Ухвала суду № 1561579, 18.02.2008, Львівський апеляційний адміністративний суд

Головуючий по 1-й інстанції:Запотічняк О.Д.                                                                      Справа № 22-а-187/08 Господарський суд Львівської області                                                                                                  ряд.ст.зв. № 41

№ 5/816-12/106А

Доповідач:  Олендер І.Я.                                                                                                                                     

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М              У К Р А Ї Н И

18 лютого2008 року                                                                                                          м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду

в складі:

головуючого-судді               Олендера  І.Я.,

суддів                                     Кушнерика М.П., Шавеля Р.М.,

при секретарі                        Соколовській А.С.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова на постанову Господарського суду Львівської області від 29 червня 2007 року по справі № 5/816-12/106А за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова компанія” до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо – економічної діяльності № 0000242351/0/6676 від 29 березня 2007 року в сумі 274476,35 гривень, -

                                                                                      в с т а н о в и л а :

            29 червня 2007 року Господарським судом Львівської області було прийнято постанову по справі № 5/816-12/106А за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова компанія” до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо – економічної діяльності № 0000242351/0/6676 від 29 березня 2007 року в сумі 274476,35 гривень, якою позов було задоволено.

            Прийняту постанову суд першої інстанції мотивував тим, що на виконання умов контракту 21.11.2003 р. фірма „JUTA"a.s. поставила позивачу товар про що свідчить ВМД   № 20003/3/213528 від 21.11.2003 р. на суму 49636,23 дол. США, про що банком поставлено відповідну відмітку про закриття операції на вказаній вище ВМД, якою засвідчується той факт, що товар на суму 49636,23 дол. США був ввезений позивачу в повному обсязі 21.11.2003 p., оплата була проведена 19.01.2004 р., про що свідчить лист № 4/923 від 10.04.2007 р. ЗГРУ Приватбанк про здійснення вказаних операцій та виписка цього ж банку про рух товару і проплату його вартості з якої вбачається, що  позивачем жодного разу за період з першої поставки -14.08.2002 р. не порушено граничних строків розрахунків та отримання товару, тим більше, що як вбачається з цієї виписки, по даному контракту отримання товару на митну територію України передувало оплаті його вартості. Отже, позивач перерахував кошти у сумі 49636,23 дол. США саме по контракту №804/13816938/020501/010 та саме по вказаній ВМД на рахунок фірми „JUTA"a.s., Чехія, що

підтверджується платіжним дорученням № 17284 від 19.01.2004 р. за попередньо отриманий товар на вказану суму з додержанням вимог валютного законодавства.

            Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач ДПІ в Галицькому районі м.Львова, представник якого в поданій апеляційній скарзі покликається на те, що постанова прийнята судом за неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

            Як на доводи в своїй апеляційній скарзі представник апелянта покликається на те, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо – економічної діяльності № 0000242351/0/6676 від 29 березня 2007 року в сумі 274476,35 гривень є законним, оскільки в результаті проведеної перевірки, що оформлена Актом № 712/23-024/13816938 від 16.03.2007 р. виявлено, що позивачем порушено ст. 2 ЗУ „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" по договору № 804/13816938/020501/010 від 01.02.2002 р., а саме товар в сумі 49636,08 дол. США не надійшов у термін 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу. В зв’язку з цим просить постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

            Представники апелянта – ДПІ у Галицькому районі м.Львова в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та просять таку задовольнити.

            Представники позивача ТзОВ „Торгово – промислова компанія” заперечили проти доводів апеляційної скарги та просять таку відхилити з мотивів відповідності прийнятої постанови вимогам матеріального права.

            Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги, представників позивача на заперечення проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

            Вирішуючи даний публічно-правовий спір у даній справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оспорюване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо – економічної діяльності № 0000242351/0/6676 від 29 березня 2007 року в сумі 274476,35 гривень (а.с.48) суперечить вимогам Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, та прийняте без повного, об’єктивного та всебічного врахування обставин, необхідних для прийняття рішення.   

            Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно надано оцінку вказаному рішенню суб’єкту владних повноважень з точки зору його правомірності, обґрунтованості, об’єктивності, а також інших визначених ч.3 ст. 2 КАС України обов’язкових критеріїв і зроблено відповідні висновки.

            При цьому судом першої інстанції було встановлено, що за результатами проведеної перевірки позивача по питанням дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.09.2006 р., які викладені в Акті перевірки № 712/23-024/13816938 від 16.03.2007 р. (а.с.9-47) на думку працівників податкового органу,  встановлено, що позивачем порушено ст. 2 ЗУ „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" по договору № 804/13816938/020501/010 від 01.02.2002 р. – оскільки товар в сумі49636,08 дол. США не надійшов у термін 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.

            На підставі вказаного акту відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо – економічної діяльності № 0000242351/0/6676 від 29 березня 2007 року в сумі 274476,35 гривень (а.с.48).

            Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач перерахував кошти у сумі 49636,23 дол. США саме по контракту №804/13816938/020501/010 та саме по ВМД 20003/3/213528 від 21.11.2003 р. на рахунок фірми „JUTA"a.s., Чехія, що підтверджується платіжним дорученням № 17284 від 19.01.2004 р. за попередньо отриманий товар на вказану суму з додержанням вимог валютного законодавства.

            Звідси є правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідно до вимог ст.ст.1,2,4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” у податкового органу не було правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення щодо стягнення пені.

            Колегія суддів вважає правильними висновки першої інстанції з огляду на таке.

            01.05.2002 р. між фірмою „JUTA"a.s., Чехія, та ТзОВ „Торгово-промислова компанія" укладено контракт № 804/13816938/020501/010 від 01.02.2002 р. відповідно до умов якого фірма „JUTA"a.s. продає, а позивач купує товар в асортименті, кількості та по ціні визначеній в специфікації. Відповідно до умов контракту та додаткових угод до нього загальна вартість контракту складала 2100000,00 дол. США при умовах оплати в доларах США(а.с.49-56).

            Як правильно було встановлено судом першої інстанції, оплата за поставлений товар здійснювалася позивачем виключно за поставлений товар протягом 180 днів з моменту поставки партії товару по кожній партії поставленого товару у відповідності з контрактом, згідно умов якого платежі по контракту здійснюються в доларах США покупцем на умовах FCA.

            На виконання умов даного контракту 21.11.2003 р. фірма „JUTA"a.s. поставила товар про що свідчить ВМД № 20003/3/213528 від 21.11.2003 р. (а.с.57-60) на суму 49636,23 дол. США, про що банком поставлено відповідну відмітку про закриття операції на вказаній вище ВМД.

            Згідно з п. 2, 6 „Положення про вантажну митну декларацію", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574 вантажна митна декларація це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

            ВМД застосовується під час декларування суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності товарів та інших предметів, що перевозяться через митний кордон України. У разі прийняття ВМД для оформлення, їй присвоюється реєстраційний номер та проводиться реєстрація в журналі обліку ВМД.

            Таким чином висновок суду про те, що підтвердженням отримання позивачем товару є вищезазначена вантажна митна Декларація з відміткою Західної регіональної митниці про ввезення товару на Україну, які мають відбитки особистих номерних печаток інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару, напрямок переміщення предметів, визначення торгуючої країни, експортера та справника, яка підтверджує факт своєчасного ввезення продукції, продавцем якої був контрагент позивача за вищезазначеним контрактом - фірма „JUTA"a.s., Чехія є правильним та відповідає встановленим обставинам справи.

            Так колегія суддів вважає, що вказана вище ВМД засвідчує факт, що товар на суму 49636,23 дол. США був ввезений позивачу в повному обсязі 21.11.2003 p., оплата була проведена 19.01.2004 р., що засвідчує лист № 4/923 від 10.04.2007 р. ЗГРУ Приватбанк про здійснення вказаних операцій (а.с.68) і виписка цього ж банку про рух товару та проплату його вартості (а.с.69-71) з яких вбачається, що  позивачем жодного разу за період з першої поставки – 14.08.2002 р. не порушено граничних строків розрахунків та отримання товару, тим більше, що як вбачається з цієї виписки, по даному контракту отримання товару на митну територію України передувало оплаті його вартості.

            Дана обставина крім того підтверджується листом фірма „JUTA"a.s.(а.с.72).

            Також судом першої інстанції правильно враховано, що банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг. Якщо цим документом є вантажно митна декларація, то банк знімає операцію з контролю за наявними умовами контракту є обов'язковим документом, який підтверджує факт виконання імпортної операції, і як вбачається з вказаної вище ВМД (а.с.59) на її звороті банком зроблено відмітку про зняття операції з контролю.

            Таким чином колегія суддів вважає встановленим, що позивач перерахував кошти у сумі 49636,23 дол. США саме по контракту № 804/13816938/020501/010 та саме по вказаній ВМД на рахунок фірми „JUTA"a.s., Чехія, що підтверджується платіжним дорученням № 17284 від 19.01.2004 р. (а.с.73) за попередньо триманий товар, на вказану суму, з додержанням вимог валютного законодавства, що як зазначалося вище підтверджується ВМД (а.с.57), інфойс-фактурою від 18.11.2003 р. (а.с.64) відповідно до яких позивачу 21.11.2003 р. поставлено товар на загальну суму 49636,23 дол. США.

            Колегія суддів також вважає правильними висновки суду, щодо дебіторської заборгованості, яка рахувалася в бухгалтерському обліку станом на 01.10.2005 р. по договору № 804/13816938/020501/010 від 01.02.2002 р. з нерезидентом „JUTA"a.s., Чехія, на суму 49636,08 дол. США, оскількизогляду на наведене вище знаходить своє підтвердження покликання позивача, що мала місце механічна помилка у зв'язку з не відображенням в облікових регістрах первинного документа.

            З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного рішення про нарахування пені, оскільки позивач не порушив ст. 4 ЗУ „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", а помилкове непроведення даної операції по бухгалтерському обліку не може бути підставою для нарахування пені за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті, оскільки може бути підставою лише для притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності.

При прийняті постанови суд першої інстанції правильно виходив з вимог ч. 1 та 2 ст. 71 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, та що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо – економічної діяльності № 0000242351/0/6676 від 29 березня 2007 року в сумі 274476,35 гривень, про що правильно вказано судом першої інстанції.

Таким чином враховуючи вище наведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, відповідає вимогам ст.ст.2,10,11,71,72,138,143,159,161-163 КАС України, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не має.

 Керуючись  ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206КАС  України, колегія суддів –

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 29 червня 2007 року по справі № 5/816-12/106А за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова компанія” до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо – економічної діяльності № 0000242351/0/6676 від 29 березня 2007 року в сумі 274476,35 гривень, – без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення.

На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після проголошення, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя :                                                           І.Я.Олендер

 Судді:                                                                                  М.П.Кушнерик

                                                                                              Р.М.Шавель