Постанова № 15728742, 12.05.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/1706/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сич С.С.,

при секретарі Зайченко Н.О.,

за участю:

представників позивача - Марченко Н.В., Вербицької П.А.,

представника відповідача - Клименко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Віалбуд - Полтава"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

01 березня 2011 року Приватне підприємство " Віалбуд - Полтава" (надалі позивач)звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (надалі відповідач)про скасування податкових повідомлень-рішень № 003762301/0 від 25 листопада 2010 року, № 003752301/0 від 25 листопада 2010 року, № 003762301/1 від 11 лютого 2011 року та № 003752301/1 від 11 лютого 2011 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що за результатами невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року відповідачем встановлено заниження Приватним підприємством "Віалбуд - Полтава" податкового зобов'язання з податку на додану вартість в грудні 2009 року на суму 23152 грн. у зв'язку із включенням до податкового кредиту в зазначеному періоді сум податку на додану вартість по господарським операціям з Приватним підприємством "Оптіма сервіс" та встановлено заниження податку на прибуток у 4 кварталі 2009 року у звязку з ненаданням до перевірки документів про фінансово-господарську діяльність. Вважає такі висновки відповідача помилковими, оскільки підприємство формувало податковий кредит у вказаному звітному періоді з дотриманням правил формування податкового кредиту, встановлених п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що підтверджується первинною документацією, яка 18.10.2010 р. згідно протоколу виїмки була вилучена співробітником УПМ ДПА у Полтавській області у приміщенні УПМ ДПА у Полтавській області, про що складено протокол виїмки від 18.10.2010 р. Вказує, що жодного запиту про надання документів для проведення документальної невиїзної перевірки від відповідача підприємство не отримувало, тому вважає протиправним донарахування відповідачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість із застосуванням штрафних санкцій та податку на прибуток. Вважає висновки акту необґрунтованим, оскільки право на податковий кредит підтверджується податковою накладною, актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, платіжними документами, якими ПДВ сплачено в ціні робіт, та не залежить від факту сплати Приватним підприємством "Оптіма сервіс" ПДВ до бюджету.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на висновки невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт № 10550/23-2/34548793 від 04.11.2010 р.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, покази свідка ОСОБА_4, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Віалбуд - Полтава" (ідентифікаційний код 34548793) зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 05.09.2006 р.

Позивач узятий на податковий облік у Державній податковій інспекції у м. Полтаві з 07.09.2006 р. за № 1649 та зареєстрований платником податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 23481357 серії НБ № 033232 від 02.10.2006 року, видане ДПІ у м. Полтаві.

04.11.2010 року посадовою особою Державної податкової інспекції у м. Полтаві проведено невиїзну документальну перевірку Приватного підприємства "Віалбуд - Полтава" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 10550/23-2/34548793 від 04.11.2010 р., в якому зафіксовано порушення позивачем: п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2009 року на суму 28224 грн., та порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5. п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, у результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2009 року на суму 23152 грн.

25 листопада 2010 року Державною податковою інспекцією у м. Полтаві на підставі акту перевірки № 10550/23-2/34548793 від 04.11.2010 р. винесено: податкове повідомлення - рішення № 003762301/0, яким Приватному підприємству "Віалбуд - Полтава" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 34728 грн., з них: за основним платежем - у сумі 23152 грн. та за штрафними санкціями - в сумі 11576 грн., та податкове повідомлення - рішення № 003752301/0, яким Приватному підприємству "Віалбуд - Полтава" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 39513 грн. 60 коп., з них: за основним платежем - у сумі 28224 грн. та за штрафними санкціями - в сумі 11289 грн. 69 коп.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем у порядку адміністративного узгодження до ДПІ у м. Полтаві.

Рішенням ДПІ у м. Полтаві від 02.02.2011 року № 1563/10/25-040 податкове повідомлення-рішення № 003762301/0 від 25.11.2010 року залишено без змін, а скарга позивача без задоволення. Рішенням ДПІ у м. Полтаві від 02.02.2011 року № 1562/10/25-040 податкове повідомлення-рішення № 003752301/0 від 25.11.2010 року залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

11 лютого 2011 року ДПІ у м. Полтаві винесено податкові повідомлення-рішення № 003752301/1 та № 003762301/1.

Позивач не погодився з податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковим повідомленням рішенням № 003752301/0 від 25.11.2010 року та № 003752301/1 від 11.02.2011 року, якими позивачу визначено податкове зобовязання з податку прибуток приватних підприємств в розмірі 39513 грн. 60 коп., з них: за основним платежем - у сумі 28224 грн. та за штрафними санкціями - в сумі 11289 грн. 60 коп., суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі висновків акту перевірки № 10550/23-2/34548793 від 04.11.2010 р., відповідачем виключено з валових витрат позивача в 4 кварталі 2009 року суму фактичних витрат підприємства в розмірі 115760 грн. 96 коп., які понесені в звязку з придбанням робіт у Приватного підприємства "Оптима Сервіс".

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) № 103705 позивач має право здійснювати наступні види діяльності за КВЕД: 74.20.1 Діяльність у сфері інжинірингу; 45.21.1 Будівництво будівель, 45.22.0 Виготовлення каркасних конструкцій і покрівель; 45.41.0 Штукатурні роботи; 45.44.0 Малярні роботи та скління; 51.53.2 Оптова торгівля будівельними матеріалами.

Судом встановлено, що між позивачем (Підрядник) та Комунальним підприємством культури і мистецтв "Полтавська обласна філармонія" (Замовник) укладено договір на виконання робіт з капітального ремонту для відновлення електро- та теплопостачання, проведення першочергових робіт та відновлення покрівлі будинку Полтавської обласної філармонії по вул. Гоголя, 10 у м. Полтаві (відновлення після пожежі) № 3 від 01.12.2009 року.

Відповідно до розділу 2 даного договору роботи повинні бути проведені з 01.12.2009 року по 10.12.2009 року. Дати початку та закінчення усіх етапів робіт визначаються календарним планом виконання робіт, що є невід'ємною частиною цього договору. Копія договору та календарного плану наявні у матеріалах справи (а.с. 140-143).

Представники позивача у судовому засіданні пояснили, що оскільки строки виконання робіт встановлювалися обмежені, позивачем було прийнято рішення про залучення до виконання робіт згідно укладеного договору чотирьох субпідрядників: Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного Управління МНС в Полтавській області (а.с. 157), Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська лісозаготівельна база" (а.с. 159), Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕОР трест трейдінг" (а.с. 158) та Приватного підприємства "Оптима Сервіс" (а.с. 43). Копії договорів наявні у матеріалах справи.

Приватне підприємства "Віалбуд - Полтава"має ліцензію на будівельну діяльність серії АВ № 303818, видану Полтавською обласною адміністрацією 23.11.2006 року із строком дії до 09.11.2011 р. Згідно переліку робіт провадження господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури (додаток до ліцензії, наявний у матеріалах справи) позивач має право здійснювати інжинірингові роботи, зокрема, може бути генеральним підрядником у будівництві (а.с. 63-67).

Крім того, відповідно до п. 5.1.2 договору № 3 від 01.12.2009 року позивач мав право без письмової згоди з Замовником залучати до виконання робіт з капітального ремонту інших осіб (Субпідрядників), залишаючись відповідальним перед Замовником за результати їхньої роботи.

З огляду на викладене, позивач мав право на залучення до виконання робіт за договором № 3 від 01.12.2009 року субпідрядників, серед яких було Приватне підприємство "Оптима Сервіс".

Згідно договору на виконання робіт № 6п від 07.12.2009 року, укладеного між позивачем та Приватним підприємством "Оптима Сервіс", позивач (Підрядник) доручає, а Приватне підприємство "Оптима Сервіс" (Субпідрядник) зобовязується виконати власними силами та засобами відповідно до проектно-кошторисної документації комплекс ремонтних робіт по відновленню електро- та теплопостачання, проведення першочергових ремонтних робіт та відновлення покрівлі будівлі Полтавської обласної філармонії по вул. Гоголя, 10 в м. Полтаві. Строк виконання робіт: грудень 2009 року (п. 1.3 договору).

Відповідно до п.п. 1.4, 1.5. цього договору ціна договору становить 139300 грн., є динамічною на весь період будівництва та може переглядатися сторонами. Пунктами 3.2, 3.3 договору встановлено, що підрядник здійснює щомісяця платежі за виконані роботи не пізніше 30 банківських днів з дня підписання сторонами акту виконаних робіт форми КБ-2 та форми КБ-3. Кінцеві розрахунки позивач здійснює протягом 60 банківських днів з моменту виконання робіт та підписання акту приймання виконаних робіт форми КБ-2 та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3. Даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2009 року, але в будь-якому випадку, до моменту повного виконання сторонами своїх зобовязань по цьому договору (п. 7.4 договору).

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Оптима Сервіс" має ліцензію серії АБ № 201365 на здійснення будівельної діяльності згідно з переліком видів робіт із строком дії з 25.06.2005 р. по 25.06.2010 р.. Копія ліцензії з переліком видів робіт наявні у матеріалах справи.

На виконання умов договору Приватним підприємством "Оптима Сервіс" виписано податкову накладну від 30.12.2009 р. № 154 на загальну суму 115760 грн. 96 коп. (з них, ПДВ становить 23152 грн. 19 коп.), копія якої наявна у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Факт здійснення господарських операцій згідно умов договору на виконання робіт № 6п від 07.12.2009 року, укладеного між позивачем та Приватним підприємством "Оптима Сервіс", підтверджується податковою накладною № 154 від 30.12.2009 р., підсумковою відомістю ресурсів (витрати по факту) за грудень 2009 року, відомістю витрачених ресурсів витрат замовника (витрати по факту) за грудень 2009 року, актом приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в за грудень 2009 року, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3 за грудень 2009, копії яких наявні у матеріалах справи.

Розрахунок із Приватним підприємством "Оптима Сервіс" проводився у безготівковій формі та його проведення у повному обсязі підтверджується банківськими виписками (а.с. 161-162).

Із акту перевірки вбачається, що перевіряючий повязує порушення вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" виключно з ненаданням позивачем до перевірки документів про фінансово-господарську діяльність підприємства, що призвело до неможливості зробити перевіряючим висновки щодо повноти та своєчасності декларування податку на прибуток (стор.28 акту) (а.с. 20-21).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

П.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Представники відповідачів у судових засіданнях пояснювали, що 12.05.2010 р. позивачу направлено лист (а.с. 100) про надання пояснень та їх документального підтвердження. За твердженням представника відповідача, даний лист направлено у травні 2010 р. У зв'язку з неотриманням від підприємства у 10-денний термін відповіді заступника начальника ДПІ у м. Полтаві складено доповідну запису.

Зазначена доповідна записка не містить номеру та дати складення (а.с. 113). Згідно резолюції на доповідний записці працівнику ДПІ доручено провести перевірку. Дата у резолюції керівника про проведення перевірки також відсутня.

За твердженням позивача на підприємство даний лист не надходив.

Відповідачем не надано суду доказів фактичного направлення та отримання зазначеного листа Приватним підприємством "Віалбуд - Полтава".

Із пояснень представника відповідача у судовому засіданні встановлено, що повторно листи-запити з даного питання на адресу позивача відповідачем не направлялися.

При цьому, 18 жовтня 2010 року, тобто до початку проведення перевірки (04.11.2010 року), співробітником УПМ ДПА у Полтавській області у приміщенні УПМ ДПА у Полтавській області у позивача були вилучені договір на виконання робіт № 6/п від 07.12.2009, інші первинні документи бухгалтерського та податкового обліку згідно опису та банківські виписки по рахунку, про що складено протокол виїмки від 18.10.2010 р., копія якого наявна у матеріалах справи (а.с 28).

Таким чином, позивач був позбавлений можливості надати відповідні документи відповідачу, оскільки не тільки не був повідомлений про необхідність надати такі документи, а й самі документи, відсутність яких покладено перевіряючим у основу висновку акту про порушення закону, були вилучені підрозділом Державної податкової адміністрації у Полтавській області ще до початку проведення документальної невиїзної перевірки.

З огляду на викладене, суд не бере до уваги доводи відповідача про відсутність у позивача на момент проведення перевірки первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що копія податкової накладної 154 від 30.12.2009 р., акт приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в за грудень 2009 року, довідка про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3 за грудень 2009 року надавалися позивачем до податкового органу як додаток до скарг на податкові повідомлення - рішення. Проте, податковий орган у своїх рішеннях за результатами розгляду скарг позивача не надав зазначеним документам податкового та бухгалтерського обліку, що підтверджують факт здійснення позивачем господарської операції, жодної правової оцінки.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що понесені позивачем валові витрати підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Показами свідка ОСОБА_4, який згідно укладеного із Комунальним підприємством культури і мистецтв "Полтавська обласна філармонія" договору від 01.12.2009 р. (а.с. 160) особисто приймав у Приватного підприємства "Віалбуд - Полтава" роботи підтверджено, що фактично комплекс ремонтних робіт по відновленню електро- та теплопостачання, проведення першочергових ремонтних робіт та відновлення покрівлі будівлі Полтавської обласної філармонії по вул. Гоголя, 10 в м. Полтаві було виконано.

Із показів свідка ОСОБА_4 у судовому засіданні також встановлено, що він знав про залучення позивачем до виконання робіт субпідрядників, зокрема, Приватного підприємства "Оптима Сервіс", проте, із робітниками субпідрядників не спілкувався, роботи приймав безпосередньо у позивача, який є генпідрядником. При цьому, ремонтні роботи по відновленню електро- та теплопостачання, проведення першочергових ремонтних робіт та відновлення покрівлі будівлі Полтавської обласної філармонії були виконані у повному обсязі та прийнято Замовником.

Даний факт також підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2009 р. (форма № КБ-3), актами приймання виконаних підрядних робіт № 1 та № 2 за грудень 2009 р. (форми № КБ-2в) , копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 144-156).

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 003752301/0 від 25.11.2010 року та № 003752301/1 від 11.02.2011 року є необґрунтованими, тобто винесені без урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Надаючи оцінку податковим повідомленням рішенням № 003762301/0 від 25.11.2010 року та № 003762301/1 від 11.02.2011 року, якими позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 34728 грн., з них: за основним платежем - у сумі 23152 грн. та за штрафними санкціями - в сумі 11576 грн., суд прийшов до наступних висновків.

Законом України “Про податок на додану вартість” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено коло платників податку на додану вартість, обєкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до п.п 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (далі Закон) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

Пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у своїй господарській діяльності.

На виконання умов договору на виконання робіт № 6п від 07.12.2009 року Приватним підприємством "Оптима Сервіс" виписано податкову накладну від 30.12.2009 р. № 154 на загальну суму 115760 грн. 96 коп. (з них, ПДВ - становить 23152 грн. 19 коп.), копія якої наявна у матеріалах справи (а.с. 44).

На момент видачі податкової накладної Приватне підприємство "Оптима Сервіс" мало статус платника податку на додану вартість. Зауваження до оформлення податкової накладної у акті перевірки відсутні, податкова накладна оформлена згідно вимог пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, підписана та скріплена печаткою Приватного підприємства "Оптима Сервіс" .

Тому, надаючи оцінку доводам відповідача про непричетність до господарської діяльності "Оптима Сервіс" Митюка М.М., суд вважає за необхідне зазначити, що відомості про Митюка М.М. як керівника приватного підприємства "Оптима Сервіс" наявні у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, що не заперечується представниками сторін. Докази про встановлення в судовому порядку недійсності установчих, первинних та бухгалтерських документів Приватного підприємства "Оптима Сервіс" у звязку із непричетністю Митюка М.М. до діяльності підприємства, відсутні. Обовязку субєктів господарювання перевіряти достовірність підпису посадової особи на податкових накладних чинне законодавство не передбачає.

Формування податкового кредиту за наслідками господарської операції з Приватним підприємством "Оптима Сервіс" позивач здійснював відповідно до вимог пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про ПДВ” за першою подією датою отримання податкової накладної від контрагента.

Перевіркою встановлено, що позивачем за результатами господарських операцій з Приватним підприємством "Оптима Сервіс" на підставі податкової накладної від 30.12.2009 р. № 154 включено до складу податкового кредиту у грудні 2009 року суму податку на додану вартість в розмірі 23152 грн., сплачену у складі ціни за виконані роботи, що, за висновками перевіряючих, здійснено в порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5. п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, та у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за грудень 2009 року на суму 23152 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Факт здійснення господарських операцій згідно умов договору на виконання робіт № 6п від 07.12.2009 року, укладеного між позивачем та Приватним підприємством "Оптима Сервіс", підтверджується підсумковою відомістю ресурсів (витрати по факту) за грудень 2009 року, відомістю витрачених ресурсів витрат замовника (витрати по факту) за грудень 2009 року, актом приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в за грудень 2009 року, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3 за грудень 2009 року.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про відсутність первинних документів бухгалтерського обліку на момент проведення перевірки, оскільки дані документи 18 жовтня 2010 року, тобто до початку проведення перевірки, були вилучені у позивача співробітником УПМ ДПА у Полтавській області у приміщенні УПМ ДПА у Полтавській області, про що складено протокол виїмки від 18.10.2010 р., копія якого наявна у матеріалах справи (а.с 28).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Нікчемність зазначених правочинів відповідачем пов'язується із безтоварністю операцій та не сплатою Приватним підприємством "Оптима Сервіс" податкового зобов'язання за результатами господарських відносин із позивачем.

Згідно із пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України : 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Разом з тим, податковими органами не надано суду доказів безтоварного характеру операцій, що здійснена платником податку на додану вартість.

При цьому, як встановлено судом вище, ремонтні роботи по відновленню електро- та теплопостачання, проведення першочергових ремонтних робіт та відновлення покрівлі будівлі Полтавської обласної філармонії виконані у повному обсязі, виконані роботи прийняті позивачем у Приватного підприємства "Оптима Сервіс", а у позивача Замовником, кошти за виконані роботи згідно укладеного договору позивачем перераховані Приватному підприємству "Оптима Сервіс", тобто податок на додану вартість, сплачений у ціні придбання робіт. Копії первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій наявні у матеріалах справи.

Суду також не надано доказів на підтвердження обставин щодо відсутності ділової мети у позивача під час вчинення господарських операцій при укладенні договору з Приватним підприємством "Оптима Сервіс", а також щодо обізнаності позивача з можливим протиправним характером дій свого контрагента.

Вироками судів, які набрали законної сили, ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників позивача та його контрагента Приватного підприємства "Оптима Сервіс" не встановлені.

У п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 10.2 ст. 10 цього Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушення позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.5. п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 003762301/0 від 25.11.2010 року та № 003762301/1 від 11.02.2011 року є необґрунтованими, тобто винесені без урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Віалбуд - Полтава"до Державної податкової інспекції у м. Полтавіпро скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 003762301/0 від 25.11.2010 року та № 003762301/1 від 11.02.2011 року, якими Приватному підприємству "Віалбуд - Полтава" визначено податкове зобовязання за платежем “податок на додану вартість”в розмірі 34728 грн. (тридцять чотири тисячі сімсот двадцять вісім гривень), з них: за основним платежем - у сумі 23152 грн. (двадцять три тисячі сто п'ятдесят дві гривні) та за штрафними санкціями - в сумі 11576 грн. (одинадцять тисяч п'ятсот сімдесят шість гривень).

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 003752301/0 від 25.11.2010 року та № 003752301/1 від 11.02.2011 року, якими позивачу визначено податкове зобовязання за платежем “податок прибуток приватних підприємств”в розмірі 39513 грн. 60 коп. (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот тринадцять гривень шістдесят копійок), з них: за основним платежем - у сумі 28224 грн. (двадцять вісім тисяч двісті двадцять чотири гривні) та за штрафними санкціями - в сумі 11289 грн. 60 коп. (одинадцять тисяч двісті вісімдесят дев'ять гривень шістдесят копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Віалбуд - Полтава" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 17 травня 2011 року.

СуддяС.С. Сич