Постанова № 15726466, 29.04.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 11074/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіЛевчук О.А.,

при секретарі Ігнатенко М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом приватної фірми «Аріф Наджимі»до Державної податкової інспекції в Малиновському районі міста Одеси про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.11.2010 року № 0006062340, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 15.11.2010 року ним отримано рішення № 0006062340 ДПІ в Малиновському районі м. Одеси на суму штрафних (фінансових) санкцій 56060,00 гривень. Вказані санкції нараховано на підставі акту перевірки № 3975/15/32/23/2930126 від 02.11.2010 року. Позивач вважає неправомірним застосування до нього штрафної санкції в сумі 50000,00 гривень за оприбуткування в касі підприємства наявних готівкових коштів за оренду без застосування реєстратора розрахункових операцій на суму 10000 гривень, оскільки договір оренди не може бути віднесений до договору про надання послуг, а тому отримані позивачем грошові кошти за здачу в суборенду приміщень оприбутковані ним шляхом оформлення прибуткових касових ордерів з видачею відповідної квитанції, яка є розрахунковим документом, з відображенням цих коштів у касовій книзі, відповідно до вимог п.п.2.2, 2.3, 2.10, 4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 року № 637. Також позивач вважає неправомірним застосування до нього штрафної санкції в сумі 1040 гривень за незабезпечення зберігання звітів, оскільки всі дані до звітів № 0082, №0065, №0063, 0052, № 0025 відображені на контрольній стрічці. За таких підстав позивач просить визнати нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.11.2010 року № 0006062340 ДПІ у Малиновському районі м. Одеси.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити.

Представники відповідача Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси проти задоволення позову заперечували, в обґрунтування зазначили, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0006062340 від 15.11.2010 року винесено обґрунтовано у відповідності до вимог діючого законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка ОСОБА_1, суд встановив наступне.

Посадовими особами ДПА в Одеській області 26.10.2010 року відповідно до плану-графіку проведення перевірок відділом контролю за розрахунковими операціями управління податкового контролю юридичних осіб ДПА в Одеській області на жовтень 2010 року, затвердженого головою ДПА в Одеській області, проводилась планова перевірка господарської одиниці (кафе), розташованої за адресою: м. Одеса, вулиця Космонавтів, 41, що належить приватній фірмі «Аріф Наджимі».

За результатами перевірки ДПА в Одеській області складено акт перевірки за дотриманням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій № 3975/15/32/23/20930126 від 02.11.2010 року, в якому зазначено, що під час перевірки встановлено порушення п.1, п.9, п.13 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Та на підставі пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та згідно зі ст. 17, п.1, 4 ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»до приватної фірми «Аріф Наджимі»застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій 56060,00 гривень (а.с. 24-25).

На підставі зазначеного акту ДПІ у Малиновському районі м. Одеси винесене рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій у сумі 56060,00 гривень, яке отримано позивачем 15.11.2010 року (а.с. 6, 9).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР від 06.07.1995 року (далі Закон України № 265/95-ВР) реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами суб`єктами підприємницької діяльності або юридичними особами(їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі суб`єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів(наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб`єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Судом встановлено, що під час перевірки посадовим особам ДПА в Одеській області позивачем надана касова книга від 07.08.2010 року, при перевірці якої встановлено оприбуткування в касі підприємства наявних готівкових коштів за оренду без застосування реєстратора розрахункових операцій в сумі 10000,00 гривень. Зазначені обставини не оспорюються відповідачем та підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_1 (а.с. 22-25,26-27,112).

В зв`язку з цим до позивача було застосовано на підставі п.1 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР штрафні (фінансові) санкції, передбачені п.1 ст. 17 Закону України № 265/95-ВР, в сумі 50000 гривень (10000грн. х 5 = 50000 грн.).

Відповідно до ст. ст. 759, 760 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зі змісту зазначених статей вбачається, що предметом договору про надання послуг та договору найму є різні об`єкти цивільних прав, оскільки предметом договору найму є неспоживна річ, а предметом договору про надання послуг є послуга, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, у зв`язку з чим договір найму (оренди) не може бути віднесений до договору про надання послуг.

Суд вважає необґрунтованими посилання представників відповідача на Державний класифікатор продукції та послуг (ДК 016-97), затверджений наказом Держстандарту від 30.12.97 № 822, в якому зазначено, що здавання під найм (в оренду) приміщень відноситься до сфери послуг, за наступних підстав.

Неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, в теорії права відомі як колізія норм права. Колізія норм права вирішується шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту). У разі існування суперечності між актами, прийнятими різними за місцем в ієрархічній структурі органами - вищестоящим та нижчестоящим, застосовується акт, прийнятий вищестоящим органом, як такий, що має більшу юридичну силу (що також зазначається в листі Мінюсту України від 29.07.2008 року № 337-0-2-08-19, листі Мінюсту України від 26.12.2008 року № 758-0-2-08-19).

Отже, норми Цивільного кодексу України № 435-IV від 16.01.2003 року, який прийнятий Верховною радою України, мають вищу юридичну силу ніж наказ Держстандарту від 30.12.1997 року № 822 Державного класифікатора продукції та послуг (ДК016-97), оскільки в ієрархічній структурі органів Верховна рада України є вищестоящим органом по відношенню до Держстандарту України, а тому до правовідносин, які виникли між сторонами по даній справі, слід застосовувати саме норми Цивільного кодексу України, а не норми наказу Держстандарту України від 30.12.1997 року № 822.

Таким чином, Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР від 06.07.1995 року не регулює правовідносин у сфері оренди, а тому застосування до позивача штрафних санкцій за непроведення через реєстратор розрахункових операцій грошових коштів за оренду є неправомірним.

Відповідно до п.9) ст. 3 Закону України № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 4) ст. 17 Закону України № 265/95-ВР до суб`єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що в результаті вищезазначеної перевірки було виявлено незабезпечення позивачем щоденного друку фіскальних звітних чеків за 22.10.2010 року, 06.10.2010 року, 17.09.2010 року, 28.08.2010 року, 08.08.2010 року, 27.07.2010 року, 21.07.2010 року, 16.07.2010 року, 11.05.2010 року, 17.04.2010 року та встановлено незабезпечення зберігання звітів № 0082, № 0065, № 0063, № 0052, № 0046, № 0025. Зазначені обставини підтверджені книгою обліку розрахункових операцій № 1552004865р/1 від 01.02.2010 року, зареєстрованою ДПІ у Малиновському районі міста Одеси (а.с. 113-118). Доказів в спростування зазначених обставин позивачем суду не надано.

Доводи позивача щодо неправомірності застосування до нього штрафної санкції в сумі 1040 гривень за незабезпечення зберігання звітів, оскільки всі дані до звітів № 0082, №0065, № 0063, 0052, № 0025 відображені на контрольній стрічці, суд вважає необґрунтованими, оскільки п.4) ст. 17 Закону України № 265/95-ВР передбачено застосування фінансових санкцій саме за не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій, а не за наявність або відсутність даних до звітів на контрольній стрічці.

За таких підстав, ДПІ у Малиновському районі міста Одеси правомірно застосовані до позивача штрафні санкції за невиконання друку фіскальних звітних чеків 22.10.2010 року, 06.10.2010 року, 17.09.2010 року, 28.08.2010 року, 08.08.2010 року, 27.07.2010 року, 21.07.2010 року, 16.07.2010 року, 11.05.2010 року, 17.04.2010 року та за не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій звітів № 0082, № 0065, № 0063, № 0052, № 0046, № 0025 в сумі 5440 гривень (16 х 20=5440 грн.).

Відповідно до п.13 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Згідно ст. 22 Закону України № 265/95-ВР у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Судом встановлено, що в порушення п.13 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР позивачем не було забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, що підтверджується описом наявних готівкових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків, складеного під час проведення перевірки станом на 26 жовтня 2010 року 15 годин 44 хвилини, згідно якого невідповідність наявних готівкових коштів показникам «Х»- денного звіту РРО складає 124,00 гривні (а.с. 28).

Отже, за таких підстав ДПІ у Малиновському районі міста Одеси правомірно застосовані до позивача штрафні санкції за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті в сумі 620 гривень (124 грн. х 5).

Крім іншого, суд вважає необґрунтованими доводи позивача, які полягають у тому, що ОСОБА_2 не є найманим працівником, не є посадовою особою та не могла виконувати службові обовязки бармена, оскільки, з матеріалів справи вбачається, що саме ОСОБА_2 знаходилась на місці проведення розрахунків та проводила розрахункові операції, та у присутності посадових осіб податкової служби зробила власноруч опис та перерахунок готівкових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків (а.с. 28).

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд дійшов до висновку, що Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.11.2010 року № 0006062340 Державної податкової інспекції в Малиновському районі міста Одеси в частині застосування до приватної фірми «Аріф Наджимі»штрафних (фінансових) санкцій у сумі 50000 гривень прийнято необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття цього рішення, а тому позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та адміністративний позов підлягає частковому задоволенню шляхом скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.11.2010 року № 0006062340 Державної податкової інспекції в Малиновському районі міста Одеси в частині застосування до приватної фірми «Аріф Наджимі» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 50000 гривень, в решті позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.11.2010 року № 0006062340 Державної податкової інспекції в Малиновському районі міста Одеси в частині застосування до приватної фірми «Аріф Наджимі» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 50000 грн..

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 29 квітня 2011 року.

Суддя

29 квітня 2011 року