Рішення № 15717094, 23.05.2011, Дружківський міський суд Донецької області

Справа 2-322/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2011 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого –судді                     Гонтар А.Л.

при секретарі           Костенко В.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дружківського дитячого дому -інтернату про стягнення компенсацііза невикористану додаткову відпустку та моральної шкоди,

                                                  В С Т А Н О В И В:

          Позивач ОСОБА_1 09 березня 2011 р. звернулася до Дружківського міського суду з позовною заявою до Дружківського дитячого дому -інтернату про стягнення компенсацііза невикористану додаткову відпустку та моральної шкоди.

          Свої позовні вимоги позивач мотивувала тим, що з 1998 року працює на посаді молодшої медичної сестри по догляду за хворими у Дружківському дитячому домі-інтернаті, за особливий характер праці, вона має право на додаткову щорічну відпустку протягом 25 календарних днів. В грудні 2009 року вона отримала травму під час виконання своїх посадових обов’язків, після чого була вимушена знаходитися на лікарняному до травня 2010 року. Коли вона зібралася іти у відпустку з 12.06.2010 року на 49 календарних днів, то адміністрацією їй було відмовлено у наданні додаткової відпустки тривалістю 25 календарних днів, а було запропоновано лише 16 календарних днів. Адміністрація посилалася на те, що вона була протягом чотирьох місяців на лікарняному, тому не має права на отримання відпустки повністю.

Вважає, що дії адміністрації неправомірні та просить зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй грошову компенсацію за частину відпустки – 25 календарних днів за 2010 рік та стягнути моральну шкоду в розмірі 2000 грн., так як протиправні дії відповідача привели до її душевних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач просить визнати дії відповідача в частині відмови в наданні грошової компенсація за частину відпустки противоправними, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за частину відпустки та стягнути моральну шкоду у розмірі 2000 гривень.

Позивач з’явилася у судове засідання, позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник позивача з’явилася у судове засідання,підтримала позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, просила стягнути на користь позивачки компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 961,40 грн. та моральну шкоду у сумі 2000 грн.          

Представники відповідача у судове засідання з’явилися та пояснили, що вони не визнають позовних вимог. Позивачка дійсно працює молодшою медичною сестрою по доглядуза хворими особами, за особливий характер роботи вона має право на додаткову відпустку у розмірі 25 календарних днів, але додаткова відпустка надається пропорційно відпрацьованому часу. Позивачка в 2010 році понад чотирьох місяців знаходилась на лікарняному тому, їй повинна бути надана додаткова відпустка тривалістю 16 календарних днів. Що їй і було запропоновано, але позивачка відмовилась використувати відпустку додаткову вказаної тривалістю, також відмовилась отримати компенсацію за 16 днів додаткової відпустки.

Просять у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки дії адміністрації правомірні.

Суд заслухавши позивача, представника позивача, представників відповідача, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом було встановлено, що позивач з 1998 року працює у відповідача на посаді молодшої медичної сестри по догляду за хворими.

Відповідно до колективного договору вона має право за особливий характер праці на додаткову відпустку тривалістю 25 календарних днів.

Дані обставини не спростовуються сторонами.

У 2010 році позивачка з грудня 2009 року по травень 2010 року знаходилася на лікарняному.

Відповідно до заяви від 11.11.2010 року позивачка звернулася із заявою про надання їй компенсація за невикористану додаткову відпустку тривалістю 25 календарних днів (а.с.2), але адміністрація їй відмовила у даної компенсація посилаючись на те, що вона має право лише на 16 календарних днів, що підтверджується відповіддю за № 04-1294 від 18 листопаду 2010 року (а.с.3).

          Відповідно до ст. 76 КЗпП України за особливий характер праці працівникам надаються щорічні додаткові відпустки.

          Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України.

          Судом встановлено, що позивач має право на додаткову відпустку тривалістю 25 календарних днів за особливий характер праці. Дані обставини не спростовуються сторонами та підтверджуються графіком відпусток співробітників Дружківського дитячого дому-інтернату на 2010 рік (а.с.8-9), додатком до колективного договору (а.с50).

Суд не може погодитися з доводами представників відповідача, що позивачка має право отримати лише 16 днів додаткової відпустки, оскільки протягом чотирьох місяців знаходилася на лікарняному та не працювала в особливих умовах.

Стаття 79 КЗпП України визначає порядок та умови надання щорічних відпусток.

Згідно до вимог цієй статті працівникові надано право вирішувати питання про те, використовувати додаткову відпустку одночасно з основною відпусткою чи окремо. З урахуванням більш суворих вимог до обчислення стажу роботи, що дає право на додаткову відпустку, порівняно з правилами обчислення стажу роботи, що дає право на основну відпустку, додаткова відпустка більшою мірою ніж основна буде надаватися авансом. Однак у силу права працівника приєднати додаткову відпустку до основної, власник не вправі відмовити працівникові в наданні додаткової відпутски разом з основною, хоча б робочий рік, якиц дає право на додаткову відпустку, лише почався. При цбому додаткова відпустка, оскільки вона є щорічною, повинна надаватися тієї тривалості, яка встановлена за рік роботи, що дає право на додаткову відпустку. І тільки при переведенні з роботи, яка дає право на додаткову відпустку, на роботу, яка такого права не дає, при тимчасових переведеннях, триваплість додаткової відпустки повинна визначатися пропорцуійно до наявного стажу роботи, який дає право на додаткову відпустку.

Відповідно тдо ст. 83 КзПП України за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж календарних днів.

Оскільки позивач просить стягнути на її користь компенсацію за невикористану додадкову відпустку, згідно законодавства вона придбала таке право, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до розрахунку наданому відповідачем, компенсація за додаткову відпустку ОСОБА_1 складає 961,40 грн.(а.с.49), саме ця сума і підлягає стягненню на користь позивачки.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженою їм особою робітнику проводиться у випадку, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втратам нормальних життєвих стосунків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації життя.          

Пленум Верховного Суду України в п.13 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» ( з наступними змінами та доповненнями) зазначив, що відповідно до ст.. 237-1 КЗпП за наявності порушень прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків або змушує докладати додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок відшкодувати моральну (немайнову) шкоду покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Оскільки судом встановлено порушення відповідачем прав позивача, а саме не надана своєчасно додаткова відпустка та не сплачена компенсація за невикористану відпустку, вона має право на відшкодування моральної шкоди.

Визнаючи розмір суми, що підлягає стягненню на користь позивача, суд враховує конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, вплив незаконного дій відповідача на її душевний стан, неможливість жити повноцінним життям, та стягує на відшкодування моральної шкоди 200 гривень.

Оскільки позивача було звільнено від сплати державного мита та судового збору,то він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

          Керуючись ст. 10,11,58,59,60,84,86,88,212-215,218 ЦПК України (в редакції 2004 року),

на підставі ст. 76 ,78, 237-1КЗпП України, Закона України "Про відпустку",суд

В И Р І Ш И В :

          Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дружківського дитячого дому -інтернату про стягнення компенсацііза невикористану додаткову відпустку та моральної шкоди задовольнити частково.

          Стягнути з Дружківського дитячого дому -інтернату на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану додаткову відпустку тривалістю 25 календарних днів у розмірі 961 (девятсот шістдесят одна) гривня 40 коп., моральну шкоду у розмірі 200 (двісті) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

          Стягнути з Дружківського дитячого дому -інтернату в бюджет місцевого самоврядування р/р 31419537700040 банк ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016 ОКПО 34686563, КБК 22090100 держмито у сумі 51 (пятьдесят одна) гривня та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 (сто двадцять) гривень на р/р 31214259700040 банк ГУДКУ в Донецькій обл., МФО 834016 ОКПО 34686563 КБК 22050001 код 615.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд протягом десяти днів після оголошення рішення.

Суддя: А. Л. Гонтар