Рішення № 15710744, 19.05.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.05.11 р. Справа № 38/62

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Малого приватного підприємства “Експрес-Сервіс” м.Краматорськ, Донецька область

до відповідача: Дочірнього підприємства “Словянська паливна база” Відкритого акціонерного товариства “Облпаливо” м.Словянськ, Донецька область

про стягнення суми основного боргу у розмірі 6 437,83грн., індексу інфляції у розмірі 799,47грн. та пені у розмірі 224,14грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: Горбатько С.І. - директор

від відповідача: не зявився

У судовому засіданні оголошувалася

перерва з 28.04.2011р. по 12.05.2011р.

згідно ст. 77 ГПК України

Суть спору:

Позивач, Мале приватне підприємство “Експрес-Сервіс” м.Краматорськ, Донецька область звернувся до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства “Словянська паливна база” Відкритого акціонерного товариства “Облпаливо” м.Словянськ, Донецька область про стягнення суми основного боргу у розмірі 6 437,83грн., індексу інфляції у розмірі 864,87грн. та пені у розмірі 223,52грн., а всього 7526,22грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу (поставки) від 20.01.2010р. з додатковою угодою до договору, видаткові накладні, довіреності на отримання товару, копії банківських виписок, правовстановлюючі документи тощо.

28.04.2011р. відповідач надав суду відзив на позов, в якому позовні вимоги визнає, однак просить суд здійснити відстрочку платежів та не застосовувати штрафні санкції. Крім того, відповідач надав суду копії правовстановлюючих документів.

10.05.2011р. позивач звернувся до господарського суду Донецької області по справі №38/62 з клопотанням про вжиття запобіжних заходів щодо забезпечення позову до відповідача, Дочірнього підприємства “Словянська паливна база” Відкритого акціонерного товариства “Облпаливо” м.Словянськ, Донецька область шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача та його правонаступника.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.05.2011р. в задоволенні заяви Малого приватного підприємства “Експрес-Сервіс” м.Краматорськ про вжиття запобіжних заходів відмовлено.

16.05.2011р. позивач надав суду лист, в якому просить суд залучити до матеріалів справи копії банківських виписок та клопотання про вжиття запобіжних заходів щодо забезпечення позову, відповідно до ст.ст.66,67 ГПК України. Лист та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

19.05.2011р. позивач надав суду заяву, в якій відповідно до ст.22 ГПК України, просить суд зменшити суму позовних вимог та стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 6437,83грн., інфляційні у розмірі 799,47грн. та пеню у розмірі 224,14грн.

Розгляд справи відкладався у звязку необхідністю надання сторонами витребуваних документів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.01.2010р. між Малим приватним підприємством “Експрес-Сервіс” (за договором продавець, далі позивач) та Дочірнім підприємством “Словянська паливна база” Відкритого акціонерного товариства “Облпаливо” (за договором покупець, далі відповідач) було укладено договір купівлі-продажу (поставки) (далі Договір), згідно до п.1.1 якого продавець зобовязався передати у власність покупця, а покупець прийняти у власність і оплатити вугілля антрацит, в подальшому товар в порядку і на умовах, передбачених договором.

Номенклатура, ціна і кількість товару зазначається у виставлених рахунках і виписаних накладних (п.1.2).

Поставка (відвантаження) товару здійснюється товарними партіями. Обєм конкретної партії продукції узгоджується сторонами. (п.1.3).

Розділом 2 договору сторони визначили умови поставок.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що відвантаження товару (передача права власності) здійснюється протягом 1 банківського дня з моменту зарахування 100% оплати виставленого рахунку на р/р продавця (п.2.1). Поставка товару здійснюється протягом 5 банківських днів після зарахування 100% передплати на р/р продавця (п.2.2). Поставка товару здійснюється транспортом продавця з урахуванням вартості доставки (п.2.3).

Розділом 3 договору сторони визначили порядок розрахунків.

Оплата товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 3 банківських днів після виставленого рахунку (п.3.1).

Відповідно до п.7.1 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2010р.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

Додатковою угодою від 25.01.2010р. до договору купівлі-продажу (поставки) від 20.01.2010р. сторони виклали пункт 3.1 розділу 3 договору у наступній редакції: “оплата покупцем відпущеного зі зберігання вугілля здійснюється на підставі виставленого продавцем рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 5 банківських днів з моменту його виставлення, але не пізніше 3 банківських днів з моменту передачі товару (оформлення товарної накладної)”.

Додаткова угода від 25.01.2010р. є невідємною частиною договору купівлі-продажу (поставки) від 20.01.2010р., підписана сторонами та скріплена печатками підприємств.

На виконання умов договору купівлі-продажу (поставки) від 20.01.2010р. позивачем був поставлений відповідачу товар на загальну суму 48 667,83грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних.

Відповідач отримав поставлену продукцію, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на вищезазначених видаткових накладних, скріпленого печаткою.

Повноваження особи яка приймала поставлений товар з боку відповідача підтверджується копіями довіреностей на отримання товару №1 від 29.01.2010р., №2 від 18.02.2010р., №3 від 01.03.2010р., №4 від 26.03.2010р., №5 від 20.04.2010р., №6 від 12.05.2010р., №7 від 01.11.2010р. на імя ОСОБА_1, які містяться у матеріалах справи.

Відповідач здійснив часткову оплату вищезазначеного товару на загальну суму 42230,00грн., що підтверджується копіями банківських виписок, які містяться у матеріалах справи.

Оскільки відповідач не в повному обсязі розрахувався з позивачем за поставлений товар у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 6 437,83грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобовязань за вищевказаним договором, позивач просить суд, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 6 437,83грн., суму інфляційних 799,47грн. та суму пені у розмірі 224,14грн.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Дослідивши договір купівлі-продажу (поставки) від 20.01.2010р. суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що у силу зобовязання одна особа (боржник) зобовязана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.3.1 умов договору в редакції додаткової угоди від 25.01.2010р., відповідач здійснює розрахунок за отриманий товар не пізніше 3 банківських днів з моменту передачі товару (оформлення товарної накладної).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем порушені строки оплати товару поставленого за договором б/н від 20.01.2010р. та не виконані зобовязання щодо повної оплати товару.

Суд вважає, що оскільки відповідач до теперішнього часу не розрахувався в повному обсязі за поставлений товар, вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 6 437,83грн. єдоведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, інфляційні у сумі 799,47грн.

Перевіривши розрахунок нарахованих позивачем інфляційних, суд дійшов висновку, що позивачем не вірно визначений період нарахування інфляційних.

Таким чином, розмір інфляційних складає 723,47грн. Тому позовні вимоги стосовно стягнення інфляційних суд задовольняє частково.

Позовні вимоги щодо стягнення суми інфляційних у залишковому розмірі 76,00грн. задоволенню не підлягають у звязку з безпідставністю заявлення.

Суд вважає, що вимоги позивача про стягненню пені у сумі 224,14грн. задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 546, 549 ЦК України неустойка (штраф, пеня) нараховуються в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами статті 1 Закону України „Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору купівлі продажу (поставки) №б/н від 20.01.2010р., сторони не передбачили нарахування пені за прострочку оплати товару.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача про стягненню пені у сумі 224,14грн. задоволенню не підлягають.

В ході розгляду спору судом розглянуте клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача по справі.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, у тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Згідно приписів, статті 66 ГПК України, підставою для застосування судом заходів забезпечення позову є ситуація, коли невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити виконання позитивного рішення господарського суду, або як попереджувальний засіб завдання значної шкоди заявнику, причому зазначені припущення мають ґрунтуватися на належних та допустимих доказах.

З огляду на вищенаведені приписи, підставою для застосування судом заходів забезпечення позову є ситуація, коли невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити виконання позитивного рішення господарського суду, або як попереджувальний засіб завдання значної шкоди заявнику, причому зазначені припущення мають ґрунтуватися на належних та допустимих доказах.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Статтями 43, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Позивач у клопотанні просить накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача, тоді як всупереч вимогам суду доказів того, що не вчинення судом зазначених дій може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення по справі №38/62 не надав.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд надати відстрочку виконання рішення посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства.

Відповідно до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючі рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відстрочка виконання рішення може надаватися лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторони з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк.

Відстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Відповідач протягом розгляду справи не надав суду доказів неможливості виконати рішення суду у звязку з тяжким фінансовим станом підприємства.

Приймаючи до уваги матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, наявність інфляційних процесів в економіці держави суд відмовляє відповідачу у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 174, 193, 198 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 530, 536, 546, 549, 625, 655, 692, 712 ЦК України, Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 66, 67, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Малого приватного підприємства “Експрес-Сервіс” м.Краматорськ, Донецька область до Дочірнього підприємства “Словянська паливна база” Відкритого акціонерного товариства “Облпаливо” м.Словянськ, Донецька область про стягнення суми основного боргу у розмірі 6 437,83грн., індексу інфляції у розмірі 799,47грн. та пені у розмірі 224,14грн., задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства “Словянська паливна база” Відкритого акціонерного товариства “Облпаливо” м.Словянськ, Донецька область (84100, Донецька область, м.Словянськ, вул.Під”їзна,1, ЄДРПОУ 33534512) на користь Малого приватного підприємства “Експрес-Сервіс” м.Краматорськ, Донецька область (84320, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Л.Бикова, 6/77, ЄДРПОУ 23419612) суму основного боргу у розмірі 6 437,83грн., інфляційних у розмірі 723,47грн., державне мито у сумі 97,05грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 224,56грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 19.05.2011р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.05.2011р.

Суддя Лейба М.О.