Ухвала суду № 15755588, 21.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" квітня 2011 р.                               м. Київ                                        К-10531/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області

на постанову господарського суду Закарпатської області від 23 липня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2008 року

у справі №14/130

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Виноградівське виробничо-торгівельне швейне об’єднання «Гроно»(надалі –ВАТ «Виноградівське ВТШО «Гроно»)

до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області (надалі –ДПІ у Виноградівському районі Закарпатської області)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У червні 2007 року позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001752351/0/1824/23-00309134/9136 від 15.08.2006 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підприємством правомірно було включено до податкової декларації за квітень 2006 року суми наявного від’ємного значення податку на додану вартість (надалі –ПДВ), які фактично були сплачені отримувачем таких товарів (послуг) у попередніх звітних податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) відповідно у лютому та березні 2006 року, оскільки, відповідно до вимог п.п.7.7.2 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетному відшкодуванню підлягає не тільки частина від’ємного значення попереднього періоду, яка дорівнює фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), а і суми ПДВ, фактично сплачені отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у податкових періодах, які передували попередньому звітному податковому періоду.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 23 липня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2008 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Виноградівському районі Закарпатської області №0001752351/0/1824/23-00309134/9136 від 15.08.2006 року в частині зменшення ВАТ «Виноградівське ВТШО «Гроно»суми 11284,00грн. бюджетного відшкодування по ПДВ за квітень 2006 року; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що позивачем правильно включено до бюджетного відшкодування у звітному податковому періоді –квітень 2006 року сплаченої 10.03.2006 року суми ПДВ в розмірі 11284,00грн. кредиторської заборгованості, оскільки її фактична сплата такому постачальнику товарів (послуг) відбулася в попередньому податковому періоді –березень 2006 року; суми ПДВ фактично сплачені постачальникам товарів (послуг) у податковому періоді –лютому 2006 року, не можуть бути включені до бюджетного відшкодування у звітному податковому періоді –квітні 2006 року, оскільки не передували звітному податковому періоду; правомірним є виключення податковим органом суми ПДВ 1162,53грн. за податковими накладними №95 та №96 від 24.03.2006 року, отриманими від ПП ОСОБА_1, заявлену до бюджетного відшкодування у звітному податковому періоді –квітні 2006 року, оскільки сплата даної суми ПДВ документально не підтверджена.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ у Виноградівському районі Закарпатської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та просить прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

У травні 2006 року за результатами господарської діяльності позивач подав до податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2006 року, у який визначив суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 34128,00. (а.с.48), розрахунок суми бюджетного відшкодування за квітень 2006 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за квітень 2006 року.

В подальшому, контролюючим органом була проведена виїзна позапланова перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість ВАТ «Виноградівське ВТШО «Гроно»на розрахунковий рахунок за період з 01.03.2006 року по 31.04.2006 року, про що складено акт №69/230112/00309134 від 14.08.2006 року.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.5.12.2 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», що призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за квітень 2006 року у розмірі 13603,00грн.

За наслідками проведеної перевірки, ДПІ у Виноградівському районі Закарпатської області прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001752351/0/1824/23-00309134/9136 від 15.08.2006 року яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2006 року на суму 13603,00грн.

Як вбачається з тексту касаційної скарги, рішення судів попередніх інстанцій оскаржується відповідачем в частині задоволення позовних вимог. А саме, податковий орган зазначає, що при розгляді справи судами попередніх інстанцій, не було взято до уваги, що заповнюючи рядок 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування, товариство не правильно врахувало сплату кредиторської заборгованості з ПДВ по ВАТ АТП-12144 проведеній у лютому 2006 року на загальну суму 11284,00грн., податковий кредит по якому знайшов своє відображення у податковій декларації за січень 2006 року.

Разом з тим, при розгляді справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що у березні 2006 року позивачем була сплачена кредиторська заборгованість перед ВАТ «АТП-12144»за отримані у лютому 2006 року послуги. Зазначені обставини підтверджуються копіями платіжних доручень, долученими до матеріалів справи.

Тобто, позивачем до суми бюджетного відшкодування за квітень 2006 року були включені суми ПДВ сплачені товариством у березні 2006 року.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно до п.п.7.5.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, як вбачається з вищевикладеного, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачем включено до бюджетного відшкодування за квітень 2006 року суму ПДВ у розмірі 11284,00грн., сплачену позивачем в попередньому податковому періоді, відповідно до вимог чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Закарпатської області від 23 липня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.