Рішення № 15712037, 25.05.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2011 рокуСправа № 18/5026/776/2011

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю,

від відповідача представник не зявився,

від третьої особи представник не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”

в особі Черкаської обласної дирекції АТ “Райффайзен Банк

Аваль”, м. Черкаси

до відкритого акціонерного товариства “Уманьагрохім”, с. Піківець,

Уманського району, Черкаської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

ОСОБА_2, с. Піківець,

Уманського району, Черкаської області

про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2011 року публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” в особі Черкаської обласної дирекції АТ “Райффайзен Банк Аваль” звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до відкритого акціонерного товариства “Уманьагрохім” про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: комплекс будівель та споруд складського призначення загальною площею 1482,2 кв.м., розташованого в Черкаській області, Уманського району, с. Піківець, по вул. Уманській, 152, що належить відповідачу, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки публічним акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” з укладенням від імені відповідача договору купівлі - продажу будь - яким способом, з іншою особою -покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням АТ “Райффайзен Банк Аваль” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Загальна сума боргу за кредитним договором №010/02-47/1326-07 від 21 вересня 2007 року складає 713578 грн. 18 коп., в тому числі: 631 462 грн. 12 коп. борг зі сплати кредиту, 73 138 грн. 15 коп. борг зі сплати відсотків за користування кредитом, 3 405 грн. 84 коп. пеня за несвоєчасну сплату відсотків та 5 572 грн. 07 коп. пеня за несвоєчасну сплату кредиту.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 08 квітня 2011 року порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 та призначено розгляд справи на 26 квітня 2011 року.

Справа розглядається після відкладення.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

В процесі розгляду справи, позивач звернувся до суду в порядку ст. 22 ГПК України з заявою про зменшення розміру позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача за рахунок предмету іпотеки 631 462 грн. 12 коп. боргу зі сплати кредиту та 73 138 грн. 15 коп. боргу зі сплати відсотків за користування кредитом, всього 704600 грн. 27 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням їх зменшення підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не зявилися.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав, надіслав телеграму-клопотання про відкладення розгляду справи.

Також від третьої особи надійшла телеграма-клопотання про відкладення розгляду справи, в звязку з відрядженням та неотриманням від позивача документів.

Відповідо до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Слід вказати, що ухвалами господарського суду Черкаської області від 08 квітня 2011 року, від 26 квітня 2011 року та від 17 травня 2011 року було зобовязано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Ухвалою суду від 17 травня 2011 року відповідача та третю особу було зобовязано надати суду обгрунтований розрахунок (контррозрахунок) заборгованості по основній сумі кредиту, відсотках за користуванння кредитом, пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасну сплату відсотків.

Однак відповідач вимог викладених в ухвалах суду не виконав.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами (п. 3.7.1. Розяснення Вищого арбітражного суду України від 18 вересня 1997 року, № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

В звязку з чим, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд залишає без задоволення.

Що стосується клопотання третьої особи, то зазначене клопотання також не підлягає задоволенню, у звязку з його безпідставністю, враховуючи п. 3.6 Розяснення Вищого арбітражного суду України від 18 вересня 1997 року, № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

В матеріалах справи містяться докази направлення третій особі копії позовної заяви та доданих до неї документів, в звязку з чим посилання третьої особи на те, що останній не отримував документів від позивача є безпідставним.

Слід також зазначити, що в клопотанні від 13 травня 2011 року ОСОБА_2 просив суд відкласти розгляд справи призначений на 17 травня 2011 року, в звязку з наданням йому можливості ознайомитися з матеріалами справи 24 травня 2011 року з 11 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв.

Проте, третя особа з матеріалами справи у визначений ним час не ознайомилась, своїм процесуальним правом не скористалась.

Таким чином, ОСОБА_2 не позбавлений був можливості ознайомитися з матеріалами справи та надати свої письмові доводи та заперечення щодо заявленого позову.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обовязковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 25 травня 2011 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/5026/776/2011.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки позивач зазначав, що у звязку з неналежним виконаням позичальником умов кредитного договору №010/02-47/1326-07 від 21 вересня 2007 року, позивач має право задовольнити свої вимоги по погашенню заборгованості по кредитному договору за рахунок заставленого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 21 вересня 2007 року між відкритим акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” в особі Черкаської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” (найменування банку на публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” в особі Черкаської обласної дирекції публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” змінено на підставі вимог ч. 5 розділу ХVІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про акціонерні товариства”) (банк) та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено кредитний договір №010/02-47/1326-07.

Згідно умов п.1. вищевказаного договору, банк зобовязався надати позичальнику кредит в розмірі 1010000 грн. 00 коп. строком до 20 вересня 2014 року зі сплатою 13,5% річних.

Відповідно до п. 1.4.1.1. кредитного договору банк надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

На виконання вимог п. 1. кредитного договору, позивачем було надано позичальнику кредит на суму 1010000 грн. 00 коп., що підтверджується меморіальними ордерами: від 25 вересня 2007 року на суму 250000 грн. 00 коп., від 26 вересня 2007 року на суму 500000 грн. 00 коп., від 01 жовтня 2007 року на суму 52500 грн. 00 коп. та від 26 жовтня 2007 року на суму 207500 грн. 00 коп. (а.с. 53 - 54).

Згідно умов п. 1.5.1 кредитного договору погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток №1 до цього договору), шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на позичковий рахунок, вказаний у частині 1 цього договору.

Як вбачається з додатку №1 до кредитного договору погашення позичальником кредитних коштів здійснюється з 30 квітня 2008 року кожного місяця рівними частинами по 12948 грн. 72 коп. не пізніше останнього дня поточного місяця, включно до 31 серпня 2014 року, останній платіж повинен був відбутися 20 вересня 2014 року на суму 12948 грн. 56 коп.

Додатковими договорами від 05 серпня 2008 року (а.с. 17) та від 12 листопада 2009 року (а.с. 16) сторонами до п. 3 частини №1 кредитного договору № 010/02-47/1326-07 від 21 вересня 2007 року внесено зміни щодо розміру плати за користування кредитом, а саме: з 05 серпня 2008 року встановлено плату в розмірі 17% річних, з 12 листопада 2008 року 20% річних.

Однак позичальником було сплачено лише частину кредитних коштів в розмірі 378537 грн. 88 коп.

Як вбачається із матеріалів справи та розрахунків позивача (а.с. 20), а також не спростовано відповідачем і третьою особою, станом на 25 березня 2011 року за позичальником рахується заборгованість за кредитом в сумі 631462 грн. 12 коп. та 73138 грн. 15 коп. заборгованість за відсотками.

Розрахунки заборгованості позичальника по кредиту та процентах за користування кредитом виконані вірно. Ні відповідач, ні позичальник за кредитним договором не спростували встановлені факти, не заперечили доводи позивача щодо наявності та розміру заборгованості, не подали суду доказів проведення розрахунку із позивачем в повному обсязі відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вимагає дострокового повернення несплаченої частини кредиту в звязку з порушенням позичальником своїх зобовязань за кредитним договором щодо щомісячної сплати кредиту і процентів та допущення ним прострочення сплати кредиту з березня 2011 року та з жовтня 2010 року - процентів.

Це відповідає праву позивача, встановленому в п.1.9.1. кредитного договору та в статті 1050 Цивільного кодексу України, в частині 2 якої вказано, що якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Відповідно до частини 2 статті 1054 ЦК України положення частини 2 статті 1050 Кодексу застосовуються до відносин за кредитним договором.

Судом встановлено факт порушення позичальником своїх зобовязань щодо повернення частини кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами в установлені договором строки (відповідно до Графіка, що є додатком № 1 до кредитного договору та є його невідємною частиною), тобто, встановлено наявність фактів, які дали підстави позивачу надіслати позичальникові вимогу про дострокове повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом та пені (претензія від 07 лютого 2011 року №С24-120-1/790, яка була отримана позичальником 15 лютого 2011 року).

Згідно п. 1.9.1. кредитного договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобовязань в цілому або у визначеній банком частині у випадках невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобовязань за цим договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п. 2.3.8.- 2.3.13, п. 1.4.1 та ст. 3 цього договору), та/або умов договору іпотеки, та/або договору поруки (надалі вимога). При цьому, виконання боргових зобовязань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, у тому числі заставою, окремим видом якої за ст. 575 ЦК України є іпотека.

Згідно частини 1 ст. 574 ЦК України підставою виникнення застави є договір.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобовязань, згідно умов кредитного договору №010/02-47/1326-07 між банком (іпотекодержатель) та відкритим акціонерним товариством “Уманьагрохім” (майновий поручитель) було укладено договір іпотеки №010/02-47/1326-07і від 25 вересня 2007 року.

Предметом іпотеки за цим договором являється нерухоме майно, а саме: цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: с. Піківець, Уманського району, Черкаської області, по вул. Уманській, 152.

Предмет іпотеки, що забезпечує вимоги іпотекодержателя за цим договором, складається з: адмінбудівлі цегляної, площею 632,5 м.2, позначеної в плані літ. “А”; котельні з прибудовою - цегляної, площею 354,4 м.2, позначеної в плані літ. “В“; вбиральні, позначної в плані літ. “Г”; насосної цегляної, площею 20,5 м.2, позначеної в плані літ. “Д”; КПП - цегляного площею 33,3 м.2, позначеного в плані літ. “Е”; заправки цегляної, площею 34,4 м.2, позначеної в плані літ. “Ж”; складу цегляного, площею 407,1 м.2, позначеного в плані літ. “З”; ганків, позначених в плані цифрами “І, ІІ, ІІІ, ІV”; замощення, позначеного в плані цифрою “V”; навіса, позначеного в плані цифрою “VІ”; огорожі металевої, позначеної в плані цифрою “1”; воріт металевих, позначених в плані цифрою “2”; воріт з хвірткою металевих, позначених в плані цифрою “3”; огорожі з металевої сітки, позначеної в плані цифрою “4”.

Заставна вартість предмету іпотеки, за взаємною згодою сторін визначається стронами в сумі 1505269 грн. 00 коп. ( п.1.4. договору іпотеки).

Інвентаризаційна вартість комплексу, що є предметом цього договору, згідно з витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Уманським виробничим підрозділом “Черкаського обласного обєднаного бюро технічної інвентаризації” 20 вересня 2007 року за №16005741, становить 355954 грн. 00 коп.

Згідно п. 6.1. договору іпотеки у разі порушення боргового зобовязання, умов кредитного договору або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобовязань, вимога про виконання порушеного зобовязання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 6.2. зазначеного вище договору визначено, що іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму зобовязання на момент звернення стягнення, у тому числі суму заборгованості за кредитом та відсотками, штрафними санкціями, комісійною винагородою незалежно від настання строку виконання боргового зобовязання, який зазначено у кредитному договорі, якщо у момент настання строку виконання зобовязань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту, або при несплаті, або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум процентів, комісійної винагороди, сум неустойки (пені, штрафних санкцій).

Матеріалами справи підтверджується, що позичальником несвоєчасно сплачується сума боргу по кредиту та процентів за користування кредитом.

Вимогу від 07 лютого 2011 року за № С24-120-1/791 про сплату заборгованості за кредитним договором №010/02-47/1326-07 від 21 вересня 2007 року відповідач отримав 15 лютого 2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 55).

Також банк в даній претензії повідомив відповідача, що у разі невиконання вимог по погашенню боргу в добровільному порядку на протязі місяця, матеріали, щодо примусового стягнення суми заборгованості, в тому числі й за рахунок заставного майна будуть направлені до суду.

Згідно частини 1 статті 33 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно частини 3 статті 33 Закону України “Про іпотеку” звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Право позивача на предявлення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки ґрунтується на умовах договору іпотеки, кредитному договорі, а також підтверджується матеріалами справи.

Позивач також просив суд в рішенні встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом його продажу публічним акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” з укладенням від імені відповідача договору купівлі - продажу будь - яким способом, з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням АТ “Райффайзен Банк Аваль” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Відповідно до положень ст. 39 Закону України “Про іпотеку” у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Тобто, рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього ж Закону.

Даний висновок також відображено в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 26 січня 2010 року зі справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Амкріс-Пласт” до відкритого акціонерного товариства “Інноваційні хіміко-фармацевтичні технології” про звернення стягнення на нежитлову будівлю.

Відповідно до ст. 38 Закону України “Про іпотеку”, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Тобто, ст. 38 Закону України “Про іпотеку” встановлено, що продаж предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, а не від імені іпотекодавця.

До повноважень суду не входить видання доручень банку від імені позичальника чи іпотекодавця на реалізацію майна, в звязку з чим підстав для встановлення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом продажу майна банком не від свого імені, а від імені відповідача не вбачається.

Пунктом 6.4. договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється:

-за рішенням суду;

- у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;

-шляхом продажу іпотекодержателем предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України “Про іпотеку”.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, та у звязку з невиконанням відповідачем зобовязання, забезпеченого заставою, позов про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідача підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Пунктом 4.2. Розяснення Вищого арбітражного суду від 04 березня 1998 року, № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” встановлено, що якщо позивач у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, державне мито у цій частині не повертається.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Уманьагрохім”, вул. Уманська, 152, с. Піківець, Уманського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 05491623 на користь публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Черкаської обласної дирекції АТ “Райффайзен Банк Аваль”, вул. Гоголя, 224, м. Черкаси, ідентифікаційний код 21366225 - 631462 грн. 12 коп. заборгованості за кредитом, 73138 грн. 15 коп. заборгованості за відсотками, 7045 грн. 87 коп. витрат на сплату державного мита та 233 грн. 03 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: комплекс будівель та споруд складського призначення загальною площею 1482,2 кв.м., розташованого в Черкаській області, Уманського району, с. Піківець, по вул. Уманській, 152, що належить відкритому акціонерному товариству “Уманьагрохім”.

3.Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу публічним акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” в особі Черкаської обласної дирекції АТ “Райффайзен Банк Аваль” предмета іпотеки - комплексу будівель та споруд складського призначення загальною площею 1482,2 кв.м., розташованого в Черкаській області, Уманського району, с. Піківець, по вул. Уманській, 152, від свого імені на підставі іпотечного договору №010/02-47/1326-07і від 25 вересня 2007 року будь-якій особі покупцю, визначивши початкову ціну вартості предмету іпотеки в розмірі 1505269 грн. 00 коп.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя А.В.Васянович

Повний текст судового рішення підписано 25 травня 2011 року.