Рішення № 15637399, 05.05.2011, Березанський районний суд Миколаївської області

Справа № 2 -197

2011 рік

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 квітня 2011 року Березанський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої - судді - Дорошенко А.В.

при секретарі - Якубець С.В.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Труха А.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Березанка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Таврійське»про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

в с т а н о в и в :

Позивачка 24.03.2011 року звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що з 29.12.2006 року по 15.05.2009 року вона працювала директором Військового радгоспу “Таврійський”. При звільненні з посади позивачці не виплачено заробітну плату за фактично відпрацьований час та компенсацію за невикористану відпустку на загальну суму 35353,22 грн. Незважаючи на неодноразові вимоги позивачки, зазначені кошти відповідачем їй не виплачені, тому просила, стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість та середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 15.05.2009 року по 22.03.2011 року в сумі 68643,51 грн.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги уточнив, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив стягнути з відповідача 97145,65 грн.: в т.ч. заборговану заробітну плату в сумі 35353,22 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку з дати фактичного звільнення позивачки 28.07.2009 року по 18.04.2011 року в сумі 61793,43 грн.

Представник відповідача позов визнав частково, не заперечуючи проти стягнення заборгованої заробітної плати, вважав, що підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку немає, оскільки відсутня вина відповідача в несвоєчасній виплаті зарплати. При цьому представник відповідача посилався на те, що позивачка ОСОБА_3 до звільнення з роботи працювала директором радгоспу «Таврійський»і на момент приймання-передачі майна радгоспу від позивачки, радгосп мав кредиторську заборгованість в сумі 1412 тис.грн., в т.ч. заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 379828,36 грн. та 76 тис.грн. дебіторської заборгованості, які виникли з вини позивачки, як директора радгоспу, розрахунковий рахунок радгоспу в банку було заблоковано виконавчою службою в Березанському районі.. Після прийняття радгоспу він звертався до виконавчої служби, прокуратури Березанського району, військової прокуратури з заявою про перевірку законності дій позивачки щодо укладення договору радгоспу з підприємством, в якому працював син позивачки, щодо спільного вирощування сільгоспкультур, яке після збору врожаю не розрахувалося з радгоспом; звертався до господарського суду про стягнення дебіторської заборгованості з підприємств-боржників; по мірі надходження коштів погашав заборгованість по зарплаті. Але оскільки рахунки радгоспу виконавчою службою арештовано та накладено арешт на касу, можливості погашати заборгованість підприємство не має, заборгованість по зарплаті стягується виконавчою службою тільки на підставі рішень суду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами виникли трудові правовідносини, які регулюються положеннями КЗпП України.

Судом встановлено, що з 29 грудня 2006 року по 28 липня 2009 року позивачка працювала на посаді директора Військового радгоспу "Таврійський", що підтверджено копією контракту № 7 від 29 грудня 2006 року (а.с.7-11), копією трудової книжки позивачки (а.с.27), копією акту приймання-передачі справ і посади керівника та майна військового радгоспу «Таврійський»(а.с.55-60), який наказом Міністра оборони України № 371 від 24.07.2008 року перейменовано у державне підприємство «Таврійське»(а.с.15)

При звільненні позивачці не була виплачена заборгованість по заробітній платі та компенсація за невикористану відпустку, що підтверджено довідкою ДП «Таврійське»№ 122 від 07 липня 2010 року (а.с.4).

Згідно зі ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.

Відповідно до ч.1 ст47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

В силу ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред ' явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Так як даних вимог закону відповідач не дотримався, то позов про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації на невикористану відпустку підлягає задоволенню.

Згідно із ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми , суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Як вбачається з матеріалів справи підприємство - відповідач є державним, в якому позивачка працювала директором і в силу покладених на неї службових обовязків повинна була забезпечувати ефективну та стабільну роботу підприємства, дотримуватися строків та періодичності виплати заробітної плати на підприємстві, не допускати заборгованості із виплати заробітної плати, забезпечувати своєчасну сплату обовязкових платежів і податків до Державного бюджету України та внесків до Пенсійного фонду України. Невиконання покладених на позивачку обовязків стало підставою для її звільнення з роботи, що зазначено в наказі Міністра оборони України № 227 від 15.05.2009 року (а.с.5-6).

На момент передачі підприємства від позивачки до нового керівника підприємства, воно мало кредиторську заборгованість в сумі 1412 тис.грн., в т.ч. заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 379828,36 грн., в пенсійний фонд - 217 тис. грн.., фонд страхування 21 тис., бюджет 544 тис.грн, рах.36 247 тис. грн.. та 76 тис.грн. дебіторської заборгованості; в касі підприємства знаходилося 1, 97 грн. ; розрахунковий рахунок в Укрсоцбанку було заблоковано ДВС у Березанському районі, що підтверджується актом приймання-передачі справ і посади керівника та майна військового радгоспу «Таврійський» (а.с.55-60)

З наданих представником відповідача доказів вбачається, що ним приймалися міри до погашення дебіторської заборгованості підприємству шляхом звернення до правоохоронних органів та господарського суду (а.с.42-44), але оскільки у звязку з податковими боргами та заборгованістю по заробітній платі рахунки підприємства арештовані та накладено арешт на касу підприємства, що підтверджується довідками ВДВС Березанського РУЮ від 18.04.2011 року (а.с.22) та 20.01.2011 року (а.с.25-26), прибутки підприємства від його господарської діяльності тривалий час не покривають поточних витрат підприємства та боргів, суд вважає, що підприємство не мало обєктивних умов для проведення своєчасного розрахунку з позивачкою. Тому позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволенню не підлягають.

На підставі ч.3 ст.88, ч.3 ст.81 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача судові витрати в частині задоволених позовних вимог на користь держави, в т.ч. державне мито в сумі 353,52 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн

На підставі ст.ст.116, 117 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10.11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Державного підприємства «Таврійське»про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Таврійське», код ЄДРПОУ 22995874, адреса : с.Тронка Березанського району Миколаївської області на користь ОСОБА_3 заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 35352 (тридцять пять тисяч триста пятдесят дві) грн. ,22 грн.

В задоволенні решти вимог ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Таврійське», код ЄДРПОУ 22995874, адреса : с.Тронка Березанського району Миколаївської області, на користь держави державне мито в сумі 353,52 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Березанський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: