Рішення № 15709741, 23.05.2011, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-547 2011 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2011 року Солом”янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

при секретарі - Мар»єву М.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ»Зеніт», 3-і особи: ОСОБА_2, ТОВ»Л-Інвест», ОЖБК »Темп-2»про зобов»язання укласти договір купівлі-продажу нежитлового приміщення;

за позовом 3-ї особи з самостійними вимогами ТОВ»Л-Інвест»до ОСОБА_1, ОЖБК»Темп-2», 3-і особи: ТОВ»Зеніт», ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно;

та за позовом ОЖБК »Темп-2»до ТОВ»Зеніт», ОСОБА_2, ТОВ»Л-Інвест»про визнання договору купівлі - продажу недійсним, визнання недійсним Свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нежитлове приміщення, суд,-

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом і просить зобов»язати відповідача - ТОВ «Зеніт», укласти з ним договір купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлового приміщення з НОМЕР_1, загальною площею 300,10 кв. по вул. Авіаконструктора Антонова, 43 (літера А) в м. Києві.

Посилається в позові на те, що 18.01.2006 року між ним та ТОВ «Зеніт»був укладений Попередній договір, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов»язання до 18.01.2007 року укласти з ним нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу нежилих приміщень з НОМЕР_1, загальною площею 300,10 кв. по вул. Авіаконструктора Антонова, 43 (літера А) в м. Києві.

На дивлячись на попередні домовленості, неодноразові зустрічі та його вимоги укласти договір, відповідач від його укладення ухиляється і в порушення умов Попереднього договору договір купівлі-продажу не укладений з вини відповідача до цього часу.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

В вересні 2009 року до суду з самостійним позовом звернулася 3-я за даним позовом - ТОВ «Л-Інвест», яким просило визнати за ним право власності на спірні нежилі приміщення та заборонити позивачу за первісним позовом та ОЖБК»ТЕМП-2»вчиняти будь-які дії, направлені на порушення права власності товариства на дані приміщення.

/ т.1, а.с.30- 33 /

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що протоколом №1 від 16.05.2006 року зборів учасників ТОВ «Л-Інвест»було прийнято рішення про створення Товариства та було визначено розмір статутного фонду і порядок його формування засновниками, до складу якого входить відповідачка ОСОБА_2

Відповідно до п. п. «а»п. 2 протоколу №1 ОСОБА_2, як засновник, внесла вищевказане приміщення в якості внеску до статутного фонду новоствореного ТОВ «Л-Інвест».

Відповідачка ОСОБА_2 була власником даних приміщень на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2006 року, укладеного нею з відповідачем ТОВ»Зеніт».

Дане приміщення відповідно до Акту прийому - передачі майна від 30.05.2006 року ОСОБА_2 внесла, а ТОВ «Л-Інвест», в особі директора Хоменко С.К., прийняв як майновий внесок до статутного фонду товариства.

Вважає, що ТОВ «Л-Інвест»стало законним власником даного майна, а тому просить визнати за ним право власності на нього та заборонити ОСОБА_1 та ОЖБК «ТЕМП-2»вчиняти дії, що порушують його права власника.

Рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від 30.10.2009 року,залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22.12.2009 року, в задоволенні первісного позову було відмовлено, зустрічний задоволено.

Ухвалою Верховного Суду України від 14.07.2010 року дані рішення були скасовані, а справу передано на новий судовий розгляд.

Під час перегляду судових рішень в даній справі, 27.01.2010 року до суду звернувся з позовом ОЖБК»ТЕМП-2», яким просив визнати недійсним договір купівлі-продажу спірних приміщень, укладений 27.04.2006 року між відповідачами ТОВ»Зеніт»та ОСОБА_2

Під час нового розгляду справи ухвалою суду від 29.09.2010 року справи за позовами ОСОБА_1 та ТОВ «Л-Інвест»об»єднано в одне провадження з позовом ОЖБК «ТЕМП-2»до ТОВ «Зеніт», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного приміщення.

/ т.2, а.с. 118 119 /

Після об»єднання справ ОЖБК»ТЕМП-2»збільшив розмір позовних вимог і просить:

- визнати недійсним договір-купівлі продажу нежилих приміщень з НОМЕР_1, загальною площею 300,10 кв. м., які розташовані в м. Києві по вул. Авіаконструктора Антонова, 43 (літера А), укладений 27.04.2006 року між ТОВ «Зеніт»та ОСОБА_2;

- визнати право власності ОЖБК «ТЕМП-2»на нежилі приміщення з НОМЕР_1, загальною площею 300,10 кв. м., які розташовані в м. Києві по вул. Авіаконструктора Антонова, 43 (літера А);

- визнати недійсним Свідоцтво про право власності від 19.07.2006 року серії ЯЯЯ № 802076, видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ТОВ «Л-Інвест»на нежилі приміщення з НОМЕР_1, загальною площею 300,10 кв. м., які розташовані в м. Києві по вул. Авіаконструктора Антонова, 43 (літера А);

- витребувати належні ОЖБК «ТЕМП-2»нежилі приміщення з незаконного володіння ТОВ «Л-Інвест».

/ т.2, а.с.124 214; т.3, а.с.3;37-39;84-85 /

Обгрунтовуючи свої вимоги, ОЖБК «ТЕМП-2»посилається на те, що кооператив є власником багатоповерхового будинку по вул. Антонова, 43 в м. Києві, який побудовано на підставі рішення виконкому Київської міської ради депутатів трудящих № 127 від 21.01.1958 року «Про відвід земельних ділянок Головкиївбуду виконкому міської Ради депутатів трудящих під будівництво експериментальних панельних житлових будинків»та рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 2161 від 25.12.1962 року, яким затверджені проектні завдання та кошторисно-фінансові розрахунки до них на будівництво житлового 9-ти поверхового будинку по вул. Авіації, 29 / на даний час вул. Антонова/.

Обставини будівництва будинку, в т.ч. спірних вбудованих нежитлових приміщень, та набуття права власності на них кооперативом встановлені судовими рішеннями: Господарського суду м. Києва від 27.01.2009 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2009 року, постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2009 року та ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 10.12.2009 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2006 року було скасоване рішення Господарського суду м. Києва від 24.09.2003 року, яким за позовом ТОВ «Зеніт»було зобов»язано Регіональне відділення Фонду Держмайна України по м. Києву укласти з ним договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення.

При новому розгляді справи рішенням Господарського суду м. Києва від 27.01.2009 року в задоволенні позову ТОВ»Зеніт» було відмовлено.

Однак, скориставшись відсутністю заборони на відчуження спірних приміщень, фактично і юридично не маючи права власності на майно, ТОВ «Зеніт»27.04.2006 року уклало купівлі-продажу зазначених приміщень з ОСОБА_2, які остання внесла до статутного фонду ТОВ «Л-Інвест».

На підставі документів про внесення спірних приміщень до статутного капіталу ТОВ «Л-Інвест»товариство отримало Свідоцтво про право власності на спірні приміщення.

Посилаючись на норми ст. ст. 203, 321, 328, 387 ЦК України просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 20.12.2010 року вимоги ТОВ»Л-Інвест»в частині заборони вчиняти дії, що порушують права власника, залишено без розгляду.

/ т.4, а.с.51 /

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з»явився, просить розглядати справу в його відсутності.

/ т.2, а.с. 113-114 /

Представник відповідача - ТОВ «Зеніт», в судовому засіданні проти позовів, пред»явлених до товариства, заперечував.

Щодо вимог ОСОБА_1 посилається на те, що з точки зору ст.635 ЦК України попередній договір має укладатися в формі, встановленій законом для основного договору.

Ст.657 кодексу для договорів купівлі-продажу нерухомого майна встановлена письмова форма з обов»язковим нотаріальним посвідченням.

Виходячи з того, що попередній договір, укладений товариством з позивачем, не відповідає вимогам закону, вважає, що вимоги позивача є безпідставними.

Вважає також безпідставними і вимоги ОЖБК «ТЕМП-2», виходячи з наступного.

Так, 13.08.2002 року між ТОВ»Зеніт»та Регіональним відділенням Фонду Держмайна України по м. Києву був укладений договір оренди №429 нерухомого майна, що належало до державної власності, згідно з яким товариству було передано в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 300,10кв. м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 43 на першому поверсі дев»ятиповерхового будинку (літера А).

Орендоване приміщення наказом Фонду Держмайна України №5680 від 21.04.2003року було включено до переліку об»єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

На підставі рішення Господарського суду м. Києва від 24.09.2003 року спірні приміщення були продані ТОВ «Зеніт».

Не дивлячись на дане рішення, при зверненні товариства до Київського міського БТІ, в реєстрації права власності на спірні приміщення було відмовлено.

Ця відмова була оскаржена до Господарського суду м. Києва, який своїм рішенням від 26.03.2004 року :зобов»язав КІІ «КМБТІ» зареєструвати спірні приміщення за ТОВ «Зеніт».

В подальшому, після скасування рішення Господарського суду м. Києва від 24.09.2003 року та його повторному розгляді, 27.04.2006 року спірні приміщення були продані відповідачці ОСОБА_2

Виходячи з того, що при розгляді справи Господарським судом м. Києва заборона на відчуження приміщень не накладалася, вважає дії товариства та укладений ним договір купівлі-продажу від 27.04.2006 року законними і просить в позові ОЖБК»ТЕМП-2» відмовити.

Крім того, посилається також на відсутність у ОЖБК «ТЕМП-2»належних і допустимих доказів фінансування будівництва спірних нежитлових приміщень, а також на те, що кооперативом пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.04.2006року, посилаючись при цьому також на рішення Господарського суду м. Києва від 14.11.2001 року, яким кооперативу було відмовлено у задоволенні позову про визнання права власності на спірні нежилі приміщення.

Проти задоволення вимог ТОВ «Л-Інвест»не заперечував.

Представник ОЖБК «ТЕМП-2»в судовому засіданні проти позовів ОСОБА_1 та ТОВ»Л-Інвест»заперечував.

В своїх запереченнях посилається на те, що спірні приміщення є власністю ОЖБК «ТЕМП-2», знаходяться на його балансі, та вибули з його володіння проти його волі.

Незважаючи на те, що Постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2006 року рішення Господарського суду м. Києва від 24.09.2003 року, яким були задоволені вимоги ТОВ «Зеніт»до РВФДМ України по м. Києву про зобов»язання укласти договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення, було скасоване, а справу передано на новий розгляд, 27.04.2006 року ТОВ «Зеніт», скориставшись відсутністю заходів забезпечення позову, продав спірні приміщення відповідачці ОСОБА_2, а остання передала спірне приміщення до статутного фонду ТОВ «Л-Інвест».

В подальшому рішенням Господарського суду м. Києва від 27.01.2009 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2009 року, постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2009 року та ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 10.12.2009 року, в задоволенні позову ТОВ «Зеніт»було відмовлено.

Таким чином, ТОВ «Зеніт»не могло бути продавцем спірного нерухомого майна, оскільки це майно не належало і не належить йому на праві власності, і товариство ніколи не було уповноважене власником спірного майна, тобто ОЖБК»ТЕМП-2», на його відчуження.

Виходячи з цього, вважає, що підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 та ТОВ»Л-Інвест» відсутні.

Т.я. ТОВ «Зеніт»не мало права відчужувати спірні приміщення на користь ОСОБА_2, остання, а також ТОВ «Л-Інвест», до статутного фонду якого в подальшому вони були передані, набули спірні приміщення незаконно, а тому вважає, що укладений між відповідачами - ТОВ»Зеніт»та ОСОБА_2 27.04.2006 року договір купівлі-продажу не відповідає вимогам закону, і кооператив має право витребувати їх з незаконного володіння ТОВ»Л-Інвест»відповідно до ст. 387 ЦК України.

Відповідачка ОСОБА_2 подала до суду заяву, якою також просить розглядати справу в її відсутності.

/ т.3, а.с.1-2 /

Представник відповідачки ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності, термін дії якої закінчився 21.12.2010 року, проти задоволення позовних вимог ТОВ «Л-Інвест»не заперечував.

Позов ОЖБК «Темп-2»не визнав, посилаючись на те, що у 2000 році ЖБК «ТЕМП-2», правонаступником якого є позивач ОЖБК»ТЕМП-2», пред»являв у Господарському суді м. Києва зустрічний позов до ТОВ «Зеніт»про визнання за ним права власності на спірні приміщення, і рішенням суду від 14.01.2001 року в задоволенні цього позову було відмовлено.

Зазначеним рішенням також був встановлений факт будівництва спірних приміщень за кошти Управління капітального будівництва, а не за кошти ЖБК»ТЕМП-2».

Оскільки ОЖБК «ТЕМП-2»не є власником спірних приміщень, договір купівлі-продажу, укладений між ТОВ «Зеніт»та ОСОБА_2, жодним чином не порушує прав кооперативу, і у нього взагалі відсутнє право на звернення з позовом про визнання такого договору недійсним.

Зазначає також, що ТОВ «Зеніт»являється добросовісним набувачем об»єкту державної власності - нежитлового приміщення по вул. Антонова, 43, яке, у свою чергу, було ним відчужене ОСОБА_2

Виходячи з цього, вважає, що скасування рішення Господарського суду м. Києва від 24.09.2003 року не позбавляло ТОВ «Зеніт»права власності на зазначене приміщення та його права відчужувати його.

Жодної з передбачених ст. 388 ЦК України підстав для витребування майна від відповідачів, які є добросовісними набувачами, у ОЖБК»ТЕМП-2»немає.

Вважає також, що ОЖБК»ТЕМП-2» пропустив встановлений ст. 257 ЦК України строк позовної давності для звернення до суду, т.я. брав участь у судових процесах з цього приводу з 2005 троку і не міг не знати про укладення відповідачами оспорюваного договору купівлі-продажу.

Просить в позові відмовити.

В подальшому, після закінчення терміну дії довіреності представник відповідачки ОСОБА_2 в судові засідання не з»являвся.

Сама відповідачка ОСОБА_2 судом неодноразово повідомлялася про день розгляду справи, участі в судовому засіданні не прийняла, свого представника до суду не направила, а тому, виходячи з цих обставин та за наявності її заяви про розгляд справи в її відсутності, суд вважає за можливе розглядати справу в її відсутності.

Представник ТОВ «Л-Інвест»в судовому засіданні проти позову ОСОБА_1 заперечував.

Позов ОЖБК «ТЕМП-2»також не визнав, посилаючись на те, що кооператив пропустив строк позовної давності для звернення з вимогами про визнання недійсним Свідоцтва про право власності та витребування приміщень з чужого незаконного володіння, а також на те, що справа в частині зазначених вимог не підвідомча суду загальної юрисдикції і має бути розглянута в порядку господарського судочинства.

Крім того, ТОВ «Л-Інвест»є добросовісним набувачем спірного приміщення, а тому підстави для витребування у нього спірного майна, передбачені ст. 388 ЦК України, відсутні.

Крім того, ОЖБК «ТЕМП-2»не довело того, що члени кооперативу за власний рахунок здійснювали фінансування спірних нежитлових приміщень, а перебування їх на балансі кооперативу не доводить права власності останнього на ці приміщення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог ОЖБК»ТЕМП-2»та не знаходить підстав для задоволення решти вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 18.01.2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Зеніт»був укладений Попередній договір, відповідно до якого ТОВ «Зеніт»зобов»язалося на умовах, зазначених у ньому, у строк не пізніше одного року з дати його підписання, тобто до 18.01.2007 року, продати ОСОБА_1, а ОСОБА_1 у свою чергу - купити у ТОВ «Зеніт»нежилі приміщення 1-го поверху в літері А, загальною площею 300,10 кв. м., за адресою: м. Київ, вул. А.Антонова, 43, та угоду оформити нотаріально посвідченим договором купівлі - продажу.

Після сплину річного терміну після укладення Попереднього договору договір купівлі-продажу спірних нежилих приміщень між його учасниками укладений не був.

/ т.1, а.с.4 4а /

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Ст. 328 цього кодексу встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що в 2003 році ТОВ «Зеніт»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом про зобов»язання Регіонального Відділення Фонду державного майна України по м. Києву укласти з ним договір купівлі-продажу нежилого приміщення площею 300,1 кв. м., розташованого по вул. Авіаконструктора Антонова, 43 в м. Києві.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2003року позов був задоволений, визнано укладеним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 300,1 кв. м., розташованого по вул. Авіаконструктора Антонова, 43 в місті Києві.

Рішенням цього ж суду від 26.03.2004 року було зобов»язано КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна»зареєструвати право власності на дане нежитлове приміщення за ТОВ»Зеніт».

Рішення Господарського суду м. Києва від 26.03.2004 року було виконане.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2006 року рішення Господарського суду м. Києва від 24.09.2003 року, яким задоволені позовні вимоги ТОВ «ЗЕНІТ»до РВФДМ України по м. Києву про зобов»язання укласти договір купівлі-продажу спірного приміщення, було скасоване, а справа передана на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.01.2009 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2009 року, постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2009 року та ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 10.12.2009 року, в задоволенні позову ТОВ «Зеніт»до РВ ФДМУ України по м. Києву про зобов»язання укласти договір купівлі-продажу спірного майна було відмовлено.

/ т.1, а.с.64-90; 131-135; 136-140; т.2, а.с.21- 25 /

Після скасування рішення Господарського суду м. Києва від 24.09.2003 року та під час розгляду справи судом, ТОВ»Зеніт»на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2006 року продало спірні приміщення відповідачці ОСОБА_2

/ т.1, а.с. 14 /

З цього випливає, що ТОВ «Зеніт»на момент укладення договору купівлі-продажу 27.04.2006 року не було власником спірних нежилих приміщень, а тому не мало права на їх відчуження.

Суд вважає, що наявність не скасованого рішення Господарського суду м. Києва від 26.03.2004 року, яким КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна»було зобов»язано зареєструвати за ТОВ «Зеніт»право власності на спірні приміщення, самостійного значення, як правовстановлюючий документ ТОВ «Зеніт»на спірне майно, не має, оскільки воно ґрунтувалося на висновках, зазначених у рішенні Господарського суду м. Києва від 24.09.2003 року, яке в подальшому було скасоване.

До такого ж висновку з цього приводу прийшов і Верховний Суд України, скасовуючи 14.07.2010 року рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 30.10.2009 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22.12.2009 року в цій справі.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст.635 ЦК України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена у письмовій формі.

За нормою ч.ч.1,4 ст.203, ч.1 ст.209 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Ч.1 ст.657 кодексу встановлено, що договір купівлі-продажу…….. або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Аналізуючи дані норми закону, невідповідність укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ»Зеніт»Попереднього договору вимогам закону, суд вважає вимоги позивача ОСОБА_1 безпідставними.

Встановлено також, що 27.04.2006 року ТОВ «Зеніт»на підставі договору купівлі-продажу продало спірні приміщення відповідачці ОСОБА_2

Даний договір 10.05.2006 року було зареєстровано в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».

/ т.1, а.с. 14 /

Як зазначено вище , за ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Станом на день укладання договору купівлі-продажу 27.04.2006 року рішення Господарського суду м. Києва від 24.09.2003 року, на підставі якого спірне приміщення було зареєстроване за ТОВ «Зеніт», було скасоване, а тому суд вважає, що оспорюваний договір купівлі-продажу було укладено і посвідчено нотаріально всупереч вимогам закону, а тому вимоги ОЖБК»ТЕМП-2»в цій частині є обґрунтованими.

Крім того, рішенням Господарського суду м. Києва від 27 січня 2009 року, яке набрало законної сили, встановлено наступне.

ОЖБК «ТЕМП-2», який є правонаступником ЖБК»ТЕМП-2», є власником багатоповерхового будинку по вул. Антонова, 43 (раніше - вул. Авіації, 29, 41) в м. Києві, який побудовано на підставі рішення Виконкому Київської міської ради депутатів трудящих №127 від 21.01.1958 року «Про відвід земельних ділянок Головкиївбуду Виконкому міської Ради депутатів трудящих під будівництво експериментальних панельних житлових будинків», а також рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 2161 від 25.12.1962 року, яким затверджені проектні завдання та кошторисно-фінансові розрахунки до них на будівництво житлового 9-ти поверхового будинку по вул. Авіації, 29.

Будинок побудовано на підставі договору №13 від 01.02.1963 року, згідно з умовами якого ЖБК «ТЕМП-2»передав Управлінню капітального будівництва права замовника на будівництво житлового будинку та взяв на себе зобов»язання здійснити оплату вартості будівництва за рахунок кооперативу: власних коштів та кредиту Будбанку.

Даним рішенням суд прийшов до висновку, що держава, в особі своїх уповноважених органів, відмовилася від фінансування будівництва вбудованих нежитлових приміщень магазинів при будівництві кооперативного будинку і дані приміщення кооперативом були побудовані за власні кошти.

На виконання умов договору №13 від 01.02.1963 року ЖБК «Темп-2» платіжним дорученням №1 від 24.07.1963 року перерахував на рахунок Управління капітального будівництва 208 929,00 крб. , а 16.08.1963 року ще 287 000,00 крб., за рахунок кредиту у Київській обласній конторі Будбанку.

Судом також було встановлено, що житловий будинок разом з вбудованими приміщеннями магазинів були побудовані за рахунок кооперативу без залучення державних коштів.

Рішенням Виконкому Київської міської ради № 223 від 29.02.1964 року «Про введення в експлуатацію жилих, та інших будинків цивільного призначення, побудованих в м. Києві»було затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку по вул. Авіації № 29 (вул. Антонова, 43) та зобов'язано забудовника ЖБК «Темп-2»прийняти на баланс будинок та витрати по його будівництву згідно додатку.

В додатку №1 до вказаного рішення в стовпці 2: Адреси об'єктів, що прийняті в експлуатацію, в стовпці 8: Вбудовані приміщення та стовпці 12: На кого покладається експлуатація й прийняття на баланс зазначено, що на баланс ЖБК «Темп-2»передається будинок по вул. Авіації, 29 з вбудованими приміщеннями магазинів, площею 617 кв. м. та підсобними приміщеннями площею 566 кв. м.

Державним актом прийняття вказаного будинку в експлуатацію встановлено, що на першому поверсі будинку знаходяться вбудовані приміщення, призначені для розміщення магазинів Київкультспортторгу та Київгоспторгу площею 617 кв. м., та підсобні приміщення площею 566 кв. м.

На підставі акту приймання в експлуатацію та рішення Виконкому Київської міської ради № 223 від 29.02.1964 року, ЖБК «Темп-2»актом введення в експлуатацію і прийняття на баланс дев»ятиповерхового будинку з вбудованими приміщеннями за адресою: м. Київ, вул. Авіації, 41 від 01.03.1964 р. поставило на баланс кооперативу будинок із вбудованими торгівельними приміщеннями за адресою вул. Авіаконструктора Антонова, 43 (вул. Авіації, 41).

Представники ОЖБК»Темп-2»в судовому засіданні пояснили, що зазначені приміщення та витрати на їх будівництво на даний час облікуються на балансі ОЖБК «Темп-2»і ніколи не передавалися кооперативом ні в державну, ні в комунальну власність.

Обставини, встановлені даним судовим рішенням, та право власності кооперативу на спірні приміщення підтверджені позивачем ОЖБК»ТЕМП- 2»бухгалтерськими документами, наданими в розпорядження суду на вимогу представників відповідачів за даним позовом.

/ т.1, а.с. 64-76; т.3, а.с. 3 338 /

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Виходячи з даної норми закону, суд вважає, що обставини, встановлені рішенням Господарського суду м. Києва від 29.01.2009 року щодо належності будинку №43 по вул. Антонова в м. Києві на праві власності ОЖБК «ТЕМП-2»та щодо фінансування ЖБК «ТЕМП-2»будівництва вказаного будинку разом із вбудованими приміщеннями за рахунок власних коштів, відмови держави в особі уповноважених органів від фінансування будівництва вбудованих нежитлових приміщень магазинів при будівництві кооперативного будинку, не підлягають повторному доказуванню при розгляді даної справи, а доводи представників ТОВ «Зеніт»та ТОВ «Л-Інвест»в частині відсутності у ОЖБК «ТЕМП-2»доказів фінансування будівництва спірних приміщень, є такими, що не заслуговують на увагу.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення вимог ОЖБК»ТЕМП-2»в частині визнання за ним права власності на нежилі приміщення з НОМЕР_1, загальною площею 300,10 кв. м., які розташовані в м. Києві по вул. Авіаконструктора Антонова, 43 (літера А).

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Виходячи з викладеного вище, суд вважає, що відчуження ТОВ»Зеніт»спірних приміщень на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2006 року ОСОБА_2 було проведено всупереч вимогам ст. 319, 658 ЦК України, не його власником, а тому суд приходить до висновку і про задоволення вимог ОЖБК «ТЕМП-2»в частині визнання зазначеного договору купівлі-продажу недійсним, а його порушене право власника спірних приміщень підлягає захисту у спосіб, встановлений законом

Так, ст.215 ЦК України встановлює загальне правило про те, що правочин є недійсним у зв»язку з недодержанням в момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених ст. 203 ЦК України.

Ст.216 ЦК України визначено особливі правові наслідки недійсності правочину.

Зокрема, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Отже, на угоду, укладену з порушенням вимог закону, не поширюється загальне правило про наслідки недійсності правочину (двостороння реституція), якщо сам закон передбачає інші наслідки такого порушення.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього Кодексу, майно не може бути витребуване у нього.

П. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісне придбання, згідно ст. 388 ЦК України, можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно.

Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а витребування майна з чужого незаконного володіння.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст.388 кодексу, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Як встановлено вище судом, протоколом № 1 від 16.05.2006 року зборів учасників було створене ТОВ «Л-Інвест», в статутний фонд якого відповідачка ОСОБА_2 внесла спірні приміщення.

За актом прийому - передачі майна від 30.052006 року ОСОБА_2 внесла, а ТОВ «Л-ІНВЕСТ»прийняло, як майновий внесок до статутного капіталу зазначеного товариства, спірне нежиле приміщення.

На підставі Акту прийому-передачі від 16.05.2006 року ТОВ «Л-Інвест»19.07.2006 року було видане Свідоцтво про право власності на спірні нежилі приміщення.

/ т.1, а.с.14; 39-48 /

Враховуючи викладене вище та наявність підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог ОЖБК «ТЕМП-2», як власника спірних приміщень, і про витребування останніх з незаконного володіння ТОВ «Л-Інвест»та визнання недійсним Свідоцтва про право власності на спірні приміщення від 19.07.2006 року, виданого зазначеному товариству.

Суд не приймає до уваги твердження представників ТОВ»Зеніт», ТОВ»Л-Інвест»та ОСОБА_2 щодо відсутності доказів фінансування будівництва спірних приміщень ОЖБК»ТЕМП-2», пропуск ним строку для звернення до суду з даним позовом, а також їх позиції щодо законності договору купівлі-продажу з посиланням на рішення Господарського суду м. Києва від 24.01.2011 року та відсутністю заборони на відчуження після скасування рішення суду від 24.03.2003 року та його повторному розгляді, виходячи з наступного.

З копії даного рішення суду вбачається, що предметом спору в ньому був договір оренди між ТОВ»Зеніт»та ТОВ»Манул».

Які приміщення та їх розмір були предметом спору при розгляді даної справи з рішення не вбачається.

Належна правова оцінка даному рішенню в подальшому була в рішенні Господарського суду м. Києва від 25.07.2005 року, залишеному без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2005року та постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2005року, з яких випливає наступне.

/ т.2, а.с.9-20; 36-48 /

Так, зазначеними судовими рішеннями встановлено, що Господарський суд м. Києва в рішенні від 14.11.2001року дав оцінку лише листам Управління капітального будівництва №046-1342 від 06.11.2000року та №046-624 від 27.04.2001року, якими повідомлялося про повернення ЖБК «Темп-2»111 616 крб. у 1965 році, однак не дав оцінку листам Управління капітального будівництва від 05.04.1995року №027-536 та від 30.06.1999року №046-698, якими Управління визнало, що у нього відсутні документи по фінансуванню будівництва нежилих приміщень, вбудованих в будинки житлово-будівельних кооперативів, які збудовані у 60-ті роки.

Вказаним рішенням не встановлено факту перебування спірних приміщень у загальнодержавній власності.

В свою чергу обставини, які доводяться в судовому засіданні представником ОЖБК»ТЕМП-2»та первинні документи на будівництво, були досліджені Господарським судом м. Києва при ухваленні рішення від 27.01.2009 року.

Даним рішенням був встановлений факт належності будинку №43 по вул. Антонова в м. Києві на праві власності ОЖБК «ТЕМП-2», фінансування ЖБК «ТЕМП-2»будівництва вказаного будинку разом із вбудованими приміщеннями за рахунок власних коштів, відмови держави в особі уповноважених органів від фінансування будівництва вбудованих нежитлових приміщень магазинів при будівництві кооперативного будинку.

Обставини, викладені в даному рішенні, підтверджені постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2009 року, постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2009 року та ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 10.12.2009 року.

/ т.2, а.с.62- 82 /

Суд також вважає безпідставними посилання представників відповідача на пропуск ОЖБК»ТЕМП-2»строку для звернення до суду, виходячи з наступного.

Підстави звернення ОЖБК»ТЕМП-2»з даним позовом до суду полягають у незаконності заволодіння ТОВ»Зеніт»спірними приміщеннями на підставі рішення суду, відсутності у нього, в зв»язку з цим, права на відчуження спірних приміщень, та безпосередньо пов»язані з відмовою вказаному товариству в позові до РВ ФДМУ України по м. Києву про зобов»язання укласти договір купівлі-продажу спірного майна.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом, встановленим ст. 261 цього кодексу, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено судом, спірні приміщення є предметом спору сторін за ініціативою ТОВ»Зеніт»з 2001 року.

Остаточне рішення з цього приводу, яким встановлено факт фінансування даних приміщень ОЖБК»ТЕМП-2», а, виходячи з цього, їх належність ОЖБК»ТЕМП-2», було ухвалене Господарським судом м. Києва 29.01.2009 року.

Даним рішенням було відмовлено ТОВ «Зеніт»у позові до РВ ФДМУ України по м. Києву про зобов»язання укласти договір купівлі-продажу спірного майна, яке набрало законної сили 18.06.2009 року залишенням його без змін апеляційною інстанцією.

Таким чином, з даним позовом до суду ОЖБК»ТЕМП-2»звернувся в межах строку, встановленого законом.

Крім того, правомірність набуття ТОВ»Зеніт»права власності на дані приміщення було спростоване вище приведеними судовими рішеннями, учасником відносин при будівництві будинку,на підставі яких ОЖБК»ТЕМП-2»набуло право власності на дані приміщення, і які тягнуть за собою набуття на них права власності, ТОВ»Зеніт»не було.

Відповідно до ст.3 ЦПК України право на звернення до суду за захистом належить особі, яка вважає порушеними, невизнаними або оспорюваними свої права, свободи чи інтереси.

Остаточними рішеннями, приведеними вище та ухваленими в порядку господарського судочинства з приводу спору сторін за дані приміщення, ТОВ»Зеніт»було відмовлено в захисті в зв»язку з відсутністю порушень його прав на дані приміщення.

Виходячи з цього, обставин та підстав набуття права власності на майно, встановлених законом, а також обставин набуття права власності на спірні приміщення ОЖБК»ТЕМП-2», суд вважає, що ТОВ»Зеніт»не може спростовувати право власності ОЖБК»ТЕМП-2»на них, в т.ч. оцінювати фінансові та господарські документи, які підтверджують набуття такого права.

З цих же підстав не можуть заперечувати право власності ОЖБК»ТЕМП-2»на дані приміщення і представники інших відповідачів у справі, тобто ТОВ»Л-Інвест»та ОСОБА_2

Аналізуючи викладене вище, суд не знаходить підстав для задоволення вимог ТОВ «Л-Інвест»про визнання його єдиним власником спірних приміщень, оскільки суд вище прийшов до висновку про їх належність на праві власності ОЖБК «ТЕМП-2»та факту їх незаконного вибуття з володіння кооперативу не з його волі.

Щодо посилання представника ТОВ «Л-Інвест» на необхідність розгляду вимог ОЖБК «ТЕМП-2»до зазначеного товариства в порядку господарського судочинства, дане питання було вирішено судом, про що була постановлена відповідна ухвала 28.02.2011 року.

/ т.4, а.с.88-89 /

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів на користь ОЖБК»ТЕМП-2»понесених ним судових витрат з трьох відповідачів за його вимогами пропорційно, а саме: по 566гр.67 коп. судового збору та по 40гор. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203,209,215-216, 257, 261, 319, 321, 330, 387-388, 658 ЦК України, ст. ст. 57-61, 209,212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ТОВ «Зеніт»про зобов'язання укласти договір купівлі-продажу нежилого приміщення - з НОМЕР_1, загальною площею 300,10 кв. по вул. Авіаконструктора Антонова, 43 (літера А) в м. Києві відмовити.

В позові ТОВ «Л-Інвест»до ОСОБА_1, ОЖБ«ТЕМП-2» про визнання єдиним власником нежилих приміщень - з НОМЕР_1, загальною площею 300,10 кв. м. по вул. Авіаконструктора Антонова, 43 (літера А) в м. Києві відмовити.

Позов ОЖБК «ТЕМП-2»задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі продажу нежилих приміщень - з НОМЕР_1, загальною площею 300,10 кв. м. по вул. Авіаконструктора Антонова, 43 (літера А) в м. Києві, укладений 27.04.2006 року між ТОВ«ЗЕНІТ»(ідентифікаційний код 23382613) та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Визнати за ОЖБК «ТЕМП-2»(ідентифікаційний код 22908852) право власності на нежилі приміщення з НОМЕР_1, загальною площею 300,10 кв. м. по вул. Авіаконструктора Антонова, 43 (літера А) в м. Києві.

Визнати недійсним Свідоцтво про право власності від 19.07.2006 року серії ЯЯЯ № 802076, видане ТОВ «Л-Інвест»(ідентифікаційний код 34406018) на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 19.07.2006 року №1285-В, зареєстроване в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»у реєстровій книзі №91п-120 за реєстровим №6244п від 01.08.2006 року.

Витребувати належні ОЖБК«ТЕМП-2»(ідентифікаційний код 22908852) нежилі приміщення з НОМЕР_1, загальною площею 300,10 кв. м., які розташовані по вул. Авіаконструктора Антонова, 43 (літера А) в м. Києві, з незаконного володіння ТОВ «Л-Інвест»(ідентифікаційний код 34406018).

Стягнути з ТОВ «Зеніт», ТОВ «Л-Інвест»та ОСОБА_2 на користь ОЖБК»ТЕМП-2» по 566гр.67 коп. судового збору та по 40гор. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя