Постанова № 15656639, 18.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2011 № 15/53-12/042-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Алданової С.О.

суддів:

при секретарі:

від позивача ОСОБА_1. (довіреність №43 від 17.05.2011 р.)

- ОСОБА_2. (довіреність №44 від 16.05.2011 р.)

від відповідача ОСОБА_3. (довіреність б/н від 06.04.2011 р.)

Розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Шляхове ремонтно-будівельне управління №100» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

на рішення Господарського суду Київської області від 29.03.2011 р.

у справі № 15/53-12/042-11 (суддя Дьоміна С.Ю.)

за позовом Приватного науково-комерційного підприємства «Інтерпром»

до Дочірнього підприємства «Шляхове ремонтно-будівельне

управління №100» Відкритого акціонерного товариства «Державна

акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Приватне науково-комерційне підприємство «Інтерпром» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства «Шляхове ремонтно-будівельне управління №100» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 40968,31 грн., 24595,20 грн. пені, 50000,00 грн. моральних збитків та 15000,00 грн. матеріальних збитків.

Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги. Згідно додатку №2 до позовної заяви №29 від 29.03.2011 р., позивач уточнив свої позовні вимоги та, у звязку з частковою оплатою боргу відповідачем, просив суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 25000,00 грн., суму, 1430,40 грн. інфляційних втрат, 37952,40 грн. пені, а також неотримані доходи у розмірі 16900,00 грн..

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.03.2011 р. у справі №15/53-12/042-11 провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 15320,00 грн. припинено. Позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 25000,00 грн. основного боргу, 31424,60 грн. штрафу, 1222,68 грн. інфляційних втрат, 4200,00 грн. неодержаних доходів, 1016,28 грн. державного мита та 179,57 грн. на інформаційно-технічне задоволення судового процесу.

Рішення мотивовано тим, що матеріалами справи доведено та не спростовано відповідачем суму заборгованості в розмірі 25000,00 грн., тому суд першої інстанції вважає її обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Також, оскільки позивачем було прострочено оплату поставленного товару та враховуючи вимоги законодавства і п. 6.3 договору, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 31424,60 грн. штрафу, 1430,40 грн. інфляційних втрат визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню. Щодо вимоги позивача про стягнення 16900,00 грн. неодержаних доходів, то суд першої інстанції визнав доведеними тільки 4200,00 грн., які і задовольнив.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 29.03.2011 р. у справі №15/53-12/042-11 та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог про стягнення штрафу та збитків (упущеної вигоди).

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Місцевий господарський суд помилково вважав пеню за штраф та неправильно визначив суму штрафних санкцій, чим порушив норми матеріального права, що є безумовною підставою для скасування рішення. Крім того, не досліджено всіх обставин справи на предмет дійсності завданих позивачу збитків.

Представники позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

17.09.2010 р. між Приватним науково-комерційним підприємством «Інтерпром» та Дочірнім підприємством «Шляхове ремонтно-будівельне управління №100» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» було укладено договір поставки №9, за умовами якого позивач зобовязався поставити і передати у власність відповідачу блоки-резистори (далі товар), а відповідач зобовязався своєчасно його оплатити на умовах договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 40320,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000043 від 21.09.2010 р., відповідач вказаний товар прийняв, що підтверджується довіреністю №296 від 20.09.2010 р., однак не оплатив.

В ході розгляду даної справи в суді першої інстанції, позивач уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 25000,00 грн., у звязку з частковою оплатою боргу в сумі 15320,00 грн..

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що провадження у справі в частині основного боргу в сумі 15320,00 грн. підлягає припиненню у звязку з частковою оплатою відповідачем суми основного боргу.

Згідно ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані докази, які б спростовували доводи позивача або підтверджували сплату суми боргу відповідачем.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 25000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем була заявлена вимога про стягнення з відповідача 37952,40 грн. штрафу.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.4 договору встановлено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється на умовах післяплати протягом 30 календарних днів з дня поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 2 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що за прострочення оплати поставленого товару відповідач сплачує штраф у розмірі 0,5% від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Таким чином, розмір штрафу, враховуючи період заборгованості з 21.10.2010 року до 29.03.2011 року, борг у розмірі 40320,00 грн., ставку відсотка у розмірі 0,5, становить 31424,60 грн..

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 31424,60 грн. штрафу є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем також було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1222,68 грн. інфляційних втрат за період з 21.10.2010 р. до 29.03.2011 р..

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1222,68 грн. інфляційних втрат є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 16900,00 грн. неотриманих доходів, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За приписами ст. 22 ЦК України під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідальність за порушення зобовязання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:

- протиправної дії чи бездіяльності особи;

- заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;

- причинного звязку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та

заподіяними збитками;

- вини боржника.

Згідно ч. 2, 4 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором, а при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

В силу ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При цьому, неодержаними доходами є така втрата кредитором очікуваного збільшення (приросту) у майні, які ґрунтуються на точних даних, безспірно підтверджуючих можливість одержання ним грошових сум або інших цінностей, якби зобовязання було виконано боржником. Тобто, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Під час визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються вжиті кредитором заходи для їх одержання і здійснені з цією метою приготування (зазначена позиція узгоджується з постановами Вищого господарського суду України від 09.03.2004 р. у справі № 12/168, від 07.12.2004 р., від 08.07.2010 р. у справі № 8/253-09).

В даному випадку, позивачем не доведено, що саме несвоєчасна сплата відповідачем суми заборгованості спричинили неможливість отримання відповідачем вигоди. Крім того, позивач не заперечував, що відповідач не є його єдиним контрагентом, а відтак позивачем не доведено неможливість виконання грошових зобовязань перед позивачем з боку третіх осіб, що свідчило б про відсутність причинно-наслідкового звязку між несвоєчасним виконанням зобовязання відповідачем та завданням збитків позивачу, як обовязкової умови цивільно-правової відповідальності.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач обґрунтував апеляційну скаргу належним чином, у звязку з чим, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 29.03.2011 р. у справі №15/53-12/042-11 в частині стягнення неодержаних доходів не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, а тому повинно бути скасовано. В іншій частині рішення необхідно залишити без змін.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Шляхове ремонтно-будівельне управління №100» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на рішення Господарського суду міста Київської області від 29.03.2011 р. у справі №15/53-12/042-11 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 29.03.2011 р. у справі №15/53-12/042-11 скасувати частково. Виклавши резолютивну частину в наступній редакції.

Позов задовольнити частково.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 15320,00 грн. припинити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Шляхове ремонтно-будівельне управління №100» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (07335, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Демидів, код ЄДРПОУ 05423018, р/р 26004014038920 в ВАТ «Укрексімбанк» м. Київ, МФО 380333), а у випадку відсутності коштів, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного науково-комерційного підприємства «Інтерпром» (18006, м. Черкаси, вул. Добровольського, 1, оф. 202, код ЄДРПОУ 24414048, р/р 26008182662002 ЧФ КБ «Приватбанк» м. Черкаси МФО 354347) основний борг у сумі 25000 (двадцять пять тисяч) грн. 00 коп., штраф у розмірі 31424 (тридцять одна тисяча чотириста двадцять чотири) грн. 60 коп., 1222 (одна тисяча двісті двадцять дві) грн. 68 коп. інфляційних втрат.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Шляхове ремонтно-будівельне управління №100» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (07335, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Демидів, код ЄДРПОУ 05423018, р/р 26004014038920 в ВАТ «Укрексімбанк» м. Київ, МФО 380333), а у випадку відсутності коштів, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного науково-комерційного підприємства «Інтерпром» (18006, м. Черкаси, вул. Добровольського, 1, оф. 202, код ЄДРПОУ 24414048, р/р 26008182662002 ЧФ КБ «Приватбанк» м. Черкаси МФО 354347) 729 (сімсот двадцять девять) грн. 67 коп. державного мита; 131 (сто тридцять одну) грн. 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,

Стягнути з Приватного науково-комерційного підприємства «Інтерпром» (18006, м. Черкаси, вул. Добровольського, 1, оф. 202, код ЄДРПОУ 24414048, р/р 26008182662002 ЧФ КБ «Приватбанк» м. Черкаси МФО 354347) на користь Дочірнього підприємства «Шляхове ремонтно-будівельне управління №100» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (07335, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Демидів, код ЄДРПОУ 05423018, р/р 26004014038920 в ВАТ «Укрексімбанк» м. Київ, МФО 380333) 21 (двадцять одну) грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Шляхове ремонтно-будівельне управління №100» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (07335, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Демидів, код ЄДРПОУ 05423018, р/р 26004014038920 в ВАТ «Укрексімбанк» м. Київ, МФО 380333) надмірно сплаченого, платіжним дорученням № 216 від 13.04.2011р., державного мита у розмірі 504,59 грн.

Справу №15/53-12/042-11 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді

23.05.11 (відправлено)