Постанова № 15727872, 10.05.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/2771/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сич С.С.,

при секретарі Зайченко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністраціїдо Відділу державної виконавчої служби Машівського районного управління юстиції, третя особа - ОСОБА_2про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

06 січня 2011 року позивач Управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністраціїзвернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Машівського районного управління юстиції, третя особа - ОСОБА_2про визнання причин невиконання виконавчого листа поважними та скасування постанови про накладення штрафу на виконуючого обов'язки начальника УПСЗН Машівської райдержадміністрації у розмірі 170,00 грн (виконавчий лист № 2а-194/1/09 від 02.04.2009).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що оскаржувана постанова про накладання штрафу є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки рішення Машівського районного суду Полтавської області не виконане з незалежних від управління причин. Вказує, що Управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації є бюджетною, неприбутковою організацією, фінансування якої здійснюється по поточних державних програмах соціального захисту населення, асигнування на виконання судових рішень про стягнення коштів за минулі роки та оплату штрафних санкцій не відкривалися.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.01.2011 року, яка скасована ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011 року, позовна заява була залишена без розгляду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2011 року позовна заява залишена без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2011 року провадження у даній справі відкрито.

10.05.2011року відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, у яких в обґрунтування правомірності рішення про накладення штрафу посилається на рішення Європейського Суду з прав людини у справах проти України, у яких, зокрема, Європейський Суд з прав людини висловив позицію, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Вважає, що причина невиконання судового рішення є неповажною, а постанова про накладення штрафу винесена згідно Закону України "Про виконавче провадження".

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2011 року до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено ОСОБА_2. Третя особа у судове засідання не з'явилась.

Суд, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Машівського районного суду Полтавської області у справі № 2-а-194/1/09 року, що набрала законної сили 31.03.2009 року, зобовязано Управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації Полтавської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" за період з 30 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням сум, що отримані нею згідно статті 56 Закону України " Про державний бюджет України на 2007 рік".

02.04.2009 року Машівським районним судом Полтавської області видано ОСОБА_2 виконавчий лист № 2-а-194/1/09 від 02.04.2009 року.

Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

На виконання даної норми Закону 17.07.2009 року на підставі заяви стягувача постановою старшого державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Машівського районного управління юстиції Байрака С.М. відкрито виконавче провадження ВП № 13926360 з примусового виконання рішення Машівського районного суду Полтавської області та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду до 21.07.2009 року.

Протягом встановленого строку у добровільному порядку позивачем не виконано рішення Машівського районного суду Полтавської області та не повідомлено про поважність причин його невиконання, про що складено акт державного виконавця від 13.12.2010 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Постановою державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Машівського районного управління юстиції від 14.12.2010 року ВП № 13926360 за невиконання рішення Машівського районного суду Полтавської області на виконуючого обов'язки начальника Управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації Полтавської області Орос Л.М. накладено штраф в розмірі 170 грн.

Позивач не погодився з даним рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваній постанові від 14.12.2010 року, суд виходить із наступного.

Позивач пов'язує невиконання судового рішення з відсутністю відповідного фінансування.

Дане твердження позивача судом оцінюється критично зважаючи на те, що відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Таким чином, особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відсутність відповідного фінансування не може бути визнана поважною причиною невиконання судового рішення з огляду на те, що за своїм характером є або бездіяльністю, або юридично неспроможною дією і не вказує на належне ставлення боржника до процесу організації виконання судового рішення.

При цьому суд бере до уваги, що судовим рішенням на позивача було покладено обов'язок здійснити дії по нарахуванню та виплаті грошових коштів.

Судом не встановлено наявності доказів, які б вказували на існування будь-яких перешкод у здійсненні позивачем нарахування належної суми.

Відсутність грошових коштів для їх виплати може бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення на підставі статті 33 Закону України "Про виконавче провадження", проте не є підставою для ухилення від виконання судового рішення.

У рішенні по справі "Жовнер проти України" Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обовязкових судових рішень, які, у країні яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (рішення у справі “Горнсбі проти Греції” від 19березня 1997 року, рішення у справі “Бурдов проти Росії”, від 7 травня 2002 року; рішення у справі “Ясіунєне проти Литви” від 6 березня 2003; та рішення по справі “Руйану проти Румунії” від 17червня 2003 року).

При цьому Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях звертає увагу на те, що держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобовязання взяті державою, навіть якщо такі зобовязання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань (справи “Бурдов проти Росії”, “Кечко проти України”).

Позивачем не надано суду доказів виконання постанови Машівського районного суду Полтавської області або поважних причин її невиконання.

Згідно із частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Зміст дій, які повинен вчиняти державний виконавець з приводу примусового виконання судових рішень, передбачений статтею 87 зазначеного Закону.

Частиною 1 статті 87 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, що була чинною на момент винесення оскаржуваної постанови) встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.

Як встановлено судом вище, станом на 13.12.2010 року судове рішення боржником не виконано.

14 грудня 2010 року державний виконавець Відділу Державної виконавчої служби Машівського РУЮ виніс постанову про накладення на посадову особу УПСЗН Машівської РДА штрафу за невиконання рішення Машівського районного суду Полтавської області у розмірі 170 грн.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що державний виконавець не звернувся до суду, що видав виконавчий лист, із заявою про заміну способу і порядку виконання рішення, оскільки звернення до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або заміну способу і порядку виконання рішення допускається, відповідно до статті 36 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим.

Невиконання боржником рішення суду без поважних причин не є обставиною, яка ускладнює виконання чи робить його виконання неможливим, а є підставою для притягнення боржника або його посадової особи до відповідальності у вигляді накладення штрафу або до кримінальної відповідальності.

Таким чином, підстави для звернення до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або заміну способу і порядку виконання судового рішення, у державного виконавця відсутні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця про накладення штрафу ґрунтується на вимогах Закону України “Про виконавче провадження” та прийнята з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Управління праці та соціального захисту населення Машівської районної державної адміністрації до Відділу державної виконавчої служби Машівського районного управління юстиції, третя особа - ОСОБА_2 про скасування постанови - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 16 травня 2011 року.

СуддяС.С. Сич