Вирок № 15631715, 20.05.2011, Обухівський районний суд Київської області

К.с. 1- 91/11

В И Р О К

іменем України

20 травня 2011 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

Головуючого - судді Кулініченко Г.В.,

при секретарі судового засідання Денисенко Ю.С.,

за участю прокурора Красківського В.П.,

потерпілого ОСОБА_1

адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працюючого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, проживаючого: м. Київ, пр-кт. Лісовий,33 кв.284, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.3 КК України,

в с т а н о в и в :

22 грудня 2010 року підсудний, ОСОБА_3, близько сьомої години десяти хвилин, під час ранкових сумерків, при мокрому асфальтному покритті, за сприятливих погодних умовах, керуючи технічно справним автомобілем «КІА СERATO»з державним номерним знаком АА 57-31ІХ, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4, разом із пасажиром ОСОБА_5, який відповідно до нотаріально посвідченого доручення від 29 липня 2010 року має право керувати даним транспортним засобом, рухалися по автодорозі Київ – Знам»янка у напрямку м. Знам»янка. Проїжджаючи відрізок на 40 км+28 м даної автодороги, поблизу с. Таценки Обухівського району Київської області, підсудний в порушення Правил Дорожнього Руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306: п.1.2, яким визначено, що в Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів; п.1.3, яким передбачено, що учасники дорожнього руху зобов’язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими; п.1.5, де зазначено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п.2.3 «б», який зобов’язує водія бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п.12.1, яким встановлено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п.12.2, яким встановлено, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги; п.12.3, визначено, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди; не врахував швидкість руху свого автомобіля, був неуважним до дорожньої обстановки, не рухався як можна правіше до краю проїзної частини, своєчасно не зреагував на небезпеку для свого подальшого руху у наслідок чого допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які рухались по пішохідному переходу зліва на

право відносно руху автомобіля та від отриманих тілесних ушкоджень загинули на місці пригоди. Згідно висновку судово-медичної експертизи №333/1 від 17 лютого 2011 року встановлено, що смерть ОСОБА_6 настала від множинних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів, а смерть ОСОБА_7, згідно висновку судово-медичної експертизи №334/1 від 17 лютого 2011 року настала від множинних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів, що призвело до розвитку шоку.

В судовому засіданні підсудний, ОСОБА_3, визнавши себе винним у вчиненні злочину повністю, заявивши клопотання про обмежене дослідження доказів по справі пояснив, що має водійський стаж більше п’яти років, останні роки перебував у відпустці по догляду за дитиною до трьох років. В грудні 2010 року йому було запропоновано ОСОБА_5 роботу, а тому вони домовились з ним 22 грудня 2010 року поїхати до м. Сміла Черкаської області. 22 грудня 2010 року вони зустрілися на зупинці «Видубичі»в м. Києві та поїхали на автомобілі ОСОБА_5, по автодорозі Київ - Знам»янка в напрямку м. Сміла. Виїхавши з м. Києва ОСОБА_5 попросив його сісти за кермо автомобіля, так як він себе погано почував, на що він погодився. Рухаючись по дорозі у нього горіло ближнє світло, так як були сумерки, асфальтне покриття було мокре, видимість була обмежена не більше 150-200 метрів. Під’їжджаючи до с. Таценки Обухівського району Київської області, він зменшив швидкість руху, працювали на передньому склі щітки, як раптово він відчув удар, а потім зупинився. Вийшовши з автомобіля він побачив потерпілих, які лежали на дорозі, він підійшов до них, а потім почав викликати швидку допомогу. На даний час він відшкодував потерпілому ОСОБА_1 кошти в сумі 30000 грн., потерпілий, ОСОБА_8. будь-яких претензій до нього не має. Він щиро розкаюється у вчиненому, просить врахувавши його вік, вперше вчинення злочину, перебування на утриманні неповнолітньої дитини, недієздатної матери, просить призначити покарання без ізоляції від суспільства.

Відповідно до ст.299 ч.3 КПК України суд, заслухавши думку прокурора, потерпілого, адвоката, які не заперечили щодо клопотання підсудного про проведення обмеженого дослідження доказів по справі, ухвалив обмежити дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного, отримання пояснень потерпілого, даних, які характеризують підсудного, оскільки обставини справи ніким не оспорюються і не викликають сумнівів у добровільності та істинності їх позицій.

Потерпілий, ОСОБА_8, будучи повідомлений про час, місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, але подав письмову заяву, що просить справу розглядати за його відсутністю, майнових претензій до підсудного не має, покарання залишає на розсуд суду. (вхідний №11799/11 від 19 квітня 2011 року)

Потерпілий, ОСОБА_1, в судовому засіданні пояснив, що 22 грудня 2010 року підвіз свою дружину разом з знайомою до пішохідного переходу в с. Таценки Обухівського району Київської області, а сам з дочкою поїхав в м. Київ. Біля дев’ятої години його повідомили, що дружина загинула. На даний час потерпілим йому частково відшкодовані збитки в сумі 30000 грн., але він має на меті в порядку цивільного судочинства пред’явити позов про відшкодування збитків, в зв’язку з чим просить його цивільний позов залишити без розгляду. Міру покарання залишає на розсуд суду.

Суд, вислухавши покази підсудного, пояснення потерпілого, дослідивши та оцінивши матеріали справи, вважає, що дії підсудного, ОСОБА_3, вірно кваліфіковані по ст.286 ч.3 КК України, оскільки він своїми діями під час керування транспортним засобом порушивши правила безпеки дорожнього руху спричинив загибель потерпілих ОСОБА_6, та ОСОБА_7

При призначенні підсудному покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

До обставин, які пом’якшують покарання підсудного, суд відповідно до статті 66 КК України відносить щире каяття, вперше вчинення злочину, позитивні характеристики з місця проживання, роботи підсудного, його вік, часткове відшкодування збитків, перебування на утриманні неповнолітньої дитини, недієздатної матери.

Обтяжуючих покарання обставин, згідно статті 67 КК України, суд в діях підсудного не вбачає.

Згідно статті 50 КК України встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами», а згідно статті 65 КК України встановлено, що «особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів», а тому суд враховуючи вищезазначене, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, всі пом’якшуючі покарання обставини, відсутність обтяжуючих покарання обставин, вважає, що виправлення підсудного можливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає за необхідне застосувати до нього ст.75 КК України з встановленням йому обов’язків згідно ст.76 КК України.

Призначаючи підсудному основне покарання, суд вважає за необхідне також призначити йому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Суд вважає за можливе задовольнити клопотання потерпілого, ОСОБА_1, про залишення позовної заяви без розгляду, так як це клопотання відповідає правам потерпілого.

Судові витрати підлягають стягненню з засудженого.

Речовий доказ переданий на зберігання власнику підлягає залишенню останньому.

Міра запобіжного заходу заміні не підлягає.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, призначивши покарання, у виді позбавлення волі на строк п’ять років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 від відбування основного покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком три роки та з покладенням відповідно до ст.76 КК України обов’язку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію за місцем проживання про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію за місцем проживання.

Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_3 покласти на кримінально-виконавчу інспекцію за місцем його проживання.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити попередню - підписку про невиїзд.

Цивільний позов ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, за клопотанням потерпілого, залишити без розгляду.

Судові витрати в сумі 3039 грн. 12 коп. стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області р/р 31250272210700 в УДК у Київській області МФО 821018 код 25574713.

Речовий доказ – автомобіль «КІА СERATO»з державним номерним знаком АА 57-31ІХ, який перебуває на зберіганні у ОСОБА_5, залишити останньому.

На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб з дня його проголошення в апеляційний суд Київської області через Обухівський районний суд Київської області.

Суддя :