Ухвала суду № 15751605, 05.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" травня 2011 р. м. КиївК-13718/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівГолубєвої Г.К.

Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О.

при секретарі Гончарук І.Ю.

за участю представників:

позивача Бублика Є.М.,

відповідача Яброцького С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2007

у справі №9/792/06

за позовомВідкритого акціонерного товариства “Водній мир”

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

Відкрите акціонерне товариство “Водній мир” (далі по тексту позивач, ВАТ “Водній мир”) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі по тексту відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві) № 00002538/0 від 01.12.2006.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2006 позов задоволено повністю; визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення, з огляду на протиправність його прийняття.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2007 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі 113726,75 грн. основного платежу та 147546,34 грн. штрафу; в решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної виїзної планової перевірки ТОВ “Водній мир” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 по 30.06.2006, складено акт № 55/38-000/30396682 від 17.11.2006, в якому встановлено порушення приписів:

- п. 5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме: завищено скоригований валовий дохід декларацій з податку на прибуток на суму приросту балансової вартості запасів за 2004 рік на 11765 грн. (І квартал завищено на 9938 грн., ІІ квартал завищено на 38112 грн., ІІІ квартал занижено на 47753 грн., ІV квартал завищено на 11467 грн.), за 2005 рік на 5714 грн. (І квартал занижено на 3554 грн., ІІ квартал занижено на 8086 грн., ІІІ квартал завищено на 1338 грн., ІV квартал завищено на 16016 грн.); занижено скоригований валовий дохід декларацій з податку на прибуток на суму приросту балансової вартості запасів за півріччя 2006 року на 21612 грн. (І квартал завищено на 67446 грн., ІІ квартал занижено на 89058 грн.);

- пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме: занижено скоригований валовий дохід декларацій з податку на прибуток на суму кредиторської заборгованості за отриманий товар, яка була трансформована в заборгованість по векселям власної емісії ТОВ “Водній мир” перед контрагентами-постачальниками ПП “Євросервіс” 05.05.2004 та ПП “Торговий дім “ЗМЗ” 05.01.2004, які ліквідовані та державна реєстрація яких скасована до дати отримання такими підприємствами векселів (ІІ квартал 2004 року 164462,3 грн., І квартал 2005 року 290664 грн.);

- пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме: в 2004 році здійснювалось придбання товарів для подальшого використання у фінансово-господарській діяльності, витрати по яких відображені у рядку 04.1 декларації з податку на прибуток. При цьому, виявлено завищення суми валових витрат на 69192 грн. (І квартал завищено на 211260 грн., ІІ квартал завищено на 561869 грн., ІІІ квартал занижено на 543063 грн., ІV квартал занижено на 160874 грн.).

На підставі результатів вказаної перевірки, податковою інспекцією 01.12.2006 прийняте податкове повідомлення-рішення № 00002538/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 288460 грн., у тому числі 132058 грн. основного платежу та 156402 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судами також встановлено, що ТОВ “Водній мир” укладені договори поставки з ПП “Євросервіс” від 30.10.2003 № 7, з ПП “Торговий дім “ЗМЗ” від 29.03.2002 № 797-7, за умовами яких передбачена оплата поставленого товару шляхом передачі векселя. Зазначені договори в установленому порядку недійсними не визнані.

Між ТОВ “Водній мир” та ПП “Євросервіс” підписано акт прийому-передачі векселя від 05.05.2004, за змістом якого перше передало простий вексель від 05.05.2004 № 743266109852 на суму 164452,3 грн. з терміном погашення 05.01.2008.

Між ТОВ “Водній мир” та ПП “Торговий дім “ЗМЗ” підписано акт прийому-передачі векселя, за змістом якого перше передало простий вексель від 05.01.2005 № 7432698800293 на суму 290664 грн. з терміном погашення 05.01.2008.

Зясувавши, що контрагенти позивача до дати отримання векселя ліквідовані в установленому законом порядку (ПП “Євросервіс” 09.12.2003 за заявою власника, виключено з ЄДРПОУ 22.01.2004.; ПП “Торговий дім “ЗМЗ” 28.05.2002 за рішенням суду) відповідач дійшов висновку про порушення позивачем положень пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується Вищий адміністративний суд України.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до валового доходу включаються доходи з інших джерел, утому числі, але не виключено, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді…

Згідно п. 1.22 ст. 1 вказаного Закону під безповоротною фінансовою допомогою слід розуміти, зокрема, суму заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про обіг векселів в Україні” умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обовязково відображається у відповідному договорі, який укладається у письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобовязання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобовязання щодо платежу за векселем.

Таким чином, з 05.05.2004 та з 05.01.2005 (дати передачі векселів) припинилися грошові зобовязання позивача перед ПП “Євросервіс” за договором від 30.10.2003 № 7 та перед ПП “Торговий дім “ЗМЗ” за договором від 29.03.2002 № 797-7.

Згідно приписів ст.ст. 33,70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, відповідно до Закону України “Про приєднання України до Женевської конвенції 1930р., якою запроваджено Уніфікований закон про прості та переказні векселі”, переказний векселю може бути виданий із строком платежу на визначену дату; позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Згідно ст.ст. 77,78 Уніфікованого Закону, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме: положення щодо, зокрема, строку платежу, позовної давності; векселедавець простого векселя зобовязаний так само, як акцептант за переказним векселем.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що термін погашення по векселям, виданим позивачем наступає 05.05.2007 та 05.01.2008, та з урахуванням вимог ст. 261 ЦК України, саме з дня предявлення векселя до оплати починається перебіг строку позовної давності, який на час складання акту перевірки від 17.11.2006 ще обєктивно не наступив.

На основі вищевказаного, судом апеляційної інстанції зроблено вірний висновок про відсутність порушення у ТОВ “Водній мир” пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в ІІ кварталі 2004 року на суму 164452,3 грн. та І кварталі 2005 року на суму 290664 грн., оскільки строк погашення по векселях на вказані суми, на момент перевірки позивача та складання акту перевірки від 17.11.2006, ще не настав.

Враховуючи викладене та межі перегляду, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанцій належним чином зясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Г.К. Голубєва (підпис)М.І. Костенко (підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)А.О. Рибченко З оригіналом згідно Відповідальний секретарІ.Ю. Гончарук