Постанова № 15728529, 16.05.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/3797/11 Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О. розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській областідо Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській областіпро скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області 05 травня 2011 року звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській областіпро скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.04.2011 року ВП № 26058184.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 22.04.2011 року старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Полтавській області Нездойминогою О.О. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2а-2089/11, виданого 30.03.2011 року на підставі рішення Оржицького районного суду Полтавської області винесено постанову ВП № 26058184 про відкриття виконавчого провадження.

На думку позивача вказана постанова державного виконавця є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області не є головним розпорядником бюджетних коштів, встановлення розміру та виділення додаткових коштів на виконання рішень судів за минулі роки не входить до функцій Центру.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, в прохальній частині позовної заяви вказав на можливість розгляду справи за його відсутності.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, письмових заперечень на позов не надав.

Беручи до уваги те, що перешкоди до розгляду справи у судовому засіданні, встановлені ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, а в судове засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, суд, згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без проведення судового засідання та на підставі наявних матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що на примусове виконання постанови Оржицького районного суду Полтавської області 30.03.2011 року видано виконавчий лист № 2а-2089/11 про зобов'язання Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області виплатити ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення за 2005 рік в розмірі пяти мінімальних заробітних плат з урахуванням раніше виплачених сум, за 2007 рік в розмірі пяти мінімальних заробітних плат з урахуванням раніше виплачених сум, за 2008 рік в розмірі пяти мінімальних заробітних плат з урахуванням раніше виплачених сум, за 2009 рік в розмірі пяти мінімальних заробітних плат з урахуванням раніше виплачених сум та за 2010 рік в розмірі пяти мінімальних заробітних плат з урахуванням раніше виплачених сум.

На підставі даного виконавчого листа постановою старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Полтавській області Нездойминоги О.О. від 22.04.2011 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Октябрського районного суду Полтавської області, що за вих. № 3320 направлено до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області та отримана ним 22.04.2011 року (а.с. 4-5).

Позивач вказану постанову вважає необґрунтованою та неправомірною, у звязку з чим звернувся до суду з вимогою про її скасування.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами суд виходить з наступного.

Преамбулою Закону України від 21.04.1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" в редакції, що діє з 09.03.2011 року (далі - Закон № 606-XIV) встановлено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

З огляду на зазначену норму Закону № 606-XIV відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, що відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження" є безпосереднім обовязком державного виконавця.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Твердження позивача про те, що Центром у встановлений для добровільного виконання строк судове рішення виконаним бути не може через відсутність відповідного фінансування, судом оцінюється критично, оскільки відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України. Аналогічне правило міститься і в частині 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, судовий акт, що набрав законної сили, підлягає обовязковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відсутність відповідного фінансування не може вважатися поважною причиною невиконання судового рішення з огляду на те, що за своїм характером є або бездіяльністю, або юридично неспроможною дією і не вказує на належне ставлення боржника до процесу організації виконання судового рішення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і спрямована на виконання рішення суду, а позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській областідо Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській областіпро скасування постанови - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяО.О. Кукоба