Ухвала суду № 15751571, 05.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" травня 2011 р. м. КиївК-25373/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівГолубєвої Г.К.

Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О.

при секретарі Гончарук І.Ю.

за участю представників:

позивача Уразгільдєєва Т.Н.,

відповідача-1 Сича Є.Ю

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 27.09.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2008

у справі №32/364-А

за позовомВідкритого акціонерного товариства “Венчурний закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд “Унібудінвест”

до1.Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

2.Головного управління Державного казначейства України у м. Києві

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення помилково перерахованих сум

ВСТАНОВИВ :

Відкрите акціонерне товариство “Венчурний закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд “Унібудінвест” (далі по тексту позивач, ВАТ “ВЗНКІФ “Унібудінвест”) звернулось до Господарського суду міста Києва, з урахуванням уточнень позовних вимог, з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі по тексту відповідач-1, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000172201/0 від 31.05.2007 та стягнення з Державного бюджету України суму помилково перерахованого на підставі платіжного доручення від 21.08.2007 №332 податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 483080,90 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 27.09.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2008, позов задоволено повністю; визнано нечинним спірне податкове повідомлення-рішення та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму помилково нарахованого на підставі платіжного доручення від 21.08.2007 № 332 податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 483080,90 грн.

В касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.09.2003 по 31.12.2006, складено акт № 259/1-22-01-32589576 від 17.05.2007, в якому зазначено про порушення вимог пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” внаслідок невключення до складу валового доходу прибутку від операцій з цінними паперами (облігаціями) та доходу, отриманого за облігаціями ТОВ “Аквапарк”.

На підставі результатів вказаної перевірки, 17.05.2007 податковою інспекцією прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000172201/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 966161,80 грн., в т.ч. 483080,90 грн. основного платежу та 483080,90 грн. штрафних санкцій.

Також судами встановлено, 27.11.2003 між ТОВ “Аквапарк” в особі повіреного АБ “Форум” та ТОВ “Сателіт-3”, яке виступало в інтересах позивача на підставі договору комісії від 26.11.2003 № 1;25274К, укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № К-02/ОБ;25282К, за умовами якого ТОВ “Сателіт-3” (покупець) прибав у ТОВ “Аквапарк” на користь позивача (комітента) процентні іменні облігації ТОВ “Аквапарк” у кількості 20000 штук загальною вартістю 14 000000 грн.

Додатковою угодою до договору купівлі-продажу цінних паперів № К-02/ОБ;25282К від 29.11.2003, сума договору сторонами зменшена до 3852100 грн., які покупець зобовязався сплатити на користь продавця за графіком, встановленим цією додатковою угодою. За умовами додаткової угоди покупець зобовязався у строк до 01.12.2004 включно забезпечити повернення комітентом продавцю на рахунок цінні папери в кількості 14497 штук.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”:

активи інституту спільного інвестування це сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування;

кошти спільного інвестування кошти залучені від інвесторів ІСІ, доходи від операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ.

Згідно ст. 5 Закону України “Про інвестиційну діяльність” інвестори це субєкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в обєкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Судами встановлено, що позивач є корпоративним інвестиційним фондом та предметом його діяльності згідно статуту є спільне інвестування, повязане із обєднанням (залученням) грошових коштів інвесторів у цінні папери інших емітентів, корпоративні права, нерухомість.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” корпоративний інвестиційний фонд - це ІСІ, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства і провадить виключно діяльність із спільного інвестування.

Згідно абз. 1, 2 ст. 10 цього ж Закону початковий статутний фонд (капітал) корпоративного інвестиційного фонду формується за рахунок грошових коштів, державних цінних паперів, цінних паперів інших емітентів, що допущені до торгів на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі, та об'єктів нерухомості, необхідних для забезпечення статутної діяльності; розмір початкового статутного фонду (капіталу) корпоративного інвестиційного фонду не може бути менше розміру, встановленого законодавством для відкритих акціонерних товариств.

Згідно статуту позивача розмір початкового статутного фонду (капіталу) ВАТ “ВЗНКІФ” “Унібудінвест” становить 300000 грн.

Станом на 01.10.2003 початковий статутний фонд (капітал) сформований учасниками позивача в повному обсязі.

28.10.2003 позивач був включений до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування.

Згідно ст. 3 Закону України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” інститут спільного інвестування - це корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який провадить діяльність, повязану з обєднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.

Заснування ВАТ “ВЗНКІФ “Унібудінвест” і здійснення засновниками внесків до його початкового статутного фонду (капіталу) для забезпечення його статутної діяльності є обєднанням грошових коштів інвесторів, які в подальшому вкладалися у цінні папери інших емітентів.

Відповідно до пп. 2.1 п. 2 “Положення про склад та структуру активів інституту спільного інвестування”, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.01.2002 №12, активи ІСІ складаються з грошових коштів, у тому числі в іноземній валюті, на банківських поточних рахунках та депозитних вкладах, обєктах нерухомості, цінних паперів, визначених Законом України “Про цінні папери і фондову біржу”, цінних паперів іноземних держав та інших іноземних емітентів, а також активів, дозволених законодавством України з урахуванням обмежень, установлених Законом України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” безпосередньо для конкретних типів та видів інвестиційних фондів.

В даному випадку, як встановлено судами, грошові кошти засновників, які надійшли до початкового статутного фонду (капіталу) позивача, були основою для забезпечення провадження фондом його виключної діяльності зі спільного інвестування.

Чинним законодавством не встановлено обмежень щодо використання коштів, що надійшли в якості внеску до статутного фонду підприємства. Тож всі кошти, отримані від засновників, використовуються в його статутній діяльності, зокрема, зі спільного інвестування.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що внески акціонерів до початкового статутного фонду (капіталу) ВАТ “ВЗНКІФ “Унібудінвест” відповідають ознакам коштів спільного інвестування та, відповідно, є активами ІСІ.

Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход загальна сума доходу платника податку від усіх видів цільності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 цього Закону не включаються до складу валового доходу кошти спільного інвестування, а саме кошти, залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ), доходи від здійснення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від здійснення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.

Оскільки грошові кошти, які були використані при здійсненні операцій щодо купівлі та продажу облігацій ТОВ “Аквапарк”, та нараховані за вказаними облігаціями відсотки відповідають визначенню “кошти спільного інвестування”, та є активами фонду, доход, отриманий від цих операцій, не може бути базою для оподаткування прибутку позивача у відповідності до положень пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

На основі викладеного, суд касаційної інстанції вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 483080,90 грн. слід зазначити наступне.

Як встановлено судами з підтвердженням матеріалів справи, 21.08.2007 позивач платіжним дорученням № 332 здійснив перерахунок податку на прибуток до бюджету в розмірі 483080,90 грн. згідно спірного податкового повідомлення-рішення.

Згідно абз. 6 пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Таким чином, судами вірно встановлено, що визначене у спірному податковому повідомленні-рішенні податкове зобовязання по податку на прибуток на дату його сплати позивачем до бюджету було неузгодженим у звязку із розглядом судом справи про визнання цього податкового повідомлення-рішення нечинним.

Враховуючи, що станом на 21.08.2007 обовязку щодо сплати податкового зобовязання, визначеного у спірному податковому повідомленні-рішенні, у позивача не виникло, а також те, що вказане податкове повідомлення-рішення визнане судом нечинним, суди вірно визначили, що помилково внесені позивачем кошти до бюджету на його виконання підлягають поверненню на користь позивача.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду міста Києва від 27.09.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Г.К. Голубєва (підпис)М.І. Костенко (підпис)Н.Є. Маринчак (підпис)А.О. Рибченко З оригіналом згідно Відповідальний секретарІ.Ю. Гончарук