Рішення № 15711494, 23.05.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.11 Справа № 6/53/2011

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод високовольтної апаратури”, м. Харків

до Державного підприємства “Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки Луганської області

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління державного казначейства у Луганській області

про стягнення 3 519 022 грн. 63 коп.

Суддя Василенко Т.А.

в присутності представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 04.01.2011;

від відповідача - не прибув;

від 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України - не прибув;

від 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління державного казначейства у Луганській області - ОСОБА_2, дов. № 14-12/1-4 від 31.12.2010;.

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3519022 грн. 63 коп., в тому числі: заборгованість у сумі 2 961 454 грн. 23 коп., 3% річних у сумі 105 882 грн. 04 коп., пеня у сумі 150 506 грн. 72 коп., інфляційні нарахування у сумі 301179 грн. 87 коп.

Відповідач за відзивом на позовну заяву від 14.04.2011 (арк. справи 38-39), доповненнями до відзиву від 05.05.2011 (арк. справи 65) проти позову заперечує та зокрема зазначає, що розрахунки за договором № 02-01/1-80 від 21.10.2009 здійснюються за рахунок бюджетних коштів. Листом від 28.12.2009 відповідач повідомив позивача про припинення фінансування за вказаним договором відповідно до розпорядження Мінвуглепрому України від 23.12.2009. Крім цього, відповідач пропонував позивачу прийняти повернення обладнання, на що останній не погодився. Також відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені.

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління державного казначейства у Луганській області, надала відзив на позовну заяву, за яким вказує на те, що протягом 2009-2010 років відповідач зобовязання за договором № 02-01/1-80 від 21.10.2009 в органах державного казначейства не реєстрував. Крім цього, бюджетні кошти на оплату продукції за вказаним договором не виділялися. Тобто, оплачувати товар за вказаним договором відповідач повинен виключно за рахунок власних коштів.

Розглянувши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне.

За результатами відкритих торгів, які відбулися 02.09.2009 між ТОВ «Завод високовольтної апаратури», Міністерством вугільної промисловості України та державним підприємством «Ровенькиантрацит»був укладений договір № 02-01/1-80 від 21.10.2009.

На виконання умов договору, позивач за відповідними видатковими накладними передав, а відповідач прийняв певне обладнання, яке ДП «Ровенькиантрацит»в повній мірі не оплатив, у звязку з чим утворилась заборгованість в сумі 2961454 грн. 00 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь.

Також позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України заявлені до стягнення інфляційні нарахування в сумі 301 179 грн. 87 коп. та 3% річних в сумі 105 882 грн. 04 коп. Крім цього, відповідно до п. 9.1 договору нарахована пеня в сумі 150506 грн. 72 коп.

Відповідач позовні вимоги оспорив з підстав, наведених у відзиві та доповненнях до відзиву та просить застосувати строк позовної давності до вимог щодо стягнення пені.

Оцінивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

21.10.2009 між Міністерством вугільної промисловості України («Замовник»- 3-я особа), ДП «Ровенькиантрацит»(«Платник», відповідач) і ТОВ «Завод високовольтної апаратури»(«Постачальник», позивач) був укладений договір № 02-01/1-80.

Згідно п.1.1 договору постачальник передає у власність платника продукцію, а саме підстанцію ПС/110/6кВ відповідно до договору та додатку №1 до нього.

Згідно розділу 3 договору платник здійснює розрахунки з постачальником у гривнях шляхом перерахування бюджетних коштів. Розрахунок за поставлений товар здійснюється після його постачання протягом 20 банківських днів.

Згідно листа ДП «Ровенькиантрацит»від 10.11.2009 (арк. справи 130) останній просив позивача поставити йому відповідне обладнання на загальну суму 3112385 грн. 00 коп. Відповідно до видаткових накладних від 23.11.2009 (арк. справи 15-16) згідно довіреності на імя ОСОБА_3 позивач поставив, а відповідач прийняв відповідне обладнання на загальну суму 2961 454 грн. 00 коп.

В той же час, відповідачем поставлене обладнання у визначений договором строк оплачено не було. Проте, відповідно до листа 28.12.2009 відповідач повідомляв позивача про те, що фінансування на вказане обладнання знято, у звязку з чим необхідно оформити повернення продукції.

Позивач у прийнятті товару відмовив відповідно до листа від 06.01.2010 (арк. справи 18).

Матеріалами справи підтверджено та визнано самим відповідачем, що позивач поставив відповідне обладнання за договором № 02-01/1-80 на суму 2961 454 грн. 00 коп. і вказане обладнання знаходиться у відповідача.

За умовами договору обовязок щодо оплати за поставлений товар покладений саме на платника, тобто на ДП «Ровенькиантрацит», який є відповідачем у справі.

Згідно ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В даному випадку, відповідачем зобовязання щодо оплати поставленого товару виконано не було.

Виходячи з наведеного, доводи відповідача за відзивом та доповненнями до відзиву слід відхилити як необґрунтовані, оскільки вони суперечать матеріалам справи. В той же час, позов в частині стягнення боргу слід задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 2961 454 грн. 00 коп.

Щодо вимог про стягнення пені за період з 22.12.2009 по 07.06.2010 слід вказати на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно п. 9.1 договору у разі несвоєчасної оплати нараховується пеня в розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання грошового зобовязання.

В даному випадку позивачем пеня нарахована за період з 22.12.2009 по 07.06.2010.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Але згідно ст. 258 ЦК України до окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивачем розрахунок штрафних санкцій здійснений без дотримання вказаних положень.

Так, прострочка грошового зобовязання почалася з 22.12.2009 (поставка 23.11.2009), до суду позивач звернувся із позовом 18.03.2011, у звязку з чим період нарахування пені з 22.12.2009 по 17.03.2010 знаходиться за межами строку позовної давності. Тобто, пеня повинна рахуватися з 18.03.2010 по 07.06.2010, у звязку з чим прострочка складає 82 доби, а розмір пені становить 68194 грн. 57 коп. Виходячи з наведеного, позовні вимоги щодо пені слід задовольнити частково в сумі 68194 грн. 57 коп., в решті слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 301179 грн. 87 коп. та 3% річних в сумі 105882 грн. 04 коп. за період з 22.12.2009 по 01.03.2011 слід вказати на наступне.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку інше в договорі сторонами визначено не було.

З урахуванням викладеного слід зазначити, що позивач інфляційні та 3% річних нарахував правомірно, у звязку з чим позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково в сумі заборгованості 2961454 грн. 00 коп., пені 68 194 грн. 57 коп., інфляційних нарахувань 301179 грн. 87 коп., 3% річних 105882 грн. 04 коп. (усього 3436710 грн. 48 коп.), в решті вимог відмовити. Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44,49, 82, 84,85 ГПК України , суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Ровенькиантрацит», м. Ровеньки Луганської області, вул. Комуністична, 6, код 32320704 на користь :

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод високовольтної апаратури», м. Харків, вул. Молодої Гвардії, 15/17, код 34953748, заборгованість в сумі 2961454 грн. 00 коп., пеню в сумі 68 194 грн. 57 коп., інфляційні нарахування в сумі 301179 грн. 87 коп., 3% річних в сумі 105882 грн. 04 коп., витрати по оплаті державного мита у сумі 24903 грн. 53 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 230 грн. 47 коп., видати наказ позивачу. 3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку. Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 24.05.2011. Суддя Т.А.Василенко