Постанова № 15712174, 11.05.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2011 р. Справа № 3/5004/147/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Тимошенко О.М. , судді Грязнов В.В. при секретарі судового засідання Новак Р.А.

за участю представників сторін:

Від позивача - представник ОСОБА_1 дов.№19/46 від 09.02.2011 року; представник ОСОБА_2 дов.№19/46 від 09.02.2011 року;

Від відповідача - директор Фенко Я.Я.; представник ОСОБА_3 дов.№3/3 від 18.04.2011 року.

Від органу прокуратури - Рункевич І.В. посв.№82.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-сервіс плюс" на рішення господарського суду Волинської області від 09.02.11 р. у справі № 3/5004/147/11 (суддя Кравчук Віктор Оксентійович )

за позовом Волинський транспортний прокурор в інтересах держави від імені Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії"Автомобільні дороги України" в особі філії "Луцький райавтодор" Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор".

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-сервіс плюс"

про стягнення в сумі 150 364 грн. 28 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 09 лютого 2011 року у справі № 3/5004/147/11 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-СЕРВІС ПЛЮС»(Волинська область Любомльський район, село Старовойтове, вул.. Прикордонників, 7-А, код ЄДРПОУ 34313877) на користь дочірнього підприємства «Волинський облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(м. Луцьк, вул.. Ковельська, 41, розрахунковий рахунок філії «Луцький райавтодор»№26005055408203 у ВГРУ КБ «Приватбанк», м. Луцьк, МФО 303440, код ЄДРПОУ 03444281) 106689,00 грн. заборгованості, 26273,28 грн. пені, 13122,75 грн. інфляційних витрат, 4279,25 грн. трьох відсотків річних, а всього: 150 364,28 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-СЕРВІС ПЛЮС»(Волинська область Любомльський район, село Старовойтове, вул.. Прикордонників, 7-А, код ЄДРПОУ 34313877) в дохід Державного бюджету 1503,64 грн. державного мита та 236,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-сервіс плюс" подав апеляційну скаргу. Просить рішення місцевого господарського суду скасувати. В позові відмовити. Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що визнає заборгованість в сумі 106 689 грн. Однак вважає, що не повинен здійснювати оплату виконаних робіт, оскільки роботи виконані не якісно. Не погоджується з тим, що місцевим господарським судом не призначалась судова експертиза, щодо встановлення причин пошкодження асфальтного покриття.

Позивач заперечує доводи апеляційної скарги, з підстав вказаних в рішенні місцевого господарського суду.

Представник органу прокуратури заперечує доводи апеляційної скарги.

Давши оцінку доказам у справі, Рівненський апеляційний господарський суд, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

23 липня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНО-СЕРВІС ПЛЮС», с.Старовойтове Любомльського району та філією «Луцький райавтодор»дочірнього підприємства «Волинський облавтодор», м. Луцьк було укладено договір на виконання робіт по влаштуванню асфальтобетонного покриття території АЗС №74 у відповідності до умов котрого філією "Луцький райавтодор" за завданням ТзОВ «ТЕХНО-СЕРВІС ПЛЮС»у межах договірної ціни 149 689,20 грн. було взято на себе зобовязання щодо виконання на свій ризик підрядних робіт по влаштуванню асфальтобетонного покриття території АЗС, яка знаходиться в с. Старовойтове Любомльського району (а.с. 9-10).

Пунктами 4.1, 4.2 договору №74 від 23.07.2009р. сторонами було визначено, що роботи розпочинаються 27.07.2009 року та закінчуються 27.08.2009, що засвідчується актом виконаних робіт.

Пунктами 4.1, 5.3 договору №74 від 23.07.2009р. сторонами було визначено обовязки ТзОВ «ТЕХНО-СЕРВІС ПЛЮС»("Замовника"), які полягають в безперервному забезпеченні фінансуванні робіт, забезпеченні матеріалами і технологічним, енергетичним, електричним обладнанням. Підрядник виконує роботи, згідно з вимогами документації, будівельних норм і графіками виконаних робіт, а замовник здійснює контроль за виконанням робіт у відповідності до проектної документації і технічних умов (п. 12.1 договору).

Пунктом 13.1 договору №74 від 23.07.2009р. було визначено, що здавання-приймання робіт після їх закінчення здійснюється у відповідності до чинного порядку, оформляється актом, підписання якого визначає момент передачі обєкту у власність замовника. В акті вказуються всі претензії до виконання робіт. З моменту підписання акту, здавання обєкта в експлуатацію замовник відповідає за його збереження.

В пунктах 5.2, 5.6 сторони визначили, що договірна ціна складає 149 689,20 грн., що підтверджується локальним кошторисом №2-1-1 (а.с. 11-13), замовник перераховує до початку робіт підряднику аванс в розмірі 30% вартості обсягу робіт, кінцеві розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 30 днів після підписання акту виконаних робіт. За робити виконанні з недоробками та дефектами, виявленими при прийманні обєкту в експлуатацію, виплата проводиться після їх усунення.

На підставі вимог пункту 5.6 договору ТзОВ «ТЕХНО-СЕРВІС ПЛЮС» здійснило авансовий платіж в розмірі 30%, що відповідно складало 43 000,00 грн. і підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 17-19).

На виконання умов підписаного між сторонами у справі договору позивачем на замовлення ТзОВ «ТЕХНО-СЕРВІС ПЛЮС» у період серпня місяця 2009 року було виконано визначених угодою робіт на загальну суму 149 689,20 грн.

Викладене підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи копіями та представленими додатково представником останнього в судовому засіданні оригіналами довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2009 року, а також акту приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2009 року, котрі були підписані обома сторонами і скріплені печатками (а.с. 15-16). Жодних зауважень щодо якості чи кількості робіт не було.

Акт приймання виконаних підрядних робіт це документ первинного обліку, який складається щомісячно для визначення вартості та обсягів виконаних будівельно-монтажних, ремонтних та інших підрядних робіт і є основою для складання "Довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат", акт складається підрядником та подається замовнику.

Проте, ТзОВ «ТЕХНО-СЕРВІС ПЛЮС» взяті на себе згідно договору на виконання робіт по влаштуванню асфальтобетонного покриття території АЗС №74 від 29.10.2009р. зобовязання в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті виконаних підрядних робіт не виконало, вартість останніх не оплатило у звязку з чим заборгувало філії "Луцькрайавтодор" 106689,00 грн. 10.08.2010 року між сторонами був підписаний і скріплений печатками акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2010 р. по 01.07.2010 р., відповідно до якого у відповідача існує заборгованість в сумі 106 689,00 грн. (а.с. 22).

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передавання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і його підписує друга сторона.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір підряду предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

26.08.2010р. у встановленому законодавством порядку позивачем на адресу ТзОВ «ТЕХНО-СЕРВІС ПЛЮС» було направлено претензію (а.с. 20) з вимогою проведення останнім належних розрахунків по оплаті виконаних підрядних робіт в серпні місяці 2009 року та погашення існуючої заборгованості в розмірі 106 689,00 грн.

Зазначену вимогу у визначений ст. 530 Цивільного кодексу України строк було залишено ТзОВ «ТЕХНО-СЕРВІС ПЛЮС»без відповіді та належного реагування. Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для звернення останнього до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості 106 689,00 грн.

Натомість 17 вересня 2010 року ТзОВ «ТЕХНО-СЕРВІС ПЛЮС» на адресу позивача направило лист, в якому зазначило про існуючі недоліки в асфальтовому покритті на площі 470,00 кв. м., просило позивача усунути недоліки, на підтвердження подало акт підписаний директором «Техно-сервіс плюс»Ільчишиним Р.В., інженером-технагляду Дзядук О.Г. (а.с. 23-29).

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Посилання відповідача на акт обстеження асфальтового покриття на АЗС (а. с. 24) на думку суду, є необгрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно акта обстеження (як вбачається з дати поставленої біля одного підпису від 19.05.2010 р.) асфальтного покриття на АЗС в с. Старовойтове під час експлуатації посипалось, площа 470,00 к.в.м. Проте, відповідач не надав доказів запрошення та присутності ОСОБА_2. при проведенні обстеження, підпис останнього відсутній на акті, а також в даному акті відсутні конкретні обґрунтування недоліків виконаних робіт, в який місцях вони виникли, з посилання на конкретні ідентифікуючі обєкти. Крім того, в акті зазначено посаду ОСОБА_2. головний інженер ДП Волинський ОАД філія «Луцький автодор». Але з довідки від 11.01.2011 р. за №5, підписаної начальником філії «Луцький райавтодор»ОСОБА_4, вбачається, що ОСОБА_2 працює з 01.01.2007 року на посаді виконавця робіт дорожньої дільниці №3.

У пояснювальній записці від 25.01.2011 року та у судовому засіданні виконроб філії «Луцький райавтодор»ОСОБА_2 засвідчив, що саме ним виконувались роботи по улаштуванню основи із чорного щебеню і покриття товщиною 5 см із гарячої асфальтобетонної суміші на площі 5000,00 кв. м. на території АЗС в с. Старовойтове. Проте, зазначив, що улаштування вертикального планування, засипання трубопроводів та нижніх шарів основи влаштовували іншим підрядником, асфальтобетонна суміш готувалась на АБЗ в м. Ковелі силами ВАТ ШБУ-63, укладання суміші проводилось згідно технології укладання гарячих асфальтобетонних сумішей асфальтоукладчиком, суміш ущільнювалась катками КС-10, ДУ-58, КС-1. також повідомив, що під час обстеження асфальтового покриття 19.05.2010 р. він не був присутній, а тому і відсутній його підпис на останньому.

Варто, зазначити і те, що в акті є конкретна площа, на якій посипалось асфальтове покриття 470,00 кв.м., проте відповідач не навів жодних доказів, яким чином здійснювалось вимірювання даної площі.

Крім того, до акту обстеження додано чорно-білі фотографії (а.с. 26-29). Проте, останні не містять відомостей про дату, час, коли були зафіксовані зображені на них відрізки дороги з асфальтованим покриттям, про те, що це справді вони зроблені на АЗС в с. Старовойтово. В матеріалах справи також відсутні відомості ким саме зроблені фотографії.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами.

Згідно із статтею 37 ГПК України речовими доказами є предмети, що своїми властивостями свідчать про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

З огляду на наведені приписи статей 32, 37 ГПК України, додані до позову фотографії не є речовими доказами, оскільки своїми властивостями не можуть засвідчити про обставини, що мають значення у справі.

Місцевий господарський суд правомірно не прийняв акт без дати та номера комісії як належний доказ на підтвердження факту неякісного виконання робіт філією «Луцький райавтодор».

Також відповідачем у судовому засіданні було подано ще один акт обстеження, датований 08.02.2009 року та фотографії, проте акт не містить відомостей про посади осіб, які підписували останній, при обстеження не був присутній представник філії «Луцький райавтодор». Фотографії не містять будь-який індивідуальних властивостей та привязок до обєктів, з аналізу яких можна було зробити висновок, що останні були зроблені саме на АЗС в селі Старовойтове Любомльського району.

Відповідачем не доведено факту того, що деформація асфальтового покриття сталася внаслідок неналежного (неякісного) виконання позивачем своїх договірних зобовязань, а не внаслідок будь-якихось інших обставин (неправильна експлуатація відповідачем, стихійні події, ін.).

Представник відповідача у судовому засіданні стверджував, що асфальтове покриття посипалось ще в перший місяць експлуатації, проте жодних доказів в розумінні ст..ст. 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу Украйни не подав. Підписуючи 10.08.2010 року акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2010 р. по 01.07.2010 р., що засвідчує наявність в ТзОВ «ТЕХНО-СЕРВІС ПЛЮС»заборгованість в сумі 106 689,00 грн. (а.с .22), останній жодних зауважень щодо недоліків у асфальтовому покриття не зазначив, а отже визнав усю суму заборгованості, що і прозвучало у судовому засіданні.

Посилання відповідача на п. 5.2 договору, яким передбачається, що за роботи виконанні з недоробками і дефектами виявленими при прийманні обєкту в експлуатацію, виплата проводиться після їх усунення спростовуються тим, що в момент приймання виконаних робіт жодних претензій щодо якості останніх не було, що засвідчується підписаним обома сторонами та скріпленим печатками актом приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2009 року без будь-яких застережень та зауважень.

Крім того, статтею 849 Цивільного кодексу України замовнику надано право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Згідно вимог ч.ч. 1-3 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Приписами ст. 863 Цивільного кодексу України встановлено, що до вимог щодо неналежної якості роботи, виконаної за договором підряду, застосовується позовна давність в один рік. Початок перебігу позовної давності до вимог щодо неналежної якості роботи починається від дня прийняття роботи замовником. Днем прийняття робіт є дата підписання акту приймання виконаних робіт за серпень 2009 р., а саме 27.08.2009 року. Тобто відповідачем пропущена позовна давність щодо вимог з приводу неякісних робіт, що і засвідчено прокурором в судовому засіданні 09.02.2011 р. та у письмових поясненнях.

ТзОВ «ТЕХНО-СЕРВІС ПЛЮС» не скористалося наданим цивільним законодавством, зокрема, ч. 1 ст. 849 ЦК України, правом контролю за виконанням підрядних робіт. Це ж стосується і права відповідача звернутися за захистом свого порушеного права згідно ч. 1 ст. 858 ЦК України до господарського суду в межах строків позовної давності, встановлених ст. 863 ЦК України. Крім того, відповідач не був позбавлений права вирішувати питання щодо неякісності робіт і в порядку ст.. 60 Господарського процесуального кодексу України звернення із зустрічним позовом.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд правомірно відхилив клопотання відповідача про призначення судової експертизи як необґрунтоване та безпідставне.

Як вбачається з матеріалів справи 10.08.2010 року між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків, 26.08.2010 р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію з вимогою сплатити заборгованість в сумі 106 689,00 грн., а 17.09.2010 року ТзОВ «ТЕХНО-СЕРВІС ПЛЮС» (вперше, як прослідковується з доданих документів) починає заявляти про наявність дефектів на асфальтованому покритті та неякісно виконані підрядні роботи, що свідчить про те, що відповідач безпідставно ухиляється від покладених на нього згідно договору №74 від 23.07.2009р. зобовязань, зокрема, в частині оплати виконаних робіт на суму 106 689,00 грн.

Сума заборгованості 106 689,00 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами. З доказів у справі випливає, що позивач виконав свої зобовязання за договором підряду від 23.07.2009р. №74 в повному обсязі та належним чином, про що свідчать підписані сторонами акти виконаних робіт, відсутність претензій замовника, а також часткова оплата робіт.

Доводи відповідача про наявність прихованих дефектів, допущених при виконані ремонтних робіт, не можуть бути підставою звільнення його від відповідальності по сплаті боргу.

Крім того, відповідачу у відповідності до п. 15.1 договору №74 від 23.07.2009 року, ст.ст. 231, 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 549, 550 Цивільного кодексу України за прострочку здійснення належних розрахунків по оплаті виконаних підрядних робіт було нараховано пеню, котра у відповідності до представлених господарському суду розрахунків склала 26273,28 грн. (за період прострочки платежів з 27.09.2009р. по 27.01.2011р.)

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

У відповідності із п.1 ст.230, п.6 ст.232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В даному випадку договором на виконання робіт по влаштуванню асфальтобетонного покриття території АЗС від 23.07.2009 р. (п.15.1.) передбачено, що при простроченні платежі за виконані роботи і остаточного розрахунку за збудований обєкт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки від суми заборгованості за кожен день прострочення. На час розгляду справи відповідач докази погашення заборгованості за договором не надав.

Таким чином, сума пені за період з 27.09.2009р. по 27.01.2011р. нарахована позивачем згідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, п. 15.1. договору, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ України, як того вимагає Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» складає 26273,28 грн. і підлягає до стягнення.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 13122,75 грн. суми інфляційних за період з 01.10.2009р. по 31.12.2010р., а також 4279,25 грн. трьох процентів річних за період прострочки платежів з 01.10.2009р. по 31.12.2010р.

Таким чином, місцевим господарським судом повно з"ясовані обставини справи. Висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Місцевим господарським судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Отже, підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-сервіс плюс" на рішення господарського суду Волинської області від 09 лютого 2011 року по справі № 3/5004/147/11 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 09 лютого 2011 року по справі № 3/5004/147/11 залишити без змін.

3. Матеріали справи №3/5004/147/11 повернути в господарський суд Волинської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Грязнов В.В.