Ухвала суду № 15753244, 26.04.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" квітня 2011 р. м. КиївК-33297/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГолубєвої Г.К.

СуддівКарася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судових засідань: Навасардян М.Г.,

розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода"

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2010 року

по справі № 2-а-7231/10/2070

за позовом Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2010 року у даній справі позов задоволено повністю та скасовані податкові повідомлення-рішення від 02.03.2010 року №0000010847/0, від 24.03.2010 року №0000010847/1, від 22.04.2010 року №0000010847/2 про сплату податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 470904,00грн. та штрафних санкцій у сумі 141271,20грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2010 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2010 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів безпідставності вимог.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій, з урахуванням уточнень, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2010 року, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2008р., № 193 позивач у грудні 2009 р. отримав субвенцію з державного бюджету України у загальній сумі 4882926,49 грн.

Перерахування коштів проведено на підставі договору від 07.08.2009 р. № 21/69 про організацію взаєморозрахунків відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2008р., № 193 на суму 4882926,49 грн.

Всі отримані кошти згідно платіжного доручення № 100 від 11.12.2009 р. були перераховані Комунальним підприємством "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" на покриття збитків.

Ці факти встановлені були відповідачем при проведенні невиїзної документальної перевірки позивача, за результатами якої складено акт від 18.02.2010 р. № 481/47-0/33206804, у якому зроблено висновки про те, що позивач в декларації з ПДВ за грудень 2009 року у рядку 3 (операції, що не є обєктом оподаткування) не визначив обсяг поставки без ПДВ у розмірі 4882926,49 грн. (суму отриманої субвенції), в порушення п.п.3.2.7 п.3.2 ст.3 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97-ВР), у звязку із чим не здійснив розподіл податкового кредиту в порушення п.п.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону. У звязку із цим відповідач дійшов висновку про те, що позивач завищив податковий кредит на суму 470904 грн., у звязку з чим зменшив суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за грудень 2009 року у розмірі 470904 грн.

В результаті відповідачем прийнято повідомлення-рішення від 02.03.2010 року №0000010847/0, від 24.03.2010 року №0000010847/1, від 22.04.2010 року № 0000010847/2 про сплату податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 470904,00 грн. та штрафних санкцій у сумі 141271,20 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що Комунальним підприємством "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" порушено п.п. 3.2.7, п. 3.2. ст. 3 та п.п. 7.4.3 п. 7.4. ст. 7 Закону №168/97-ВР внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 470 904 грн., та занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет за грудень 2009 року у розмірі 470 904 грн., оскільки позивачем не здійснено розподіл податкового кредиту відповідно до п.7.4 ст.7 Закону.

Однак, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з позицією суду першої інстанції щодо безпідставності визначення податковим органом суми податкових зобовязань спірними податковими повідомленнями-рішеннями, виходячи з такого.

Законами України про Державний Бюджет України на відповідний рік запроваджувалися механізми цільового фінансування за рахунок державного та місцевих бюджетів погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Зазначені механізми визначали порядок компенсації відємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії (послуг із водопостачання та водовідведення), що постачалися населенню.

Відповідні механізми передбачали здійснення цільового фінансування за рахунок Державного бюджету у вигляді субвенцій, що виплачувалися постачальникам теплової енергії та послуг із теплопостачання, водовідведення та водопостачання.

Відповідно до п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” (у редакції Закону України від 25.03.2005 №2505-IV) не є об'єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для віднесення операцій з отримання коштів цільового фінансування за рахунок Державного бюджету у вигляді субвенцій, що виплачувалися постачальникам теплової енергії та послуг із теплопостачання, водовідведення та водопостачання, до операцій, які не є обєктом оподаткування, на які розповсюджується дія п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону № 168/97-ВР.

Як випливає зі змісту 3.2.7 пункту 3.2 статті вказаного Закону він регулює оподаткування операцій саме з виплат, а не з отримання зазначеного у ньому цільового фінансування.

Водночас придбані виробниками теплової енергії товари та послуги не використовуються при здійсненні виплат бюджетних субвенцій, а призначені для використання в оподатковуваних операціях з поставки теплової енергії та послуг із теплопостачання.

В свою чергу, отримання цільового фінансування для компенсації відємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалася населенню, за нормами Закону України “Про податок на додану вартість” не розглядається як окрема операція, що створює наслідки в податковому обліку з податку на додану вартість теплопостачання.

Бюджетні дотації фактично відшкодовують збитки підприємству за оподатковуваними операціями, здійсненими за регульованими цінами (тарифами), а відтак знаходяться поза межами ціни таких операцій, яка визначається у межах цих же операцій для покупця/споживача товару (послуги).

Зважаючи на викладене, у постачальників теплової енергії та послуг з водопостачання та водовідведення, відсутні підстави для застосування підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якою встановлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Оскільки товари та послуги, придбані водопостачальником, повністю використані ним в оподатковуваних операціях із водопостачання та водовідведення, у таких виробників відсутня частка використання придбаних товарів або послуг в неоподатковуваних операціях.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови апеляційного суду з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2010 року скасувати та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2010 року по справі № 2-а-7231/10/2070.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

підписШипуліна Т.М. Ухвала складена у повному обсязі 29.04.2011р.