Рішення № 15711403, 11.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/10811.05.11 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідний та проектно-конструкторський Інститут гірничорудного машинобудування з Дослідним заводом»

до Акціонерного товариства закритого типу «ТЕХНОСКАРБ»

про стягнення 19200, 00 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Ковальчук В.В.

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 19200,00 грн. відповідно до договору № 07-09п від 01.07.2009 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.04.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився через нез’явлення у судове засідання повноважного представника відповідача, неналежне виконання сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 11.05.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, ?

Встановив:

01.07.2009 року між сторонами був укладений договір № 07-09п на поставку товару, за умовами якого позивач зобов’язався виготовити та передати у власність відповідача товар, а відповідач –зобов’язався оплатити та прийняти товар.

Відповідно до п. 2.1. поставка товару здійснюється партіями протягом дії договору № 07-09п від 01.07.2009 р.

Згідно з п. 2.3. договору № 07-09п від 01.07.2009 р. дата поставки є дата отримання товару відповідачем, яка вказана у накладній.

Пунктом 3.1. договору № 07-09п від 01.07.2009 р. визначено, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до п. 3.2. договору № 07-09п від 01.07.2009 р. оплата товару здійснюється наступним чином: 1 етап –відповідач здійснює передоплату у розмірі 50 % згідно рахунук-фактури направленого на його адресу факсограммой; 2 етап –остаточний розрахунок відповідачем за товар, який складає 50 % від вартості відповідної партії поставки товару, здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту повідомлення про готовність товару.

Згідно з п. 3.4. договору № 07-09п від 01.07.2009 р. сума договору визначається як вартість товару, поставка якого здійснюється у відповідності з доданими до нього специфікаціями.

На момент підписання сума договору складає 120000, 00 грн.

Пунктом 8.5. договору № 07-09п від 01.07.2009 р. визначено, що даний договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами обов’язків за договором.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує умови договору № 07-09п від 01.07.2009 р. щодо оплати за поставлений товар, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 19200, 00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відповідно до п. 3.2. договору № 07-09п 01.07.2009 р. в порядку передоплати сплатив за товар 50000, 00 грн. та після його отримання ще 50800, 00 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку відповідача від 10.08.2009 р. та 28.07.2010 р.

Судом встановлено, що позивач передав відповідачу товар, обумовлений договором № 07-09п від 01.07.2009 р. на суму 120000, 00 грн., що підтверджується довіреністю від 23.11.2009 р. та накладною № 32 від 10. 11.2009 р.

Решти суми, що передбачена договором № 07-09п 01.07.2009 р. відповідач не сплатив.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 07-09п від 01.07.2009 р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу.

Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець проінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Положенням ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України визначено якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем ( попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на підтвердження належного виконання зобов’язання за договором № 07-09п від 01.07.2009 р. не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 07-09п від 01.07.2009 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 07-09п від 01.07.2009 р. в розмірі 19200, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати покладаються на відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідний та проектно-конструкторський Інститут гірничорудного машинобудування з Дослідним заводом»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу «ТЕХНОСКАРБ»(04073, м. Київ, вул. Сирецька, 33, код 22863730) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідний та проектно-конструкторський Інститут гірничорудного машинобудування з Дослідним заводом»(50024, м. Кривий Ріг, вул. Харитонова, 1А, код 04819211) борг за поставлений товар в розмірі 19200, 00 (дев’ятнадцять тисяч двісті) грн. 00 коп., 192 (сто дев’яносто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяПригунова А.Б.

Повне рішення складено: 24.05.2011 р.