Рішення № 15711272, 16.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/12416.05.11

За позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ультра-Ін Флайт»

про стягнення щодо сплати заборгованості в сумі 5 346,32 грн

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ультра-Ін Флайт»заборгованості по Договору № 508 від 28.12.2005 в розмірі 5346,32 грн., в тому числі 3873,39 грн. основного боргу, 1216,64 грн. збитків від інфляції та 256,28 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2011 порушено провадження по справі № 53/124, розгляд справи призначено на 04.04.2011 року.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників сторін розгляд справи було відкладено на 22.04.2011 року.

В судове засідання 22.04.2011 року представник позивача не з'явився, проте через відділ канцелярії Господарського суду м. Києва надав суду частину документів на виконання ухали суду про порушення провадження у справі та клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що відповідно до частини 4 статті 6 Закону України «Про судоустрій України»ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня, а також приймаючи до уваги норми, які встановлені ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 N 475/97-ВР), суд дійшов висновку щодо задоволення клопотання позивача та відкладення розгляду справи.

Незважаючи на належне повідомлення, представник відповідача в судове засідання 22.04.2011 року не з'явився, вимог ухвали суду від 17.03.2011 року не виконав, про причини неявки суду невідомо. У зв’язку з чим, розгляд справи відкладався до 16.06.2011 року.

Від позивача 13.05.2011 року надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника.

В судове засіданні 16.05.2011 року відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, без поважних причин не з’явився, вимоги суду не виконав, відзив на позов не надав.

За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 16.05.2011 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд

ВСТАНОВИВ :

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

28.12.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 508 на аеропортове обслуговування.

Даний Договір (п. 1.1.) встановлює взаємні обов’язки сторін щодо забезпечення і обслуговування в аеропорту «Львів»регулярних та чартерних рейсів перевізника, силами і засобами Аеропорту, умови оплати та порядок взаєморозрахунків, відповідальність сторін, порядок розгляду спорів та строк дії Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору передбачено, що перевізник (відповідач) оплачує аеропорту всі аеропортні послуги по готівковому чи безготівковому розрахунку в гривнях по аеропортових зборах, тарифах і цінах, що діють на день виконання рейсу авансовими платежами на підставі рахунків Аеропорту.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що остаточний розрахунок проводиться протягом п’яти банківських днів після виконання чартерного рейсу.

Розмір плати та ставки аеропортних зборів передбачені відповідними Додатками до Договору №№ 1, 2 від 28.01.2006 року, № 3 від 16.11.2006 року № 4 від 065.06.2007 року та № 5 від 29.12.2007 року.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач свої зобов’язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Ультра-Ін Флайт»виконав в повному обсязі, що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Однак, відповідач свої зобов’язання з оплати наданих послуги своєчасно та в повному обсязі не виконав, зокрема, не оплатив в повному обсязі виставлені позивачем рахунки № 08-0000117 від 11.08.2008 року на суму 3076,75 грн. та № 08-0000114 від 09.08.2008 року на суму 796,64 грн.

Таким чином, станом на день звернення до суду заборгованість відповідача складає 3873,39 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

У зв’язку з неоплатою відповідачем зазначених рахунків, позивач направляв на вказану в Договорі адресу відповідача претензію № 5102 від 08.12.2009 року.

Оскільки лист повернувся з відміткою, що підприємство вибуло за зазначеною адресою, позивач повторно надсилав відповідачу претензію № 1871 від 22.09.2010 року за адресою, зазначеною в ЄДРПОУ, однак лист також повернувся з відміткою, що підприємство вибуло за зазначеною адресою.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», зокрема статей 16, 18, 24 Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи, які вносяться з її установчих документів та вважаються достовірними.

Таким чином, ДП «МА «Львів»було вжито всіх необхідних заходів для встановлення місцезнаходження відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. При цьому частиною 1 ст. 902 Цивільного кодексу України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наявних у справі доказів та пояснень, суд дійшов висновку, що відповідач в односторонньому порядку безпідставно не сплачує надані позивачем послуги.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 3873,39 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, о дностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості наданих послуг (п. 3.3. Договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за надані послуги не розрахувався.

Крім того, позивач також просить суд стягнути з відповідача в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України 1216,65 грн. інфляційних та 256,28 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, інфляційні та річні нараховані на суму боргу за період з 18.08.2008 року по 31.10.2010 року, тобто фактичного прострочення виконання зобов’язання (після сплину п’яти банківських днів з дня виставлення рахунків на оплату), таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 1216,65 грн. інфляційних та 256,28 грн. 3% річних.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ультра-Ін Флайт»(03151, м. Київ, вул. Волинська, 66А, код 31107851 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів»(79000, м.Львів, аеропорт ЦА, код 33073442) 3873,39 грн. (три тисячі вісімсот сімдесят три) грн. основного боргу, 1216,65 (одна тисяча двісті шістнадцять) грн. інфляційних, 256,28 (двісті п’ятдесят шість) грн. річних, 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                     Грєхова О.А.

Повне рішення складено 20.05.2011