Ухвала суду № 15738285, 05.05.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Наумова К.Г.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2011 року справа №2а-28250/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Юрченко В.П.

суддів Старосуда М.І. , Чебанова О.О.

розглянувши в письмовому проваджені апеляційну скаргу Добропільської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року по справі № 2а-28250/10/0570 за адміністративним позовом Державного підприємства "Добропіллявугілля" до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року задоволено позовні вимоги Державного підприємства "Добропіллявугілля" до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій.

Суд першої інстанції встановив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті внаслідок невірного застосування норм Закону України «Про порядок погашення зобов*язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181, а саме, при сплаті поточних платежів в рахунок податкових зобовязань з зазначенням в платіжних дорученнях про призначення платежу, податковим органом здійснювався перерозподіл сплачених сум в рахунок погашення податкового боргу минулого періоду.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач Добропільська ОДПІ, яка звернулась з апеляційною скаргою, на обґрунтування якої зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, які є підставою для скасування постанови суду та ухвалення нового судового рішення з відмовою у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції Державне підприємство "Добропіллявугілля" (ЄДРПОУ 3326253) є юридичною особою, зареєстроване як платник податків 22.04.2003 року.

15.11.2010 року відповідачем здійснено невиїзну (камеральну) перевірку з питань порушення граничних термінів сплати до бюджету самостійно узгоджених сум податкових зобовязань за період з 06.11.2009 р. по 29.10.2010 року ДП "Добропіллявугілля" за результатами якої складено акт від 15.11.2010 р. № 1266/15-1/32186934, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень:

-№ 0004941540/0 від 26 листопада 2010 року про застосування штрафних санкцій до позивача на суму 0.20 гривень за порушення граничного терміну сплати узгодженого податкового зобовязання з комунального податку, передбаченого п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ( № 2181). Штраф нараховано на підставі п.п.17.1.7. пункту 17.1 ст. 17 цього Закону за затримку на 12 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 10 %.(а.с.17)

-№ 0004951540/0 від 26 листопада 2010 року про застосування штрафних санкцій до позивача на суму 71.64 гривень за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з комунального податку, передбаченого п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ( № 2181). Штраф нараховано на підставі п.п.17.1.7. пункту 17.1 ст. 17 цього Закону за затримку на 71-90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 20 %.

-№ 0004961540/0 від 26 листопада 2010 року про застосування штрафних санкцій до позивача на суму 25049.63 гривень за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з комунального податку, передбаченого п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ( № 2181). Штраф нараховано на підставі п.п.17.1.7. пункту 17.1 ст. 17 цього Закону за затримку на 91-92 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 50 %.

Згідно преамбули Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, - цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Підпунктом 5.3.1 цього Закону визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 17.1.7. Закону № 2181 визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

-при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги, про порушення позивачем вимог п.п.7.7 Закону № 2181. Статтею 7 цього Закону визначені джерела сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 статті 7 цього Закону визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається платниками податків попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно зі пунктом 6 частини 1 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” від 20.05.99 № 679-ХІV Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Як вбачається з матеріалів справи, - платіжним дорученням № 578 від 20.05.2010 року позивачем сплачено 63831.60 грн. комунального податку за 1 кв-л 2010 року по строку оплати 20.05.2010 року, платіжним дорученням № 3699 від 29 жовтня 2010 року сплачено штрафні санкції в розмірі 0.20 грн., платіжним доручення № 2108 від 19.08.2010 року сплачено 63714.30 грн. комунальний податок за 2-й квартал 2010 року по строку оплати 19.08.2010 року, платіжним дорученням № 2437 від 31.08.2010 року сплачено 2.00 грн. в рахунок оплати податкового зобовязання, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0000602340/0, платіжним дорученням № 750 від 19.02.2010 року сплачено комунальний податок за 4-й квартал 2009 року по строку оплати 19.02.2010 року.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, податковим розрахунком з комунального податку за 3 квартал 2009 року вх. № 9001707061 від 04.11.2009 року, який ДПІ отримало 06.11.2009 року, позивач визначив податкове зобовязання у сумі 63051грн. 30коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.03.2010р. по справі № 2 а-2863/10/0570 позовні вимоги Добропільської обєднаної державної податкової інспекції до Державного підприємства «Добропіллівугілля» про стягнення заборгованості у розмірі 63649,28 грн. - задоволено повністю, стягнуто з державного підприємства «Добропіллявугілля» заборгованість з комунального податку в розмірі 63649.28 грн. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.06.2010 р. відстрочено до 01.04.2015р. виконання постанови від 09.03.2010р. по справі № 2а-2863/10/0570.

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань у порядку календарної черговості їх виникнення, а також не передбачено застосування штрафних санкцій, якщо прийнято судове рішення про відстрочення сплати податкового зобовязання.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано норм матеріального та процесуального права, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 11, 160, 184, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 211, 212, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Добропільської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Колегія суддів: В.П. Юрченко

М.І.Старосуд

О.О.Чебанов