Рішення № 15711889, 24.05.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" травня 2011 р.Справа № 22/5025/623/11 за позовом Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма СВК", м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області

про стягнення 46884,94 грн. заборгованості

Суддя Заверуха С.В.

Представники сторін:

позивач: ОСОБА_2 - представник за дорученням № 352 від 15.11.2010 р.

ОСОБА_3 - представник за довіреністю №321 від 27.07.2009 р. (присутній

в судовому засіданні 12.05.2011 р.)

відповідач: не з'явився

Повне рішення складено та підписано 24.05.2011 р.

Суть спору: приватне підприємство "Науково-виробнича фірма СВК" звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 борг в сумі 46884,94 грн. за придбаний товар.

Заявляючи позовні вимоги, обгрунтовує їх тим, що ФОП ОСОБА_1 звернулась до позивача з проханням поставити для неї товари народного споживання, щодо чого була досягнута усна домовленість про подальші договірні відносини. Тобто, на думку позивача, з боку відповідача була оферта про поставку йому товару, а позивач в якості акцепту на це погодився, здійснивши конклюдентні дії - поставив товар у замовленій кількості. Поставка здійснювалася п'ятьма траншами, які забезпечувалися відповідними видатковими накладними і рахунками-фактурами. Ці документи разом із письмовою формою договору, підписаного з боку позивача, відповідач згідно домовленості повинен був підписати, забезпечити своїми печатками і направити на адресу позивача. Відповідач, як повідомляє позивач, у подальшому частково виконав свої обов'язки за домовленостями - здійснив часткову сплату за одержаний товар, але відхилився від підписання договору і документів, які підтверджують поставку товару. Позивач вважає, що оскільки відповідач частково сплатив гроші за товар, то цим він підтвердив прийняття даного товару та обов'язок його сплатити. Таким чином, як вказує позивач, з 22.09.2009 року до 30.10.2009 року він поставив товар на суму 94406,96 гривень. Упродовж вересня-листопада 2009 року на рахунок позивача від відповідача надійшли грошові кошти за одержаний товар на суму 30821 гривень, а 05.11.2009 року відповідач повернув товар на суму 16701,02 гривень. Проте після 25.11.2009 року платежі від відповідача зупинились і, таким чином, виникла заборгованість у сумі 46884,94 грн. Як стверджує позивач, 19.06.2010 року за № 469/СВК та 09.08.2010 року за № 554/СВК він звертався до відповідача з листами, де пропонував доопрацювати документи (поставити підписи на договорах, видаткових накладних і рахунках-фактурах) та знайти шляхи погашення боргу або повернення продукції, яка не була реалізована. 22.07.2010 року позивач надіслав відповідачеві претензію, але відповідь ні на листи, ні на претензію не отримав.

На підтвердження заявлених вимог позивач надав суду копії договору № 105/18а від 16.07.2009 р., довіреності від 14.09.2009 р., видаткових накладних № 864 від 22.09.2009 р., № 1014 від 29.09.2009 р., № 1088 від 07.10.2009 р., № 1151 від 20.10.2009 р., № 1206 від 30.10.2009р., рахунків-фактур № 929 від 22.09.2009 р., № 1111 від 29.09.2009 р., № 1178 від 07.10.2009 р., № 1246 від 20.10.2009 р., № 1303 від 30.10.2009 р., накладних на повернення № Т/-0000029, № Т/-0000030, № Т/-0000031, № Т/-0000032 від 05.11.2010 р., виписки по рахунку № 26001237951100 з 01.09.2009 р. по 01.01.2010 р., картки рахунку 631 за 01.07.2009 р. - 31.12.2010 р., листів № 469/СВК від 19.06.2010 р., № 554/СВК від 09.08.2010 р., претензії від 22.07.2010 р., свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, паспорту відповідача, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 040959, довідки з ЄДРПОУ № 12309 від 21.06.2007 р. тощо.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх обгрунтованими та правомірними.

Відповідач в судове засідання не з'явився, витребувані документи не надав, причини не повідомив. Ухвала про порушення провадження у справі від 11.04.2011 р. надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом та отримана ним 15.04.2011 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Крім того, ухвала про порушення провадження у справі надіслана на адресу відповідача, вказану в ЄДР. При цьому судом враховано положення ст. 64 ГПК України, відповідно до якої вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена стороні належним чином, якщо вона надіслана за адресою місцезнаходження сторони, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ст. 75 ГПК справа вирішується за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Згідно Довідки № 12309 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Приватне підприємство "Науково-виробнича фірма СВК" зареєстроване як юридична особа за адресою: 49126, м. Дніпропертовськ, бульвар Слави, 54, код 20257936.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.04.2011 р. відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1.

У відповідності до видаткових накладних №864 від 22.09.2009р. на суму 16 333,80 грн., №1014 від 29.09.2009р. на суму 10720,73 грн., №1088 від 07.10.2009р. на суму 34625,09 грн., №1151 від 20.10.2009р. на суму 12 629,81 грн., №1206 від 30.10.2009р. на суму 20097,53 грн. позивач поставив, а відповідач отримав товарно-матеріальні цінності, а саме: продукцію хімічного виробництва та товари народного споживання на загальну суму 94 406,96 грн., та відповідно виставив до оплати останньому рахунки-фактури №1111 від 29.09.2009р. на суму 10 720,73 грн., №1178 від 07.10.2009р. на суму 34625,09 грн., №1246 від 20.10.2009р. на суму 12629,81 грн., №1303 від 30.10.2009р. на суму 20 097,53 грн. Зазначені вище накладні підписані представниками сторін.

Однак відповідач частково оплатив вартість поставленого товару в сумі 30821,00 грн., про що свідчить виписка по рахунку з 01.09.2009р. по 01.01.2010р., та частково повернув нереалізований товар на загальну суму 16701,02 грн., про що свідчать накладні на повернення №Т/-0000029 від 05.11.2010 р. на суму 13698,82 грн., №т/-0000030 від 05.11.2010 р. на суму 839,79 грн., №Т/-0000031 від 05.11.2010 р. на суму 2122,54 грн., №Т/-0000032 від 05.11.2010 р. на суму 39,87 грн. У зв'язку з викладеним заборгованість відповідача перед позивачем становить 46 884,94 грн.

Листом від 19.06.2010р. №469 позивач звернувся з до ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 про домовленість з приводу розстрочки погашення заборгованості або повернення нереалізованого товару. Даний лист ФОП ОСОБА_1 залишений без розгляду та часткового задоволення. Крім того, згідно листа позивач повідомив, що станом на 19.06.2010 р. заборгованість ПП ОСОБА_4 становить 2194,38 грн., а ПП ОСОБА_1 - 63585,96 грн.

Листом від 09.08.2010р. позивач додатково звернувся до ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 з вимогою підписати вказані вище видаткові накладні. Крім того, позивач вдруге повідомив, що заборгованість ПП ОСОБА_4 становить 2194,38 грн., а ПП ОСОБА_1 - 63585,96 грн.

22.07.2010р. позивач звернувся до ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 з претензією, відповідно до якої вимагав погасити існуючу заборгованість за поставлений товар, а також вислати підписані і забезпечені печатками видаткові накладні, акти приймання товару.

За таких обставин позивач, вважаючи, що заборгованість відповідача за отриманні товарно-матеріальні цінності складає 46884,94 грн., звернувся до суду із вимогою про примусове стягнення даної суми боргу.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Відповідно до ч.2 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (п.п. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст. 206 Цивільного кодексу України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до п. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Ст.526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Приписами п.1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

При цьому, статтею 1 названого Закону унормовано, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є матеріально правова вимога Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма СВК", м. Дніпропетровськ, про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області, 46884,94 грн. заборгованості за поставлений товар.

Як на підставу позову позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо сплати повної вартості отриманого за договором №105/17 від 19.07.2009 р. та накладними товару, а саме: за накладними, наданими в матеріали справи, №864 від 22.09.2009р. на суму 16 333,80 грн., №1014 від 29.09.2009р. на суму 10720,73 грн., №1088 від 07.10.2009р. на суму 34625,09 грн., №1151 від 20.10.2009р. на суму 12 629,81 грн., №1206 від 30.10.2009р. на суму 20097,53 грн.

Доводи позивача про те, що відповідачем виконувалися умови договору №105/18а від 16.07.2009р. судом до уваги не приймаються, оскільки вказаний договір не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ, зважаючи на те, що останній не підписаний відповідачем. Проте згідно з вимогами ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Однак з аналізу наявних в матеріалах справи накладних №864 від 22.09.2009р. на суму 16 333,80 грн., №1014 від 29.09.2009р. на суму 10720,73 грн., №1088 від 07.10.2009р. на суму 34625,09 грн., №1151 від 20.10.2009р. на суму 12 629,81 грн., №1206 від 30.10.2009р. на суму 20097,53 грн. вбачається передача позивачем товару та прийняття його відповідачем, про що свідчать підписи сторін на накладних. При цьому згідно письмових пояснень позивача вказані накладні підписані власноручно відповідачем, оскільки передавались останньому позивачем через водія.

Прийняття вказаних вище товаро-матеріальних цінностей також підтверджується доказами часткової оплати відповідачем заборгованості та доказами часткового повернення останнім отриманого товару.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналіз накладних свідчить проте, що сторони не визначили строк, протягом якого відповідач повинен здійснити оплату товарно-матеріальних цінностей. Проте наявними матеріалами справи встановлено, що позивач скористався своїм правом пред'явлення вимоги, визначеної ст. 530 ЦК України, зокрема, це підтверджено листами позивача №469/СВК від 19.06.2010 р. та №554/СВК від 09.08.2010 р., претензією від 22.07.2010 р. (доказами надіслання відповідачу).

Отже, на час розгляду справи у суді у відповідача виник обов'язок оплати отриманого товару за вказаними накладними. При цьому судом враховується позиція, викладена в постанові Вищого господарського суду України від 28.09.2010 р. по справі №15/2385, згідно якої положення ч.1 ст. 692 ЦК України встановлюють подію, з настанням якої пов'язане виникнення обов'язку щодо оплати, а не строк чи термін здійснення такої оплати.

Факт наявності у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості перед позивачем в сумі 46884,94 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: накладними на поставку товару, рахунками-фактурами, накладними на повернення товару, випискою по рахунку щодо часткової оплати заборгованості.

Відповідачем не подано доказів оплати основної заборгованості, що є предметом позову, а також не спростовано факту отримання вказаних вище товарно-матеріальних цінностей.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 46884,94 грн. заборгованості обґрунтовані матеріалами справи, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному об'ємі.

Відповідно до ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій останнього.

Керуючись ст. 44, ст. 49, ст. 82, ст. 84-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма СВК", м. Дніпропетровськ, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області, про стягнення 46884,94 грн. задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма СВК" (49126, м. Дніпропертовськ, бульвар Слави, 54, код 20257936) 46 884,94 грн. (сорок шість тисяч вісімсот вісімдесят чотири гривні 94 коп.) основного боргу, 468,85 грн. (чотириста шістдесят вісім гривень 85 коп.) державного мита та 236,00грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя С.В. Заверуха

віддруковано 3 примірника: 1. в справу, 2. позивачу, 3. відповідачу.

Повне рішення складено та підписано 24.05.2011 р. Помічник судді Гураль Л.Л.