Постанова № 15726475, 10.05.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 10404/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2011 року           

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Мірзи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ НАФТОСЕРВІС»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень –рішень від 27.09.2010р. № 0002302301/0 та № 0002312301/0, від 22.10.2010р. № 0002302301/1 та № 0002312301/1,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГ НАФТОСЕРВІС»(надалі по тексту –Позивач або ТОВ «ЮГ НАФТОСЕРВІС») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси (надалі по тексту Відповідач або ДПІ у Суворовському районі м. Одеси), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.09.2010р. № 0002302301/0 та № 0002312301/0, від 22.10.2010р. № 0002302301/1 та № 0002312301/1. Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що ДПІ у Суворовському районі м. Одеси було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р. Відповідно до висновку акту, відповідачем було встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 21584 грн. та п.п. 7.2.3, п. 7.2, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (надалі по тексту - Закону України №168/97-ВР) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 37964 грн. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 27.09.2010р. № 0002302301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток у розмірі 32376,00 грн. (за основним платежем –21584,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –10792,00 грн.) та № 0002312301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 56946,00 грн. (за основним платежем –37964,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –18982,00 грн.). За результатами адміністративного оскарження позивачем даних рішень, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси були прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.10.2010р. № 0002302301/1 та № 0002312301/1. Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення –рішення підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов з урахуванням уточнень задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечували в повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року №509-XII (в редакції чинній на момент проведення перевірки) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); здійснювати контроль наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

На підставі направлення від 30.07.2010р. № 909/23-1 посадовими особами ДПІ у Суворовському районі м. Одеси згідно із п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (в редакції чинній на момент проведення перевірки) та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ЮГ НАФТОСЕРВІС»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «ЮГ НАФТОСЕРВІС»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р.»від 17.09.2010р. № 5420/23-1/35358039 (а.с. 24-49), відповідно до якого відповідачем встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (надалі по тексту Закон України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 21584 грн., в тому числі по періодам: 1 квартал 2009р. у сумі 10120 грн., 3 квартал 2009р. у сумі 11464 грн. та п.п. 7.2.3, п. 7.2, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (надалі по тексту - Закону України №168/97-ВР) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 37964 грн., у тому числі по періодам: січень 2009р. –в сумі 7696 грн., лютий 2009р. –в сумі 5047 грн., березень 2009р. –в сумі 3050 грн., липень 2009р. – в сумі 5353 грн., вересень 2009р. –в сумі 3819 грн., листопад 2009р. –в сумі 4000 грн., грудень 2009р. –в сумі 9000 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.09.2010р. № 0002302301/0 (а.с. 50), яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток у розмірі 32376,00 грн., у тому числі: за основним платежем –21584,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –10792,00 грн. та № 0002312301/0 (а.с. 51), яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 56946,00 грн., у тому числі: за основним платежем –37964,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –18982,00 грн.

Не погодившись з вищенаведеними рішенням, позивачем була подана первинна скарга до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси з проханням скасувати вищезазначені податкові повідомлення - рішення від 27.09.2010р. № 0002302301/0 та № 0002312301/0.

20.10.2010р. ДПІ у Суворовському районі м. Одеси за результатами розгляду первинної скарги ТОВ «ЮГ НАФТОСЕРВІС»прийнято рішення №30265/10/25-010, яким податкові повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 27.09.2010р. № 0002302301/0 та № 0002312301/0 залишені без змін, а скарга без задоволення (а.с. 56-60).

На підставі рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси про результатами розгляду первинної скарги ТОВ «ЮГ НАФТОСЕРВІС»№30265/10/25-010 та акту перевірки від 17.09.2010р. № 5420/23-1/35358039 відповідачем прийняті податкові повідомлення –рішення від 22.10.2010р. № 0002302301/1 (а.с. 100), яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток у розмірі 32376,00 грн. та № 0002312301/1 (а.с. 101), яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 56946,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 27.09.2010р. № 0002302301/0 та від 22.10.2010р. № 0002302301/1, якими позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 32376,00 грн. став висновок відповідача про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат вартості послуг по пошуку клієнтів на реалізацію паливно-мастильних матеріалів, інформаційно - консультативних послуг отриманих від ТОВ «Будтрейдінг», ПП «АВВА-ЮГ», ПП «Ауріон-плюс»у загальній сумі 86338 грн., згідно актів прийому-передачі послуг, згідно яких не має можливості підтвердити зв'язок цих послуг з фінансово-господарською діяльністю позивача, тому не можливо достовірно визначити, що ці послуги придбані з наміром використання у власній господарській діяльності (розділ 3.1.2 «Валові витрати»даного акту перевірки), внаслідок чого в акті перевірки встановлено заниження податку на прибуток.

З даним висновком суд не погоджується виходячи з наступного.

Вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат встановлені ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 335/94-ВР.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п. 5.11 ст. 5 названого Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основним видом діяльності ТОВ «ЮГ НАФТОСЕРВІС»за КВЕД є оптова торгівля паливом (а.с. 22).

Судом встановлено, що в ході здійснення господарської діяльності між ТОВ «Юг Нафтосервіс»та ТОВ «Будтрейдінг»(№ Б-1/02 від 02.02.2009 р.), ПП «АВВА-ЮГ»(№ АЮ-1/04 від 01.04.2009 р.), ПП «Ауріон-плюс»(№ 68/07 від 01.07.2009 р.) було укладено договори про посередницькі послуги (а.с. 62-63, 68, 77).

Відповідно до п. 1 зазначених договорів Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов’язок з пошуку клієнтів по реалізації паливно-мастильних матеріалів (а саме - дизельного палива, бензинів, масел різних марок) на умовах, передбачених цим договором.

Пунктами 4.1 договорів визначено, що за виконання послуг, зазначених в договорі, Замовник виплачує Виконавцеві винагороду у розмірі від 5% до 10% доходу від реалізації продукції.

Судом встановлено, що відповідно до актів приймання-передачі виконаних робіт (а.с. 64-65, 69, 75), виконавцями - ТОВ «Будтрейдінг», ПП «АВВА-ЮГ», ПП «Ауріон-плюс»свої обов'язки по договору були виконанні в повному обсязі, а саме: було здійснено пошук клієнтів, з якими ТОВ «Юг Нафтосервіс»було укладено договори на поставку паливно-мастильних матеріалів (а.с. 102-169), факт сплати за якими відповідач не заперечував.

Отже, з метою здійснення підприємницької діяльності, а саме: оптова торгівля паливно-мастильними матеріалами, ТОВ «Юг Нафтосервіс»користувалось послугами суб’єктів господарювання які здійснювали пошук клієнтів по реалізації паливно-мастильних матеріалів (а саме - дизельного палива, бензинів, масел різних марок), з якими позивач в подальшому укладав договори на поставку паливно-мастильних матеріалів (а.с. 102-169). Данні дії контрагентів ТОВ «Юг Нафтосервіс»були оформленні відповідними договорами та надані послуги оформлені відповідними та належним чином оформленими актами виконаних робіт, які включають в собі: період надання послуг, зазначення договору на виконання якого складено данні акти, суму яка підлягає до сплати, підписані та скріплені печатками сторін, відносно чого представник відповідача не заперечував.

Таким чином, на підставі викладеного, суд дійшов висновку, що витрати позивача на оплату інформаційно-консультаційних послуг безпосередньо пов’язані з його господарською діяльністю, оскільки результатом вказаної роботи стало отримання користі від придбаних робіт та отримання прибутку за рахунок нових клієнтів, у зв’язку з чим, позивачем правомірно віднесені до складу валових витрат відповідно до п.5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»суму коштів, сплачених контрагентам ТОВ «Будтрейдінг», ПП «АВВА-ЮГ», ПП «Ауріон-плюс»за надані позивачу послуги у розмірі 86338 грн.

Крім того, відповідно до акту, перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3, п. 7.2, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 37964 грн.

Зокрема, в акті зазначено, що позивачем до складу податкового кредиту включені суми ПДВ у розмірі 30268 грн. з вартості послуг по пошуку клієнтів та інформаційно-консультативних послуг, отриманих від ТОВ «Будтрейдінг», ПП «АВВА-ЮГ», ПП «Ауріон-плюс», згідно актів виконаних послуг в яких не вказано зміст виконаних послуг, які б підтверджували зв'язок цих послуг з фінансово-господарською діяльністю позивача (п. 3.2.2. акту, а.с. 41-42).

Також в акті перевірки зазначено, що позивачем неправомірно в січні 2009р. до складу податкового кредиту віднесені суми ПДВ по податковим накладним, які виписані постачальниками товарів (робіт, послуг) до 01.01.2009р. всього у сумі 7696,00 грн.

З даними висновками суд також не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

                    Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

                    Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

                    При дослідженні питання щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат вартості послуг по пошуку клієнтів на реалізацію паливно-мастильних матеріалів, інформаційно - консультативних послуг отриманих від ТОВ «Будтрейдінг», ПП «АВВА-ЮГ», ПП «Ауріон-плюс», судом вже було встановлено безпосередній зв'язок зазначених послуг з фінансово-господарською діяльністю позивача.           

                    Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

          або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

                    На підставі вищезазначеного, право на податковий кредит по податку на додану вартість у позивача виникає з дати видачі йому податкових накладних контрагентами.

                    Згідно пп. 7.2.3. 7.2.4 ст.7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому Законом. Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

                    Відповідно до п.7.4.5. ст.7 Закону № 168-97/ВР від 03.04.1997 року не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). При цьому у системному зв’язку приписів п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону «Про ПДВ»визначено момент виникнення права платника податків на податковий кредит та момент, в який суми податку на додану вартість можуть бути віднесені платником податку до складу податкового кредиту, тобто той момент, в який платник податків має не тільки право на податковий кредит, але й достатні, визначені Законом «Про ПДВ»правові та фактичні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду.

          Тобто, аналіз вищевказаних положень Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року надає достатні підстави для висновку, що платник податків має правову можливість скористатися правом на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту саме по даті фактичного отримання таким платником податків оригіналу податкової накладної.

                    У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

                    Тобто, згідно з вказаною нормою, податковий орган нараховує податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовує фінансові санкції до підприємства тільки у разі відсутності податкових накладних під час перевірки.

                    Судом встановлено, що надані контрагентами ТОВ «Будтрейдінг», ПП «АВВА-ЮГ», ПП «Ауріон-плюс»послуги, позивачем були повністю сплачені, в тому числі суми податку на додану вартість та відповідно від зазначених контрагентів позивачем були отримані податкові накладні (а.с. 66-67,70-74, 76).

                    Таким чином, на момент перевірки ТОВ «Юг Нафтосервіс»органом державної податкової служби - ДПІ у Суворовському районі м. Одеси суми податку на додану вартість були підтверджені податковими накладними, які і є документами зазначеними підпунктом 7.4.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що спростовує твердження податкового органу про порушення підприємством вимог зазначеного Закону.

                    Крім того, судом встановлено, що ТОВ «Юг Нафтосервіс»в січні 2009 р. до складу податкового кредиту віднесені суми ПДВ, по наступним податковим накладним: ТОВ «Ніагара»№486 від 31.12.2008 р. на загальну суму 45427,20 грн., в т.ч. ПДВ 7571,20 грн.; МПП «Кедр»№154 від 03.11.2008 р. на загальну суму 750,00 грн., в т.ч. ПДВ 125,00 грн.

                    Судом не приймаються до уваги посилання представника відповідача про неможливість проведення зустрічної перевірки з питання взаємовідносин позивача з вищезазначеними контрагентами, оскільки судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій контрагенти - постачальники ТОВ «Юг Нафтосервіс»були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі та мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, що не заперечувалось представником відповідача та підтверджено наданими представником відповідача та дослідженими у судовому засіданні довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 230-237).

                    За таких обставин, судом встановлено, що позивач, суворо дотримуючись приписів п. 1.7. статті 1, підпунктів 7.2.3., 7.2.6. пункту 7.2.,підпунктів 7.4.1, 7.4.5. .п. 7.4,пункту 7.5. статті 7 Закону «Про ПДВ»включив до складу податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі 37964 грн., підтверджені податковими накладними.          

                    Факт придбання позивачем товарів (робіт, послуг) відповідно до вищезазначених податкових накладних встановлений судом та представником відповідача в судовому засіданні незаперечувався.

                    Таким чином, суд приходить до висновку, що підприємством ТОВ «Юг Нафтосервіс» були включені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, відповідно до отриманих від контрагента податкових накладних у тому податковому періоді, в якому вони були отриманні та з урахуванням 1095 денного терміну, встановленого у п. 15.3.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Саме даний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачено Законом України «Про податок на додану вартість».                              На підставі викладеного, суд приходить до висновку щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту.

                    Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

                    Відповідно доч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

                    Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси не надано доказів правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень –рішень, у зв’язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Юг Нафтосервіс»про визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення –рішення.

                    Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

                    Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:          

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ НАФТОСЕРВІС»до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень –рішень від 27.09.2010р. № 0002302301/0 та № 0002312301/0, від 22.10.2010р. № 0002302301/1 та № 0002312301/1 - задовольнити.

          Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 27.09.2010р. № 0002302301/0, від 27.09.2010р. № 0002312301/0, від 22.10.2010р. № 0002302301/1 та від 22.10.2010р. № 0002312301/1.

          Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею, з урахуванням вихідних днів та відпусткою судді, 10 травня 2011 року.

Суддя                                         С.О. Cтефанов