Ухвала суду № 15615558, 17.05.2011, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-658/11

УХВАЛА

17.05.2011 року                                                            Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді:                                                            Маштак К.С.

при секретарі:                                                                      Федоренко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ГМК-УКРАЇНА»про стягнення суми за договором пайового будівництва, -

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2011 року позивачка звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ГМК-УКРАЇНА»про стягнення суми за договором пайового будівництва.

17 травня 2011 року в судовому засіданні представник позивача подав заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ГМК-УКРАЇНА»про стягнення суми за договором пайового будівництва, де просить суд прийняти міри по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках: №№ 26005033776800, 10027000004168 –Акц.-Ком.Іннов.Банк «УкрСиббанк» МФО 351005 та № 2600630235296 –ДВЦ «Промінвестбанк»які належить Приватному акціонерному товариству «ГМК-УКРАЇНА»та прийняти міри по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить Приватному акціонерному товариству «ГМК-УКРАЇНА»(ЄДРПО 33563742) знаходиться у приватній власності, а саме: будинок № 31/33 по вулиці Радгоспна м. Дніпропетровська, земельну ділянку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Белостоцького, 46, в межах заявлених позовних вимог (882113,37 грн.).

14.04.2011 року представник позивача також звертався до суду із заявою про забезпечення даного позову з тих самих підстав. Ухвалою суду від 15.04 2011 року в задоволенні заяви було вимовлено.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на грошові кошти на розрахункових рахунках відповідача, але не додає до заяви документів, що підтверджують належність відповідачу цих розрахункових рахунків та наявності саме грошових коштів на цих рахунках (копії довідок або інше). Таким чином, відсутні відомості, потрібні для забезпечення позову. Разом з тим, відповідно до роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», при вирішенні судом питання про забезпечення позову, вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність.

Також, позивач просить накласти арешт на будинок та земельну ділянку, які ніби-то належать відповідачу, однак зазначені у заяві причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов, являються безпідставними та необґрунтованими. Також, в заяві не обґрунтовано вид забезпечення позову та не зазначає докази стосовно того, що відповідач має намір ухилитися від цивільно-матеріальної відповідальності, шляхом відчуження належного йому на праві власності майна. Крім того, згідно доданих до заяви відомостей з КП «ДМБТІ»відомості про реєстрацію прав власності на нерухоме майно за Приватним акціонерним товариством «ГМК-УКРАЇНА»в реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні. Згідно доданих відомостей з ДП «ЦДЗК»- ПАТ «ГМК-Україна»(код ЄДРПОУ 33563742) як власник обо користувач земельних ділянок на території міста Дніпропетровська не зареєстровано. Крім того, позивачем не надано суду жодних доказів, які б містили відомості про вартість нерухомого майна, на яке позивач просить накласти арешт. Суд не може самостійно визначити вартість нерухомого майна, що також унеможливлює накладення на нього арешту.

Відповідно до ст.ст. 151, 152 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності та інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до абз. 3 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», за змістом ст. 293 ЦПК окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову, а також про його скасування, проте ухвали про відмову у забезпеченні позову оскарженню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ГМК-УКРАЇНА» про стягнення суми за договором пайового будівництва –відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя                                         К.С. Маштак