Рішення № 15711139, 20.04.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/6020.04.11 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія»

про стягнення 783 809, 72 грн.

                                                                       Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Півень Д.О.

від відповідача: Семененко Є.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за договором на постачання теплової енергії за договором № 240760 від 19.10.2005 р. у розмірі 674036, 53 грн., 85406, 07 грн. - інфляційних втрат та 24367, 12 грн. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов?язань щодо оплати теплової енергії відповідно до умов вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.03.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов?язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі продовжувався строк розгляду спору.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що термін дій договору № 240760 від 19.10.2005 р. встановлено до 25.05.2006 р. та не передбачена можливість його пролонгації, а відтак –договір припинив свою дію. Також відповідач зазначає, що позивачем невірно застосовані тарифи на теплову енергію, невірно вказано об’єм фактичного споживання теплової енергії та відображено не всі платежі, здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» на виконання договору № 240760 від 19.10.2005 р.

Також відповідач подав клопотання про призначення у даній справі судової будівельно-технічної експертизи для встановлення фактичного теплового навантаження по вбудованим приміщенням за договором № 240760 від 19.10.2005 р. відповідно до Державних будівельних норм та правил.

Розглянувши вищевказане клопотання позивача, суд відзначає, що відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Разом з тим суд відзначає, що вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»про стягнення заборгованості ґрунтуються на договорі про постачання теплової енергії у гарячій воді № 240760 від 19.10.2005 р., яким передбачено сплату спожитої теплової енергії за тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, що є суто правовими питаннями та не потребують спеціальних знань.

Між тим, встановлення фактичного теплового навантаження на будинок не є предметом розгляду даної справи та не впливає на вирішення даного спору по суті, а відтак - суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» у задоволенні клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи.

Розгляд справи переносився через неналежне виконання сторонами вимог суду та з технічних причин.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 20.04.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.10.2005 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія»укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 240760, за умовами якого позивач зобов’язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону та гарячого водопостачання –протягом року, підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, а відповідач – додержуватися кількості споживання теплової енергії та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії.

Договір, відповідно до п. 4.1., набуває чинності з дня його підписання та діє до 25.05.2006 р.

Згідно з п. 4. 9. договору від 19.10.2005 р. він припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення арбітражним судом, ліквідації однієї із сторін.

Положенням п. 4.10. договору визначено, що припинення дії договору не звільняє споживача від обов’язку повної сплати за надані послуги.

Відповідно до звертання-доручення про укладання договору на постачання теплової енергії облік споживання теплової енергії проводитиметься щодо опалення та по гарячому водопостачанню –по приладах обліку.

Пунктом 12 додатку № 2 до договору № 240760 від 19.10.2005 р. передбачено можливість змінення тарифів в період дії договору.

Відповідно до п. 9 додатку № 2 до договору № 240760 від 19.10.2005 р. відповідач щомісяця з 12 до 15 числа має отримувати в МВРТ № 3 за адресою: вул. Щекавицька, 37/48 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з 2.3.1. договору відповідач зобов’язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку № 2.

Відповідно до п. 10 додатку № 2 договору № 240760 від 19.10.2005 р. відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує умови договору № 240760 19.10.2005 р. щодо оплати теплової енергії у гарячій воді, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість за період за період з 01.12.2008 р. по 01.12.2010 р. в розмірі 674036, 53 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 85406, 07 грн. та 3 % річних в сумі 24367, 12 грн. грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 240760 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 19.10.2005 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно з тарифами, встановленими та затвердженими Київською міською державною адміністрацією.

Судом встановлено, що за заявлений позивачем період (з 01.12.2008 р. до 01.12.2010 р.) застосовувались тарифи, затверджені розпорядженнями Київської міської адміністрації №№ 643, 520, 981, 1192, 1333 та 392.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що відповідно до п. 4.1. договору № 240760 від 19.10.2005 р. останній набуває чинності з дня його підписання, та діє до 25.05.2006 р. Можливість пролонгації зазначеного договору, сторонами даного договору непередбачена.

При цьому, у примірнику договору № 240760 від 19.10.2005 р., наданого позивачем, п. 4.3., яким передбачено пролонгацію договору на кожний наступний рік у разі, коли однією із сторін не було письмово заявлено про його припинення за місяць до закінчення строку дії договору власноруч викреслено.

Положенням ст. 654 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділових оборотів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неодноразово звертався до позивача з листами про продовження терміну дії договору № 240760 від 19.10.2005 р. Так, останній лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія»вих. № 306-1, в якому відповідач просив продовжити термін дії договору № 240760 від 19.10.2005 р., датовано 03.06.2010 р.

Листом № 048-21-6906 від 10.06.2010 р. Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»надала згоду на продовження терміну дії договору № 240760 від 19.10.2005 р. до 10.06.2011 р.

Крім того, судом встановлено, що 01.12.2009 р. та 01.05.2010 р. між сторонами були укладені додаткові угоди до договору № 240760 від 19.10.2005 р. № 2 та № 1 відповідно, якими сторони встановили тарифи та порядок розрахунків між ними за теплову енергію, а також обсяги її постачання.

Тож, сукупність вищенаведених обставин свідчить про існування між сторонами зобов’язальних відносин за договором № 240760 від 19.10.2005 р. в період, який позивач поклав в основу своїх позовних вимог і за який виникла заборгованість відповідача.

Також відповідач зазначає, що за постачання теплової енергії за договором № 240760 від 19.10.2005 р. у період з грудня 2008 р. до лютого 2009 р. позивач визначав плату на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, які скасовані Указами Президента, як такі, що суперечать Конституції України, а розрахунок основного боргу, наданий позивачем є неправомірним та суттєво збільшеним.

Суд відхиляє такі заперечення з тих підстав, що на момент виникнення заборгованості за теплову енергію вищезазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були чинними, а тому розрахунки позивача складені відповідно до вимог закону.

Що ж до тверджень відповідача про неправомірність розрахунку заборгованості та неправильне зарахування позивачем платежів, суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України 21.01.2004 р. № 22 Реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Тож, з огляду на відсутність у платіжних дорученнях конкретизації призначення платежу, а міститься посилання лише на реквізити договору, позивач має право самостійно визначати період, за який зараховуються кошти.

Крім того, суд відзначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія»не надано суду ані власного розрахунку, ані належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності вимог позивача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених вимог не спростував, доказів належного виконання зобов’язань щодо оплати спожитої теплової енергії за договором № 240760 від 19.10.2005 р. не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 240760 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 19.10.2005 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.12.2008 р. до 01.12.2010 р. в розмірі 674036, 53 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до розрахунку позивача розмір інфляційних нарахувань становить 85406, 07 грн. та 3 % річних у розмірі 24367, 12 грн.

Розрахунок позивача перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за період з 01.01.2009 р. до 01.12.2010 р. в розмірі 85406, 07 грн. та 3 % річних у розмірі 24367, 12 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційна компанія» (04205, м. Київ, вул. Тимошенка, 29-Б, код ЄДРПОУ 32380022), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) заборгованість у розмірі 674036, 53 (шістсот сімдесят чотири тисячі тридцять шість грн. 53 коп.) грн., 85406, 07 (вісімдесят п’ять тисяч чотириста шість грн. 07 коп.) грн. –інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 24367, 12 (двадцять чотири тисячі триста шістдесят сім грн. 12 коп.) грн., 7838, 10 (сім тисяч вісімсот тридцять вісім грн. 10 коп.) –державного мита та 236, 00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 24.05.2011 р.