуг в області управлінського консультування від 24.11.2005 на суму 401152,80 російських рублів (еквівалент у гривні складає 70444,43 грн.), та платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів ВАТ «Запоріжтрансформатор» на користь ЗАТ «Экопси Консалтинг».

Договір № 09/05-09, як зазначено судом першої інстанції, в установленому законом порядку недійсним не визнавався, та фактично сторонами виконаний, взаємних претензій та позовів щодо невиконання умов договору сторони за договором одна до одної не предявляли.

Відповідно до п. 5.1, п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності; установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

В законодавчих актах України не встановлено переліку конкретних документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат. У той же час, зазначений Закон у якості таких підтверджуючих документів вказує як «розрахункові», «платіжні», так і «інші документи».

Таким чином, за своїм змістом, вказані норми закону не дозволяють включати витрати підприємства у валові тільки у тому разі, якщо ці витрати не підтверджені будь-яким документом ані розрахунковим, ані платіжним, ані іншим документом.

Враховуючи вказане, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неправомірність включення до складу валових витрат вартість послуг за договором № 09/05-09, оскільки надання та отримання консультативних послуг за вказаним договором підтверджено відповідними документами.

Відносно застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», слід зазначити наступне.

В акті перевірки відповідач зазначив про фактичне неотримання послуг за контрактом, а позивачем перераховано валютні кошти за кордон на рахунок ЗАТ «Экопси Консалтинг» в загальній сумі 401152,80 російських рублів, а тому порушено ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до ст. ст. 1, 2, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності; імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України; порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Як зазначено судом першої інстанції, договором № 09/05-09 від 03.11.2005, програмою Центру розвитку, актом про надання послуг, платіжними дорученнями підтверджено отримання позивачем консультаційних послуг і відповідне перерахування коштів за отримані послуги на виконання умов договору на адресу нерезидента.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки ним встановлено факт надання консультаційних послуг.

Відносно застосування штрафних санкцій за порушення п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Згідно п. 1 ст. 9 вказаного Декрету Кабінету Міністрів України валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обовязковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем отримані консультаційні послуги та їх оплата згідно договору № 09/05-09 від 03.11.2005, тому вказані кошти отримані нерезидентом, в результаті виконання цього договору не можна відносити до категорії валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за межами України, що, в свою чергу, виключає відповідальність резидента України за порушення п. 1 ст. 9 Декрету.

Щодо нарахування податковим органом податкового зобовязання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів слід зазначити таке.

Як встановлено судами, позивачем було подано розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2005 рік від 08.07.2005.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0000180802/0, № 0000180802/1, мотивував своє рішення тим, що відповідачем невірно встановлено заниження податку за 3-4 квартали 2005 року у сумі 32945 грн., оскільки позивачем податкове зобовязання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів на 2005 рік вже було узгоджене шляхом подання відповідного розрахунку на 2005 рік.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0000180802/0, № 0000180802/1, виходив з того, що позивачем за 3-4 квартали 2005 року застосовано ставки до обєкту оподаткування без врахування змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України», яким були збільшені ставки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, визначені Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»; судом першої інстанції не були зясовані усі суттєві обставини справи.

Зазначені висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на основі повно та всебічно досліджених обставин справи.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000180802/0 від 12.03.2007, № 0000180802/1 від 15.05.2007 вказаним вимогам не відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено відповідність періоду, за який податковим органом виявлене правопорушення та періоду, за який донараховане податкове зобовязання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та не встановлено факту сплати такого податкового зобовязання позивачем по відповідних періодах 2005 року, що має важливе значення для правильного вирішення даного спору.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000180802/0 від 12.03.2007, № 0000180802/1 від 15.05.2007 підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

Під час нового розгляду справи в цій частині суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 226, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор” задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2008 скасувати.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 05.10.2007 в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0000180802/0 від 12.03.2007, № 0000180802/1 від 15.05.2007 скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко

Судді(підпис)Г.К. Голубєва

(підпис)М.І. Костенко

(підпис)Н.Є. Маринчак

(підпис)А.О. Рибченко З оригіналом згідно Секретар судового засіданняГончарук І. Ю.